Головуючий суду 1 інстанції - Антонов Ю.А.

Доповідач - Туренко С.І.

Справа № 430/1485/13

Провадження № 22ц/782/5767/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2014 року м. Луганськ

Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого - судді Туренка С.І.

суддів - Максюта І.О., Матвєйшиної О.Б.,

при секретарі - Аліханян Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Станично-Луганського районного суду Луганської області від 11 грудня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Селянського фермерського господарства «Жнива» в особі голови Малахової Олени Олександрівни про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості по орендній платі, -

в с т а н о в и л а:

В червні 2013 року до суду звернулась позивачка ОСОБА_2 з даним позовом, в уточнених вимогах до відповідача просила розірвати договір оренди землі, укладений між нею і СФГ «Жнива» в особі голови Малахової О.О., що зареєстрований 07 грудня 2010 року у Станично-Луганському районному реєстраційному окрузі; зобов'язати відповідача передати ОСОБА_2 земельну ділянку ріллі НОМЕР_1 загальною площею 11,9725 га, після збирання на ній врожаю сільськогосподарських культур в 2014 році; зобов'язати відповідача сплатити орендну плату за використання в 2013 році земельної ділянки в розмірі 7006,07 грн.; стягнути заборгованість по орендній платі у розмірі 3316,28 грн., пеню в розмірі 1009,28 грн., та 3% річних від простроченої суми в розмірі 99,49 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивачка вказала, що вищевказана земельна ділянка належить їй на праві приватної власності за Державним актом для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. З відповідачем 07 грудня 2010 року було укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки терміном на 10 років, однак відповідач порушив свої зобов'язання щодо своєчасності розрахунку за користування земельною ділянкою у 2012 році та відповідно нехтує терміном зазначеним в договорі. Так, за 2012 рік відповідачем було нараховано орендну плату та виплачено 3989,79 грн., за вирахуванням прибуткового податку з орендної плати, що не відповідає вимогам договору. Вважає,що відповідач порушив свої зобов'язання щодо своєчасності розрахунку за користування земельною ділянкою в 2012 році та відповідно нехтує терміном зазначеним в п.9 Договору оренди землі, який є його істотною умовою. Станом на 01 червня 2013 року відповідачем, в рахунок погашення заборгованості за користування в 2012 році земельною ділянкою, не сплачено жодних грошових коштів. До того ж, ніяких послуг в рахунок орендної плати за 2012 рік вона не отримувала. На її неодноразові звернення про здійснення повного розрахунку за договором оренди за 2012 p., відповідач відповідав відмовою, посилаючись на відсутність додаткової угоди, неможливість її укласти, підвищення вартості палива, тощо. Відповідно до п.11 Договору, розмір орендної плати переглядається раз на рік, зокрема, у випадках, передбачених законом. Не зважаючи на те, що згідно Постанови КМУ № 1185 від 31.10.2011 року нормативна грошова оцінка належної позивачу земельної ділянки збільшилась в 1,756 рази, відповідач не здійснив перегляду розміру орендної плати в 2012 році, тобто порушив пункт 11 Договору оренди землі.

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки на 2013 рік виданого Відділом Держземагентства, вартість земельної ділянки в 2013 році складає 233535,65 грн. Оскільки згідно п.7 Договору оренди розмір орендної плати повинен складати з відсотки від нормативної грошової оцінки з урахуванням індексів (на 2013 рік це 3,2 та 1,756), відсутня обумовлена необхідність оформлення додаткових документів щодо внесення змін до Договору в частині суми орендної плати. Тобто, орендар за використання земельної ділянки позивача в 2013 році повинен сплатити 7006,07 грн. Просила позов задовольнити в повному обсязі.

Рішенням Станично-Луганського районного суду Луганської області від 11 грудня 2013 року позов ОСОБА_2 до селянського фермерського господарства «Жнива» в особі голови Малахової Олени Олексіївни про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості по орендній платі - залишено без задоволення, за необґрунтованістю.

Не погодившись із зазначеним рішенням, позивачка звернулась з апеляційною скаргою, у якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права та на неповне з'ясування обставин, що мали значення для справи, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, прийшла до наступного.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, однак апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України законним і обґрунтованим є рішення, коли суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції під час розгляду справи були створені такі умови. Докази, надані сторонами, досліджені й оцінені в їх сукупності відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України.

Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив із відсутності передбачених законом підстав для дострокового розірвання договору оренди земельної частки (паю) та доведеності факту отримання позивачкою орендної плати за 2012 рік в повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції оскільки вони відповідають матеріалам справи та нормам матеріального права.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 07 грудня 2010 року між ОСОБА_2 та СФГ «Жнива» в особі голови Малахової Олени Олексіївни було укладено договір оренди земельної ділянки (паю) площею 11,9725 га, яка знаходиться на території Розквітненської сільської ради Станично-Луганського району, Луганської області строком на 10 років зі сплатою трьох відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням індексу інфляції. Розмір орендної плати переглядається один раз на рік за певних обставин.

Так, згідно з п. 30 Договору зміна його умов здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається. Умов розірвання договору в односторонньому порядку не передбачено (п. 33 Договору).

Відповідно до вимог чч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін,якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі», який є спеціальним законом і має пріоритет перед іншими законами в застосуванні щодо даних правовідносин, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обовязків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, заявляючи позов, посилався на невиконання відповідачем обов'язків орендаря в частині своєчасності та повноти розрахунків по орендній платі, і в порушення п. 11 договору відповідач не здійснив перегляду розміру орендної плати в 2012 році, не зважаючи на те, що згідно Постанови КМУ №1185 від 31.10.2011 року з 01 січня 2012 року нормативна грошова оцінка належної позивачці земельної ділянки збільшилась в 1,756 рази.

Ухвалюючи рішення, суд зазначив, що одна з умов застосування коефіцієнта 1,756, відповідно до Постанови КМУ №1185 від 31.10.2011 року, що набрала чинності з 01.01.2012 року, це укладення додаткового договору, оскільки Договір між сторонами був укладений до виходу цього нормативного акту в 2010 році. Додатковий договір в цій частині між сторонами відсутній. В частині вирішення питання по орендній платі за 2013-2014 роки, позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки цей строк за 2013 рік ще не настав (до 01.01.2014 року), а сплату орендної плати на 2014 рік (на майбутнє) договором не передбачено.

Доводи апелянта, що коефіцієнт 1,756 є загальнодержавним і має застосовуватись сторонами по договору аналогічно щорічному коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки землі, що передбачено умовами договору не заслуговують на увагу за наступних підстав.

Згідно з п. 11 укладеного Договору розмір орендної плати переглядається 1 раз на рік у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Тобто умови договору не зобов'язують сторони вносити зміни до договору, зокрема збільшувати чи зменшувати розмір орендної плати, а лише зобов'язують за певних обставин переглянути умови договору. Зміна умов договору можлива на вимогу однієї із сторін і за взаємною згодою (п. 30 договору).

Однак доказів пред'явлення таких вимог сторонами надано не було й матеріалами справи не встановлено. Не може бути визнано таким доказом колективну заяву орендодавців до орендаря, або проведення загальних зборів чи рішення зборів власників земельних паїв, оскільки відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Даний договір є двостороннім, він не стосується прав та обов'язків всіх власників земельних ділянок, а зобов'язує лише позивача і відповідача до виконання його умов, оскільки тільки вони є сторонами договору.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Розмір та умови оплати, вказані в договорі, не можуть суперечити діючому на час укладення договору законодавству. Договір між сторонами укладено 07 грудня 2010 року у період дії Указу Президента України від 19 серпня 2008 року № 725/2008 «Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)», яким був встановлено розмір орендної плати не менше 3% визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки і є обов'язковим з дня набрання Указом чинності.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що застосування коефіцієнта 1,756, відповідно до Постанови КМУ №1185 від 31.10.2011 року є обов'язковим та застосовується лише за згодою сторін договору оренди земельної ділянки на підставі додаткової угоди, яку сторони не укладали. Орендна плата за 2012 рік сплачена позивачу у повному обсязі та відповідає умовам договору, ця обставина підтверджена документально у судовому засіданні.

Порушення відповідачем технологічного процесу використання орендованої земельної ділянки позивача, що призводить до її пошкодження, також не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні.

Отже, колегія суддів вважає, що висновки суду про відсутність порушення відповідачем умов договору оренди земельної ділянки відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а тому ухвалене рішення є законним і обґрунтованим відповідно до вимог ст.. 213 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.209,303,307,308,313-315 ЦПК України судова колегія ,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргуОСОБА_2 відхилити.

Рішення Станично-Луганського районного суду Луганської області від 11 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, однак її може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції: Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: