АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа №22-ц/796/2071/2014 Головуючий у 1 інстанції - Шевчук О.П.
м. Київ Доповідач - Борисова О.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 січня 2014 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Ратнікової В.М., Гаращенка Д.Р.
при секретарі: Мурга М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 11 листопада 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційно-промисловий банк» в особі філії «Лівобережне відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Києві» про стягнення недоплаченої вихідної допомоги,середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А:
В червні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до ПАТ «Акціонерний комерційно-промисловий банк» та з урахуванням уточнених позовних вимог просила стягнути з відповідача на користь позивача 247 031,86 грн., з яких: 5 494,54 грн. - вихідної допомоги, 181 319,82 грн. - середнього заробітку за час затримки розрахунку, 60 217,50 грн. - моральної шкоди.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 11 листопада 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Не погоджуючись зі вказаним рішенням суду першої інстанції представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Деснянського районного суду м. Києва від 11 листопада 2013 року та ухвалити нове, яким задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі.
Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи. Вказує на те, що в порушення вимог ст.44 КЗпП України та ст.21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідач виплатив позивачу вихідну допомогу в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати, а зобов'язаний був виплатити вихідну допомогу в розмірі чотирьох середньомісячних заробітних плат.
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Позивач в судове засідання не з'явилась, належним чином повідомлена про місце і час судового засідання, а тому колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи у її відсутності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_2 працювала у філії «Лівобережне відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Києві».
Наказом № 25 о/с від 26 серпня 2010 року керуючого філією «Лівобережне відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Києві» позивач була звільнена з посади начальника відділу розрахунково-позичкових операцій у зв'язку із скороченням штату працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.
При звільненні позивачу як особі, віднесеній до другої категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, було виплачено вихідну допомогу в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати в сумі 16 483,62 грн.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2 до ПАТ «Акціонерний комерційно-промисловий банк» про стягнення недоплаченої вихідної допомоги, суд першої інстанції виходив з того, що при звільненні позивача їй виплачено вихідну допомогу в розмірі, встановленому законодавством.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.
Згідно з п.1 ч.1 ст.21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 2 у разі їх звільнення у зв'язку з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників їм виплачується допомога в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати.
З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що ст.44 КЗпП України визначено лише мінімальний розмір вихідної допомоги з метою надання можливості збільшувати його в окремих випадках, передбачених законом або колективним договором, зокрема при вирішенні питань, щодо осіб, які мають право на додаткові пільги.
Враховуючи, що позивачу при звільненні було виплачено вихідну допомогу відповідно до вимог закону, а саме в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати в сумі 16 483,62 грн., суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
З огляду на те, що права позивача при звільненні та виплаті вихідної допомоги порушені не були, судом першої інстанції правильно встановлено, що не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та стягнення моральної шкоди.
Доводи апеляційної скарги про те, що у разі звільнення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, за п.1 ч.1 ст.401 КЗпП України їй потрібно виплатити два види допомоги: одну згідно з ст.44 КЗпП України в розмірі не менше однієї середньомісячної заробітної плати, а другу згідно із законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі трьох середньомісячних заробітних плат, судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.
Також правильним є висновок суду першої інстанції про те, що сплата двох вихідних допомог - за КЗпП України та іншим нормативним актом, що визначає інший розмір вихідної допомоги, одному працівнику чинним законодавством не передбачена.
Особи, які мають статус постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи та віднесені до 1 та 2 категорії користуються наданою їм пільгою при звільненні за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України і отримують вихідну допомогу не в розмірі середньомісячної заробітної плати, а в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати, як визначено спеціальним законом.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, і на законність оскаржуваного рішення не впливають.
Рішення суду є законним та обґрунтованим, відповідає вимогам матеріального права, внаслідок чого підстав для його скасування з мотивів викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 308, 313, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 11 листопада 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя:
Судді: