У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні 4 грудня 2008 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1. та засудженого ОСОБА_2 на постановлені щодо нього судові рішення.

Вироком Липовецького районного суду Вінницької області від 16 травня 2008 року

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,  уродженця

с. Нападівка Липовецького району Вінницької області,

згідно ст. 55 КК України (1960 р.) не судимого,

засуджено за ч. 3 ст. 153 КК України на 11 років позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3            20 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Вінницької області від 30 липня 2008 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він 25 березня 2007 року у                       м. Липовець перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, обманним шляхом заманив малолітню ОСОБА_3., ІНФОРМАЦІЯ_2, із якою проживає по-сусідству і знає з народження, до свого будинку, де із застосуванням фізичного насильства, погроз та використанням безпорадного стану потерпілої задовольнив із нею статеву пристрасть неприродним способом.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2 зазначає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, досудове та судове слідство проведено однобічно й неповно. Стверджує, що свідки та потерпіла давали неправдиві показання, він не знав, скільки їй років, його вина матеріалами справи не доведена. Заперечує цивільний позов, вважає, що до хворобливого стану потерпілої відношення не має. Просить скасувати судові рішення та закрити справу на підставі п. 2 ст. 6, п. 2 ст. 213 КПК України.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту й однобічність досудового та судового слідства. Зазначає, що кваліфікація дій ОСОБА_2 при порушенні кримінальної справи - за ч. 1 ст. 156 КК України є правильною. Стверджує, що засуджений не був обізнаний про малолітній вік потерпілої, застосування ним фізичного насильства або погроз матеріалами справи не доведено, справа ґрунтується на припущеннях. Просить скасувати судові рішення й направити справу на нове розслідування.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що у їх задоволенні слід відмовити.

З матеріалів справи убачається, що висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні зазначеного у вироку злочину ґрунтується на сукупності зібраних у справі доказів і є правильним.

Цей висновок суду підтверджується показаннями  малолітньої потерпілої ОСОБА_3., які під час досудового слідства та суду були логічними та послідовними, а також показаннями законного представника малолітньої потерпілої ОСОБА_4., свідків ОСОБА_5,ОСОБА_6,ОСОБА_7,              ОСОБА_8, ОСОБА_9., ОСОБА_10, даними протоколів огляду місця події, висновками цитологічної, судово-медичної, судової психолого-психіатричної експертиз та іншими матеріалами справи.  

Зазначені докази узгоджуються між собою та іншими доказами у справі. Будь-яких даних, які б ставили під сумнів достовірність наведених у вироку доказів, не встановлено.

За встановлених судом фактичних обставин дії ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 153 КК України кваліфіковано правильно.

Даних, які б свідчили, що у справі щодо ОСОБА_2 неправильно застосовано кримінальний закон, не встановлено.

Вивченням матеріалів справи не виявлено істотних порушень кримінально-процесуального закону, які тягнули б скасування чи зміну постановлених у справі судових рішень.

Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону. Усі наведені захисником ОСОБА_1 в апеляції доводи, які за своїм змістом аналогічні доводам його касаційної скарги, належним чином перевірено й спростовано.

Покарання ОСОБА_2. призначено згідно з вимогами ст. 65 КК  України та є необхідним й достатнім для виправлення засудженого й попередження нових злочинів.

Цивільний позов вирішено відповідно до вимог закону, з урахуванням усіх обставин справи. 

Отже, передбачені ч. 1 ст. 398 КПК України підстави для призначення справи щодо ОСОБА_2 до касаційного розгляду відсутні.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

 у х в а л и л а :

у задоволенні касаційних скарг засудженого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_1.  відмовити.

      С у д д і :

Г.В. Канигіна                    М.Ю. Лавренюк                         М.А. Мороз