ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Р І Ш Е Н Н Я
"11" грудня 2006 р. Справа № 505/20-06
За позовом | Дочірнього підприємства „ТПК-Центр”, м. Київ |
до | Товариства з обмеженою відповідальністю „Відродження Полісся”, м. Славутич |
про | стягнення 38725,49грн. |
Суддя Іваненко Я.Л. |
В засіданні приймали участь: |
від позивача | Даценко П.Є., довіреність №9 від 20.11.2006р. |
від відповідача | Панкратов В.С., довіреність №599 від 23.10.06р. |
суть спору:
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Дочірнього підприємства „ТПК-Центр” (надалі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Відродження Полісся” (надалі - відповідач) про стягнення 38725,49грн., з яких 22822,51грн. основної заборгованості, 11721,38грн. пені, 3591,10грн. інфляційних нарахувань та 590,50грн. трьох процентів річних.
Ухвалою господарського суду Київської області від 27.11.2006р. розгляд справи було призначено на 11.12.2006р.
Представник позивача в судовому засіданні 11.12.06р. позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві та клопотанні (вх.№21785 від 11.12.06р.). В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором поставки товару №02/04/ІІ/122 від 08.10.2004р. щодо розрахунку за отриманий товар, а тому просить стягнути з відповідача 22822,51грн. основної заборгованості, на яку нараховано інфляційні в розмірі 3591,10грн., три проценти річних в розмірі 590,50грн. та зменшений розмір пені, яку перераховано за 182 дні із розрахунку 0,2% від несплаченої суми за кожен день затримки оплати і яка, за перерахунком позивача становить 11447,51грн.
Представник відповідача в судовому засіданні 11.12.2006р. надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого суми основного боргу у розмірі 22822,51грн. та трьох відсотків річних в розмірі 590,50грн. визнав. З іншою частиною позовних вимог відповідач не погоджується з тих підстав, що при розрахунку інфляційних нарахувань позивач використав невірні індекси інфляції за березень та квітень 2006р.; при розрахунку пені проігноровано вимоги ЗУ „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” щодо обмеження пені подвійною обліковою ставкою НБУ і застосовано пеню в розмірі 0,2% від несплаченої суми за кожен день прострочення.
Крім того, представником відповідача в судовому засіданні було подано клопотання №765 від 09.12.06р., в якому останній просить розстрочити виконання рішення на шість місяців, у зв’язку із скрутним матеріальним становищем підприємства.
В судовому засіданні за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, судом встановлено наступне.
Між Дочірнім підприємством „ТПК-Центр” (надалі - продавець) до Товариством з обмеженою відповідальністю „Відродження Полісся” (надалі - покупець) було укладено договір поставки №02/04/ІІ/122 від 08.10.2004р. (надалі - Договір).
Відповідно до п.1.1. Договору продавець зобов’язується передати у зумовлені строки товар покупцеві, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов договору. Загальну суму Договору складає сума всіх накладних до нього.
Відповідно до п.4.3. Договору приймання-передача товару здійснюється в присутності уповноважених представників сторін. Право власності на товар переходить до покупця з моменту отримання накладної на товар.
На виконання умов Договору продавцем було передано у власність відповідача товар на загальну суму 62822,81грн., що підтверджується довіреностями, виданими на ім’я уповноваженої відповідачем на отримання товару особи - ЯЛЕ №848610 від 25.11.2005р., ЯЛЕ №848629 від 07.12.2005р., ЯЛЕ №848657 від 22.12.2005р., та належним чином оформленими видатковими накладними №02КИ112810 від 28.11.2005р. на суму 9070,30грн., №02КИ121201 від 12.12.2005р. на суму 29382,99грн., №02КИ122709 від 28.12.2005р. на суму 2844грн., №02КИ122708 від 28.12.2005р. на суму 21525,52грн., копії яких знаходяться в матеріалах справи.
Відповідно до п. 2.4.1. Договору, 100% вартості партії товару покупець сплачує в строк до 10 банківських днів з моменту отримання товару або при перевищенні встановленої квоти ліміту боргу.
Як встановлено матеріалами справи, в порушення своїх договірних зобов’язань відповідач за поставлений товар розрахувався частково, у зв’язку з чим станом на день розгляду справи за відповідачам рахується заборгованість на загальну суму 22822,51грн.
Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, утому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.
За змістом частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст. ст. 526, 525 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Проаналізувавши зазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи, а також враховуючи визнання відповідачем суми основного боргу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 22822,51грн. заборгованості є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, а тому підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність.
Відповідно до ч.1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах та порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання згідно з ч.2 ст.217 та ч.1 ст.230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Відповідно до п.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.
Згідно з п. 5.2. Договору, у випадку, якщо покупець не проведе оплату за товар протягом строків, що визначені Договором, він зобов’язується сплатити пеню в розмірі 0,2% несплаченої суми за кожен день затримки.
Проте, Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” № 543/965 ВР від 22.11.1996р. передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Як вбачається з розрахунку пені, поданого позивачем в судовому засіданні, вказане положення закону не було враховано позивачем при здійснення розрахунку пені. Посилання ж останнього на ст. 551 ЦК України в частині можливості збільшення в договорі розміру неустойки, встановленої законом, суд вважає в даному випадку помилковим, оскільки ЗУ „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” не просто встановлює розмір неустойки, а саме встановлює обмеження цього розміру за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань подвійною обліковою ставкою Національного банку України.
За таких обставин за перерахунком суду розмір пені, якій підлягає стягненню, з урахуванням обмеження нарахування подвійною обліковою ставкою НБУ з 12.12.05р. (за 182 дні) становить 3293,23грн., а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 11447,51грн. пені підлягають задоволенню частково в розмірі 3293,23грн., оскільки в цій частині є правомірними та обґрунтованими.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
За розрахунком позивача розмір інфляційних збитків складає 3591,10грн., трьох відсотків річних –590,50грн.
Проте, із розміром інфляційних збитків суд погодитись не може з огляду на наступне.
При розрахунку інфляційних збитків позивачем застосовано за березень 2006р. індекс інфляції –100,0%, за квітень 2006р. –100,0%, в той час як індекс інфляції в березні 2006р. становив 99,7%, а в квітні 2006р.–99,6%.
За перерахунком суду розмір інфляційних збитків за період з 11.2005р. по 10.2006р. складає 3431,34грн.
За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача 3591,10грн. інфляційних збитків підлягають задоволенню частково в розмірі 3431,34грн., оскільки в цій частині є правомірними та обґрунтованими.
Твердження відповідача про необхідність відмови позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені та інфляційних у зв’язку з їх помилковим розрахунком судом відхиляє як необґрунтоване та безпідставне.
Клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення на один рік з підстав тяжкого фінансового становища підприємства судом не задовольняється з мотивів його необґрунтованості.
Таким чином, розглянувши в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягають 22822,51грн. заборгованості, 3293,23грн. пені, 3431,34грн. інфляційних збитків та 590,50грн. трьох відсотків річних, оскільки в цій частині є правомірними, обґрунтованими та документально підтвердженими.
На підставі ст.49 ГПК України судові (господарські) витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. 44, 49, 82-84 ГПК України, господарський суд,–
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Відродження Полісся” (07100, Київська область, м. Славутич, вул. Добринінський квартал, 4/39, код ЄДРПОУ 13737133) на користь Дочірнього підприємства „ТПК-Центр” (03038, м. Київ, вул. Миколи Грінченка, 4, код ЄДРПОУ 24731636) 22822,51грн. (двадцять дві тисячі вісімсот двадцять дві грн. 51коп.) основної заборгованості, 3293,23грн. (три тисячі двісті дев’яносто три грн. 23коп.) пені, 3431,34грн. (три тисячі чотириста тридцять одну грн. 34коп.) інфляційних втрат, 590,50грн. (п’ятсот дев’яносто грн. 50коп.) три відсотки річних та судові витрати: 91,83грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 301,38грн. державного мита.
3. В частині стягнення 159,76грн. інфляційних та 8154,28грн. пені відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Іваненко Я.Л.
Дата підписання рішення 19.12.2006р.