ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 червня 2006 року місто Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Ліпського Д.В.
судді-доповідача Гуріна М.І.
суддів Амєліна С.Є.
Юрченка В.В.
Кобилянського М.Г.
секретар судового засідання Проценко О.О.,
представників позивачів Байтлера Д.О., Фещук С.П., представника відповідача Мори Л.В.,
розглянувши касаційну скаргу підприємства „Росток-СПАРКС” ЛТД на рішення господарського суду міста Києва від 25.06.2005 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2005 року по справі № 33/322-11/175 за позовом підприємства „Росток-СПАРКС” ЛТД до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И Л А :
Підприємство „Росток-СПАРКС” ЛТД звернулося до суду з позовом до ДПІ у Солом’янському районі міста Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 00004282312/0 від 09.11.2003 року, № 00004282312/1 від 29.01.2004 року та № 00004282312/2 від 07.04.2004 року в частині застосування штрафних санкцій у сумі 1 870 гривень за неподання розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища за ІІІ квартал 2000 року.
Рішенням господарського суду міста Києва від 25.06.2005 року у задоволенні позову підприємства „Росток-СПАРКС” ЛТД до ДПІ у Солом’янському районі міста Києва відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2005 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, підприємство „Росток-СПАРКС” ЛТД подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 25.06.2005 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2005 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, мотивуючи тим, що судами не правильно застосовані норми матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що ДПІ у Солом’янському районі міста Києва було проведено комплексну документальну перевірку позивача на предмет дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2000 року по 01.07.2003 року, за результатами якої складено акт перевірки № 100/23-311/21523972 від 18.11.2003 року.
На підставі зазначеного акту було прийнято податкові повідомлення-рішення № 00004282312/0 від 09.11.2003 року, № 00004282312/1 від 29.01.2004 року та № 00004282312/2 від 07.04.2004 року, якими позивачу визначено суму податкового зобов’язання по збору за забруднення навколишнього природного середовища в розмірі 66, 42 гривень та застосовано штрафні санкції в розмірі 3 740 гривень, всього 3 806, 42 гривень.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди керувалися нормами Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, постанови Кабінету Міністрів України “Про порядок встановлення нормативів збору та забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору”, відповідно до норм яких на території України визначені єдині правила встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища.
Інструкцією “Про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища”, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції за № 544/3837 09.08.1999 року, передбачено, що платники збору за забруднення навколишнього природного середовища, які здійснюють викиди виключно пересувними джерелами забруднення, без встановлення їм лімітів викидів, до яких відноситься позивач, у перелік платників збору за відповідною формою, який визначається Міністерством екологічної безпеки разом з органами місцевого самоврядування або з місцевими державними адміністраціями, не включаються. Однак, не включення платника збору в перелік не звільняє його від сплати збору.
Судами правильно встановлено, що визначення позивачеві зобов’язання по збору за забруднення навколишнього природного середовища та застосування штрафних санкцій відповідає вимогам Закону України “Про порядок погашення зобов’язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Суди правомірно не прийняли до уваги посилання позивача на порушення строку давності при прийнятті оскаржуваних рішень, оскільки позивачем не було подано декларацію за період, коли виникло зобов’язання, а тому воно може бути нараховане без дотримання строку давності.
Отже, при ухваленні рішень суди дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
За таких обставин, коли суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень та вчиненні процесуальних дій, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення – без змін.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 224, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу підприємства „Росток-СПАРКС” ЛТД на рішення господарського суду міста Києва від 25.06.2005 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2005 року по справі № 33/322-11/175 залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 25.06.2005 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2005 року – без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий(підпис)Д.В. Ліпський
Судді(підпис)С.Є. Амєлін
(підпис)В.В. Юрченко
(підпис)М.І. Гурін
(підпис)М.Г. Кобилянський
З оригіналом згідно
Суддя М.І. Гурін