Справа № 101/5873/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2014 року м. Алушта

Алуштинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: судді Шустової І.П., при секретарі Безнос А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Алуштинського Центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді про відновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

встановив:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що він працював фахівцем І категорії з соціальної роботи в Алуштинському Центрі соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді (далі - ЦСССДМ) з 01.08.2012 року по 04.11.2013 року, коли був звільнений з посади на підставі ч. 3 ст. 40 КЗпП України.

21.10.2013 року директор провів оперативну нараду, на якій повідомив про те, що планується скорочення штату, а саме, 10 посад з 16. Після наради директор попросив написати всіх робітників заяви про звільнення на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України, проте він відмовився.

25.10.2013 року він був ознайомлений з наказом в.о. директора Родіної О.О. «Про внесення змін до наказу від 23.09.2013 року «Про закріплення фахівців з соціальної роботи»», відповідно до якого за ним закріплювалася ділянка НОМЕР_1 (АДРЕСА_1). Він повідомив директору свій намір попрацювати два місяці до скорочення на закріпленій ділянці в смт Партеніт, про що на ім`я директора подав заяву. Проте йому була надана письмова відповідь, з якої слідує, що за ним закріплена саме ділянка НОМЕР_1.

31.10.2013 року він подав в.о. директора заяву про неможливість здійснення ним роботи на ділянці НОМЕР_1 з причин дальності її розташування, неможливості достатися до цих селищ, з-за того, що в день є лише 1 рейс автобусу до цих сел, який прибуває туди о 16 годині, житла там він не має, на утриманні 5-тимісячна дитина. Витрати на проїзд він повинен був нести самостійно.

01.11.2013 року в.о. директора був виданий наказ про необхідність надання їм плану роботи з 04.11.2013 по 08.11.2013 року по ділянці НОМЕР_1 до 15.00. Він цей наказ не виконав, оскільки вважає його таким, що суперечить ст. 32 КЗпП України.

01.11.2013 року йому була винесена догана за невиконання наказу від 25.10.2013 року «Про внесення змін до наказу «Про закріплення фахівців з соціальної роботи»». Такий наказ він вважає незаконним, оскільки був виданий з порушеннями ст.ст. 16 та 32 КЗпП.

01.11.2013 року виданий наказ «Про передачу документації та матеріальних цінностей», з яким його взагалі не ознайомили, а тому виконати чи не виконати він його не міг.

04.11.2013 року його було ознайомлено з наказом в.о. директора ЦСССДМ про звільнення на підставі ч. 3 ст. 40 КЗпП України від цієї ж дати. Вважає накази про винесення догани та звільнення незаконними.

Уточнивши позовні вимоги 09.12.2013 року, просив поновити його на посаді спеціаліста І категорії по соціальній роботі Алуштинського ЦСССДМ; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу; визнати наказ про винесення йому догани незаконним; зобов`язати відповідача внести зміни до його трудової книжки, згідно рішенню суду.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. Пояснив, що відповідно до примірного галузевого стандарту, яким в своїй роботі він керувався, на початкових етапах соціального супроводу кількість годин індивідуальної роботи соціального працівника з кожною сім`єю повинна бути не менше 2 годин на тиждень. На одного фахівця передбачається ведення від 5 до 10 соціальних супроводів сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах. З існуючим графіком переміщення транспорту до с. Привітне та с. Зеленогір`я, він в усякому разі не зміг би виконувати покладені на нього обов`язки на ділянці НОМЕР_1. Свого транспорту в нього немає. Таким чином вважає, що керівництвом штучно була створена ситуація, в якій він за любих обставин не зміг би виконувати свою роботу.

Таку ж думку у судовому засіданні висловив і представник позивача ОСОБА_3, підтримавши уточнені позовні вимоги.

Представник відповідача Кравченко Д.Г. заперечував проти позову. Пояснив при цьому, що свої обов`язкі ОСОБА_1 міг би виконувати і в м. Алушті, без виїзду до с. Привітне. Його робота передбачає ведення документації щодо неблагополучних сімей. Прийом громадян він також міг вести в м. Алушті. Позивач не виконував наказів по ЦСССДМ та розпоряджень керівництва, на свій погляд вибирав, що йому робити, а що - ні.

Вислухавши сторони, дослідивши докази, що містяться у справі судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як в межах заявлених вимог та на підставі доданих доказів. Частиною 2 ст. 11 ЦПК України передбачено, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами на власний розсуд.

Згідно ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд лише сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, для чого роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дії і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Обов'язок доказування відповідно зі ст. 10 ЦПК України покладений на сторони у справі. Крім того, відповідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні.

