номер провадження справи 14/62/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2014 Справа № 908/3973/13

За позовом Державного підприємства «Придніпровська залізниця» (49600 м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108)

до відповідача Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради (69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 3)

про стягнення 1 033 228,23 грн.

Суддя Сушко Л.М.

За участю уповноважених представників сторін:

від позивача: Губорєва Я.А., довіреність №35 від 01.01.2014р.

Гуськова Я.В., довіреність №181 від 01.01.2014р.

від відповідача: Михайловський А.С., довіреність №01-09/4 від 10.01.2014р.

Жукова О.В., довіреність №01-09/265/4 від 10.01.2014р.

Суть спору:

05.12.2013р. до господарського суду Запорізької області звернувся позивач - Державне підприємство «Придніпровська залізниця» (далі за текстом ДП «Придніпровська залізниця») з позовом до відповідача - Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради (далі за текстом УпСЗН ЗМР) про стягнення 1 033 228,23 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.12.2013р. порушено провадження у справі №908/3973/13, розгляд справи призначено в судовому засіданні 16.01.2014р., при цьому витребувано від сторін документи, необхідні для вирішення спору. В судовому засіданні 16.01.2014р. оголошено перерву до 23.01.2014р.

В судовому засіданні 23.01.2014р. справу розглянуто, за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях (а.с. 83-88, 149-151), при цьому зазначив, що облікова форма про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом в приміському сполученні окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного та місцевих бюджетів, в даній справі за травень-червень 2013 року, встановлена Постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2009р. № 1359 "Про затвердження Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян", яка складається на підставі місячної станційної звітності залізниці, та направляється відповідним головним розпорядникам коштів для послідуючої оплати.

Також зазначив, що твердження Відповідача, що відсутність договору між сторонами є підставою для несплати коштів - помилкове. Оскільки дані взаємовідносини між сторонами виникають безпосередньо із Законів України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» та «Про залізничний транспорт». Отже, відсутність договору не є перешкодою для відшкодування Відповідачем збитків Позивачу від перевезення пільгових категорій громадян та не може бути підставою звільнення Відповідача від виконання грошового зобов'язання, яке передбачене нормами чинного законодавства України.

Посилаючись на доведеність своїх позовних вимог, Позивач просить суд стягнути на користь ДП «Придніпровська залізниця» з УпСЗН ЗМР збитки понесені в результаті перевезення пасажирів пільгових категорій в розмірі 1 033 228 грн. 23 коп. та витрати на оплату судового збору в сумі 20 664 грн. 56 коп.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві (а.с.46-51). Зокрема зазначив, що рішенням Запорізької міської ради № 9 від 24.12.2012 р. «Про затвердження бюджету міста на 2013 рік» затверджено розподіл видатків бюджету на 2013 рік, в тому числі на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян на залізничному транспорті за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам в розмірі 2936756 грн., станом на січень 2014 року за судовими рішеннями з Відповідача на користь Позивача стягненню підлягає 2 312 456,10 грн. збитків за пільговий проїзд окремих категорій громадян на залізничному транспорті в 2013 році. Зазначені Позивачем позовні вимоги про відшкодування збитків в розмірі 1 033 228,23 грн. перевищують суму державної субвенції, яка передбачена Законом України «Про державний бюджет України на 2013 рік» та затверджена вказаним вище рішенням Запорізької міської ради № 9 від 24.12.2012 р. «Про затвердження бюджету міста на 2013 рік». Таким чином, на сьогоднішній день відсутні бюджетні асигнування на здійснення компенсаційних виплат Залізниці.

Крім того, в додаткових поясненнях (а.с.145-148) Відповідач зазначив, що метою укладення договору є визначення розміру бюджетних асигнувань, які підлягають сплаті Управлінням у вигляді компенсаційних виплат Залізниці за пільговий проїзд окремих категорій громадян на відповідний бюджетний період, а також визначення механізму проведення розрахунку з перевізником. Відповідно до пп. «б» п. 2.9 Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 309 від 02.03.2012 р., органи Казначейства не реєструють фінансові зобов'язання у разі відсутності документів, які підтверджують факт узяття бюджетного фінансового зобов'язання. Відмова Залізниці укласти відповідний договір унеможливлює здійснення Управлінням зазначених компенсаційних виплат, оскільки відсутній документ, який встановлює факт виникнення бюджетного фінансового зобов'язання.

Також Відповідач вважає, що в даному випадку не може бути причинного зв'язку між протиправною поведінкою порушника та завданими Залізниці збитками, оскільки жодних протиправних дій, які завдали позивачу певних збитків, Управління не вчиняло. Будь-яка вина Управління у завданні цих збитків відсутня. Відповідно до ч. 5 ст. 176 ЦК України територіальна громада не відповідає за зобов'язаннями держави. В даному випадку рішення про введення відповідних пільг прийнято державою, а не територіальною громадою, у зв'язку з чим відповідальність повинна нести саме держава, а не територіальна громада в особі Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради.

На думку Відповідача, у даних правовідносинах Позивач не зазнає збитків. Перед ним виникає лише певна заборгованість щодо компенсації вказаних витрат.

За викладених обставин Відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають. Просить відмовити в задоволенні позову ДП «Придніпровська залізниця» про стягнення 1 033 228,23 грн. збитків.

Розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Оберіг». Технічна фіксація здійснювалася на комп'ютері, інвентарний номер 10420908.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 Закону України «Про залізничний транспорт», для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються залізницям за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.

Пільгове перевезення пасажирів залізничним транспортом передбачено Законами України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців, членів їх сімей», «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.1993 р. № 354 «Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування», Угодою про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них від 12.03.1993 р., та інше.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що в серпні-вересні 2013 року Позивачем у справі ДП «Придніпровська залізниця» було здійснено перевезення пільгових категорій пасажирів приміським залізничним транспортом по станціям - Дніпробуд-2, Запоріжжя-1, Запоріжжя -2, Запоріжжя-Ліве, ім. А.Алімова, Запорізька Січ, Передатна, а Відповідач, як розпорядник бюджетних коштів, розрахунків за дані пільгові перевезення не здійснив, що за твердженням Позивача призвело до спричинення йому збитків у розмірі 1 033 228,23 грн.

Позивач здійснює перевезення окремих категорій громадян за пільговими тарифами відповідно до чинних законів України, які передбачають такі пільги для конкретних категорій громадян, а не за окремими угодами, а збитки залізничного транспорту від їх використання відшкодовуються залізницям за рахунок державного або місцевого бюджетів.

Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. № 256 «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету». А механізм розрахунку обсягів компенсаційних виплат залізницям за пільгові перевезення окремих категорій громадян, яким таке право надано законом, що здійснюється за рахунок коштів державного або місцевого бюджетів, а також субвенцій з державного або місцевого бюджетів, а також субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на зазначені цілі встановлено Постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2009 року № 1359 «Про затвердження порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян».

Пунктами 3, 4 Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 256 встановлено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Згідно п. 5 цього Порядку, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами надавачами фактичних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомам міських рад.

Відповідно до п.8 Порядку, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів після отримання на рахунок суми субвенції здійснюють у 5-денний строк розрахунки з постачальниками відповідних послуг і ведуть облік компенсаційних виплат за пільговий проїзд категорій громадян.

Пунктом 2 Порядку, затвердженого Постановою КМУ № 1359 встановлено, що до пільгових перевезень залізничним транспортом належать безоплатні перевезення або перевезення окремих категорій громадян із знижкою, встановленою законодавством.

Пунктами 3-5,7 вказаного порядку встановлено, що облік пільгових перевезень та визначення суми недоотриманих коштів від таких перевезень проводиться залізницями на підставі інформації автоматизованої системи керування пасажирськими перевезеннями та реєстраторів розрахункових операцій про оформлені та видані пасажирам безоплатні або пільгові проїзні документи (квитки); сума недоотриманих коштів обчислюється в автоматизованому режимі під час оформлення кожного безоплатного та пільгового проїзного документа (квитка) як різниця між повною вартістю проїзду, встановленою згідно з діючими тарифами для відповідного виду сполучення, маршруту прямування, категорії поїзда та вагона, і вартістю проїзду, що сплачує пасажир відповідно до наданих пільг; інформація про оформлені та видані пасажирам безоплатні та пільгові проїзні документи (квитки) включається до місячної станційної звітності. Сума недоотриманих коштів включається до місячної станційної звітності області, на території якої був придбаний пільговий проїзний документ (квиток), незалежно від місця проживання (навчання) пасажира.

Згідно з пунктом 9 Порядку, на підставі місячної станційної звітності залізниці складають форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного або місцевих бюджетів, згідно з додатком. Для компенсації недоотриманих коштів облікова форма складається окремо для органу виконавчої влади, який є головним розпорядником бюджетних коштів, передбачених на цю мету державним бюджетом, та органом виконавчої влади, який є головним розпорядником коштів, виділених місцевим бюджетом.

Відповідно до пунктів 10, 11 Порядку залізниці не пізніше ніж 15-го числа місяця наступного звітного періоду подають відповідним головним розпорядникам коштів рахунок на суму, яка підлягає компенсації, та облікові форми; головні розпорядники коштів, передбачених на компенсаційні виплати, після надходження їх на власні рахунки у п'ятиденний строк перераховують зазначені кошти відповідній залізниці.

Відповідно до підпункту "б" пункту 4 частини першої статті 89 Бюджетного кодексу України до видатків, які здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст, республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на державні програми соціального захисту, в тому числі компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Відповідно до ст. 102 Бюджетного кодексу України видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 Бюджетного кодексу, фінансуються за рахунок субвенцій з Державного бюджету України і повинні забезпечувати своєчасність, рівномірність, гарантованість та повноту-перерахування трансфертів.

Видатки на компенсаційні виплати за пільговий проїзд залізничним транспортом передбачені Законом України «Про Державний Бюджет України на 2013 рік».

Рішенням Запорізької міської ради № 9 від 24.12.2012 р. «Про затвердження бюджету міста на 2013 рік» затверджено розподіл видатків бюджету на 2013 рік, в тому числі на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян на залізничному транспорті за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам в розмірі 2 936 756 грн.

Також, рішенням Запорізької міської ради №20 від 30.10.2013р. внесено зміни до вказаного рішення Запорізької міської ради №9 від 24.12.2012р., зокрема, на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян на залізничному транспорті передбачено 3 756 756,00 грн.

Надалі, з метою використання коштів субвенції в повному обсязі, рішенням Запорізької міської ради №14 від 20.12.2013р. здійснено перерозподіл видатків у загальній сумі 1 444 299,00 грн.

Таким чином, плановий розмір компенсаційних виплат на користь Залізниці за пільговий проїзд окремих категорій громадян на залізничному транспорті за рахунок субвенції з державного бюджету на 2013 рік склав 2 312 457,00 грн.

З викладеного вбачається, що у державному бюджеті на відповідний спірний період була передбачена достатня кількість коштів на фінансування державних програм соціального захисту (п.п. «б» п.4 ст.89 БК України). Тобто, існувала реальна можливість отримання позивачем в повному обсязі компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян у разі дотримання відповідачем покладених на нього обов'язків щодо направлення бюджетних запитів (замовлень) про надання бюджетної субвенції для погашення заборгованості за відповідною державною програмою.

Відповідно до Положення про управління соціального захисту населення Запорізької міської ради, затвердженого рішенням міської ради № 46 від 25.02.2013 р., до функцій відповідача віднесено реалізація заходів соціальної підтримки населення, здійснення координаційних функцій та моніторингу у сфері надання пільг в т.ч. за пільговий проїзд окремими категоріям громадян, та здійснення компенсаційних виплат за пільгове перевезення окремих категорій громадян. Тобто, у зв'язку з тим що відповідач є розпорядником бюджетних коштів, позивачем відповідачу направлено за серпень-вересень 2013 року облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом в приміському сполученні окремих громадян на суму 1 033 228 грн. 23 коп. та рахунки для сплати № 75 від 06.09.2013 р. та №109 від 08.10.2013р. на зазначену суму, з відповідними розрахунками за серпень-вересень 2013 року.

