Ухвала
іменем україни
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Орлової С.О.,
суддів:Квасневська Н.Д., Бех М.О.,
з участю прокурора Деруна А.І.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 19 січня 2014 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженої ОСОБА_8 на вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20 березня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 18 липня 2013 року.
Вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20 березня 2013 року засуджено
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України,
в силу ст. 89 КК України такого, що не має судимості,
- за ч. 3 ст. 303 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна;
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_2,
громадянку України, не судиму,
- за ч. 3 ст. 303 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна;
ОСОБА_8,
ІНФОРМАЦІЯ_3,
громадянку України, не судиму,
- за ч. 2 ст. 303 КК України на 4 роки позбавлення волі;
- за ч. 3 ст. 303 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно ОСОБА_8 визначено 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Цим же вироком засуджений ОСОБА_9 за ч. 3 ст. 303 КК України, щодо якого судові рішення в касаційному порядку не оскаржуються.
Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 18 липня 2013 року вирок щодо ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 в порядку ч. 2 ст. 365 КК України, в частині призначення додаткового покарання змінено: виключено з резолютивної частини вироку додаткове покарання у виді конфіскації майна, призначеного ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 303 КК України, ОСОБА_9 за ч. 3 ст. 303 КК України, ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 303 КК України та ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 303 КК України. В решті вирок залишено без зміни.
За вироком суду ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 засуджено за те, що вони у складі організованої групи, яку у 2009 році організував та очолив ОСОБА_5, вчинили сутенерство, повторно, а саме на території міста Кіровограда з метою власного незаконного збагачення залучили ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, а також неповнолітніх ОСОБА_14, ОСОБА_15, яким забезпечили умови для заняття проституцією.
При цьому, згідно з розробленим планом, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 здійснювали у телефонному режимі прийом замовлень від необмеженої кількості чоловіків - клієнтів щодо виклику жінок у приватні помешкання, сауни, готелі, розважальні місця для надання ними послуг інтимного характеру за плату, повідомляли клієнтам про умови та вартість таких послуг, визначали жінок, які мають їхати на виклик, повідомляли про виклик ОСОБА_5 та ОСОБА_9, контролювали жінок, які займалися проституцією, отримували від них гроші за надані ними послуги та розподіляли їх між останніми та учасниками організованої групи. Крім того, ОСОБА_8 надала найману нею житлову площу для постійного перебування жінок, які займалися проституцією, ОСОБА_6 забезпечувала виготовлення візитних карток, на яких було зазначено номер телефону та в завуальованій формі викладено пропозицію послуг інтимного характеру за плату. ОСОБА_5 та ОСОБА_9 займалися перевезенням жінок за викликом до клієнта, їх охороною, вирішенням конфліктних ситуацій між клієнтами та жінками, які надавали платні інтимні послуги, крім того ОСОБА_5 надав для використання власний автомобіль «Деу-Ланос», д.н.з. НОМЕР_1, здійснював керівництво членами організованої групи, яких сам підшукав та визначив роль кожного.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду щодо нього та направлення справи на новий апеляційний розгляд. Посилається на порушення вимог кримінально-процесуального закону апеляційним судом, який поверхнево розглянув справу в апеляційному порядку. Вказує, що апеляційний суд залишив поза увагою те, що місцевим судом не було виконано вказівки суду апеляційної інстанції при скасуванні попереднього вироку та однобічно розглянуто справу.
У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_6 порушує питання про скасування судових рішень щодо неї з підстав порушень вимог кримінально-процесуального закону та направлення справи на нове розслідування. Зазначає, що апеляційний суд не розглянув належним чином усіх доводів її апеляції та не надав на них відповідей, залишив поза увагою, що вирок ґрунтується на припущеннях, постановлений за відсутності доказів, які доводять вчинення злочину організованою групою. Звертає увагу, що апеляційний суд не взяв до уваги недотримання місцевим судом вимог щодо обовʼязковості вказівок вищестоящого суду.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 порушує питання про скасування судових рішень щодо засудженої ОСОБА_8 та направлення справи на новий судовий розгляд. Посилається на порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та суворість призначеного засудженій покарання. Вважає, що вироком не доведено, що сутенерство вчинено організованою групою.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який вважав, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, а судові рішення підлягають зміні в порядку ст. 395 КПК України 1960 року з таких підстав.
Винність засуджених у вчиненні злочинів, за які вони засуджені, доведена зібраними по справі доказами.
Висновок суду про доведеність винності засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, за які їх засуджено, є обґрунтованим і підтверджується доказами, яким суд дав належну оцінку. Зокрема, їх вина підтверджується показаннями свідків, які були перевірені в судовому засіданні, даними протоколів слідчих дій, долученими до справи речовими доказами.
Зокрема, свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 пояснили, що для того, щоб вони займалися проституцією, засудженими були створені певні умови, винайнято житло, виготовлені візитні картки з номером телефону, за яким можна було замовити послуги, організовано їх перевезення до клієнтів, визначено розмір оплати послуг та умови подальшого розподілу грошей; також свідки пояснили про роль кожного з засуджених при вчиненні ними сутенерства, їх функції. Наведені показання обʼєктивно узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, які пояснили, за яких обставин вони замовляли послуги інтимного характеру; свідків ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27 які брали участь під час проведення оперативних заходів, проведених з метою фіксування та документування злочинної діяльності, даними проведених оперативно-технічних заходів та легалізованих матеріалів, даними протоколів виїмок, огляду предметів і грошей та долучення їх до справи як речових доказів, даними протоколів очних ставок між свідками ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 із засудженими.
Доводи у касаційних скаргах про відсутність в діях засуджених кваліфікуючої ознаки - вчинення злочину організованою групою перевірялися судом першої та апеляційної інстанції і обґрунтовано визнані безпідставними, оскільки суперечать матеріалам справи.
Згідно з ч. 3 ст. 28 КК України злочин визнається скоєним організованою групою, якщо у його вчиненні брали участь три і більше особи, які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та інших злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи. За змістом закону така група повинна характеризуватися стійкістю, чітким розподілом ролей, плануванням заздалегідь вчинення злочинів, наявністю керівника, який би організовував інших членів групи на вчинення злочинів.
Зі змісту вироку видно, що судом доведено, що злочини вчинено у складі групи, до якої увійшли четверо осіб - ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_5 При цьому, судом встановлено, що останній організував решту членів групи на вчинення сутенерства з метою отримання прибутку, кожному з учасників було відведено свою роль, об'єднання засуджених характеризувалося стійкістю, засуджені мали спільну мету щодо збагачення незаконним шляхом.
Таким чином, суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що сутенерство було вчинено засудженими у складі організованої групи. При цьому суд правильно критично поставився до доводів засуджених, що вони перебувають в родинних відносинах, оскільки наявність родинних стосунків сама по собі не свідчить про неможливість родичів діяти у складі організованої групи, а крім того, обставини здійснення злочинної діяльності свідчать про те, що засуджені діяли саме у складі організованої групи.
Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, в ході досудового слідства проведено достатній обсяг процесуальних дій і зібрано доказів, які були проаналізовані судом в сукупності та взаємозв'язку, та дали можливість суду постановити в справі обґрунтовані судові рішення.
За наведених обставин, суд повно і всебічно дослідив зібрані у справі докази, дав їм належну оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини засуджених у вчиненні сутенерства організованою групою щодо кількох осіб, в тому числі неповнолітніх, повторно. Зі змісту вироку вбачається, що суд належним чином обґрунтував своє рішення у відповідності до вимог ст. 334 КПК України 1960 року.
Дії засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 303 КК Украйни, а останньої також за ч. 2 ст. 303 КК Украйни.
Призначаючи засудженим покарання, суд урахував ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, дані про особи засуджених, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, та призначив основне покарання у межах санкцій закону. Призначене покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України та є необхідним для виправлення засуджених та попередження нових злочинів. Підстав вважати покарання несправедливим внаслідок суворості немає.
Перевіркою матеріалів кримінальної справи за поданими касаційними скаргами не встановлено порушень судом першої або апеляційної інстанцій при розгляді справи щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 вимог кримінально-процесуального закону, які б ставили під сумнів обґрунтованість та законність постановлених у справі судових рішень.
Доводи у касаційних скаргах ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про те, що під час розгляду справи судом було порушено вимоги ч. 7 ст. 374 КПК України 1960 року, на що не звернув уваги апеляційний суд при перевірці вироку, є безпідставними. Як убачається з матеріалів кримінальної справи, місцевим судом при повторному розгляді справи належно виконано вказівки суду апеляційної інстанції, надані ним при скасуванні попереднього вироку.
Зі змісту ухвали суду апеляційної інстанції убачається, що апеляційний суд, розглядаючи справу в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 377 КПК України 1960 року, належним чином проаналізував доводи поданих апеляцій щодо незаконності вироку суду першої інстанції, дав вичерпні відповіді на всі доводи і обґрунтовано залишив апеляції без задоволення.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що апеляційний суд, дійшовши висновку про необхідність виключення додаткового покарання, призначеного засудженим за ч. 3 ст. 303 КК України, зашив поза увагою, що таке покарання відповідно було призначено судом першої інстанції при визначенні ОСОБА_8 остаточного покарання за сукупністю злочинів. За наведених обставин, в порядку ст. 395 КПК України 1960 року, судові рішення щодо ОСОБА_8 необхідно змінити, виключивши рішення про призначення конфіскації майна при визначенні покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України.
Керуючись статтями 394-396, 398 КПК України від 28 грудня 1960 року та пунктами 11, 15 Перехідних положень КПК України від 13 квітня 2012 року, колегія суддів
у х в а л и л а:
Касаційні скарги засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20 березня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 18 липня 2013 року щодо ОСОБА_8 в порядку 395 КПК України 1960 року змінити: виключити рішення про призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна, при визначенні остаточного покарання за сукупністю злочинів на підставі ч. 1 ст. 70 КК України. Щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зазначені судові рішення залишити без зміни.
С у д д і :
С.О. Орлова Н.Д. Квасневська М.О. Бех