ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2014 Справа № 901/4024/13

За позовом Дочірнього підприємства "Націонал - Плюс" приватного підприємства "Націонал"

до відповідача Приватного підприємства "Артек - Союз"

про стягнення 20837,45 грн.

Суддя Іщенко І.А.

За участю представників:

від позивача- Шиманська Л.І., довіреність б/н від 01.01.2014, представник;

від відповідача- Кордончик О.В., довіреність б/н від 28.05.2013, представник;

від відповідача- Теплицький М.І., довіреність б/н від 28.05.2013, представник.

Суть спору: Дочірнє підприємство "Націонал - Плюс" приватного підприємства "Націонал" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Приватного підприємства "Артек - Союз" та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 17459,20 грн.; 3% річних в розмірі 3378,25 грн.; витрати учасника судового процесу в розмірі 3115,13 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 11.11.2011 між позивачем та відповідачем укладено договір на поставку продукції № 121/11. Згідно якого постачальник здійснює поставку товару на склад покупця, а покупець протягом 21 календарного дня з моменту передачі товару зобов'язаний його сплатити, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в розмірі вартості партії товару. Проте всупереч умовам договору. Приватне підприємство "Артек - Союз"», не здійснило у встановлений строк оплату за поставлений товар, внаслідок чого утворилася заборгованість, що і стало підставою для звернення з позовною заявою до суду.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просить суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, за мотивами викладеними у відзиві, згідно якого зазначив, що розрахунок пені та 3% позивачем розраховано не вірно, щодо стягнення витрат учасника судового процесу позивачем у позові не обґрунтовані правові підстави такого стягнення.

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи здійснювався в межах строку встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального пристрою в порядку статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

11.11.2011 між Дочірнім підприємством "Націонал - Плюс" приватного підприємства "Націонал" (постачальник) та Приватним підприємством "Артек - Союз" (покупець) укладено Договір поставки № 121/11 (а.с. 9-10).

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що Постачальник передає товар Покупцю на умовах даного Договору, а Покупець приймає та оплачує, на умовах і в порядку, визначених цим Договором, м'ясо.

Згідно з пунктом 3.1 Договору, ціна кожної окремої партії товару, указується у накладній.

Відповідно до пункту 4.1 Договору постачальник здійснює поставку товару на склад покупця за адресою: м. Миколаїв, м. Одесса, м. Сімферополь.

Відповідно до пункту 6.1 Договору, покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника в розмірі вартості партії товару протягом 21 /Двадцять один/ календарного дня з моменту передачі товару від Постачальника до Покупця.

Пунктом 6.2 Договору сторони встановили, що моментом передачі товару від Постачальника до Покупці є дата на накладній підписаній сторонами.

Даний Договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до повного виконання сторонами прийнятий обов'язків по Договору (пункт 10.1 Договору).

Матеріали справи свідчать, що в період строку дії договору листопад 2011 року-січень 2012 року згідно видаткових та товарно-транспортних накладних позивачем відвантажено на адресу відповідача товарів на загальну суму 2773589,94 грн.

Однак, відповідач, у порушення умов договору поставки, товар поставлений позивачем сплачував не в повному обсязі та не в обумовлені договором строки, здійснивши лише часткову оплату в розмірі 2540000,00 грн. Несплаченим залишилось товару на суму 233589,94 грн.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.06.2013 у справі № 5002-21/3961-2012 стягнуто з Приватного підприємства «Артек-Союз» на користь Дочірнього підприємства «Націонал-Плюс» Приватного підприємства «Націонал» суму заборгованості за Договором поставки № 121/11 від 11.11.2011 в розмірі 233589,94 грн., пеню в розмірі 107155,16 грн., 20892,87 грн. 3 % річних, а також 7232,76 грн. судового збору.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.07.2013 та постановою Вищого господарського суду України від 02.09.2013 рішення господарського суду Автономної Республіки Крим залишено без змін.

Згідно пункту 7.2 Договору № 121/11 від 11.11.2011 за порушення строків оплати товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ,від суми простроченого платежу, що діяла в період невиконання зобов'язань, за кожен день такої прострочки.

Пунктом 7.5 Договору встановлено, що до вимог про стягнення неустойки і (штрафу) по згоді сторін, застосовується позовна давність у 3 /три/ роки.

