Головуючий суду 1 інстанції - Логвіна Л.С.
Доповідач - Малієнко Н.В.
Справа № 427/8336/13-ц
Провадження № 22ц/782/5480/13
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 лютого 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючого: Малієнко Н.В.,
суддів: Єрмакова Ю.В., Матвєйшиної О.Б.
при секретарі:Ковальчук С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Луганської області
апеляційну скаргу ОСОБА_3
на рішення Свердловського міського суду Луганської області
від 25 листопада 2013 року
у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, третя особа - ОСОБА_5, -
ВСТАНОВИЛА:
В жовтні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом в якому просив ухвалити рішення про стягнення аліментів на його користь, як такого що продовжує навчання, щомісячно по ? частині всіх доходів ОСОБА_3, до закінчення ним навчання - 15.02.2015 року.
В обґрунтування позову зазначив, що він був народжений у шлюбі ОСОБА_3 та ОСОБА_5, які являються його батьками, на теперішній час батьки розірвали шлюб. На підставі рішення від 14.09.2009 року з відповідача, на його утримання, були стягнуті аліменти до досягнення позивачем повноліття , які не виплачені та є заборгованість. Він продовжує навчання та потребує матеріальної допомоги. Добровільно відповідач не допомагає, хоча має таку можливість, так як він працює і одержує заробітну плату. Позивач у зв'язку з навчанням не працює, стипендію не отримує, інших джерел доходу не має, проживає з матір'ю та знаходиться на її утриманні і тому змушений був звернутися з позовом до суду..
Рішенням Свердловського міського суду Луганської області від 25 листопада 2013 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3, на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти на його утримання, у зв'язку з продовженням навчання, у розмірі ? частини зі всіх видів заробітку (доходу), але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04.10.2013 року і до закінчення навчання ОСОБА_4, але не довше ніж до досягнення ним двадцяти трирічного віку. Стягнуто з ОСОБА_3 судовий збір на користь держави розмірі 229,40 грн.
Посилаючись на ухвалення рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу і просить скасувати рішення та повернути справу до суду першої інстанції для розгляду.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Стаття 213 ЦПК України наголошує, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повинен вирішити справу згідно із законом, ухваливши рішення на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.
Відповідно до ч. 1 ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 20 постанови від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів мають самі дочка, син, які продовжують навчатися, а також той із батьків, з яким вони проживають.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як батько повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, зобов*язаний його утримувати протягом усього терміну навчання, але не довше ніж до досягнення ним двадцяти трирічного віку, починаючи з дня звернення з позовом до суду, тобто з 04.10.2013 року, шляхом сплати аліментів в розмірі ? частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Проте, до такого висновку суд дійшов в порушення норм закону, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що відповідач є батьком позивача, який навчається на першому курсі денного відділення Свердловського професійного гірничого ліцею за спеціальністю - електрослюсар підземний, проживає разом із матір*ю, третьою особою по справі, та потребує матеріальної допомоги на час навчання, який триває до 15.02.2015 року. (а.с. 8-11).
Разом з тим, ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що звертаючись до суду із зазначеними вимогами, ОСОБА_4, ще не виповнилося 18 років ( народився ІНФОРМАЦІЯ_1, звернувся з позовом 04.10.2013 року, рішення ухвалене 25.11.2013 року), та він не набув права на такі вимоги, як того вимагає проаналізоване вище сімейне законодавство, на час звернення його право на утримання, як повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, ще не було порушено відповідачем, на що він посилався при наданні позову та на його утримання в той час відповідач був зобов*язаний сплачувати аліменти до повноліття згідно виконавчому листу №2-2574 від 14.09.2009 року.
Крім того, не відповідає закону посилання суду про стягнення аліментів на дитину яка продовжує навчання, розміром не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, оскільки згідно ст.6 СК України, правовий статус дитини, має особа до досягнення нею повноліття і застосування до спірних відносин положень ч. 2 ст. 182 СК України є безпідставними, так як вказані положення Закону не застосовуються при визначенні розміру аліментів на повнолітню дочку, сина у порядку ст. 200 СК України.
У відповідності зі ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право:
1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін;
2) скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог;
3) змінити рішення;
4) постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову, що не позбавляє позивача повторно звернутися з аналогічним позовом, оскільки в дійсний час він вже досягнув повноліття.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Свердловського міського суду Луганської області від 25 листопада 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 третя особа - ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання - відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили негайно, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів після його проголошення.
Головуючий:
Судді: