ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
____________________________________________________________________________________П О С Т А Н О В А
Іменем України
06.06.2006 року Справа № 12/603н(1/160н(4/127н)
Луганський апеляційний господарський суд колегією суддів у складі:
головуючого судді Бородіної Л.І.
суддів Лазненко Л.Л.
Якушенко Р.Є.
Склад судової колегії призначений розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 06.04.2006.
При секретарі
судового засідання Мартинцевій Н.М.
та за участю представників сторін:
від позивача Гейко І.Х., за дов. від 10.02.2006 № 14-148д,
Кузьменко О.М., за дов. від 10.02.2006 № 14-144д,
Портнова О.В., за дов. від 05.01.2005 № 14-27д,
від відповідача Скороходова Н.В., за дов. від 24.02.2006 № 6,
Баранова С.О., за дов. від 06.04.2006 № 7
Розглянувши
апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Свердловську
Луганської області
на постанову
господарського суду Луганської області
від 20.03.2006
у справі № 12/603н(1/160н(4/127н) (суддя Палей О.С.)
за позовом Державного підприємства „Свердловантрацит”,
м.Свердловськ Луганської області
до відповідача Державної податкової інспекції у м.Свердловську
Луганської області
про визнання податкового повідомлення-рішення
від 06.11.2002 № 1089-26-00178057/11740 недійсним
Суддя-доповідач Бородіна Л.І.
Постановою господарського суду Луганської області від 20.03.2006 у справі № 12/603н(1/160н(4/127н) (суддя Палей О.С.) задоволений позов Державного підприємства (ДП) „Свердловантрацит”, м.Свердловськ, до Державної податкової інспекції (ДПІ) у м.Свердловську Луганської області: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Свердловську від 06.11.2002 № 1089-26-00178057/11740 про застосування штрафних санкцій в сумі 996247 грн. 36 коп.; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача державне мито в сумі 85 грн. 00 коп.
Постанова суду мотивована тим, що сума податкової заборгованості, визначена у повідомленні від 07.07.1998, не могла бути покладена у підставу розрахунку штрафної санкції, оскільки право податкової застави не виникло відповідно до вказаного повідомлення: позивач в період з 08.05.1996 по 30.07.2001 знаходився в процесі корпоратизації, а згідно статті 2 Указу Президента України від 04.03.1998 № 167/98 „Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами” (далі –Указ № 167) і пункту 2 Порядку звернення стягнення на рухоме майно, що перебуває у податковій заставі, для погашення податкової заборгованості платника податків (крім фізичних осіб –суб”єктів підприємницької діяльності) та реалізації такого майна, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.1998 № 941 (далі –Порядок), не можуть бути предметом застави майнові комплекси державних підприємств і їх структурних підрозділів, що знаходяться в процесі корпоратизації.
Місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність у Державній податковій адміністрації в Луганській області підстав для прийняття рішення від 06.02.2003 № 1598/25-08 про залишення скарги без розгляду, оскільки скарга подана платником податків з додержанням 10-денного терміну. Скарга повинна була бути розглянута з прийняттям мотивованого рішення відповідно до пункту 10 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 02.03.2001 № 82 (далі –Положення № 82).
Враховуючи, що у 20-денний термін не було прийнято мотивоване рішення за скаргою позивача, скарга вважається задоволеною на користь платника податків у повному обсязі.
ДПІ у м.Свердловську Луганської області (відповідач у справі) не погодилась з прийнятою постановою та подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову господарського суду Луганської області через неповне з”ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги ДПІ у м.Свердловську Луганської області вказує на неправомірність висновку суду про те, що реєстрація позивача є лише констатацією факту створення підприємства в процедурі корпоратизації, оскільки, на думку апелянта, відповідно до Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.1993 № 508, створення підприємства вже є встановленим фактом закінчення процесу корпоратизації.
Отже, відповідач вважає, що підприємство на момент перевірки не знаходилось у процесі корпоратизації і його активи можуть бути предметом застави.
Довод господарського суду щодо відсутності у ДПА в Луганській області підстав приймати рішення про залишення скарги без розгляду та необхідність прийняття рішення по суті спростовується статтею 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі –Закон № 2181), пунктами 5, 7, 10 Положення № 82.
Крім того, відповідач вказує, що судом першої інстанції справа не розглянута по суті, а саме: щодо порушень позивача, виявлених в ході проведення перевірки, що є порушенням пункту 3 частини 1 статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України.
ДП „Свердловантрацит” (позивач у справі) вважає доводи апеляційної скарги необгрунтованими та просить постанову господарського суду залишити без змін, скаргу –без задоволення.
Заслухавши доводи і пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з”ясування місцевим судом обставин справи, апеляційний господарський суд
В С Т А Н О В И В :
Дочірнє підприємство Державне відкрите акціонерне товариство "Групова збагачувальна фабрика "Центроспілка" державної холдингової компанії "Свердловантрацит" (ДП ДВАТ "ГЗФ "Центроспілка" ДХК "Свердловантрацит") зареєстроване рішенням виконкому Свердловської міської ради 02.06.1997 за № 159. Засновником ДП ДВАТ ГЗФ "Центроспілка" ДХК "Свердловантрацит" є Міністерство палива та енергетики України (далі Мінпаливенерго).
Мінпаливенерго видано наказ від 07.03.2003 № 117 "Про реорганізацію" ВАТ ДХК "Свердловантрацит" за змістом якого державна холдингова компанія ДХК "Свердловантрацит" та державні відкриті акціонерні товариства - дочірні підприємства ДХК "Свердловантрацит", у т.ч. ДП ДВАТ "ГЗФ "Центроспілка", підлягали реорганізації шляхом злиття та створення на їх базі Державного підприємства "Свердловантрацит".
ДП "Свердловантрацит" зареєстроване в якості суб"єкта підприємництва виконкомом Свердловської міської ради 24.04.2003.
Відповідно до пункту 3.1 Статуту ДП "Свердловантрацит" підприємство є правонаступником прав та обов'язків реорганізованих товариств, у т.ч. ДП ДВАТ ГЗФ "Центроспілка", яке в складі новоствореної юридичної особи набуло статусу відокремленого підрозділу.
Відповідачем з 09.09.2002 по 09.10.2002 проведена перевірка ДП ДВАТ "ГЗФ "Центроспілка" з питання зберігання майна, що знаходиться у податковій заставі за період з 01.10.2001 по 01.07.2002, про що складено акт перевірки від 31.10.2002 № 68/т/26-070.
В акті перевірки з посиланням на пункт 1.2 статті 1, підпункт 5.4.1 пункту 5.4 статті 10, пункт 8.1, підпункт 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону № 2181, Указ № 167 визначений податковий борг у спірному періоді та зазначено, що право податкової застави на майно ДП ДВАТ „ГЗФ „Центральна” виникло відповідно до Указу № 167 в 1998 році. ДПІ у м.Свердловську повідомила ДП ДВАТ „ГЗФ „Центроспілка” про виникнення податкової заборгованості повідомленням без номеру від 07.07.1998 на суму 832754 грн. А також вручила податкові вимоги:
від 12.11.2001 № 1/59 на суму 62265 грн. 46 коп. (вручено 21.12.2001);
від 14.01.2002 № 2/3 на суму 857693 грн. 73 коп. (вручено 24.01.2002);
від 15.01.2002 № 2/76 на суму 858405 грн. 15 коп. (вручено 24.01.2002).
Позивач в порушення підпункту 8.6.1 "а" пункту 8.6 статті 8 Закону № 2181 без попередньої згоди податкової інспекції в оплату за надані послуги по переробці рядового вугілля, одержував матеріали, послуги, тобто здійснював бартерні операції. Всього по товарообмінним операціям без згоди ДПІ у м.Свердловську надано послуг по переробці рядового вугілля на суму 1970062 грн. 49 коп. Крім того, в порушення підпункту 8.6.1 "б" пункту 8.6 статті 8 Закону № 2181 позивач без попередньої письмової згоди ДПІ відчужував векселя, одержані він інших підприємств в рахунок оплати за виконані послуги по переробці рядового вугілля. Таких векселів передано 2 на загальну суму 132598 грн.: 22.10.2001 та 13.11.2001. Згода на передачу вказаних векселів одержана позивачем 16.11.2001.
За результатами перевірки відповідачем 06.11.2002 прийняте податкове повідомлення-рішення № 1089-26-00178057/11740, згідно якому позивачу на підставі підпункту 17.1.8 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі, визначено суму податкового зобов'язання за платежем - штрафна санкція в розмірі 100% податкового боргу, щодо якого виникло право податкової застави в сумі 996248 грн. 36 коп.
Позивач відповідно до підпункту 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону № 2181 розпочав адміністративну процедуру оскарження визначеної суми податкового зобов'язання, 12.11.2002 звернувся до в.о.начальника ДПІ у м.Свердловську зі скаргою № 660.
22.11.2002 відповідачем прийнято рішення № 12194/10 про продовження строку розгляду скарги до 10.01.2003 з посиланням на різне тлумачення поняття "оплата послуг", зазначених в підпункті 7.3.1 статті 7 Закону № 2181, та направлення до ДПА в Луганській області відповідного запиту з цього питання.
10.01.2003 начальником ДПІ у м.Свердловську прийняте рішення № 245/10 про розгляд скарги, яким податкове повідомлення-рішення від 06.11.2002 № 1089-26-00178057/11740 скасовано на зайво нараховану суму 163493 грн. 36 коп., у задоволенні решти вимог відмовлено.
16.01.2003 позивачем направлена апеляційна скарга № 30 голові ДПА в Луганській області, в якій він просить скасувати обидва рішення ДПІ у м.Свердловську, посилаючись на невідповідність нормам матеріального права податкового повідомлення-рішення № 1089-26-00178057/114740 і недодержання процесуальних норм при прийнятті рішення про розгляд скарги, а саме безпідставне продовження строку розгляду скарги.
Рішенням в.о.голови ДПА в Луганській області від 06.02.2003 № 1598/25-08 скарга залишена без розгляду з посиланням на пропуск 10-денного строку на оскарження, передбаченого підпунктом 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону № 2181. В рішенні, зокрема, зазначено, що скарга платника податку від 16.01.2003 № 30 надійшла до податкового органу 21.01.2003 вхідний № 2/ж. Залишення скарги без розгляду мотивоване тим, що згідно підпункту 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону № 2181 у разі незгоди платника податку з прийнятим контролюючим органом рішенням щодо визначення суми податкового зобов'язання, такий платник податків має право звернутись до контролюючого органу зі скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкове повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. У разі подальшого оскарження платник податків має право звернутись протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до органу держави податкової служби вищого рівня. Платник податку фактично подав скаргу 21.01.2003, тоді як з урахуванням правил визначення термінів за Законом № 2181 граничним терміном для надання повторної скарги є 20.01.2003.
Згідно листа Свердловського вузлу поштового зв"язку від 12.02.2003 рекомендований лист № 8 відправленням із відділення поштового зв"язку Комсомольське від 16.01.2003 на адресу ДПІ у м.Свердловську надійшов до вузла поштового зв"язку 17.01.2003, лист вручено секретарю ДПІ у м.Свердловську 21.06.2003, у зв"язку з тим, що в податковій інспекції вихідні 18,19.01.2003 (субота, неділя), а у поштальонів - 19, 20.01.2003 (неділля, понеділок), що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
19.05.2003 позивач подав до господарського суду позов про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 06.11.2002 № 1089-26-00178057/11740.
Постановою господарського суду Луганської області від 20.03.2006 позов задоволений з підстав, викладених вище.
Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що постанова господарського суду підлягає скасуванню з огляду на наступне.
Приймаючи до уваги вказівки, що містяться у постанові ВГСУ від 08.12.2004 у даній справі щодо всебічного, повного і об”єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності (т.ІІ, а.с.107-111), місцевий господарський суд обгрунтовано розглянув спір по суті заявлених вимог щодо відповідності оспорюваного податкового повідомлення-рішення вимогам чинного законодавства, не обмежуючись при цьому тільки дослідженням обставин щодо дотримання податковим органом процедури узгодження податкового зобов”язання за правилами Закону № 2181.
Враховуючи, що на даний час рішення ДПА в Луганській області від 06.02.2003 № 1598/25-08 про залишення скарги позивача без розгляду не скасовано та не визнано недійсним, апеляційний господарський суд оцінює спірне податкове повідомлення-рішення щодо його відповідності вимогам законодавства, чинного на момент прийняття оспорюваного акта.
Предметом спору є податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Свердловську від 06.11.2002 № 1089-26-00178057/11740, яким на підставі підпункту 17.1.8 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 до ДВАТ ГЗФ „Центросоюз” ДП ВАТ ДХК „Свердловантрацит” застосовано штраф в розмірі 100% податкового боргу, щодо якого виникло право податкової застави, що складає 996248 грн. 36 коп.
Згідно з підпунктом 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону № 2181 платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом:
а) продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовується у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за їх звичайними цінами;
б) використання об”єктів нерухомого чи рухомого майна, майнових чи немайнових прав, а також коштів для здійснення прямих чи портфельних інвестицій, а також цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, надання гарантій, поручительств, уступлення вимоги та переведення боргу, виплату дивідендів, розміщення депозитів або надання кредитів.
Відповідно до підпункту 17.1.8 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 у разі коли платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, відчужив такі активи без попередньої згоди податкового органу, якщо отримання такої згоди є обов”язковим згідно з цим Законом, платник податків додатково сплачує штраф у розмірі ста відсотків податкового боргу, щодо якого виникло право податкової застави (редакція чинна на момент прийняття оспорюваного повідомлення-рішення).
Як встановлено місцевим господарським судом, на момент вручення повідомлення від 07.07.1998 без номеру, яким визначено суму податкового боргу, щодо якого виникло право податкової застави, у розмірі 832754 грн., ДП ДВАТ „ГЗФ „Центральна” ВАТ ДХК „Свердловантрацит” знаходилося в процесі корпоратизації, початком якого є включення підприємства до відповідного переліку підприємств, що підлягають корпоратизації (наказ Міністерства економіки України від 08.051996 № 57), а закінченням – створення ДВАТ і реєстрація випуску цінних паперів (свідоцтво Луганського територіального управління Державної комісії з цінних паперів від 30.07.2001 № 43/12/1/01 про реєстрацію випуску акцій).
Статтею 1 Указу Президента України “Про корпоратизацію підприємств” від 15.06.1993 № 210/93 встановлено, що корпоратизацією є перетворення державних підприємств, закритих акціонерних товариств, більш як 75 відсотків статутного фонду яких перебуває у державній власності, а також виробничих і науково-виробничих об'єднань, правовий статус яких раніше не був приведений у відповідність з чинним законодавством (далі - підприємства), у відкриті акціонерні товариства.
Відповідно до пункту 2 Порядку предметом застави не можуть бути: національні культурні та історичні цінності, що перебувають у державній власності і занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національного культурного надбання; вимоги, що мають особистий характер, а також інші вимоги, застава яких забороняється законом; об'єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що перебувають у процесі корпоратизації (стаття 4 Закону України "Про заставу").
Виходячи зі змісту наведених норм судова колегія Луганського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанцій, що відповідачем безпідставно визначено суму податкової заборгованості, щодо якої виникло право податкової застави, як суму, зазначену в повідомленні від 07.07.1998 без номеру –832754 грн., оскільки на момент вручення зазначеного повідомлення майно підприємства, правонаступником якого є ДП “Свердловантрацит”, не могло бути предметом застави.
Проте, місцевим господарським судом не прийняті до уваги заміни, що відбулися в законодавстві, що регулює порядок виникнення податкової застави та підстави застосування штрафних санкцій відповідно до Закону № 2181.
Указ № 167, відповідно до якого за висновками податкового органу виникло право податкової застави на майно ДП ДВАТ „ГЗФ „Центральна” (т.І, а.с.14), припинив дію з набранням чинності статті 8 Закону № 2181 з 01.10.2001, який по-іншому регулює питання податкової застави, предмет застави, а також відповідальність за відчуження предмета застави.
Відповідно до пункту 8.1 статті 8 Закону № 2181 право податкової застави виникає згідно із законом.
Штрафні санкції згідно із підпунктом 17.1.8 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 (в редакції, що діяла на момент прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення) встановлені до сплати платником податку у розмірі 100 відсотків суми податкового боргу, по якому виникло право податкової застави.
Тобто, відповідальність згідно Закону № 2181 настає за порушення приписів Закону № 2181, зокрема, щодо відчуження активів, що перебувають у податковій заставі, яка виникла саме відповідно до Закону № 2181.
Факт виникнення права податкової застави на активи платника податків, сума податкового боргу фіксуються в першій податковій вимозі, яка направляється платнику податків у зв”язку з непогашенням ним суми податкового боргу у встановлені терміни (підпункт 6.2.3”а” пункт 6.2 статті 6 Закону № 2181).
З матеріалів справи вбачається, що перша податкова вимога, яка вручена ДП ДВАТ „ГЗФ „Центросоюз” після набрання чинності статтею 8 Закону № 2181 (тобто після 01.10.2001) є податкова вимога від 12.11.2001 № 1/59 на суму 62265 грн. 46 коп. (т.І, а.с.62).
Факти надання послуг по переробці рядового вугілля та відчуження векселів, одержаних від інших підприємств в рахунок оплати за виконані послуги по переробці рядового вугілля, без попередньої письмової згоди ДПІ у перевіряємому періоді (ІУ-й квартал 2001 року, І-ше півріччя 2002 року) позивачем не оспорюються (т.ІІІ, а.с.50).
Оскільки відповідно до підпункту 17.1.8 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 (чинного на момент прийняття спірного податкового повідомлення-рішення) розмір штрафу визначається виходячи із суми податкової застави (на відміну від чинної на даний редакції вказаної норми: штраф у розмірі суми такого відчуження, визначеної за звичайними цінами), суд не перевіряє суму відчуження активів без попередньої згоди податкового органу. Достатньо наявності самого факту такого відчуження, який відображений в акті перевірки позивача податковим органом та позивачем не оспорюється.
Отже, податковий борг, щодо якого виникає право податкової застави відповідно до Закону № 2181 зазначається у першій податковій вимозі, а тому штрафні санкції за порушення підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 цього Закону необхідно застосовувати виходячи з суми, зазначеної в першій податковій вимозі, яка у даному випадку становить 62265 грн. 46 коп.
Дана правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 26.10.2004 у справі № 1/450н (т.ІІІ, а.с. 63-68).
З огляду на викладене апеляційна скарга Державної податкової інспекції у м.Свердловську Луганської області підлягає до задоволення частково. Постанова господарського суду підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м.Свердловську від 06.11.2002 № 1089-26-00178057/11740 в частині застосування штрафних санкцій у сумі 933981 грн. 90 коп. В решті вимог в задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі у сумі 79 грн. 90 коп. слід повернути на користь позивача з Державного бюджету України.
Керуючись п.3 ст.94, п.3 ст.198, п.4 ст.202, ч.2 ст.205, 207, 209, 212, ч.5 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України
П О С Т А Н О В И В :
1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Свердловську Луганської області на постанову господарського суду Луганської області від 20.03.2006 у справі № 12/603н(1/160н(4/127н) задовольнити частково.
2. Постанову господарського суду Луганської області від 20.03.2006 у справі № 12/603н(1/160н(4/127н) скасувати.
3. Позов задовольнити частково.
4. Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Свердловську від 06.11.2002 № 1089-26-00178057/11740 в частині застосування штрафних санкцій у сумі 933981 грн. 90 коп.
5. В решті вимог в задоволенні позову відмовити.
6. Повернути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства „Свердловантрацит” судові витрати по сплаті державного мита у сумі 79 грн. 90 коп.
7. Доручити господарському суду Луганської області видати виконавчий лист.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України у місячний строк.
Постанова складена в повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 13.06.2006.
Головуючий суддя Л.І.Бородіна
Суддя Л.Л.Лазненко
Суддя Р.Є.Якушенко
Надруковано 5 примірників:
1 - до справи;
2 - позивачу;
3 - відповідачу;
4 –ГСЛО;
5 - до наряду