ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 січня 2014 року Справа № 5002-10/333-2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Бакуліної С.В.,
суддів:Глос О.І., Полянського А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кримської митниці Міндоходів
на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 30.10.2013р.
у справі№5002-10/333-2012 господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовомКримської митниці Міндоходів
доДержавного підприємства "Ялтинський морський торговельний порт"
простягнення 7 160 422,66 грн.,
у судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача : Гончарук О.А. (дов. №05-07/117 від 09.01.2014р.);
від відповідача : не з'явилися,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.11.2012р. у справі №5002-10/333-2012 (суддя Тітков С.Я.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.01.2013р. (судді Волков К.В., Борисова Ю.В., Гонтар В.І.), у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 11.04.2013р. у справі №5002-10/333-2012 постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.01.2013р. та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.11.2012р. у справі №5002-10/333-2012 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.
При новому розгляді справи рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.08.2013р. у справі №5002-10/333-2012 (судді: Калініченко А.А., Лукачов С.О., Башилашвілі О.І.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.10.2013р. (судді: Плут В.М., Рибіна С.А., Голик В.С.), в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі Кримська митниця Міндоходів просить скасувати рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.08.2013р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.10.2013р. у справі №5002-10/333-2012 і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 526, 611, 614, 936, 938, 945 Цивільного кодексу України.
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на участь свого представника в судовому засіданні суду касаційної інстанції.
Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 27.01.2014 №03-05/85, у зв'язку з перебуванням судді Грейц К.В. у відпустці, для розгляду справи №5002-10/333-2012 сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Бакуліна С.В., судді - Глос О.І. (доповідач), Полянський А.Г.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.
10.08.2011р. громадянин Республіки Болгарія Іванов Володимир Красимірович (капітан судна-яхти) ввіз на митну територію України через пункт пропуску Одеського морського торговельного порту, зони діяльності Південної митниці, моторну яхту "VICTORY-II" (прапор Республіки Болгарія, реєстраційний номер 903, марка Ferretti, модель 406, номер корпусу IT FER46071B808) під зобов'язання про зворотне вивезення судна №500060702/11/886 від 10.08.2011р. у строк до 10.09.2011р.
21.09.2011р. провідним інспектором митного поста "Ялта" Кримської митниці Костіним О.В. складено протокол про порушення митних правил №462/60005/11, в якому встановлено, що до теперішнього часу зазначене зобов'язання не виконано і моторна яхта "VICTORY-II" з митної території України не вивезена; вказані дії мають ознаки порушення митних правил, передбачених ст. 348 Митного кодексу України, у зв'язку з чим на підставі ст. 377 Митного кодексу України за даним протоколом вилучено моторну яхту "VICTORY II" прапор Болгарія, порт приписки Нессебор, реєстраційний номер 903, марка Ferretti, модель 406, номер корпусу IT FER46071B808, довжина 14,35м., ширина 4,34м., брутто тонн 24, та документи, необхідні для розгляду справи про порушення митних правил.
21.09.2011р. між Кримською митницею (поклажодавець) в особі начальника митниці Лук'янова С.В. та Державним підприємством Ялтинський морський торговельний порт (зберігач) в особі начальника порту Тараканова С.Г. укладено договір зберігання №204/15511, відповідно до п.1.1 якого поклажодавець доручає, а зберігач приймає на себе зобов'язання прийняти для зберігання моторну яхту "VICTORY II", яка знаходиться під митним контролем, реєстраційний №903, марка "Ferretti", модель 406, корпус №ITFER46071B808, яка знаходиться за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Рузвельта, 5, Ялтинський морський торговельний порт, згідно опису з точним зазначення кількості і особливих ознак товарів (предметів) за Актом прийому-передання, що підписаний уповноваженими особами поклажодавця та зберігача, який є невід'ємною частиною договору ("Послуги складів і пакгаузів" код 63.12.1 ДК 016-97).
Відповідно до п. 2.1 договору зберігач власними силами у присутності представника митного органу доставляє товари (предмети), проводить прийняття товарів (предметів) за актом прийому-передання товарів (предметів) на зберігання, в якому уповноваженій особі зберігача під підпис роз'яснюється відповідальність за видачу товарів (предметів) без дозволу митного органу або їх втрату.
Згідно з п. 2.2 договору зберігач забезпечує охорону прийнятих товарів (предметів) власними силами та засобами, чи з залученням сторонніх організацій, які мають відповідні дозволи (ліцензії).
Відповідно до п. 2.3 договору після підписання акту прийому-передавання товарів зберігач несе повну матеріальну відповідальність за збереження товарів (предметів).
Ціна договору складає 5 (п'ять) гривень 00 копійок, з урахуванням ПДВ, за добу зберігання (п. 3.1 договору).
Згідно з п. 4.1. договору зберігач зобов'язаний вжити всіх заходів необхідних для збереження товарів (предметів), а також виключити можливість несанкціонованого доступу до них.
Відповідно до п. 4.2 договору зберігач зобов'язаний забезпечити повну збереженість та цілісність товарів (предметів), починаючи з часу прийому на зберігання і до закінчення строків його зберігання, або повернути товари (предмети) в цілості та збереженості.
Згідно з п. 4.4 договору з метою забезпечення безпеки судноплавства та схоронності плавзасобу та за вказівкою диспетчера Ялтинського морського торгівельного порту зберігач зобов'язаний, під особисту відповідальність, за погодженням з начальником митного поста "Ялта" Кримської митниці та начальником відділу прикордонної служби "Ялта" Сімферопольського прикордонного загону (поза робочим часом, у вихідні та святкові дні - за погодженням з оперативним черговим м/п "Ялта" Кримської митниці та старшим зміни прикордонного наряду ВПС "Ялта" Сімферопольського прикордонного загону) за згодою судновласника організовувати відхід моторної яхти "VICTORY-II" від причалу зберігання (стоянки) на необхідну відстань в межах акваторії Ялтинського морського торгівельного порту з подальшим наверненням на місце зберігання (стоянки).
Відповідно до п. 5.1 договору зберігач несе повну відповідальність за:
5.1.1. порушення митних правил відповідно до статей 331, 336, 337 і 342 Митного кодексу України;
5.1.2. За псування товарів (предметів) зберігач зобов'язаний виплатити поклажодавцю суму, на яку знизилась вартість товарів (предметів) ;
5.1.3. за втрату товарів (предметів) зберігач зобов'язаний виплатити поклажодавцю суму у розмірі вартості товарів (предметів), а також, у випадках передбачених законодавством, суму необхідних податків;
5.1.4. за недостачу товарів (послуг) зберігач зобов'язаний виплатити поклажодавцю суму у розмірі вартості втрачених товарів (предметів), а також, у випадках передбачених законодавством, суму необхідних податків;
5.1.5. за невчасну видачу товарів (предметів) зберігач зобов'язаний виплатити поклажодавцю пеню в розмірі 1% вартості несвоєчасно виданих товарів (предметів) за кожний день прострочення;
5.1.6. за відмову від виконання своїх обов'язків за даною угодою до закінчення терміну дії, злагодженої сторонами в пункту 8.1 договору, зберігач виплачує поклажодавцю неустойку у розмірі 100% вартості товарів (предметів), переданих на зберігання або не прийнятих зберігачем.
Згідно з п. 5.2 договору за порушення умов договору винна сторона відшкодовує заподіяні збитки в порядку, передбаченому чинним законодавством.
Відповідно до п. 8.1 договору цей договір набуває чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2011р.
21.09.2011р. за актом прийому-передання товарів (предметів) №1 до договору на зберігання від 21.09.2011 провідним інспектором м/п "Ялта" Чеботарьовим М.В., уповноваженою особою поклажодавця, за договором на зберігання від 21.09.2011р. в присутності провідного інспектора ВМО №1 м/п "Ялта" Костіна О.В. передано на зберігання Ялтинському морському торгівельному порту (начальнику Ялтинського морського торгівельного порту Тараканову С.Г.) моторну яхту "VICTORY II", реєстраційний №903, марка "Ferretti", модель 406, корпусу №IT FER46071B808, довжина 14,35м., ширина 4,34м., брутто тонн 24 вартістю 7160422,66грн.
В акті прийому-передання зазначено, що з моменту передачі і до моменту повернення митниці товари (предмети) рахуються в підзвіті (з повною матеріальною відповідальністю за втрату чи пошкодження переданих товарів (предметів) і відшкодуванням завданих збитків) за особою, яка отримала майно на зберігання; майно на зберігання прийняв начальник Ялтинського торговельного порту Тараканов С.Г. (а.с. 16, т.1).
04.11.2011р. при обході території Ялтинського морського торговельного порту старшим інспектором м/п "Ялта" Буя А.В. близько 09 годин 00 хвилин було виявлено відсутність яхти "VICTORY-II" (прапор Республіки Болгарія, реєстраційний номер 903, модель 406, марка Ferretti, корпус №IT FER46071B808) в місці її попереднього розміщення (на причалі №3).
За результатами проведеної інвентаризації вилучених, прийнятих на зберігання, конфіскованих та інших товарів і транспортних засобів, що перейшли у власність держави, які зберігаються на складах митних органів (власних та тих, що використовуються за договорами оренди чи зберігання) станом на 01.11.2011р. встановлено відсутність моторної яхти "VICTORY-II" вартістю 7160422,66грн., яка знаходилась на зберіганні у ДП "Ялтинський морський торговельний порт" за договором на зберігання №204/15511 від 21.09.2011р. (а.с. 19-21, т. 1).
У зв'язку з втратою моторної яхти "VICTORY-II", переданої на зберігання відповідачу, Кримська митниця звернулася до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до ДП "Ялтинський морський торговельний порт" про стягнення з ДП "Ялтинський морський торговельний порт" на користь Кримської митниці суми завданих збитків у розмірі 7160422,66грн., обґрунтовуючи позовні вимоги нормами ст.ст. 526, 942, 950, 951 Цивільного кодексу України.
Відмовляючи в задоволенні позову, господарські суди виходили з того, що : по-перше, рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.02.2012р. у справі №5002-16/5270-2011 встановлено факт наявності зобов'язань щодо зберігання переданого відповідачу на зберігання майна не у відповідача, а у самого позивача, що відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не підлягає доведенню, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави для застосування до відповідача заходів відповідальності у вигляді стягнення збитків за порушення зобов'язань зберігача, покладених на самого позивача; по-друге, матеріали справи не містять доказів вини відповідача у втраті переданого на зберігання майна (моторної яхти "VICTORY-II"), а доводи позивача про наявність вини відповідача є лише його судженнями, що свідчить про відсутність всіх умов, необхідних для застосування такого заходу цивільно-правової відповідальності як стягнення збитків.
Однак, зазначені висновки господарських судів не є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права та всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, як це передбачено ст. 43 Господарського процесуального кодексу України з огляду на наступне.
Предметом позову є стягнення з відповідача на користь позивача завданих збитків у розмірі 7160422,66грн. у зв'язку з втратою відповідачем переданого йому на зберігання майна за договором на зберігання №204/15511 від 21.09.2011р.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Правові наслідки порушення зобов'язання передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України особа , яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Отже, при вирішення даного спору на позивача покладається обов'язок довести розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, факт порушення відповідачем зобов'язання та причинний зв'язок між порушенням та збитками.
Відповідач в свою чергу для звільнення від відповідальності має довести відсутність своєї вини, зокрема, довести, що він вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 950 Цивільного кодексу України за втрату речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах, тобто притягується до цивільно-правової відповідальності за наявності складу цивільного правопорушення.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства та всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами чинного законодавства.
Оскаржувані рішення вказаним вимогам не відповідають.
Зокрема, рішення господарських судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтуються на помилковому застосуванні ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
На цю норму послались суди першої та апеляційної інстанцій при вирішення даної справи, визнаючи преюдиціальними факти, встановлені рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.02.2012р. у справі №5002-16/5270-2011 за позовом Держаного підприємства "Ялтинський морський торговельний порт" до Кримської митниці Державної митної служби України за участю прокуратури Автономної Республіки Крим про визнання договору недійсним, зокрема, факт наявності зобов'язання зі зберігання майна (яхти) не у відповідача (який є зберігачем за договором), а у самого позивача.
Однак, слід зазначити, що всупереч положенням ст. 35 Господарського процесуального кодексу України суди першої та апеляційної інстанцій помилково надали преюдиціального значення оціночним судженням, зробленим судом при вирішенні іншої справи, ототожнивши факти, встановлені цим судом, з їх юридичною оцінкою.
Відповідно до п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 " Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом.
Крім того, слід зазначити, що судовими рішенням у справі №5002-16/5270-2011 визнані недійсними лише п.п. 2.3, 4.1, 4.2, 4.4, 5.1 договору на зберігання від 21.09.2011р. №204/15511, тоді як в цілому правочин є таким, що не суперечить вимогам чинного законодавства, і правомірність самого договору зберігання від 21.09.2011р. сторонами не оспорюється. При цьому враховується і те, що сторони факт укладення договору не заперечували і ними вчинені певні дії на виконання цього договору, а, відтак, договір зберігання в силу приписів ст.ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України підлягає виконанню сторонами.
Згідно з розділом 1 "Предмет договору" поклажодавець доручає, а зберігач приймає на себе зобов'язання прийняти для зберігання моторну яхту "VICTORY II", яка знаходиться під митним контролем, реєстраційний №903, марка "Ferretti", модель 406, корпус №ITFER46071B808, яка знаходиться за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Рузвельта, 5, Ялтинський морський торговельний порт, згідно опису з точним зазначення кількості і особливих ознак товарів (предметів) за Актом прийому-передання, що підписаний уповноваженими особами поклажодавця та зберігача, який є невід'ємною частиною договору ("Послуги складів і пакгаузів" код 63.12.1 ДК 016-97).
Пунктом 2.1 договору передбачено, що зберігач власними силами у присутності представника митного органу доставляє товари (предмети), проводить прийняття товарів (предметів) за актом прийому-передання товарів (предметів) на зберігання, в якому уповноваженій особі зберігача під підпис роз'яснюється відповідальність за видачу товарів (предметів) без дозволу митного органу або їх втрату.
Зберігач забезпечує охорону прийнятих товарів (предметів) власними силами та засобами, чи з залученням сторонніх організацій, які мають відповідні дозволи (ліцензії) (п. 2.2 договору).
Згідно з п. 5.2 договору за порушення умов договору винна сторона відшкодовує заподіяні збитки в порядку, передбаченому чинним законодавством.
Слід зазначити, що вищевказані пункти договору на зберігання №204/15511 від 21.09.2011р. не було визнано недійсними рішенням господарського суду у справі №5002-16/5270-2011 тобто вони є дійсними і підлягають виконанню.
На відносини зі зберігання поширюються правила про відповідальність, передбачені у главі 51 Цивільного кодексу України, та спеціальні норми про відповідальність сторін договору зберігання.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
У зв'язку з наведеним для правильного вирішення спору господарським судам необхідно за допомогою належних і допустимих доказів встановити наявність (чи відсутність) в діях відповідача складу цивільного правопорушення, зокрема вини.
Однак, господарські суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи в задоволенні позову, виходили з відсутності в матеріалах справи доказів вини відповідача як необхідної умови для застосування такого заходу цивільно-правової відповідальності за порушення зобов'язання як стягнення збитків, не взявши до уваги, що згідно з вимогами чинного законодавства не позивач повинен доводити вину відповідача у порушенні зобов'язання, а саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини.
Зокрема, зазначені висновки господарських судів не відповідають нормам ст. 614 Цивільного кодексу України, згідно з якою особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх належних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Таким чином, установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов'язання, Цивільний кодекс України покладає на неї обов'язок довести відсутність своєї вини (що відповідає правовій позиції Верховного суду України, викладеній в постанові Верховного суду України від 13.02.2013р. у справі №6-170цс12).
Однак, господарські суди попередніх інстанцій, обмежившись посиланням на письмові пояснення начальника ДП "Ялтинський морський торговельний порт" щодо відсутності у порту спеціальних технічних засобів для фіксування яхти біля причалу порту, відсутності кіль блоків потрібної форми і неможливості у зв'язку з наведеним поставити яхту на стапеля, не дослідили і не встановили, які саме заходи вживав порт для виконання зобов'язань за договором на зберігання №204/15511 від 21.09.2011р. і якими доказами це підтверджено (матеріали справи відповідних доказів не містять).
Викладене свідчить про неповне встановлення обставин справи і невиконання в порушення вимог ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівок касаційної інстанції, які містяться в постанові Вищого господарського суду України від 11.04.2013р. у справі №5002-10/333-2012.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами чинного законодавства. Суд касаційної інстанції приймає нове рішення у разі, коли судами з'ясовані усі фактичні обставини, які входять до предмета доказування у справі, однак допущено помилки у застосуванні норм матеріального права. Разом з цим, передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
У зв'язку з наведеним та врахуванням меж повноважень касаційної інстанції, встановлених ч. 2 ст. 111-5 та ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у зазначеній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством засоби для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону вирішити спір.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, ст.ст. 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Кримської митниці Міндоходів на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.10.2013р. у справі №5002-10/333-2012 задовольнити частково.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.10.2013р. та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.08.2013р. у справі №5002-10/333-2012 скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.
Головуючий С. Бакуліна
Судді: О. Глос
А. Полянський