АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа №22-ц/796/1526/2014 Головуючий 1 інстанції - Куренков Є.С.
м. Київ Доповідач - Борисова О.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 січня 2014 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Ратнікової В.М., Гаращенка Д.Р.
при секретарі: Мурга М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 16 травня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Кредитної спілки «Центр фінансових послуг» про визнання недійсними кредитного договору та договорів поруки, -
В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 16 травня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до КС «Центр фінансових послуг» про визнання недійсними кредитного договору та договорів поруки відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 16 травня 2013 року та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.
Посилаються на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Зазначають, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а також, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.
Вказують на те, що при ухваленні рішення суд першої інстанції, незважаючи на відсутність позивачів у судовому засіданні у зв'язку з хворобою, ухвалив оскаржуване рішення, що позбавило можливості бути присутніми у судовому засіданні та надати пояснення і докази на обґрунтування заявлених позовних вимог.
Зазначають, що кредитною спілкою перед укладенням договорів не надано позивачам у письмовій формі інформацію про умови кредитування, умови кредитного договору суперечать Закону України «Про кредитні спілки». Також зазначили, що кредитне зобов'язання виконано в повному обсязі.
В судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_2 та представник позивача ОСОБА_3 підтримали апеляційну скаргу.
Представники відповідача КС «Центр фінансових послуг» проти задоволення апеляційної скарги заперечували.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 3 ст.3 Закону України «Про кредитні спілки» в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносинвизначено, що кредитна спілка може укладати від свого імені договори та інші угоди, які не суперечать цьому Закону, іншим нормативно-правовим актам та статуту кредитної спілки, набувати майнові та немайнові права, мати обов'язки, що випливають із законодавства України та укладених кредитною спілкою угод, бути позивачем і відповідачем у судах.
Відповідно до частин 1, 2 ст.21 Закону України «Про кредитні спілки», кредитна спілка відповідно до свого статуту:
приймає вступні та обов'язкові пайові та інші внески від членів спілки;
надає кредити своїм членам на умовах їх платності, строковості та забезпеченості в готівковій та безготівковій формі. Отримувати кредити від імені членів кредитної спілки можуть також фермерські господарства та приватні підприємства, які знаходяться у їх власності. Розмір кредиту, наданого одному члену кредитної спілки, не може перевищувати 20 відсотків від капіталу кредитної спілки.
Кредитна спілка має право самостійно встановлювати:
розмір плати (процентів), яка розподіляється на пайові членські внески та нараховується на внески (вклади), що знаходяться на депозитних рахунках членів кредитної спілки;
розмір плати (процентів) за користування кредитами, наданими кредитною спілкою;
ціни (тарифи) на послуги, що надаються кредитною спілкою;
види кредитів, що надаються кредитною спілкою, умови надання та строки повернення кредитів;
способи забезпечення кредитних зобов'язань, вимоги щодо забезпечення погашення кредитів.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 11 червня 2007 року між КС «Центр фінансових послуг» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № В-1/0119/07/7, відповідно до якого позивач надав ОСОБА_2 кредит в сумі 52500 грн. строком на 60 фактичних місяців від дня укладання договору за умови щомісячної сплати рівних частин суми кредиту та відсотків за користування кредитом у розмірі 0,164 відсотків від суми залишку кредиту за кожний день користування кредитом.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 11 червня 2007 року між КС «Центр фінансових послуг» та ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3 були укладені договори поруки за № В-1/0119/07/7.
Відповідно до вказаних договорів поручителі ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3 зобов'язались солідарно з позичальником ОСОБА_2 відповідати перед КС «Центр фінансових послуг» за виконання зобов'язань по кредитному договору.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачі не надали достатніх доказів на підтвердження порушення їх прав при укладенні кредитного договору та договорів поруки.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільству, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Частинами 1, 3 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо невстановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 6 листопада 2009 року правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Доводи апеляційної скарги про те, що зміст кредитного договору суперечить чинному законодавству, а саме положенням Закону України «Про кредитні спілки», що даний договір спрямований на порушення конституційних прав і свобод позивачів, колегія суддів вважає необґрунтованими з наступних підстав.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимого розумності та справедливості.
Згідно з ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, спірний кредитний договір містить детальний опис усіх його умов. Кредитний договір був підписаний сторонами, відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України є укладеним, оскільки сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, застережень до договору не висловлювали, підпис позивача ОСОБА_2 на договорі свідчить про її згоду на укладення кредитного договору саме на тих умовах, які зазначені в договорі.
З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним кредитного договору.
Також не можуть бути прийняті до уваги доводи апеляційної скарги про те, що договори поруки не відповідають вимогам чинного законодавства з огляду на наступне.
Відповідно до ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Метою укладання договору поруки є забезпечення виконання кредитного договору, при укладанні договорів поруки сторонами погоджені умови договорів, визначені обсяги відповідальності поручителів у разі неналежного виконання позичальником умов кредитного договору, що є обов'язковими умовами для укладання такого виду договорів.
Позивачами не доведено, що договори поруки не відповідають вимогам ЦК України, порушують майнові права позивачів та створюють для позивача ОСОБА_2 негативні наслідки.
Доводи апеляційної скарги про те, що апелянти повернули отриманий кредит та ними виконано зобов'язання повністю, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним.
Відповідно до ч.2 ст.308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Посилання апелянтів на порушення судом першої інстанції норм процесуального права не спростовують висновків суду першої інстанції, не впливають на їх правильність та не можуть бути прийняті до уваги.
Інші доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують.
Рішення суду є законним та обґрунтованим, відповідає вимогам матеріального права, внаслідок чого підстав для його скасування з мотивів викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 308, 313, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 16 травня 2013 року - відхилити.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 16 травня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя:
Судді: