ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
27.01.2014Справа № 901/3939/13
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ксенія»
до відповідачів:
1.Хімічного казенного об'єднання імені Г.І. Петровського
2.Бахчисарайської районної ради
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Громадську організацію товариство «У Лукомор'я»
за участю Заступника прокурора міста Сімферополя
про визнання недійсною угоди
Суддя Калініченко А.А.
представники:
від позивача - Тіщенко С.Л., довіреність № 25 від 16.12.2013, представник;
від відповідачів:
1. Макаров Д.М, довіреність № 62 від 20.12.2013, представник;
2. не з'явився,
від третьої особи - Тіщенко С.Л., довіреність № 24 від 03.10.2013, представник;
прокурор - Обер Г.О., посвідчення № 020806, прокурор відділу прокуратури м. Сімферополя;
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ксенія» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Хімічного казенного об'єднання імені Г.І. Петровського та Бахчисарайської районної ради про визнання недійсним та застосування наслідків недійсної угоди договір б/н на право тимчасового користування землею, укладений 29.07.1994 між Бахчисарайською районною радою та Хімічним казенним об'єднанням імені Г.І. Петровського, згідно до якого Бахчисарайська районна рада народних депутатів на основі рішення 16-ї сесії 21-го скликання від 08 липня 1994 надає в тимчасове користування земельну ділянку площею 1,4 га в курортній зоні с. Піщане відповідно з планом землекористування.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 29.07.1994 між Бахчисарайською районною радою та Хімічним об'єднанням ім. Г.І. Петровського було укладено договір б/н на право тимчасового користування землею, відповідно до якого Хімічному об'єднанню ім. Г.І. Петровського була виділена в тимчасове користування строком на 49 років земельна ділянка площею 1,4 га в курортній зоні с. Піщане. Проте позивач, вважає, що даний договір порушує його права та створює перешкоди для здійснення права загальної дольової власності майном бази відпочинку «У Лукоморья». Вищенаведене і стало підставою для звернення із позовом до суду.
Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 27 листопада 2013 року порушено провадження у справі.
16 грудня 2013 року представником Хімічного казенного об'єднання імені Г.І. Петровського надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач зазначає, що позивач не вказує, чим укладена 29 липня 1994 році угода порушує право чи охоронюваний законом інтерес товариства. з обмеженою відповідальністю «Ксенія», яке відповідно до відомостей про державну реєстрацію юридичної особи зареєстровано у 1996 році.
Також, 16.12.2013 представником Бахчисарайської районної ради надано відзив на позовну заяву, відповідно до якої зазначає, що позивач не вказав, яким чином укладення 29.07.1994 договору між Бахчисарайським районним радою та Хімічним казенним об'єднанням ім. Г.І. Петровського порушило права та охоронювані законом інтереси позивача. Тим більше, що на момент укладення договору, позивача з його правами та охоронюваними законом інтересами не існувало, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ксенія» створено та зареєстровано значно пізніше. Захист прав і охоронюваних законом інтересів «задним числом» в даному випадку неможлива, оскільки визнання недійсності такої угоди можливе тільки на майбутнє, оскільки у сторін фактично немає можливості відновити становище, яким воно було до укладання договору.
15.01.2014 прокурор у порядку статті 29 Господарського процесуального кодексу України вступив у справу.
Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.01.2014 залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Громадську організацію товариство «У Лукомор'я».
Бахчисарайська районна рада явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечила. Про час та місце судового засідання повідомлена належним чином. Про причини неявки не повідомила.
Розглянув матеріали справи, дослідивши надані учасниками процесу докази, заслухав пояснення учасників процесу, суд
ВСТАНОВИВ:
29 липня 1994 року між Бахчисарайською районною радою народних депутатів та Хімічним об'єднанням ім. Г.І. Петровського був укладений договір на право тимчасового користування землею.
Відповідно до пункту 1.1. договору Бахчисарайська районна рада народних депутатів на підставі рішення 16-сесії 21-го скликання від 08 липня 1994 року надає, а Хімічне об'єднанням ім. Г.І. Петровського приймає у тимчасове користування земельну ділянку площею 1,4 га в курортній зоні с. Піщане у відповідності з планом землекористування.
Згідно з пунктом 2.1. договору земельна ділянка надається на умовах оренди строком на 49 років для будівництва об'єктів відпочинку.
Позивач вважає, що договір порушує права та законні співвласників комплексу бази відпочинку «У Лукоморья», в тому числі Товариства з обмеженою відповідальністю «Ксенія».
Суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Відповідно до статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності. Угода про відмову від права на звернення до господарського суду є недійсною.
Згідно частини 1 статті 16 ЦК України, частина 2 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Визнання правочину недійсним є способом захисту прав та законних інтересів суб'єкта цивільних правовідносин.
Таким чином, однією з обов'язкових передумов для задоволення позову, є об'єктивна наявність факту порушення прав та законних інтересів позивача вчиненим правочином.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію серія АОО №570630, довідки з Єдиного реєстру підприємств та організацій України АБ №699410, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ксенія» створено як суб'єкт права - юридичну особу - 29.01.1996.
Право на частку у праві спільної часткової власності на об'єкт нерухомості, що розташований на спірній земельній ділянці набуто Товариство з обмеженою відповідальністю «Ксенія» на підставі договору купівлі-продажу частини комплексу бази відпочинку на умовах розстрочки платежу лише 28.09.2006.
Право постійного користування земельною ділянкою, під зазначеним об'єктом, належало не позивачу, а іншій особі - Товариству «У Лукомор'я» згідно державного акту на право постійного користування земельною ділянкою ІІ-КМ №002700 від 19.12.2001.
В той же час, договір на право тимчасового користування земельною ділянкою, який оспорюється позивачем був укладений 29.07.1994, після щодо був розірваний згідно рішення Бахчисарайської районної ради від 15.11.2005 №228, тобто до моменту набуття ним права власності на нерухомість.
За вказаних умов суд виходить з того, що позивачем не доведено факту порушення його прав та законних інтересів оспорюваним договором.
В той же час, згідно пункту 2.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» №11 від 29.05.2013, відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Згідно статті 49 ЦК України 1963 року якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.
Згідно статті 19 Земельного кодексу України 1990 року надання земельної ділянки, що перебуває у володінні або користуванні, іншому громадянину, підприємству, установі, організації проводиться лише після вилучення цієї ділянки в порядку, передбаченому статтями 31 і 32 цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що Бахчисарайською районною радою не приймалось рішення: 1) про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки; 2) рішення про затвердження проекту відведення земельної ділянки та надання її в користування. Також, при укладенні договору на право тимчасового користування земельною ділянкою проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки не розроблявся.
За вказаних умов слід дійти висновку, що договір на право тимчасового користування земельною ділянкою від 29.07.1994 був підписаний від імені Бахчисарайської районної ради за відсутності волевиявлення колегіального органу - Бахчисарайської районної ради, отже вчинений з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та є никчемною угодою, тобто недійсною в силу прямої вказівки закону.
У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 03 лютого 2014 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволені позову відмовити.
Суддя А.А. Калініченко