Судом встановлено, що з 01.08.2012 року ОСОБА_1 працював фахівцем І категорії з соціальної роботи в Алуштинському ЦСССДМ. До 31.10.2013 року працював по ділянці в смт Партеніт. Про це стверджує позивач та визнається відповідачем, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 61 ЦПК України не потребує доказуванню.

Відповідно до наказу № 01.1-06/283 від 25.10.2013 року «Про внесення змін до наказу «Про закріплення спеціалістів по соціальній роботі»» за ОСОБА_1 закріплена ділянка НОМЕР_1 та наказано ОСОБА_1 передати матеріальні цінності, що рахуються за ним, згідно даним інвентаризації за 2012 рік, ОСОБА_5 прийняти матеріальні цінності за актом приймання - передачі. З наказом позивача ознайомлено у той же день (а.с. 6).

01.11.2013 року в.о. директора ЦСССДМ був виданий наказ № 01.1-06/294 про надання щотижневого плану, яким ОСОБА_1 зобов`язано надати ОСОБА_6 щотижневий план соціальної роботи на 04.11.2013 року - 08.11.2013 року на закріпленій за ним ділянці НОМЕР_1 по Привітненській сільській раді до 15.00 год. 01.11.2013 року. З наказом позивача було ознайомлено 01.11.2013 року. ОСОБА_1 зроблено запис під текстом наказу про те, що він вважає даний наказ таким, що порушує його права, оскільки він не був своєчасно повідомлений про зміну існуючих умов праці (а.с. 36).

01.11.2013 року в.о. директора ЦСССДМ був виданий наказ № 01.1-06/295 на виконання наказу № 01.1-06/283 від 25.10.2013 року «Про внесення змін до наказу «Про закріплення спеціалістів по соціальній роботі»» № 01.1-06/258 від 23.09.2013 року, яким 01.11.2013 року наказано ОСОБА_1 передати документацію по своїй ділянці, а ОСОБА_5 і ОСОБА_7 прийняти документацію, відповідно до закріплених за ними ділянок за актом приймання-передачі, а ОСОБА_1 прийняти документацію по ділянці НОМЕР_1 за актом приймання-передачі від ОСОБА_8 (а.с. 37).

Матеріали справи містять копію докладної записки ОСОБА_9 від 01.11.2013 року, з якої убачається, що ОСОБА_1 відмовився прийняти матеріальні цінності від ОСОБА_8 на виконання наказу № 01.1-06/283 від 25.10.2013 року (а.с. 38), а також передати матеріальні цінності по своїй ділянці ОСОБА_5 та ОСОБА_7 (а.с. 39).

У цей же день був складений акт (а.с. 40) з приводу відмови позивачем надати пояснювальну записку з приводу невиконання наказу «Про надання щотижневого плану». І у цей же день - 01.11.2013 року ОСОБА_1 було винесено догану в зв`язку з невиконанням п.п. 3, 4 наказу «Про внесення змін до наказу «Про закріплення спеціалістів по соціальній роботі» від 25.10.2013 року № 01.1-06/283», з відміткою про те, що ОСОБА_1 від підпису про ознайомлення з наказом відмовився (а.с. 41).

Даних про те, коли йому був наданий на ознайомлення цей наказ та коли він від підпису про його ознайомлення відмовився, у наказі не міститься.

04.11.2013 року ОСОБА_1 наказом № 01.1-20-к/58 був звільнений на підставі ч. 3 ст. 40 КЗоТ України. Підставою звільнення вказано - систематичне невиконання обов'язків, покладених на ОСОБА_1 трудовим договором, посадовою інструкцією; невиконання наказу «Про внесення змін до наказу «Про закріплення спеціалістів по соціальній роботі» від 25.10.2013 року № 01.1-06/283; невиконання наказу «Про надання щотижневого плану» від 01.11.2013 року № 01.1-06/294; невиконання наказу «Про передачу документації і матеріальних цінностей» від 01.11.2013 року № 01.1-06/295.

У пунктах 22, 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" зазначено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни з підстав, передбачених п. п. 3, 4, 7, 8 ст. 40 КЗпП України, судам необхідно з'ясовувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом для звільнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Частиною 1 ст. 147 КЗпП України встановлено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України передбачено право власника або уповноваженого ним органу розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності, в разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Виходячи зі змісту даної норми для звільнення працівника за систематичне порушення трудової дисципліни необхідно, щоб він вчинив конкретний дисциплінарний проступок, тобто допустив невиконання чи неналежне виконання трудових обов'язків, щоб це невиконання чи неналежне виконання трудових обов'язків було протиправним та винним і носило систематичний характер, а за попередні порушення трудової дисципліни (одне чи декілька) до працівника застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення з додержанням порядку їх застосування, але вони не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

Відповідно до п. 23 вищезазначеного Пленуму за передбаченими п. 3 ст. 40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

З проаналізованих доказів, які містяться у справі, судом зроблений висновок, що дії позивача не носять систематичний характер, до дисциплінарної відповідальності він притягувався лише один раз, що також спростовує будь-яку системність у його діях.

Усі накази, які ним, начебто, не виконувалися, винесені в один день, що також спростовує ознаку системності.

Крім того, суду відповідачем не надано жодного доказу, чи був ОСОБА_1 матеріально відповідальною особою для того, щоб відносно нього видавати наказ про передачу документації та матеріальних цінностей іншим працівникам.

Також судом не убачається в діях позивача ознак протиправності та винності.

Крім того, наказ про звільнення містить і технічні помилки. Підставою звільнення вказана ч. 3 ст. 40 КЗпП, тоді як робітник фактично був звільнений на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Досліджуючи попередження від 30.10.2013 року на ім`я ОСОБА_1, судом встановлено, що позивач був повідомлений, що 30.10.2013 року виданий наказ про скорочення штату працівників Алуштинського ЦСССДМ. Посада, яку займав ОСОБА_1 буде скорочена, трудовий договір розірвано 31.12.2013 року. Процедура звільнення та надані йому Законом права будуть повністю дотримані (а.с. 13)

Аналізуючи цей документ, суд також дійшов висновку про порушення прав позивача при звільненні.

Враховуючи все вищевикладене, суд вважає накази про винесення догани ОСОБА_1 та звільнення незаконними, а інші позовні вимоги, що були заявлені позивачем такими, що підлягають задоволенню як похідні.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 року збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Згідно з довідкою про заробітну плату ОСОБА_1 його середній заробіток, виходячи з заробітку за останні два місяці складає (2141,97 + 1899,90) / 2 = 2021 грн. на місяць. На момент ухвалення рішення позивач був незаконно звільнений 04.11.2013 року, до ухвалення рішення у даній справі - протягом 2 місяців та 25 днів, а тому середній заробіток за час вимушеного прогулу стягується судом. (2021 грн. * 2 міс.) + (25 днів * (2021 грн. / 30 днів)) = 5 726 грн. 25 коп..

Відповідно до п. 26 Постанови Пленуму ВСУ від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суди повинні в усіх випадках відповідно до ст. 217 Цивільного процесуального кодексу зазначати в рішенні про негайне його виконання в частині стягнення заробітної плати не більше ніж за один місяць.

Крім того, сума, яка підлягає стягненню, судом повинна бути визначена з урахуванням податків та зборів вона повинна бути виплачена, або без такого врахування.

З довідки про заробітну плату убачається, що суми, сплачувані ОСОБА_1 щомісячно, вказані з урахуванням податків та інших обов`язкових зборів.

Вирішуючи питання про незаконність звільнення суд також виходить з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 43 КЗпП України подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з'явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

Згідно до протоколу № 3 засідання профспілкового комітету Алуштинського комітету ЦСССДМ, засідання відбулося за участю лише 2 членів профспілки, за відсутності ОСОБА_1, засідання було проведено 01.11.2013 року, у день винесення йому догани, за його відсутності, причина його неявки з'ясована не була, засідання також не відкладалося. При існуванні зазначених порушень згоду профспілки на звільнення ОСОБА_1 також вважати законною неможливо.

Також при ухваленні даного рішення судом враховується сімейний стан позивача: на утриманні має дитину, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває у фактичних шлюбних відносинах з багатодітною матір`ю (а.с. 15,16)

Аналізуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку про повне задоволення уточнених позовних вимог.

Відповідно до ЗУ «Про судовий збір» суд вважає необхідним стягнути його з відповідача у розмірі 1% ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати - 243 грн. 60 коп..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212 ЦПК України, ст.ст. 40 ч. 3, 43 ч. 3, 147, 235, 236 КЗпП України, ЗУ «Про судовий збір», абз. 3 ч. 2 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 року, Постановами Пленумів ВСУ від 6.11.1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" та від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Алуштинського Центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді про відновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 на посаді спеціаліста І категорії по соціальній роботі Алуштинського Центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді.

Стягнути з Алуштинського Центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у сумі 5 726 (п`ять тисяч сімсот двадцять шість) гривень 25 копійок з урахуванням податків та інших обов`язкових платежів.

Визнати наказ № 01.1-20к/57 від 01.11.2013 року про оголошення догани ОСОБА_1 незаконним.

Зобов`язати відповідача внести зміни в трудову книжку ОСОБА_1, згідно з рішенням суду.

Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць у сумі 2021 (двох тисяч двадцяти одній) гривні підлягає негайному виконанню.

Стягнути з Алуштинського Центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді в дохід держави судовий збір у сумі 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок.

Рішення може бути оскаржене в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 294 ЦПК України, протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя І.П.Шустова