ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
ПОСТАНОВА
Іменем України
28 січня 2014 р. (16:11) Справа №801/10893/13-а
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді Сидоренка Д.В., при секретарі Леоновій В.В.,
за участю представника позивача - Смишляєва М.М., довіреність № 5 від 15.01.2014 року,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_2
до Державного кадастрового реєстратора Відділу Держземагенства в Білогірському районі АР Крим Лактіонова Олексія Ігоровича
про визнання протиправними та скасування рішення, спонукання до виконання певних дій.
Обставини справи: До Окружного адміністративного суду АР Крим надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Державного кадастрового реєстратора Відділу Держземагенства в Білогірському районі АР Крим Лактіонова Олексія Ігоровича з позовними вимогами про:
- визнання протиправним та скасування рішення від 09.09.2013 року №РВ-0100121502013 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру,
- зобов'язання Державного кадастрового реєстратора Відділу Держземагенства в Білогірському районі АР Крим внести до Державного земельного кадастру відомості про державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,1 га, що розташована у АДРЕСА_1, яка запроектована до відведення ОСОБА_2 у власність для будівництва житлового будинку, господарських будівель та споруд.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення кадастрового реєстратора про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру є протиправним, оскільки «довідка архітектурного бюро про те, що земельна ділянка розташована в межах генерального плану м. Білогірськ» не передбачена чинними нормами законодавства в якості документа, необхідного для вирішення питання про внесення відомостей до Державного земельного кадастру.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином - шляхом направлення на його адресу судової повістки, яка ним отримана 22.01.2014 року, про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення поштового відправлення №9500020836658. Заперечення на позовну заяву відповідач до суду не надав, про причини неявки суд не повідомив.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд
ВСТАНОВИВ:
Висновком Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації з землеустрою №141/03-13/226 від 05.04.2012 року (а.с.63) погоджено проект землеустрою по відведенню земельної ділянки у власність гр.ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1.
ОСОБА_2 09.09.2013 року звернулась до Відділу Держземагенства в Білогірському районі АР Крим з заявою, в якій просила у відповідності до Земельного кодексу України та Закону України «Про Державний земельний кадастр» зареєструвати за нею вказану вище земельну ділянку(а.с.44).
Разом із завою позивачем були надані наступні документи: документ, що підтверджую оплату послуг з державної реєстрації земельної ділянки; документація із землеустрою; електронний документ; копія документу про присвоєння податкового номеру та копія документу, що посвідчує особу.
Проте, рішенням №РВ-0100121502013 від 09.09.2013 року (а.с.45) Державним кадастровим реєстратором Відділу Держземагенства в Білогірському районі АР Крим Лактіоновим Олексієм Ігоровичем позивачу відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.
Під час розгляду справи судом перевірено правомірність рішення відповідача, його відповідність вимогам законодавства та встановлено наступне.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинен він дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта., встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави. Право на землю набувається і реалізується громадянами і суб'єктами господарської діяльності (юридичними і фізичними особами) виключно відповідно до закону.
Відповідно до Земельного кодексу України (далі - ЗК України) використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Стаття 18 ЗК України передбачає, що до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.
Статтею 731 ЗК України встановлено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Відповідно до частини 1 статті 193 ЗК України державний земельний кадастр - це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
Призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою (стаття 194 ЗК України).
Згідно із статтею 202 ЗК України державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом.
Правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру встановлені Законом України від 07.07.2011 року № 3613-VI «Про Державний земельний кадастр» (далі по тексту - Закон № 3613-VI).
Згідно із частиною 1 статті 11 Закону № 3613-VI відомості про об'єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об'єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів.
Статтею 20 Закону № 3613-VI передбачено, що відомості Державного земельного кадастру є офіційними. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру є обов'язковим.
Порядок проведення державної реєстрації визначений положеннями статті 24 Закону № 3613-VI, у відповідності до частини 1 якої державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону № 3613-VI державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Частиною 4 статті Закону № 3613-VI встановлено, що для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються:
заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин;
оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки;
документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа;
документ, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації земельної ділянки.
Заява з доданими документами надається заявником особисто чи уповноваженою ним особою або надсилається поштою цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.
Згідно з частиною 5 статті 24 Закону № 3613-VI Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви:
перевіряє відповідність документів вимогам законодавства;
за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.
У відповідності до частини 6 статті 24 Закону № 3613-VI підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.
Із змісту рішення №РВ-0100121502013 від 09.09.2013 року вбачається, що відповідачем відмовлено позивачу у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру у зв'язку з невідповідністю поданих документів вимогам, встановленим Законом України «Про державний земельний кадастр» та Порядку ведення Державного земельного кадастру, а саме: не надано довідку архітектурного бюро про те, що земельна ділянка розташована в межах генерального плану міста Білогірська.
Як зазначалось вище, для державної реєстрації земельної ділянки у відповідності до положень статті 24 Закону Державному реєстратору мають бути надані: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа; документ, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації земельної ділянки.
Відносно подання Державному реєстратору документації із землеустрою суд зазначає, що у відповідності до частини 5 статті 791 Земельного кодексу України формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Відтак, з метою внесення відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру, окрім заяви та документу про оплату послуг з державної реєстрації земельної ділянки, Державному кадастровому реєстратору також має бути наданий оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та ці документи в електронному вигляді.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем Державному кадастровому реєстратору разом із заявою був наданий проект землеустрою по відведенню земельної ділянки у власність гр.ОСОБА_2 (оригінал та електронний документ), який був погоджений Висновком Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації з землеустрою №141/03-13/226 від 05.04.2012 року, що свідчить про наявність у проекті всіх необхідних документів та погоджувальних матеріалів.
Пунктом 67 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012, № 1051 (далі по тексту - Порядок) встановлено, що внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється виключно на підставі та відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр» та цього Порядку.
Забороняється вимагати для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених Законом України «Про Державний земельний кадастр».
Таким чином, відмова Державного кадастрового реєстратора у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру у зв'язку із відсутністю довідки архітектурного бюро суперечить вимогам законодавства, оскільки надання цього документу для внесення відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру чинними нормативно-правовими актами у сфері земельних правовідносин не передбачено.
Враховуючи зазначене вище, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення від 09.09.2013 року №РВ-0100121502013 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відносно решти позовних вимог, суд вважає за необхідне залишити їх без задоволення, оскільки суд не може підміняти орган, рішення якого оскаржується, зобов'язуючи його приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції відповідного державного органу.
При цьому, суд зауважує, що при розгляді справ за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування в разі незгоди з рішеннями, віднесеними до їх компетенції, суд, за наявності підстав для задоволення позову, визнає рішення такого органу недійсним і зобов'язує його залежно від характеру спору виконати певні дії, передбачені його компетенцією (або не вчиняти чи припинити їх), на захист порушеного права, як цього вимагає законодавство, або надає право позивачеві вчинити певні дії для усунення порушень його права.
Частиною 2 статті 11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
На підставі зазначеного вище, за для повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача повторно розглянути звернення ОСОБА_2 від 09.09.2013 року.
Згідно з частиною 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Відповідно до частини 1 статті 98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.
В матеріалах справи наявна квитанція №К12/S/37 від 28.11.2013 року, якою підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 68,82 грн.(а.с.2).
На підставі зазначеного вище, суд вважає необхідним стягнути з Державного бюджету України на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, суму судового збору у розмірі 68,82 грн.
Вступну та резолютивну частину постанови проголошено у судовому засіданні 28.01.2014 року.
У повному обсязі постанову складено та підписано 03.02.2014 року.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Державного кадастрового реєстратора Відділу Держземагенства в Білогірському районі АР Крим Лактіонова Олексія Ігоровича №РВ-0100121502013 від 09.09.2013 року.
Зобов'язати Державного кадастрового реєстратора Відділу Держземагенства в Білогірському районі АР Крим Лактіонова Олексія Ігоровича повторно розглянути звернення ОСОБА_2 від 09.09.2013 року.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судові витрати із сплати судового збору у розмірі 68,82 грн.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Сидоренко Д.В.