УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №280/1779/13-ц Головуючий у 1-й інст. Рибнікова М.М.

Категорія 19 Доповідач Галацевич О. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Галацевич О.М.

суддів Матюшенка І.В., Широкової Л.В.

при секретарі судового засідання Ходаківської О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", Товариства з обмеженою відповідальністю "Арма Факторинг" про визнання поруки припиненою,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1,

на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 18 листопада 2013 року,-

встановила:

У серпні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати договір поруки №012/06-2/316/4 від 23.06.2006 року, укладений між ним та Публічним акціонерним товариством "Райффайзен банк аваль" (далі Банк), таким, що припинений з 25.11.2009 року внаслідок укладення Банком цього дня без його згоди додаткової угоди, яка призвела до збільшення обсягу його відповідальності по кредитному договору від 23.06.2006 року, укладеному між Банком та ПП «ЛІВІС», за виконання якого від поручався.

Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 18 листопада 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове про задоволення позову. Зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність такого способу захисту цивільного права, як визнання договору поруки припиненим. На його думку, факт звернення Банку до суду в 2011 році з позовом про стягнення заборгованості підтверджує невизнання Банком поруки припиненою з 25.11.2009 року (з моменту зміни умов кредитного договору) та наявність відповідного спору.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, враховуючи наступне.

Згідно ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя. Таке збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; встановлення (збільшення розміру) неустойки тощо.

Судом встановлено, що 23.06.2006 року між АППБ "Аваль", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" та ПМП «Лівіс» укладено кредитний договір №012/06-2/316 за умовами якого останньому надано кредит в сумі 722 500,00 Євро строком до 01.12.2009 року зі сплатою 12 % річних за користування кредитними коштами. (а.с. 7-9а ). 03.07.2006, 04.07.2006, 12.10.2006, 21.12.2006, 27.02.2007 року до вказаного кредитного договору внесені зміни та доповнення, якими збільшувалася відсоткова ставка, розмір та валюта кредиту.

З метою забезпечення виконання зобов'язання по вищевказаному кредитному договору, 23.06.2006 року між Банком та ОСОБА_1 укладено договір поруки №01206-23164, відповідно до якого останній зобов'язувався у випадку невиконання ПМП «Лівіс» взятих на себе зобов'язань по кредитному договору нести солідарну відповідальність перед Банком. 03.07.2006 року, 04.07.2006 року, 12.10.2006 року, 21.12.2006 року, 27.02.2007 року до договору поруки внесені зміни та доповнення, які відповідають змінам до основного кредитного договору та полягали в уточненні реквізитів договорів, збільшення відсоткової ставки за кредитом в гривнях до 17-18% річних та зміну розміру кредиту до 1 152 000,00 Євро (04.07.2006 року), 1 702 000, 00 Євро (12.10.2006 року), 1 602 000, 00 Євро (21.12.2006 року).

25 листопада 2009 року між Банком та ПМП «Лівіс» укладено додаткову угоду до кредитного договору 01206-2316 від 23.06.2006 року, за виконання якого поручався позивач, якою до даного кредитного договору внесені зміни, згідно яких з метою погашення заборгованості за кредитом кредитор додатково надав Позичальнику кредитні кошти в сумі 5 375 000,00 грн. додатково до існуючої заборгованості, в результаті чого загальна заборгованість за договором склала 6 547 000,00 грн. Пунктом 1.2 вказаної додаткової угоди передбачено, що плата за користування кредитом в гривнях розраховується на основі процентної ставки в розмірі 22% річних; пунктом 3.1 передбачено, що у разі порушення позичальником вищевказаних зобов'язань процентна ставка вказана в п.1.2 цього Договору, підвищується на 2% річних з наступного календарного місяця. Також додатковою угодою від 25.11.2009 року передбачено, що надання додаткового кредиту в гривнях здійснюється за умови надання поручителями згоди на збільшення обсягу у зобов'язанні за договором.

Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 30.06.2011 року по справі №2-133/11, стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Житомирської обласної дирекції заборгованість по кредитному договору станом на 23.12.2010 року в сумі 6 833 269 грн.

Зазначеним судовим рішенням встановлені обставини існування поруки ОСОБА_1 забезпеченого нею зобов'язання по вищевказаному кредитному договору станом на 23.12.2010 року.

У відповідності до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 30.06.2011 року по справі №2-133/11 набрало законної сили, ОСОБА_1 не оскаржувалось, а тому доводи апелянта щодо визнання договору поруки припиненим у цій справі є безпідставними.

Крім того, доводи апелянта щодо правильності обраного способу захисту своїх прав та інтересів є необґрунтованими, оскільки припиненою, у відповідності до ст. 559 ЦК України, може бути порука, а не відповідний договір. Тому висновок суду першої інстанції щодо відсутності такого способу захисту прав та інтересів, як визнання договору поруки припиненим, є вірним. Відтак, вірним є висновок суду про відсутність спору в даному випадку.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду та не впливають на правильність прийнятого рішення.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 18 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий Судді: