У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

 

головуючого	Жука В.Г.,
суддів	Гошовської Т.В. і Мороза М.А.,
за участю прокурора	Гладкого О.Є.

розглянула в судовому засіданні 20 листопада 2008 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи, на вирок Ленінського районного  суду м. Севастополя від 27 вересня 2006 року, яким

 

                                        ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше не  судимого

та

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

раніше не судиму.

 

виправдано обох за ч. 2 ст. 201, а ОСОБА_1. ще й  ч. 1 ст. 212 КК України за недоведеністю їх участі у скоєнні інкримінованих злочинів.

 

Ухвалою Апеляційного суду м. Севастополя від 4 вересня 2007 року вирок залишено без зміни.

 

Органами досудового слідства ОСОБА_1 та ОСОБА_2обвинувачувалися у тому, що вони за попередньою змовою перемістили 22.09.2003 року на теплоході “Герої Севастополя” рейсом з м. Стамбула в М. Севастополь через митний кордон України з укриттям від митного контролю в сховищі товар на загальну суму 83 192,72 грн. та надали митному органу неправдиві відомості про відсутність багажу.

 

Крім того, ОСОБА_1 в порушення вимог чинного законодавства України умисно ухилився від сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів, пов'язаних з переміщенням товару через митний кордон України, що потягло фактичне ненадходження до бюджету держави коштів на загальну суму 32 339,51 грн..

 

У касаційному поданні порушується питання про скасування судових рішень у зв'язку з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону, неправильним  застосуванням кримінального закону та направлення справи на новий судовий розгляд. На думку автора подання, суд безпідставно виправдав засуджених. Вважає, що судом недостатньо досліджені та оцінені докази щодо винності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інкримінованих злочинах.

 

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи  касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання не підлягає задоволенню з таких підстав.

 

Як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції повно, всебічно, неупереджено та об'єктивно дослідив усі представлені у справі докази та дав їм належну оцінку і дійшов правильного висновку про недоведеність пред'явленого ОСОБА_1 обвинувачення за ч. 2 ст. 201, ч. 1 ст. 212 КК України та ОСОБА_2, ч. 2 ст. 201 КК України.

 

Відповідно до чинного законодавства, фактичні обставини у касаційній інстанції не досліджуються.

 

Посилання у поданні на те, що у суду не було достатніх підстав щодо  виправдання ОСОБА_1  за ч. 2 ст. 201, ч. 1 ст. 212 КК України та ОСОБА_2ч. 2 ст. 201    КК України  не грунтуються на матеріалах справи.

 

Так, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність винуватості ОСОБА_1 і ОСОБА_2в інкримінованих злочинах, оскільки самі ОСОБА_1 та ОСОБА_2не визнали свою вину у контрабанді, вчиненої у великих розмірах, а ОСОБА_1, крім того не визнав свою вину також і  в ухиленні від сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів.

 

Із показань ОСОБА_1 убачається, що він дійсно допоміг ОСОБА_2 у переміщенні поза митним контролем виробів із шкіри, які знаходилися у 4 пакетах. Про кількість шкіряних виробів він не знав. Крім того, ОСОБА_1 показав, що під час перебування в Туреччині він не куляв ніяких виробів із шкіри.

 

Свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтвердили, що під час стоянки в м. Стамбулі, у вільний від роботи час, вони разом з ОСОБА_1 перебували у місті, де ОСОБА_1  купляв речі для себе та продукти для команди. Речей зі шкіри та хутра він купляв.

 

Із показань ОСОБА_2убачається, що під час перебування у Туреччині вона купила 40 одиниць шкіряних виробів на суму близько 2800 доларів США, яка була вказана у її митній декларації.

 

Згідно даних митної декларації від 17.09.2003 року на ім'я ОСОБА_2 на момент перетину кордону України по маршруту Севастополь - Стамбул - Севастополь в декларацію були внесена сума 2997 доларів США,  що по курсу Національного банку України на 22.09.2003 року становить 15 979,10 грн. (т. 4 а.с. 104, 194).

 

З матеріалів справи видно, що було виявлено та вилучено 41 одиниця виробу із шкіри, що належали ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 23-24).

 

Проте 12 одиниць цих шкіряних виробів невідомо куди зникли, а тому не були пред'явлені експертам для дослідження (т. 8 а.с. 119-125).

 

Посилання у поданні, що експерти оцінили вартість зазначених 12 одиниць шкіряних виробів на суму 5 619,68 грн. і таким чином загальна вартість переміщеного товару буде становить більше 17 000 грн., тобто на суму, якої достатньо для притягнення до кримінальної відповідальності безпідставні.

 

Посилання у поданні на те, що суд безпідставно поклав в основу виправдувального вироку висновки експертизи, які свідчать про вартість товару менше 17 000 грн. не грунтуються на матеріалах справи.

 

Як убачається з матеріалів справи, речовими доказами по справі визнані 29 одиниць виробів із шкіри (т. 6 а.с. 18).

 

Згідно з даними висновків комісійної експертизи Кримського НДІСЕ від 14.03.2005 року загальна митна вартість наданих на експертизу 29 шкіряних виробів з урахуванням виявлених дефектів на 22.09.2003 року складає 11 805,06 грн. (т. 8 а.с. 119-125).

 

Експерти Бондаренко та Плохотний в судовому засіданні показали, що представлені для дослідження 29 шкіряних виробів виготовлені кустарним способом, мають багато дефектів і митна вартість виробів визначалася з урахуванням цих дефектів. На 12 не представлених на експертизу виробах дефекти при визначенні їх вартості не враховувалися.

 

Отже, вважати, що ОСОБА_2незаконно перемістила через митний кордон України шкіряних виробів на загальну суму більше 17 000 грн. підстав немає, через те, що органи досудового слідства у встановленому законом порядку не довели цей факт.

 

Крім того, судові інстанції правильно визнали недоведеною вину ОСОБА_1 у незаконному переміщенні через митний кордон України 167 виробів із шкіри, 4 виробів із хутра та 34 пакетів, оскільки свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6, на показання яких органи досудового слідства посилалися як на доказ вини ОСОБА_1,  не показували, що ОСОБА_1 просив їх вигрузити з коробля тюки з шкіряними виробами, а свідок ОСОБА_7 показав, що ОСОБА_1 говорив йому, якщо б на судні знайшли який-небудь товар, то звинуватили його у незаконному переміщенні цього товару і тому не є доказами щодо доведеності винуватості ОСОБА_1.

 

Згідно з даними висновків дактилоскопічної екпертизи від 18.12.2003 року сліди пальців, виявлені на 6 поліетиленових мішках зі 167 шкіряними виробами ОСОБА_1 не належать (т. 6 а.с. 191).

 

Апеляційний суд також розглянув справу повно та об'єктивно і дав мотивовану відповідь на всі доводи апеляції прокурора, в тому числі, дана оцінка всім зібраним у справі доказам. Переконливих доводів про необ'єктивний та незаконний розгляд справи судом апеляційної інстанції у поданні прокурора немає.

 

Оскільки всі можливості для подальшого збору доказів по цій справі вичерпані, то судові інстанції дійшли обгрунтованого висновку про недоведеність винуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вказаних злочинах.

 

За таких обставин колегія вважає, що суд дійшов правильного висновку щодо виправдання ОСОБА_1 та ОСОБА_2за недоведеністю їх вини у вчиненні злочинів.

 

         Керуючись ст. ст. 394-396 КПК України, колегія суддів

 

                                                        у х в а л и л а :

 

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи, залишити без задоволення, вирок Ленінського районного  суду м. Севастополя від 27 вересня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду м. Севастополя від 4 вересня 2007 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - без зміни.

 

                                                                    Судді:

 

          В.Г. Жук                          Т.В. Гошовська                       М.А. Мороз