Головуючий суду 1 інстанції - Маркова Т.Г,
Доповідач - Пащенко Л.В.
Справа № 427/8903/13-ц
Провадження № 22ц/782/194/14
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 лютого 2014 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого - Пащенко Л.В.
суддів: Медведєвої Л.П., Соловей Р.С.
при секретарі - Арутюнян Р.А..
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луганську справу
за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Свердловську Луганської області
на рішення Свердловського міського суду Луганської області від 18 грудня 2013 року
по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Свердловську Луганської області про відшкодування витрат ,-
в с т а н о в и л а:
У жовтні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Свердловську Луганської області у якому просив просить суд зобов'язати відповідача відшкодувати йому понесені витрати на самостійно придбану інвалідну коляску у розмірі 18 235 грн., посилаючись на те, що висновком МСЕК від 16.08.2012 року серія 10 ААА № 088351 йому встановлено 90 % втрати професійної працездатності з 16.08.2014 року до 01.09.2014 року у зв'язку із виробничою травмою. Крім того, йому визначено потребу у додаткових видах допомоги, одним з яких є забезпечення коляскою універсальною та дорожньою, але відповідачем позивачу було видано лише коляску кімнатну МН-22. Стосовно дорожньої коляски активного типу, відповідачем повідомлено, що її замовлено на 2013 рік. Однак, станом на 21.10.2013 року дорожньої коляски активного типу відповідачу не було надано, у зв'язку із чим, із необхідністю пересування в умовах за межами квартири, 29.05.2013 року він самостійно придбав дорожню інвалідну коляску, загальною вартістю 18 235 гривень, та звернувся до відповідача із заявою про відшкодування витрат за неї. 12.06.2013 року отримав відповідь про відмову, оскільки відповідач вважає, що позивачем було придбано коляску активного типу за індивідуальним замовленням, тому вона потребує висновку МСЕК або ЛКК ЛПЗ про неможливість потерпілого користуватися засобами серійного виробництва та на підставі останніх документів відділення приймає всі необхідні засоби для забезпечення потерпілого такою коляскою.
Рішенням Свердловського міського суду Луганської області від 18 грудня 2013 року позовну заяву ОСОБА_2 було задоволено та зобов'язано відповідача відшкодувати витрати позивачу на самостійно придбану інвалідну коляску.
В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати за необґрунтованістю та прийняти по справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивачу, оскільки судом порушені норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
В ст. 303 ЦПК України зазначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Так судом першої інстанції встановлено, що позивачу, відповідно до висновку МСЕК від 16.08.2012 року, вперше встановлена перша група Б інвалідності з 16.08.2012 року до 01.09.2014 року та визначено 90% втрати професійної працездатності у зв'язку з виробничою травмою. При цьому визначена потреба в додаткових видах допомоги, в тому числі, на підставі висновку ВКК, в колясці дорожній та універсальній ( а.с. 8).
Як вбачається з індивідуальної програми реабілітації інваліда № 685 від 16.08.2012 року, за рекомендаціями МСЕК, позивач потребує забезпечення колясками універсальною та дорожньою.
Позивачем самостійно придбана коляска інвалідна IRIS, вартістю 18 235 гр. ( а.с.7) відповідно до квитанції від 29.05.2013 року.
Колегія суддів погоджується в висновком суд в частині того, що Згідно ч. 4 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року ( з наступними змінами), Фонд соціального страхування від нещасних випадків фінансує витрати на медичну та соціальну допомогу, в тому числі на додаткове харчування, придбання ліків, спеціальний медичний, постійний сторонній догляд, побутове обслуговування, протезування, санаторно-курортне лікування, придбання спеціальних засобів пересування тощо, якщо потребу в них визначено висновками МСЕК. Правлінням Виконавчої Дирекції Фонду розроблено механізм виконання цього Закону в Постанові Правління Фонду №23 від 25.03.2008 року, яка зареєстрована в Міністерстві Юстиції України за №545/15236 від 19 червня 2008 року, та згідно з п. 3.2 якої, підставою для забезпечення потерпілих засобами реабілітації, на разі - інвалідної коляски , є висновок МСЕК про таку потребу; карта ІПР, у якій також повинна бути зазначена така потреба. У п. 1.5. вказаного положення зазначено, що необхідність у забезпеченні потерпілих технічними та іншими засобами реабілітації визначають медико-соціальні експертні комісії (МСЕК) з розробленням індивідуальної програми реабілітації на підставі висновку лікувально-консультативної комісії лікувально-профілактичних закладів.
Проте, судом не було взято до уваги висновок індивідуальної програми реабілітації інваліда № 685 від 16.08.2012 року, за рекомендаціями МСЕК, позивач потребує забезпечення колясками універсальною та дорожньою.
Придбана позивачем інвалідна коляска є активного типу (а.с. 17), тобто забезпечення позивача такою коляскою не передбачено висновком МСЕК.
Таким чином судова колегія зазначає, що, оскільки фінансування витрат передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року на медичну та соціальну допомогу, в тому числі і на придбання спеціальних засобів пересування тощо, повинно бути визначено висновком МСЕК, а забезпечення позивача коляскою активного типу не було визначено висновком МСЕК, тому відсутні підстави для відшкодування його витрат на придбання коляски активного типу.
Відповідно до п.п. 2.1,3.1, 3.5 «Положення про забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації потерпілих унаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання», яке затверджено постановою Фонду 25 березня 2008 року N 23 фінансування витрат, пов'язаних із виготовленням, поставкою і ремонтом технічних та інших засобів реабілітації, їх післягарантійним ремонтом, здійснюється виконавчою дирекцією Фонду та її робочими органами шляхом відшкодування цих витрат підприємствам, які їх виготовляють, поставляють і ремонтують, згідно з укладеними договорами. Облік потерпілих, які мають право на безоплатне забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації (далі - облік), ведуть робочі органи виконавчої дирекції Фонду за місцем реєстрації їх проживання. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду на підставі документів, отриманих згідно з пунктом 3.2 цього Положення:
- заповнюють картку особи про забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації (далі - картка) (додаток 3);
- видають направлення потерпілому на забезпечення протезними виробами (з урахуванням установлених строків їх експлуатації) (додаток 4);
- інформують потерпілих про підприємства, що отримали замовлення на виготовлення, поставку і ремонт технічних та інших засобів реабілітації відповідно до укладених з ними робочими органами виконавчої дирекції Фонду або виконавчою дирекцією Фонду договорів.
Відповідно до листа Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Свердловську Луганської області від 12.06.2013 року №1897/05 позивачу було роз'яснено, що якщо він бажає отримати інвалідну коляску активного тику, останній має звернутися до МСЕК або ЛКК ЛПЗ з заявою про неможливість користуватися засобами пересування серійного виробництва та на підставі цього рішення відділення прийме всі необхідні засоби для забезпечення позивача такою коляскою (а.с. 6).
Крім того, діяльність Фондів соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України регламентується спеціальним Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року, який є обов'язковим для виконання. Вказаним Законом не передбачений порядок відшкодування Фондом затрат потерпілих на придбання засобів пересування, а тільки передбачено обов'язок Фонду забезпечення потерпілих спеціальними засобами пересування, тощо.
Таким чином, судом першої інстанції вирішуючи спір у справі, не були взяті до уваги обставини, які мають суттєве значення для розгляду справи.
Суд на зазначені обставини справи та вимоги закону увагу не звернув, та дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що є підстави для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2
Відповідно до вимог ст.309 ЦПК України однією з підстав для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, тому рішення підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 209, 309 ЦПК України, судова колегія,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Свердловську Луганської області задовольнити.
Рішення Свердловського міського суду Луганської області від 18 грудня 2013 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Свердловську Луганської області про відшкодування витрат відмовити.
Рішення набирає чинності негайно, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів після його проголошення.
Головуючий:
Судді: