СУДАЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа 118/2499/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2014 року Судацький міський суд Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого, судді Сича М.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Янчковської Ю.В.,

позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Судаку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Веселівської сільської ради м. Судака Автономної Республіки Крим, ОСОБА_2, як сільського голови, третя особа - ОСОБА_3, про захист честі, гідності та ділової репутації, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в листопаді 2013 року до суду з позовом про захист честі, гідності, ділової репутації, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди, уточнивши позовні вимоги остаточно просив суд:

- зобов'язати ОСОБА_2, як сільського голову, принести свої вибачення позивачу публічно на сесії Веселівської сільської ради м. Судака за відмову вести особистий прийом ОСОБА_3, як голова ради, в присутності та за участю позивача, як представника ОСОБА_3;

- зобов'язати ОСОБА_2, як сільського голову, спростувати публічно на сесії Веселівської сільської ради м. Судака поширені ним завідомо недостовірні припущення про те, що ОСОБА_3 може замість пансіонату «ІНФОРМАЦІЯ_1» утримувати «бордель»;

- зобов'язати ОСОБА_2, як сільського голову, спростувати публічно на сесії Веселівської сільської ради м. Судака в присутності ОСОБА_3 поширені ним завідомо недостовірні припущення про те, що ОСОБА_1 вводить ОСОБА_3 в оману відносно дій позивача, як представника ОСОБА_3;

- зобов'язати ОСОБА_2, як сільського голову, спростувати публічно на сесії Веселівської сільської ради м. Судака поширені ним завідомо недостовірні обвинувачення про те, що ОСОБА_1 є екстремістом;

- стягнути на користь позивача солідарно з відповідачів у відшкодування моральної шкоди 50000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_2, як сільський голова, неодноразово відмовлявся вести особистий прийом ОСОБА_3 в присутності та за участю позивача, як її представника, при цьому поширюючи особисті припущення про те, що ОСОБА_1 вводить ОСОБА_3 в оману та користується нею.

Крім того, в судовому засіданні під час розгляду в Судацькому міському суді цивільної справи № 118/1256/13-ц ОСОБА_2, діючи в інтересах Веселівської сільської ради м. Судака, поширив свої припущення про те, що ОСОБА_1 вводить ОСОБА_3 в оману та користується нею, обвинувативши позивача в тому, що він займається екстремізмом, а також про те, що ОСОБА_3 замість пансіонату «ІНФОРМАЦІЯ_1» утримує «бордель».

Внаслідок неправомірних дій відповідача ОСОБА_2 позивачу було завдано моральну шкоду, яка виразилася у душевних стражданнях з приводу публічного приниження, порушенні душевної рівноваги.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, покликаючись на викладені в позовній заяві обставини, просив розглянути справу за відсутності відповідача в загальному порядку.

Відповідачі в судове засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомленими, про причини неявки суд не повідомили.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення позивача, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст.ст. 3, 28, 32 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Кожен має право на повагу до його гідності. Кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сімї.

В судовому засіданні встановлено, що під час розгляду 15 жовтня 2013 року Судацьким міським судом у відкритому судовому засіданні цивільної справи № 118/1256/13-ц за позовом ОСОБА_3 до Судацької державної нотаріальної контори, третя особа - територіальна громада с. Веселе в особі Веселівської сільської ради м. Судака Автономної Республіки Крим, про включення майна до складу спадщини, визнання права власності в порядку спадкування, ОСОБА_2, діючи в інтересах Веселівської сільської ради м. Судака на підставі посвідчення сільського голови, надав пояснення про те, що ОСОБА_1 недобросовісно виконує дії з представництва інтересів ОСОБА_3, обвинувативши у дебатах ОСОБА_1 в тому, що він займається екстремізмом, а також про те, що ОСОБА_3 замість пансіоната «ІНФОРМАЦІЯ_1» утримує «бордель».

Стаття 34 Конституції України, яка відтворює положення ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, зазначає, що кожен має право на свободу виявлення поглядів. Це право включає свободу притримуватися поглядів, отримувати і розповсюджувати інформацію та ідеї без втручання з боку державних установ і незалежно від меж. З цього приводу Європейський суд з прав людини у рішенні від 08.07.1986 року (п. 41) по справі Лінгенс (Lingens) проти Австрії зазначив, що свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.