Позивачем на виконання приписів ст.ст. 33, 34 ГПК України надано належні докази на підтвердження обґрунтованості розміру заявленої до стягнення суми (зведені відомості по типах квитків, позиційні звіти по безплатних проїзних документах), які долучено до матеріалів справи.

Також встановлено, що 14.10.2013 р на адресу відповідача була направлена претензія № 13-01/10, яка залишена відповідачем без задоволення (відповідь від 01.11.2013 р. № 01-08/507).

Відмовляючи в задоволенні претензійних вимог, відповідач посилався на відсутність договору.

Однак, відсутність укладеного договору та бюджетного асигнування не є підставою для звільнення від виконання грошового зобов'язання, взятого на себе державою в особі органу місцевого самоврядування, а саме Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону та нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність.

Так, зазначені господарські зобов'язання сторін виникають безпосередньо із Закону України «Про Державний бюджет на 2013 рік» та статті 9 Закону України «Про залізничний транспорт».

З чого також слідує, що відсутність Договору між сторонами не могло бути підставою для відмови Позивача від перевезення пільгових категорій громадян.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про залізничний транспорт», відносини залізниць з місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування базуються на податковій і договірній основах відповідно до чинного законодавства України.

До компетенції цих органів належать: контроль за роботою залізничного приміського пасажирського транспорту і вокзалів, погодження тарифів у приміських сполученнях, погодження питання щодо пунктів зупинок, закриття залізничних станцій для обслуговування пасажирів, автомобільних переїздів через залізничні колії.

На місцеві органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування покладається організація виконання робіт з благоустрою привокзальних площ, спорудження та впорядкування під'їздів до залізничних станцій, забезпечення їх телефонним зв'язком та транспортним сполученням з населеними пунктами за місцем розташування станцій, запобігання правопорушенням на залізницях. Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування взаємодіють із залізницями з метою поліпшення використання транспортних засобів власниками вантажів, злагодженої роботи з іншими видами транспорту, розвитку (в тому числі на пайових засадах) транспортної і соціальної інфраструктури щодо обслуговування пасажирів та економіки регіонів.

Органи управління залізничним транспортом разом з відповідними місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування вирішують питання експлуатації малодіяльних збиткових залізничних дільниць, станцій, а також залізничних під'їзних колій, що перебувають на балансі залізниць.

У разі неприйняття органами місцевого самоврядування (протягом 6 місяців після звернення залізниці) рішень про компенсацію збитків з місцевих бюджетів або за рахунок підприємств, що обслуговуються цими дільницями, станціями та під'їзними коліями, Укрзалізниця за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту має право прийняти рішення про закриття малодіяльних збиткових залізничних дільниць, станцій та залізничних під'їзних колій.

Дана стаття не регламентує порядок укладення договорів органів самоврядування з залізницями по відшкодуванню збитків від перевезень пільгових категорій громадян , тому є не доцільною при застосуванні до даного спору.

Твердження відповідача, що компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян за рахунок коштів субвенції з державного бюджету повинні здійснюватись безпосередньо через казначейський рахунок ВСП «Запорізька дирекція залізничних перевезень», є помилковим та безпідставним. Відповідач при цьому посилається лише на наказ Міністерства фінансів України від 23.08.2012р. № 938 «Про затвердження Порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів», який регламентує організаційні взаємовідносини між органами Державної казначейської служби України, фінансовими органами та Верховною Радою АР Крим, обласними, районними, міськими, районними у містах, сільськими, селищними радами або їх виконавчими органами чи міськими, селищними, сільськими головами (в разі якщо відповідні органи не створені), платниками податків, розпорядниками бюджетних коштів та одержувачами бюджетних коштів у процесі казначейського обслуговування місцевих бюджетів органами Казначейства. Зазначені обставини до позивача ніяким чином не відносяться, так як Державне підприємство «Придніпровська залізниця» - це створене відповідно до законів України «Про транспорт», «Про залізничний транспорт», Цивільного та Господарського кодексів України державне унітарне підприємство і діє як державне комерційне підприємство, засноване на державній власності, яке входить до сфери управління Міністерства інфраструктури України і підпорядковане Державній адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця». Основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності залізниці є прибуток. Джерелом формування фінансових ресурсів залізниці є прибуток отриманий від діяльності залізниці, кошти одержані від продажу майна, цінних паперів, безоплатні або благодійні внески членів трудового колективу, підприємств, організацій, громадян та інші надходження та кредити, не заборонені чинним законодавством. В своїй діяльності керується позивач наказом Міністерства транспорту України від 16.08.2000 №443 «Про затвердження Положення про порядок зарахування надходжень з розподільчих рахунків залізниць і підприємств Укрзалізниці на централізований розподільчий рахунок Укрзалізниці». Відповідно до якого для збору дохідних надходжень від основної діяльності залізничного транспорту управління залізниць України за своїм місцезнаходженням відкривають розподільчі рахунки в установах банків. В зв'язку з тим, що при перевезенні пасажирів та вантажів за технологічним процесом приймають участь різні залізниці і підприємства та підрозділи Укрзалізниці, щоденно з розподільчих рахунків залізниць за повідомленням Укрзалізниці здійснюються перерахування доходних надходжень іншим учасникам перевізного процесу.

Облікова форма про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом в приміському сполученні окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного та місцевих бюджетів, в даній справі за серпень-вересень 2013 року, встановлена Постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2009р. № 1359 "Про затвердження Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян", яка складається на підставі місячної станційної звітності залізниці, та направляється відповідним головним розпорядникам коштів для послідуючої оплати.

Вищевикладені обставини обумовлюють зміст таких складових господарського правопорушення - вина, протиправність та доводить причинний зв'язок між шкодою та її протиправною поведінкою.

Згідно зі ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначено втрачену вигоду як дохід суб'єкта господарювання.

Складовими правопорушення, необхідними для відповідальності у вигляді відшкодування збитків, є суб'єкт та об'єкт правопорушення, а також суб'єктивна та об'єктивна сторони. Суб'єктом цивільного правопорушення є боржник. Об'єктом правопорушення - зобов'язальні правовідносини кредитора та боржника. Суб'єктивну сторону становить вина боржника, а об'єктивну - протиправна поведінка боржника (невиконання або неналежне виконання обов'язку), наявність збитків у майновій сфері кредитора, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками. При цьому розмір збитків має довести кредитор. Відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів звільняє боржника від відповідальності.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб та порядок встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно із ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", для настання відповідальності по відшкодуванню шкоди необхідна наявність складу правопорушення, а саме: шкоди; протиправна поведінка особи, що завдала шкоду; причинно-наслідковий зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою особи, що її спричинила; вина.

Згідно із п. 6 Роз'яснення Вищого господарського суду України «Про деякі питання вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди» від 01.04.1994 р. № 02-5/215 для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач. При цьому тягар доказування факту правопорушення, безпосередньо причинного зв'язку між правопорушенням та заподіянням шкоди і розміру відшкодування, полягає на позивача.

Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб'єкт, об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторони. Суб'єктом є боржник; об'єктом - правовідносини по зобов'язаннях; об'єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб'єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки і її наслідків.

Відповідно до ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Згідно з приписами ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором. Господарськими санкціями, виходячи зі змісту ст. 217 ГК України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій, як відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно - господарські та адміністративно - господарські санкції.

Аналізуючи вищевикладене, суд зазначає, що відшкодування збитків (в контексті нормативного обґрунтування заявлених вимог) є видом відповідальності за правопорушення при здійсненні господарської діяльності. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Як і будь-яка інша юридична відповідальність, господарсько-правова відповідальність ґрунтується на певних правових підставах. Це нормативні підстави, тобто сукупність норм права про відповідальність суб'єктів господарських відносин. По-друге, це правосуб'єктність правопорушника, тобто сторонами правовідносин щодо застосування відповідальності у спорі, що розглядається у рамках господарського процесу, можуть бути підприємства, установи, організації тощо.

Третя підстава - це протиправні дії або бездіяльність особи (осіб), що порушують права і законні інтереси потерпілої особи. Зазначена підстава складається з чотирьох елементів, які називаються умовами господарсько - правової відповідальності. До них відносяться:

наявність факту порушення, тобто порушення норми закону, внаслідок чого завдаються збитки або інша майнова шкода правам та інтересам потерпілого (позивача у справі);

протиправність поведінки правопорушника;

причинний зв'язок між протиправною поведінкою порушника і завданими потерпілому збитками;

вина правопорушника.

Виходячи з норм цивільного законодавства, позивач має довести наявність збитків, їх розмір, протиправність поведінки правопорушника та причинний зв'язок між протиправними діями відповідача та завданими позивачу збитками.

Сукупність (склад) чотирьох названих умов утворює юридично-фактичні підстави господарсько-правової відповідальності.

Для застосування майнової відповідальності у вигляді відшкодування збитків потрібна наявність усіх чотирьох умов.

В даному випадку позивач вбачає свої збитки від здійснення перевезення окремих категорій громадян за пільговими тарифами, відповідно до вимог чинного законодавства України, а не за окремими угодами.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону або договору.

Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб'єкт, об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторони. Суб'єктом є боржник; об'єктом - правовідносини по зобов'язаннях; об'єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб'єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки і її наслідків.

Твердження відповідача у справі - Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради, про те що відсутність договору, заважає йому виконати свій обов'язок належним чином є помилковим, з огляду на наступне: статтями 11 Цивільного кодексу України, 174 Господарського кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують права та обов'язки. Підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші право чини, юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Господарські зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із Закону України "Про державний бюджет на 2013 рік" та ст. 9 Закону України "Про залізничний транспорт".

За таких обставин, відсутність договору у даному випадку не може бути підставою звільнення від виконання господарського зобов'язання, яке передбачене нормами чинного законодавства України.

Як вбачається із наявних в справі матеріалів, на які Позивач посилається, як на доказ заподіяння збитків Відповідачем, Позивачем доведено склад цивільного правопорушення, а саме: встановлено факт порушення; встановлено та документально обґрунтовано розмір заподіяних збитків; причинний зв'язок - нормативними актами передбачено механізм дій Відповідача; вина відповідача - презумується.

Відповідно до листа Державного казначейства України від 20.04.2007р., № 3.4-07/1021-4884 щодо переліку підтвердних документів, контроль за правильністю оформлення документів та достовірних даних, що є підставою для перерахування коштів, здійснює розпорядник бюджетних коштів, тобто обов'язок по збору та оформленню відповідної документації покладається на Відповідача.

Проте Відповідачем не надано жодних належних доказів на підтвердження вчинення ним дій, спрямованих на дотримання вказаної процедури. Тобто відповідач не надав належних доказів відсутності його вини.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів.

Приписами ст. ст. 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З наявних в справі матеріалів, на які позивач посилається, як на доказ заподіяння збитків відповідачем, вина відповідача підтверджується наданими позивачем доказами. Відповідачем не надано належних доказів, в підтвердження відсутності вини та доказів вжиття всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання.

За таких обставин, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ДП «Придніпровська залізниця» про стягнення 1 033 228 грн. 23 коп. збитків понесених в результаті перевезення пасажирів пільгових категорій.

Згідно ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Державного підприємства «Придніпровська залізниця» до відповідача Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради про стягнення 1 033 228, 23 грн. задовольнити.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради (69035 м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 3, код ЄДРПОУ 37573438) на користь Державного підприємства «Придніпровська залізниця» (49600 м. Дніпропетровськ пр. Карла Маркса, 108, код ЄДРПОУ 01073828) 1 033 228 (один мільйон тридцять три тисячі двісті двадцять вісім) грн. 23 коп. збитків, 20 664 (двадцять тисяч шістсот шістдесят чотири) грн. 56 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.М. Сушко

Рішення оформлено та підписано відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 28.01.2014р.

идніпровМаяковського, 3)

про стягнення 1 033 228,23 грн.