АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/136/2014 Головуючий у 1 інстанції - Сенюта В.О.

м. Київ Доповідач - Борисова О.В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :

головуючого судді: Борисової О.В.

суддів:РатніковоїВ.М., Гаращенка Д.Р.

при секретарі:МургаМ.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_5 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 13 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визначення порядку користування земельною ділянкою за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про визначення порядку користування земельною ділянкою,-

В С Т А Н О В И Л А:

В жовтні 2011 року ОСОБА_5 звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому просив визначити порядок користування земельною ділянкою площею 898 кв.м в АДРЕСА_2 між ним та ОСОБА_6, згідно з яким, у його користування визначити 1/2 земельної ділянки, а у користування ОСОБА_6 частину земельної ділянки, на якій розміщена належна їй частина будинку та частину земельної ділянки, необхідної для її обслуговування.

Відповідач у грудні 2011 року звернулася до суду із зустрічним позовом, в якому, з урахуванням уточнених вимог просила визначити порядок користування земельною ділянкою площею 0,0917 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, визначивши в користування ОСОБА_6 65/100 від 0,0917 кв.м та ОСОБА_5 35/100 від 0,0917 кв.м та вирішити питання судового збору.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 13 лютого 2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_6 задоволено.

Визначено порядок користування земельною ділянкою площею 0,0917 кв.м в АДРЕСА_2 між ОСОБА_6 65/100 від 0,0917 кв.м та ОСОБА_5 35/100 від 0,0917 кв.м.

Встановлено наступний порядок користування земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2:

Виділено ОСОБА_5 земельну ділянку площею 321,0 кв.м, що складає 35/100 частин від загальної площі земельної ділянки (з урахуванням площі поділу будинком та будівлями) в тому числі ділянка загального користування площею 2,5 кв.м.

Ділянку для обслуговування стіни будинку, шириною 1,0 м, площею 5,0 кв.м. в точках «В, К,Л, Б» залишено в загальному користуванні ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Лінії розподілу ділянок проходять:

- з точки «А», яка розділяє межу по вул. Кисловодській на частини 19,52 м ліворуч та 6,11 м праворуч по точку «Б» - 5,22 м;

- з точки «Б» по стіні будинку в точку «в» (лінія розподілу будинку);

- з точки «В» по лінії розподілу будинку в точку «Г»;

- з точки «Г» по стіні прибудови під літ. «а4» в точку «Д»;

- з точки «Д» в точку «Е»-12,20 м;

- з точки «Е» в точку «Ж» - 14,74 м;

- точка «Ж» розподіляє праву межу земельної ділянки на частини 6,85 м ліворуч та 28,99 м праворуч.

Ділянку загального користування для обслуговування стіни будинку шириною 1,0 м. та площею 5,0 кв.м. залишено в загальному користуванні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в межах:

- з точки «В» (лінія розподілу будинку) під кутом 45 град. до стіни в точку «И» -1,41 м;

- з точки «И» паралельно стіні будинку в точку «К» - 4,70 м;

- з точки «К» паралельно стіні будинку в точку «Л» - 1,03 м;

- з точки «Л» в точку «Б» -1,0 м;

- з точки «Б» по стіні будинку в точку «В».

Не погоджуючись з рішенням суду позивач ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу та посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення його позовної заяви у повному обсязі.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що рішення Київської міської ради про передачу йому та відповідачу земельної ділянки у приватну власність не є документом, який посвідчує право власності або право користування земельною ділянкою.

Крім того, згідно експертного висновку, фактична площа та межі земельної ділянки не відповідають площі та конфігурації зазначених у рішенні Київської міської ради №946/2356 від 23 грудня 2004 року та плану встановлення меж.

В судовому засіданні Апеляційного суду апелянт та його представник доводи апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити.

Відповідач та її представник проти апеляційної скарги заперечували та просили залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову, суд першої інстанції з посиланням на норми ч.4 ст.120 ЗК України виходив з того, що ОСОБА_5 не надав суду докази, які б свідчили про те, що він має право користування земельною ділянкою розміром 1/2 частини від 898 кв.м, яка є відмінною від його частки у праві власності на жилий будинок, і що для обслуговування (експлуатації) належного йому на праві власності нерухомого майна, а саме 35/100 частин будинку, який розташований у АДРЕСА_2, необхідна саме 1/2 частина від 898 кв.м.

Проте, з таким висновком суду погодитись неможливо, оскільки такого висновку суд дійшов, не з'ясувавши дійсні обставини спору, не перевіривши доводи і заперечення сторін та без належної оцінки доказів.

Зазначені порушення норм матеріального та процесуального права є підставою відповідно до ст.309 ЦПК України до скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по суті заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст.ст.213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим та має стосуватися, зокрема питань: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони стверджуються; які правовідносини сторін випливають із установлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо.

Рішенням № 904 виконкому Дарницької ради депутатів трудящих м. Києва від 24 вересня 1946 року вирішено вважати відведену під індивідуальну забудову земельну ділянку ОСОБА_7 на АДРЕСА_2 (а.с.40 т.1).

Договором на право забудови від 10 грудня 1946 року ОСОБА_7 надано для забудови земельну ділянку в АДРЕСА_2 земельну ділянку, площа якої становить 875 кв.м (інвентаризаційна справа).

Рішенням народного суду 3-ї дільниці Дарницького району м. Києва від 19 березня 1952 року по справі за позовом ОСОБА_8 про визнання співзабудовником на половину домоволодіння визнано право власності на частину домоволодіння по АДРЕСА_2 за ОСОБА_8 (матір'ю ОСОБА_7). Цим рішенням ОСОБА_8 виділено в натурі жилу кімнату площею 20 кв.м, веранду, що складало половину будинку та половину сараю(інвентаризаційна справа).

Як зазначено у рішенні виконавчого комітету Київської міської ради № 271 від 08 березня 1955 року, за будинком по АДРЕСА_2 закріплено земельну ділянку площею 875 кв.м та залишки площею 23 кв.м, що загалом складає 898 кв.м (а.с. 18,19 т.1).

Після смерті ОСОБА_7 в ІНФОРМАЦІЯ_1 належну йому частину будинку успадкувала його дружина ОСОБА_9

Після смерті ОСОБА_10, що сталася в ІНФОРМАЦІЯ_2, належну їй частину будинку успадкувала її дочка ОСОБА_11

Згідно з рішенням Ватутінського районного суду м. Києва від 23 травня 1995 року за ОСОБА_11 визнано право на 65/100 частин домоволодіння АДРЕСА_2, а за ОСОБА_9 - право на 35/100 частин домоволодіння (а.с. 21-22 т.1).

Як вбачається з актів від 05 жовтня 1995 року ОСОБА_9 (а.с.14 -17 т.1) та ОСОБА_11 (а.с. 28-31 т.1) встановили та погодили межі землекористування земельною ділянкою по АДРЕСА_2.

Відповідно до договору купівлі - продажу від 23 жовтня 1996 року укладеного між ОСОБА_9 та ОСОБА_5, останній придбав 35/100 частин будинку, який розташований у АДРЕСА_2 (а.с. 8,9 т.1).

З копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом вбачається, що ОСОБА_6 успадкувала 65/100 частин житлового будинку АДРЕСА_2 з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться у АДРЕСА_2, який належав померлій ОСОБА_11 на підставі рішення Ватутінського районного суду м. Києва від 23 травня 1995 року та зареєстрованого Київським міським бюро технічної інвентаризації та записаного в реєстрову книгу за № 39231 від 15 червня 1995 року (a.c. 57т.1).

Задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції виходив з того, що розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 05 лютого 1998 року № 216, рішенням Київської міської ради від 23 грудня 2004 року 946/2356 та рішенням Київської міської ради від 17 вересня 2009 року №284/2353 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 передано у приватну власність земельну ділянку відповідно 35/100 від 0,09 га та 65/100 від 0,09 га.

Проте, такий висновок суду є помилковим, з огляду на наступне.

З конструкції статті 126 ЗК України правопосвідчуючим документом щодо оформлення прав власності на земельну ділянку є державний акт на право власності на земельну ділянку. Акт має супроводжувати земельну ділянку протягом усього часу її існування.

З урахуванням положень ст.125 ЗК України, за якими право власності на земельну ділянку виникає лише з моменту державної реєстрації права, всі перераховані у ч.ч.1 та 2 ст.126 ЗК України документи мають допоміжне значення при реєстрації права власності, проте вони не посвідчують цього права. При цьому їх перелік не є вичерпним - при реєстрації права власності на земельні ділянки можуть використовуватися й інші документи, передбачені ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Таким чином колегія суддів вважає, що рішення Київської міської ради про передачу ОСОБА_6 та ОСОБА_5 не є документом, який посвідчує право власності або право користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст.42 ЗК України, в редакції станом на 22 червня 1993 року, що діяв на час спірних правовідносин між ОСОБА_11 та ОСОБА_9, використання і розпорядження земельною ділянкою, що належить громадянам на праві спільної часткової власності, визначаються співвласниками цих об'єктів і земельної ділянки пропорційно розміру часток у спільній власності на даний будинок, будівлю, споруду.

Наступні зміни в розмірі часток у спільній власності на жилий будинок і господарські будівлі, що сталися у зв'язку з прибудовою, надбудовою або перебудовою, не тягнуть за собою змін установленого порядку використання та розпорядження земельною ділянкою.

Таким чином, зміна розміру часток у праві власності на будинок, згідно з рішенням суду від 23 травня 1995 року не потягнула за собою змін установленого між ОСОБА_11 та ОСОБА_13 порядку користування земельною ділянкою.

Крім того, 05 жовтня 1996 року ОСОБА_11 та ОСОБА_9 встановили між собою порядок користування земельною ділянкою, підписавши акт встановлення та погодження меж землекористування, із абрисів якого вбачається, що ОСОБА_9 користується земельною ділянкою площею 429 кв.м, а ОСОБА_11 - площею 426,55 кв.м, без урахування площі земельної ділянки під будинком (інвентаризаційна справа).

Дана обставина також узгоджується з положеннями ч.3 ст.42 ЗК України в редакції станом на 22 червня 1993 року, відповідно до яких угода про порядок користування і розпорядження земельною ділянкою є обов'язковою для особи, яка згодом придбала відповідну частину у спільній власності на жилий будинок і господарські будівлі.

Разом з тим, умовами ст.30 ЗК України в редакції станом на 22 червня 1993 року визначено, що при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди.

Тобто, оскільки порядок користування склався між попередніми власниками, то до ОСОБА_5, як правонаступника ОСОБА_9 перейшло право користування земельною ділянкою, якою вона користувалася і в тому ж розмірі та, відповідно, і до відповідача, як правонаступника ОСОБА_11 перейшло право користування ділянкою та в розмірі, якою користувалася остання.

Висновком судової будівельно-технічну експертизи КНДІСЕ від 24 вересня 2013 року №5851/12-41 було запропоновано варіанти порядку користування по 1/2 частині земельною ділянкою АДРЕСА_2 загальною площею 0,090142 га, які описано в дослідницькій частині висновку та зображено у додатках №№1, 2,3 до висновку.

Апеляційна інстанція з урахуванням вимог законодавства та матеріалів справи, приходить до висновку про те, що варіант №3, який запропонований у висновку є найбільш оптимальним, оскільки відповідно до акту та абрису про встановлення і погодження меж землекористування ОСОБА_9 та ОСОБА_11 вони є найбільш схожими при їх співставленні.

Крім того, відповідно до заяви від 07 листопада 2013 року, ОСОБА_5 вказав на те, що 3-й варіант є найбільш прийнятним і в ньому враховано наявність каналізаційної мережі.

Підсумовуючи викладене, апеляційна інстанція приходить до висновку про те, що позов ОСОБА_5 підлягає задоволенню, оскільки між сторонами виник спір з приводу користування земельною ділянкою, ОСОБА_9 та ОСОБА_11 вже був встановлений порядок користування земельною ділянкою, а наступні зміни в розмірі часток у праві власності на жилий будинок і господарські будівлі, то сталися у зв'язку з прибудовою, надбудовою або перебудовою, не тягнуть за собою змін установленого порядку користування земельною ділянкою.

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про задоволення первісного позову та про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог.

Згідно з ст.88 ЦПК України колегія суддів вважає необхідним стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 51 грн. судового збору та 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 2942 грн.40 коп. судових витрат по оплаті судової земельно - технічної експертизи.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.218, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_5 - задовольнити.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 13 лютого 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визначення порядку користування земельною ділянкою - задовольнити.

Визначити порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_2 площею 0,090142 га (901,42 кв.м):

виділити в користування ОСОБА_5 1/2 частину земельної ділянки АДРЕСА_2, площею 450,71 кв.м;

виділити в користування ОСОБА_6 1/2 частину земельної ділянки земельної ділянки АДРЕСА_2, площею 450,71 кв.м.

Лінія розподілу між земельною ділянкою ОСОБА_5 та земельною ділянкою ОСОБА_6 проходить:

- від кута суміжної земельної ділянки АДРЕСА_2 в точку 1 на відстані 5,82 м;

- від точки 1 в точку 2 - довжиною 4,14 м;

- від точки 2 в точку 3 - довжиною 1,0 м;

- з точки з паралельно стіні будинку в точку 4 - довжиною 4,13м ;

з точки 4 в точку 5 -довжиною 1,41 м;

- з точки 5 через точку 6 в точку 7 по лінії розподілу будинку;

- від точки 7 в точку 8 - довжиною 1,41 м;

- від точки 8 паралельно стіні будинку в точку 9 - довжиною 3,84 м;

- від точки 10 в точку 11, яка знаходиться на відстані 10,28 м від кута суміжної земельної ділянки АДРЕСА_3- довжиною 19,52 м.

У задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про визначення порядку користування земельною ділянкою - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, який проживає за адресою: АДРЕСА_2, 51 грн. судового збору, 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 2942 грн. 40 коп. судових витрат по оплаті судової земельно - технічної експертизи.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: