АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03110м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 січня 2014 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого-судді Стрижеуса А.М.,
суддів: Антоненко Н.О., Шкоріної О.І.
при секретарі: Лужецькій І.С.
за участю: представника позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 вересня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання, -
Справа №753/3022/2013
№ апеляційного провадження:22-ц-796/522/2014
Головуючий усуді першої інстанції: КоренюкА.М.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: СтрижеусА.М.
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання.
В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що 12 травня 2006 року вона уклала зі своєю дочкою ОСОБА_2 договір довічного утримання, посвідчений державним нотаріусом Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори Кушніром О.Д. Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_2 зобов'язалась довічно повністю утримувати її, забезпечувати харчуванням, одягом, ліками, наглядом, необхідною допомогою, а також сплачувати щомісячно по 100 грн. необхідної допомоги, а вона передала їй у власність Ѕ частину однокімнатної квартири АДРЕСА_1.
З часу укладання вказаного договору відповідачка у цілому не виконувала свої зобов'язання, а з 2009 року взагалі перестала приходити до неї, доглядати, утримувати, забезпечувати харчуванням, необхідною допомогою, у тому числі й медичною, тобто всіляко уникаючи її. Відповідачка не цікавитися її станом здоров'я, хоча вона потребує цього, оскільки має похилий вік, ІНФОРМАЦІЯ_1, останні роки важко хворіє, страждає цукровим діабетом, гіпертонічною хворобою тощо.
Будучи обмеженою у догляді з боку ОСОБА_2, вона змушена звертатися до інших родичів за допомогою по господарству, забезпеченню щоденним харчуванням тощо. Оскільки відповідачка не надає такої допомоги, внаслідок чого безпідставно порушує умови договору, що є неприпустимим, вважає, є правовою підставною згідно п.1 ч.1 ст. 755 ЦК України для розірвання вказаного договору.
Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 11 вересня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання задовольнити.
Договір довічного утримання від 12 травня 2006 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, посвідчений державним нотаріусом Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори Кушніром О.Д., розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 (сімдесят) коп. - судових витрат.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідачем ОСОБА_2 звернулася з апеляційною скаргою, в якій вона просила скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповно з'ясування обставин, що мають значення для справи.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 підтримали доводи апеляційної скарги.
Представник позивача ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_4, проти доводів апеляційної скарги заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що договір довічного утримання від 12 травня 2006 року, укладений між сторонами у справі, має бути розірваний, в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов зазначеного договору, що є підставою для його розірвання.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції
Відповідно до ч.1 ст.744 ЦК України, за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, 12 травня 2006 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено договір довічного утримання, посвідчений державним нотаріусом Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори Кушніром О.Д., зареєстрований в реєстрі за № 6-310 (а.с.29).
Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_2 зобов'язалась довічно повністю утримувати ОСОБА_4, забезпечувати її харчуванням, одягом, ліками, наглядом, необхідною допомогою, а також сплачувати щомісячно по 100 гривень необхідної допомоги, а ОСОБА_4 передала ОСОБА_2 у власність належну їй 1/2частину однокімнатної квартири АДРЕСА_1 (п.1, 6 Договору).
На час укладання цього договору, Ѕ частина квартири АДРЕСА_1 належала ОСОБА_4 на праві приватної власності згідно Свідоцтва про право власності на житло, виданого Відділом приватизації державного житлового фонду Харківської районної державної адміністрації м. Києва 02 березня 2001 року, зареєстрованого Київським бюро технічної інвентаризації 06 квітня 2001 року в реєстровій книзі за реєстровим № 9145 (п.3 Договору).
Згідно довідки форми № 3 у вказаній квартирі на даний час зареєстрована й проживає з 2000 року одна особа - ОСОБА_4 (а.с.46).
До 2009 року позивачка мешкала з чоловіком, який нині помер. Позивачка вдова, крім дочки ОСОБА_2 має сина ОСОБА_9, на утриманні якого фактично перебуває з часу укладення оспорюваного договору.
Сторони перебувають у близьких родинних відносинах, є матір'ю та дочкою, відповідно.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 749 ЦК України, у договорі довічного утримання (догляду) можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача. Якщо обов'язки набувача не були конкретно визначені або у разі виникнення потреби забезпечити відчужувача іншими видами матеріального забезпечення та догляду, спір має вирішуватися відповідно до засад справедливості та розумності.
Відповідно до умов п. 6 вказаного договору, ОСОБА_2 взяла на себе зобов'язання здійснювати повне утримання по догляду позивачки, щомісячно надавати необхідну матеріальну допомогу у розмірі 100 гривень. Утримання та догляд відчужувача визначається сторонами у вигляді: зобов'язання ОСОБА_2 довічно утримувати ОСОБА_4, забезпечувати її харчуванням, одягом, ліками, наглядом, необхідною допомогою, у тому числі й медичною, а також сплачувати по 100 гривень необхідної матеріальної допомоги (а.с.29).
Позивачка має похилий вік, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6), нині 76 років, є вдовою, останні роки важко хворіє, погано рухається, страждає цукровим діабетом, гіпертонічною хворобою тощо, потребує щоденного прийому ліків, гормонозамісної терапії.
Згідно із п.1 ч.1 ст.755 ЦК України, договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини.
Встановивши, що відповідач не виконує своїх обов'язків, передбачених договором довічного утримання, суд першої інстанції на підставі вказаної норми матеріального права прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог позивача про розірвання договору довічного утримання.
При встановленні факту невиконання ОСОБА_2 обов'язків за договором довічного утримання, судом першої інстанції, повно та всебічно з'ясовані обставини, на які ОСОБА_4 посилалася як на підставу своїх вимог, що підтверджено доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Сама ОСОБА_2 в судовому засіданні Апеляційного суду м. Києва не заперечувала того, що вона деякий час не виконувала умови договору, зокрема. не сплачувала передбачену договором матеріальну допомогу в розмірі 100 гривень. Щодо наданих суду апеляційної інстанції квитанцій про сплату матеріальної допомоги пояснила, що матеріальну допомогу вона почала сплачувати після пред'явлення позову позивачем в червні 2013 року за порадою знайомих.
Будь - яких доказів на спростування встановлених судом першої інстанції обставин, відповідачем ОСОБА_2 суду не надано.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.
Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 - відхилити.
Заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 вересня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: