У х в а л а

іменем   україни

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 9 грудня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Вінницької області на рішення суду першої інстанції щодо ОСОБА_1

За вироком Барського районного суду Вінницької області від 7 грудня 2007 року

засуджений: за ч.3 ст. 191 КК України на 3 роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків на 1 рік; за ч.1 ст. 366 КК України на 2 роки обмеження волі.

Згідно ст. 70 КК України суд визначив ОСОБА_1остаточне покарання за сукупністю злочинів у виді обмеження волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків на 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України суд вирішив звільнити засудженого від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк на 1 рік з покладенням відповідних обов'язків, що передбачені у ст. 76 цього Кодексу.

В апеляційному порядку справа не переглядалась.

За вироком ОСОБА_1, який згідно наказу № 47 від 19.05.1986 року працював на посаді бригадира кормодобувної бригади СВАТ “Подільське” та згідно розпорядження № 41 від 05.06.2006 року був матеріально відповідальною особою за матеріальні цінності, що знаходяться на території перевалки товариства, визнано винуватим у тому, що протягом липня - серпня 2006 року, в с. Комарівка Барського району Вінницької області, він вносив неправдиві відомості до накладних, що супроводжували металобрухт товариства до пункту прийому металобрухту ЗАТ “Вінницявтормет” у м. Бар. Завдяки зменшенню зазначеної у накладних кількості металобрухту відносно фактичної кількості зданого металобрухту засуджений створив різницю необлікованого металобрухту у кількості 5 000 кг, а отримані за нього кошти в сумі 4 447 грн. привласнив, діючи при цьому за попередньою змовою з особою, кримінальну справу щодо якої було закрито на підставі акту амністії.

У касаційному поданні прокурор зазначає, що суд першої інстанції допустив неправильне застосування кримінального закону при вирішенні питання призначення засудженому покарання, що спричинило призначення засудженому надто м'якого покарання, у зв'язку з чим ставить питання про скасування вироку з направленням справи на новий судовий розгляд. Крім того, на думку прокурора, у вироку неправильно викладено фабулу пред'явленого ОСОБА_1обвинувачення, яке суд визнав доведеним, та не зазначено аналізу доказів, на яких ґрунтується висновок суду щодо доведеності вини засудженого.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у касаційному поданні, колегія суддів вважає, що це подання слід задовольнити з наступних підстав.

Як видно із матеріалів справи, в результаті її розгляду суд першої інстанції визнав ОСОБА_1 винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України, що у касаційному поданні прокурора не оспорюється.

Що стосується призначеного засудженому покарання, то колегія суддів погоджується із доводами прокурора про те, що вирішення судом першої інстанції цього питання не відповідає положенням ст. 65 КК України.

Зокрема, призначаючи ОСОБА_1покарання за ч.1 ст. 366 КК України у виді обмеження волі, поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що санкція цього закону в такому разі передбачає обов'язкове додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

Крім того, із змісту мотивувальної частини вироку вбачається, що приймаючи рішення про можливість звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, суд у резолютивній частині вироку, фактично, указав про звільнення засудженого від відбування призначеного покарання в цілому, тобто як основного, так і додаткового.

У той же час, згідно зазначених у ст. 77 КК України положень, у разі звільнення засудженої особи від відбування покарання з випробуванням суд може призначити додаткове покарання, зокрема, у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Указані положення закону залишились поза увагою суду першої інстанції.

У зв'язку з цим колегія суддів вважає обґрунтованими доводи подання прокурора про неправильне вирішення судом питання призначення ОСОБА_1покарання, що також не відповідає роз'ясненням, які містяться у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», і призвело до невідповідності призначеного засудженому покарання тяжкості вчинених ним злочинів.

За таких обставин вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, під час якого, у разі доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, суду слід належним чином викласти у мотивувальній частині вироку формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, та вирішити питання призначення засудженому покарання з дотриманням відповідних вимог КК України, а також звернути увагу на інші доводи подання стосовно дотримання вимог ст. 334 КПК України.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

касаційне подання першого заступника прокурора Вінницької області задовольнити.

Вирок Барського районного суду Вінницької області від 7 грудня 2007 року щодо Гусаренка Олександра Васильовича скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же районний суд.