Справа № 105/6296/13-ц
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"27" січня 2014 р. Джанкойський міськрайонний суд АР Крим у складі:
головуючого - судді Басової О.А.,
при секретарі - Кузь Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Джанкой цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чайкинської сільської ради Джанкойського району АРК про визнання права власності на будинок
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 у жовтні 2013 року звернулась до суду з позовом, уточнивши вимоги якого просить визнати за нею право власності на житловий будинок АДРЕСА_1. Позов мотивований тим, що у 1980 році її чоловік з сім'єю в якості переселенців отримав вказаний будинок, виплатив за нього позику, отже відповідно до ст. 128 ЦК України в редакції 1963 року отримав право власності на будинок. Між тим, правовстановлюючий документ на майно ОСОБА_2 не отриманий, право власності не зареєстровано, а після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 це стало на перешкоді позивачу як власнику розпоряджатись майном та викликає сумніви у наявності права власності на будинок.
У судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали, доводять, що у позивача виникло право власності на цілий будинок, а саме: право на 1/2 частку на підставі ст. 22 КпШС як спільно нажите майно, право на іншу 1/2 в порядку спадкоємства.
Відповідач з позовом погодився, надавши письмову заяву, де також висловив можливість розглядати справу у відтніть його представника.
Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 128 ЦК України в редакції 1963 року право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі.
Статтями 22 та 28 КпШС України, який був чинний на момент придбання спірного майна, майно, придбане подружжям під час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю. У разі поділу майна подружжя їх частки визнаються рівними.
Згідно зі ст. 1226 ЦК частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб'єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.
Частинами 1, 2 ст. 71 Закону України "Про нотаріат" встановлено, що у разі смерті одного з подружжя свідоцтво про право власності на частку в їх спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна.
Відповідно до ч.5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 з сім'єю (дружина ОСОБА_1 та син ОСОБА_3 ) за переселенським квитком (а.с. 23) прибули у 1980 році до Джанкойського району АРК, голова сім'ї отримав у користування житловий будинок без номеру по АДРЕСА_1, виплатив за нього кошти в розмірі 1796 крб. (а.с. 22), про що є відповідний запис у погосподарських книгах сільради (а.с. 20,21). Номер будинку, що придбано, привласнено пізніше, що також підтверджується записами в погосподарських книгах.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер (а.с. 8). Після нього спадщину прийняли позивач ОСОБА_1, а син ОСОБА_3 відмовився від спадщини (а.с. 34).
Постановою від 15.10.2013 року нотаріус відмовив позивачу у вчиненні нотаріальної дії - видати свідоцтво про право на спадщину (а.с. 24).
З урахуванням положень ч.1ст.15, ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує право власності.
За змістом наведених норм права потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли у особи наявне право власності, яке набуте у встановленому законом порядку, проте наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.
Суд погоджується з доводами позивача, що відповідно до ст. 128 ЦК України в редакції 1963 року у ОСОБА_2 у грудні 1980 року виникло право власності на спірний будинок, оскільки ним кошти були сплачені у повному обсязі і він фактично прийняв нерухомість.
Також суд визнає, що згідно з вимогами ст. 22 КпШС у позивача ОСОБА_1 у грудні 1980 року також виникло право спільної сумісної власності на придбаний її чоловіком будинок.
У зв'язку зі смертю чоловіка ОСОБА_2 право спільної сумісною власності подружжя на придбаний ними будинок припинилося, але виникло (як окремий випадок поділу майна) право часткової власності, а з врахуванням правила рівності часток подружжя, ОСОБА_1 має право власності на 1/2 частку спірного будинку як спільно нажитого, та право на 1/2 частку як спадкоємець 1 черги.
Враховуючи підтверджену наявність у спадкодавця та позивача права спільної сумісної власності на житловий будинок АДРЕСА_1, яке виникло у них в 1980 році на підставі ст. 128 ЦК України, ст. 22 КпШС в редакції 1963 року, та наявність сумнівів в цьому, оскільки таке право державою не зареєстровано та позивач позбавлена можливості здійснити таку реєстрацію і реалізувати право на спадкування, суд вважає можливим на підставі ст. 392 ЦК України визнати за нею таке право.
На підставі ст. 23, 28 КпШС України, ст..1218, 1226 ЦК України, керуючись ст.ст.10,11,61, 174, 212-215 ЦПК| України, суд
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на будинок АДРЕСА_1.
Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку, передбаченого для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя О. А. Басова