Європейський суд доповнивши розуміння цього природного права людини, також підкреслив, що поле критики політичного діяча значно ширше, ніж пересічного громадянина. Разом з тим, вказав, що необхідно відрізняти факти від оціночних суджень. Наявність фактів можливо довести, а правдивість оціночних суджень ні.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 року №1, при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації. Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила.

Згідно п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 року №1,

вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З врахуванням викладеного, суд вважає, що вислови відповідача ОСОБА_2, наведені в його поясненнях в судовому засіданні по цивільній справі № 118/1256/13-ц з приводу недобросовісності дій позивача, як представника ОСОБА_3, а також про те, що ОСОБА_3 замість пансіонату «ІНФОРМАЦІЯ_1» утримує «бордель» відносяться не до фактів, а до оціночних суджень автора критичного характеру, і вимагати від останнього доводити їх правдивість, означало би порушити свободу виявлення поглядів.

Відтак, суд приходить до висновку, що оскільки викладені відповідачем ОСОБА_2 у поясненнях в судовому засіданні відомості містять лише оціночні судження і їх відповідність або невідповідність дійсності довести неможливо, то їх не можна вважати такими, які можуть бути спростовані, а тому їх розповсюдження не може служити підставою для відшкодування матеріальної і моральної шкоди.

При цьому, позивачем не доведено, в чому саме поширена інформація про те, що ОСОБА_3 замість пансіонату «ІНФОРМАЦІЯ_1» утримує «бордель», стосується саме позивача ОСОБА_1

Частиною 1 ст. 270 ЦК України констатується той факт, що відповідно до Конституції України фізична особа має право, зокрема, на повагу до гідності та честі, як виду особистих немайнових прав.

Забезпечення здійснення особистих немайнових прав здійснюється відповідно до ст.273 ЦК України, зокрема, частиною другою передбачено, що юридичні особи, їх працівники, окремі фізичні особи, професійні обов'язки яких стосуються особистих немайнових прав фізичної особи, зобов»язані утримуватися від дій, якими ці права можуть бути порушені.

Згідно із ст.275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу. Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.

Поновлення порушеного особистого немайнового права здійснюється у порядку, встановленому ст.276 ЦК України, а саме орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, фізична особа або юридична особа, рішенням, діями або бездіяльністю яких порушено особисте немайнове право фізичної особи, зобов'язані вчинити необхідні дії для його негайного поновлення. Якщо дії, необхідні для негайного поновлення порушеного особистого немайнового права фізичної особи, не вчиняються,суд може постановити рішення щодо поновлення порушеного права, а також відшкодування моральної шкоди, завданої його порушенням.

Право фізичної особи, особисте немайнове право якої порушене, на відшкодування майнової та (або) моральної шкоди передбачено ст.280 ЦК України.

Кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі (ст. 297 ЦК України).

Фізична особа має право на недоторканість своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації. (ст.299 ЦК України).

Даючи аналіз недостовірної інформації, поширеної відповідачем, про те, що позивач займається «екстремізмом», суд виходить з того, що зазначене висловлювання відповідача ОСОБА_2 не містить фактичної інформації, яку б можна було спростувати як недостовірну.

Проте, на розсуд суду, відповідач ОСОБА_2 публічно висловив свою оцінку щодо дій позивача та його особистих якостей у неприпустимій у тій конкретній обстановці грубій, принизливій для його честі та гідності формі. Таким чином, оціночне судження має форму образи, оскільки, вживши фразеологічний вислів «екстремізм» відповідач мав на меті принизити позивача, його ділову репутацію в очах присутніх в судовому засіданні осіб.

Екстреміст - це особа, яка схильна до крайніх поглядів і дій. (Державний комітет ядерного регулювання, Наказ "Облік та контроль ядерного матеріалу, фізичний захист ядерного матеріалу і ядерних установок. Тлумачний словник українських термінів. Словники термінів: українсько-англо-російський, русско-украинско-английский, english-russian-ukrainian НП 306.7.086-2004" від 08.06.2004 N 101)

Одним із засобів вирішення питання забезпечення і дотримання законодавства у боротьбі з тероризмом та екстремізмом є правотворча діяльність української держави. Конституція України, закони України «Про основи національної безпеки України», «Про боротьбу з терроризмом», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», «Про боротьбу з корупцією», «Про міліцію», «Про Службу безпеки України», «Про державну податкову службу України», «Про прокуратуру», «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», Указ Президента «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України», Положення про Національне центральне бюро Інтерполу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України, акти центральних органів виконавчої влади відповідного змісту, спрямовані на захист прав та інтересів громадян України від терористичної загрози та екстреміських дій.

Відповідно до п. 14 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міський голова представляє територіальну громаду, раду, її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, обєднаннями громадян, підприємствами, громадянами.

Таким чином, у даному випадку образливе висловлювання пролунало з боку відповідача ОСОБА_2, як посадової особи органу місцевого самоврядування під час представництва інтересів місцевої ради.

Відповідно до ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною 1 ст. 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім, випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог ОСОБА_1 в частині вимоги про відшкодування моральної шкоди, завданої з вини відповідача ОСОБА_2 внаслідок приниження її гідності, честі та ділової репутації.

При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди судом, відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, враховуються обставини, за яких вона була заподіяна, глибина душевних страждань позивача від завданої образи. З урахуванням цих обставин, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 100,00 гривень у відшкодування завданої моральної шкоди.

Оцінюючи доводи позивача щодо порушення його немайнових прав внаслідок приниження його гідності, честі та ділової репутації у випадках неодноразових відмов відповідачів вести особистий прийом ОСОБА_3 в присутності та за участю позивача, як її представника, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В силу ст. 22 Закону України «Про звернення громадян» керівники та інші посадові особи органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, зобов'язань проводити особистий прийом громадян.

Прийом проводиться регулярно у встановлені дні та години, у зручний для громадян час, за місцем їх роботи та проживання. Графіки прийому доводяться до відома громадян. Порядок прийому громадян в органах державної влади, місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, об'єднаннях громадян визначається їх керівниками.

Згідно п. 17 ч. 4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський, селищний, міський голова веде особистий прийом громадян.

В силу ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають ті обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що у судовому засіданні не знайшов свого підтвердження факт відмови відповідача ОСОБА_2 вести особистий прийом ОСОБА_3 у присутності її представника ОСОБА_1, оскільки позивачем не надано суду жодних доказів у підтвердження цього факту. Саме по собі посилання позивача про те, що такий прийом відбувся 08.08.2013 року, а відповідач ОСОБА_2, при цьому, некоректно поводився, не може слугувати підставою для задоволення позовних вимог.

Таким чином, суд вважає, що в судовому засіданні не встановлено, що позивач ОСОБА_1 не надав доказів звернення або запису його або ОСОБА_3 на особистий прийом до сільського голови Веселівської сільської ради м. Судака або йому було відмовлено з причин, що не передбачені законодавством та нормативно-правовими актами місцевого самоврядування, а тому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Суд не вправі зобов'язувати відповідачів вибачатися перед позивачем у тій чи іншій формі, оскільки примусове вибачення як спосіб судового захисту гідності, честі чи ділової репутації за поширення недостовірної інформації не передбачено у статтях 16, 277 ЦК України, на що звернено увагу в п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи № 1 від 27 лютого 2009 року.

Таким чином, аналізуючи всі зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо зобов'язання відповідачів публічно спростувати інформацію та принести свої вибачення задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторонни понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

В даному випадку з відповідача ОСОБА_2 в дохід держави має бути стягнуто судовий збір в розмірі 229,40 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст., ст. 10, 60, 209, 212, 213, 215 ЦПК України, ст., ст. 22, 23, 270-277, 1166, 1167 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Веселівської сільської ради м. Судака Автономної Республіки Крим, ОСОБА_2, як сільського голови, третя особа - ОСОБА_3, про захист честі, гідності та ділової репутації, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 100 (сто) гривень у відшкодування завданої моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 229,40 грн. на розрахунковий рахунок - 31210206700031, одержувач: Державний бюджет м. Судака, ЄДРПОУ - 34740672, банк - ГУ ДКСУ в АР Крим, м. Сімферополь, МФО - 824026, призначення платежу: «Судовий збір», код бюджетної класифікації доходів: 22030001.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії через Судацький міський суд шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.

Суддя