Так, позивачем була нарахована пеня за порушення строків оплати товару за Договором поставки № 121/11 в розмірі 17459,20 грн. та 3% річних в розмірі 3378,25 грн., що і спонукало Дочірнє підприємство "Націонал - Плюс" приватного підприємства "Націонал" звернутись до господарського суду Автономної Республіки Крим про стягнення пені та відсотків за порушення грошових зобов'язань.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання, при порушенні зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно частини першої статті 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то воно підлягає стягненню у повному розмірі.

Згідно статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 7.2 Договору встановлено, що за порушення строків оплати товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ,від суми простроченого платежу, що діяла в період невиконання зобов'язань, за кожен день такої прострочки.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Статями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З розрахунку, наданого позивачем, вбачається, що за період з 06.06.2013 по 28.11.2013 відповідачу нарахована пеня в розмірі 17459,20 грн. (а.с. 4).

Судом встановлено, що заявлена позивачем до відшкодування сума пені у розмірі 17459,20 грн. підтверджується частково, у зв'язку з невірним розрахунком позивача, та підлягає стягненню з відповідача, лише в розмірі 15103,35 грн.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності зі статтею 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України суд вважає таким, що кореспондуються зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.

Судом перевірено наданий розрахунок, та встановлено, що загальна сума 3% за період з 06.06.2013 по 28.11.2013 відповідно до Договору поставки № 121/11 від 11.11.2011 складає 3379,05 грн., а не 3378,25 грн., як обчислено позивачем. Втім, вимоги про стягнення 3% підлягають задоволенню саме у розмірі 3378,25 грн., як заявлено позивачем, оскільки суд не вправі виходити за межі позовних вимог.

Відповідач під час розгляду справи по суті, до прийняття рішення у ній, не надав доказів погашення пені та 3 % за порушення грошових зобов'язань за Договором поставки № 121/11 від 11.11.2011, тоді як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством України для доведення такого роду фактів.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з Приватного підприємства "Артек - Союз" на користь Дочірнього підприємства "Націонал - Плюс" приватного підприємства "Націонал" пені в розмірі 15103,35 грн., 3% річних в розмірі 3378,25 за Договором поставки 121/11 від 11.11.2011.

Щодо вимоги позивача про стягнення з Приватного підприємства "Артек - Союз" витрат учасника судового процесу в розмірі 3115,13 грн. в рамках справи 5002-21/3961-2012, суд зазначає наступне.

Дана вимога мотивована тим, що Дочірнє підприємство "Націонал - Плюс" приватного підприємства "Націонал" виконувало ухвали суддів всіх інстанцій, забезпечувало явку представника до судових засідань, виконувало вимоги суду стосовно представлення письмових та усних пояснень, в той час як представник Приватного підприємства "Артек - Союз" явку до судових засідань не забезпечував, що призводило до затягування розгляду справи. Так, Дочірнє підприємство "Націонал - Плюс" приватного підприємства "Націонал" зазначає, що понесло витрати сторони учасника судового процесу, пов'язані з явкою представника у засідання господарського суду посилаючись на статтю 44 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Отже, якщо витрати, понесені стороною у зв'язку з реалізацією процесуальних прав у розгляді справи в господарському суді, відносяться до судових витрат, то вони відшкодовуються згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, враховуючи, що дана вимога заявлена в рамках справи 5002-21/3961-2012, суд не знаходить підстав для задоволення вимоги Дочірнього підприємства "Націонал - Плюс" приватного підприємства "Націонал" про стягнення витрат учасника судового процесу в розмірі 3115,13 грн.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі; в необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доказів, що підтверджують зворотне, ніж встановлено судом сторонами не надано.

Судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повне рішення складено 03.02.2014.

Керуючись статями 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Артек - Союз" (вул. Павленко, 2а, м. Сімферополь, АР Крим, 95000, ЄДРПОУ 30741489) на користь Дочірнього підприємства "Націонал - Плюс" приватного підприємства "Націонал" (вул. калова, 9 А, с. Залелія, Царичанський район, Дніпропетровська область, 51013, ЄДРПОУ 31346611) пеню в розмірі 15103,35 грн., 3% річних в розмірі 3378,25 за Договором поставки 121/11 від 11.11.2011. судовий збір в розмірі 1620,44 грн.

3. Наказ видати після набрання рішення законної сили.

4. В іншій частині позову відмовити.

Суддя І.А. Іщенко