Справа № 101/6282/13-ц
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 січня 2014 року Алуштинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Ізотенка Д.О., при секретарі Баєвій Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Алушті цивільну справу за позовом ОСОБА_1, в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 треті особи Відділ Держземагенства в м. Алушта, про визнання земельної ділянки спільною сумісною власністю подружжя, визнання права на 1/2 частку земельної ділянки, поділ земельної ділянки у порядку спадкування,
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_4, ОСОБА_6 треті особи Відділ Держземагенства в м. Алушта АР Крим про визнання земельної ділянки спільною сумісною власністю подружжя, визнання права на ? частку земельної ділянки, розділ між спадкоємцями спадкового майна.
Позов вмотивований тим, що позивачка перебувала у шлюбі зі ОСОБА_7. В шлюбі в них народились двоє дітей, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.
На підставі рішення Маломаяцької сільської ради від 28 грудня 2009 року, 13 січня 2010 року чоловіку позивачки ОСОБА_7 виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,0810 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.
Позивачка вважає, що земельна ділянка придбана чоловіком під час шлюбу, а тому є спільною сумісною власністю подружжя. Таким чином, вона з 13 січня 2010 року має у власності 1/2 частку земельної ділянки, оскільки між нею та чоловіком не було домовленості про розміри належних їм часток, частки земельної ділянки у спільній сумісній власності є рівними.
На зазначеній земельній ділянці чоловік позивачки почав будувати жилий триповерховий будинок, який до теперішнього часу не завершений будівництвом і має приблизно 17 % готовності.
ІНФОРМАЦІЯ_5 чоловік позивачки ОСОБА_7 помер.
Позивач вказує, що після його смерті відкрилась спадщина у вигляді 1/2 частки земельної ділянки.
Спадкоємцями першої черги є позивачка його дружина, їхні сумісні діти ОСОБА_2 та ОСОБА_3, та діти від першого шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_6.
Позивачка в своїх інтересах та в інтересах малолітніх дітей своєчасно подала до Алуштинської державної нотаріальної контори Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим (за місцем знаходження спадкового майна) заяви про прийняття спадщини, подали заяви і ОСОБА_4 та ОСОБА_6
Крім того, позивачка вказує, що протягом шести місяців вона подала заяву до Алуштинської державної нотаріальної контори ГУЮ МЮ України в АРК про видачу їй свідоцтва про право власності на 1/2 частку спірної земельної ділянки, однак у видачі свідоцтва їй було відмовлено.
З позицією державного нотаріуса позивачка не згодна, тому, що вважає, що правовідносини щодо права спільної власності на земельну ділянку, виникли між нею та чоловіком 13 січня 2010 року, тобто в час дії ст. 61 СК України в редакції від 13 січня 2010 року. Відповідно до статті 61 СК України (редакція станом на 13 січня 2010 року), об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Тобто, земельна ділянка як майно, яке не виключено з цивільного обороту є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
У зв'язку з неможливістю отримання в нотаріальній конторі свідоцтва про право власності на 1/2 частку спірної земельної ділянки, як об'єкта спільної сумісної власності подружжя, та свідоцтва про право на спадщину за законом, позивачка змушена звернутися до суду за захистом своїх прав на спадщину за законом та прав на спадщину за законом її малолітніх дітей та просить суд:
визнати, що земельна ділянка, площею 0,0810 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_7 на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку від 13 січня 2010 року, є об'єктом спільної сумісною власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_7;
визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку земельної ділянки, площею 0,0810 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1;
розділити спадкове майно, яке складається з 1/2 частки земельної ділянки, площею 0,0810 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, між спадкодавцями та визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування за кожним на 1/10 частку земельної ділянки.
В судовому засіданні позивачка в повному обсязі підтримала свої позовні вимоги, просили суд позов задовольнити.
Відповідачі в суді з позовними вимогами ОСОБА_1, в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не погодились, просили суд в позові відмовити. Пояснили, що оскільки земельна ділянка була приватизована спадкодавцем до набуття чинності частиною 5 ст. 61 СК вона є його особистою власністю, а не спільною сумісною власністю із позивачкою.
Представник третьої особи Відділу Держземагенства в м. Алушта в судове засідання не з'явився, сповіщений про час та місце розгляду справи належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Вислухавши сторони, дослідивши письмові матеріали справи судом встановлені наступні обставини та відповідні їм докази.
З свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 виданого Донецьким міським відділом реєстрації актів цивільного стану Донецького обласного управління юстиції 05 червня 2004 року, вбачається, що 05 червня 2004 року ОСОБА_7 та ОСОБА_1 одружились, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис № 92, прізвище жінки після одруження «ОСОБА_1» (а.с.7).
Від шлюбу ОСОБА_7 та ОСОБА_1, мають двох дітей ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, що підтверджується свідоцтвами про народження (а.с.6,7).
Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 734812, акт видано ОСОБА_7, який проживає: АДРЕСА_2. Та на підставі Рішення Маломаяцікої сільської ради 33 сесії 5 скликання від 13.11.2009 року № 33-152 є власником земельної ділянки площею 0,0810 га., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.8).
З копії свідоцтв про народження та свідоцтва про укладення шлюбу вбачається, що відповідачі є дітьми померлого ОСОБА_7, відповідно також спадкоємцями першої черги.
З свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_2, вбачається, що ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.9).
Обставини щодо того, що учасники справи є всіма спадкоємцями, інших спадкоємців не має визнавалося усіма учасниками процесу, отже в силу ч. 1 ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню.
З листа Державного нотаріуса Алуштинської державної нотаріальної контори від 30 вересня 2013 року вбачається, що ОСОБА_1 зверталась з заявою про видачу свідоцтва про право власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 після смерті чоловіка - ОСОБА_7. У видачі свідоцтва ОСОБА_1 нотаріусом було відмовлено (а.с.10).
Листом Державного нотаріусу від 30 вересня 2013 року № 1498/02-14 позивачці у видачі свідоцтва про право власності на спірну земельну ділянку відмовлено, з тих підстав, що спадкодавець отримав зазначену земельну ділянку внаслідок приватизації 13 січня 2010 року, отже земельна ділянка є його особистою власністю. (а.с. 10)
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно зі чч. 1 та 2 ст. 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Так, Законом України від 11 січня 2011 року №2913-VI «Про внесення зміни до статті 61 Сімейного кодексу України щодо об'єктів права спільної сумісної власності подружжя», який набрав чинності 8 лютого 2011 року, ст. 61 СК України доповнено ч. 5, якою передбачено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації.
Водночас, як зазначалося вище, спірна земельна ділянка одержана ОСОБА_7 у січня 2010 року.
Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до положень ст. ст. 81, 116 ЗК України окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.
Ухвалюючи рішення в справі, суд приходить до переконання про відсутність підстав для задоволення позову, ураховуючи встановлені обставини справи та визначені відповідно до них відносини на підставі ст. ст. 81, 116 ЗК України, ст. 60 СК України, оскільки одержана громадянином під час шлюбу, у січні 2010 року, у власність шляхом приватизації земельна ділянка є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя.
Судом також враховані аналогічні правові позиції висловлені Верховним Судом України у Постановах від 15 лютого 2012 року N 6-98цс11 та від 22 лютого 2012 року N 6-99цс11.
На підставі викладеного, керуючись ст. 61 Сімейного кодексу України, ст.ст. 81, 116 Земельного Кодексу України, ст.ст. 10, 11, 88, 174, 209, 212, 214 - 215, 279, 281, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Алуштинський міський суд шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Алуштинського
міського суду Д.О. Ізотенко