Справа № Провадження №1028/729/12 22-ц/780/507/14 Головуючий у І інстанції Литвин Л.І.

Категорія1Доповідач у 2 інстанціїПоліщук

03.02.2014

____________________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

28 січня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Поліщука М.А..

суддів: Ігнатченко Н.В., Малорода О.І.

при секретарі: Бобку О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Яготинського районного суду Київської області від 11 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації за частку у спільному майні, про визнання права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення орендної плати за користування жилим будинком.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2012 року ОСОБА_3 звернувся в суд з вказаним позовом, який уточнив і просив визнати поліпшення 62100 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 об'єктом спільної сумісної власності сторін, стягнути на його користь з відповідачки компенсацію вартості 12 частини поліпшень цього домоволодіння у розмірі 38 505 грн, визнати за ним право власності на 12 частину майна (предмети побуту), що було придбане ним та відповідачкою за період спільного проживання на суму 15 238, 50 грн та виділити йому цю частку майна в натурі за рахунок такого майна: шафа-купе-2200 грн., мікрохвильова піч-400 грн., годинник-95 грн., диван-2700 грн., тумба під телевізор-260 грн., телевізор- 4000 грн., ДВД-програвач-700 грн., супутникова антена-700 грн., куточок (меблі кухня) -600 грн., холодильник-2600 грн., на загальну суму 14 255 грн.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що вони із ОСОБА_2 з грудня 1997 року по січень 2009 року проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Весь цей час проживали в будинку по АДРЕСА_1, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, купували речі та предмети домашнього вжитку, разом за спільні кошти і спільною працею проводили будівельно-ремонтні роботи частини домоволодіння, яка належить на праві власності ОСОБА_2 Посилався на те, що вказані обставини встановлені рішенням Яготинського районного суду від 21.08.2012 року.

В березні 2013 року ОСОБА_2 звернулась із зустрічним позовом і просила стягнути з ОСОБА_3 за користування належним їй житловим будинком, розташованим в АДРЕСА_1, орендну плату за період 3 місяці в сумі 39 600грн.

Вимоги за зустрічним позовом мотивувала тим, що з 1997 року ОСОБА_3 проживає у належному їй на праві власності будинку як особа, що має статус тимчасового мешканця, користується майном, речами, при цьому не сплачуючи їй жодних коштів. На пропозицію від 6.04.2010 року про укладення договору найму житлового приміщення, він від підписання договору відмовився.

Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 11 листопада 2013 року первісний позов задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 29 693 (двадцять дев"ять тисяч шістсот дев"яносто три) гривні грошової компенсації вартості його частки у майні, а також 296 гривень 92 коп. судового збору на користь держави. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у позові ОСОБА_3 відмовити, заявлений нею зустрічний позов задовольнити, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права.

Зокрема в доводах апеляційної скарги вказується на те, що суд невірно керувався положеннями ст.ст.355, 357,364 ЦК України, які регулюють відносини осіб, які є співвласниками майна, а ОСОБА_3 не є співвласником домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_1.

Крім цього, апелянтом зазначається про те, що ОСОБА_3 не надав доказів на підтвердження вкладення ним особисто коштів у проведення ремонту домоволодіння, придбання речей домашнього вжитку.

Також апелянт вказує на те, що суд не дав правової оцінки рішенню апеляційного суду Київської області від 22.11.2010 року.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги із наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення первісного позову, суд виходив із того, що сторони під час спільного проживання в будинку по АДРЕСА_1 в період з грудня 1997 року по січень 2009 року мали спільний бюджет, вели спільне господарство.

У вказаний період сторони разом провели переобладнання та ремонт будинку, а тому суд вважав, що вони у надбанні майна виходили із рівності часток і їх частки у спільній частковій власності необхідно вважати рівними, з врахуванням чого на користь позивача з відповідачки необхідно стягнути половину вартості проведених поліпшень в будинку в сумі 29693 грн.

Проте із такими висновками погодитись не можна, так як вони не відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, передбачених статтею 61 цього Кодексу.

Правовими підставами позовних вимог позивачем визначено положення ст.ст. 364, 368, 370 ЦК України.

Відповідно до ст.364 ЦК України

1. Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

2. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Згідно із ст..368 ЦК України 1. Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

2. Суб'єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом.

3. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

4. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Статтею 370 ЦК України визначено, що співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності.

2. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини..

ОСОБА_2 і ОСОБА_3 проживали разом з грудня 1997 року по січень 2009 року в 62/100 частинах будинку, розташованого в АДРЕСА_1, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_2

З акту опису та оцінки майна без зазначення дати його складання вбачається, що ОСОБА_2 має житловий будинок, сарай і надвірні прибудови. В акті зазначено перелік майна, що знаходиться в житловому будинку. (а.с.6-7).

Рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області від 22 листопада 2010 року ОСОБА_3 було відмовлено у задоволенні позову до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім"єю та поділ майна, придбаного під час проживання однією сім'єю.

Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 21 серпня 2012 року (а.с.11-12) в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення компенсації та зобов'язання повернути майно відмовлено.

Рішення Яготинського районного суду Київської області від 4 грудня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про позбавлення права користування жилим приміщенням та усунення перешкод у користуванні власністю шляхом зняття з реєстраційного обліку позов задоволено. Позбавлено ОСОБА_3 права користування належною ОСОБА_2 62/100 частиною житлового будинкуАДРЕСА_1. Усунуто перешкоди в користуванні ОСОБА_2 власністю, шляхом зняття ОСОБА_3 з реєстраційного обліку по АДРЕСА_1.

Вказані рішення у встановленому законом порядку набрали законної сили.

Висновком будівельно-технічної експертизи та додаткової будівельно-технічної експертизи (а.с.76-97) встановлено, що вартість переобладнання та ремонтних робіт, проведених у період з 2005 по 2009 роки у 62/100 частинах житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (з врахуванням поточних цін на будівельні матеріали та без врахування вартості земляних робіт під фундаменти прибудови та під частину фундаменту, що укріплювався під будинком, без врахування вартості фундаментів, цоколю) становить 75124 грн.

Висновком додаткової будівельно-технічної експертизи (а.с.105-109) встановлено, що вартість (залишкова, тобто з врахуванням усіх видів зносу а.с.107) 62/100 частин квартири №1, якою користується ОСОБА_2, з врахуванням проведених в домоволодінні та переобладнань та ремонтних робіт збільшилася порівняно зі станом цієї- ж квартири до проведення реконструкції (до 2005 року) на 59386 гривень. Вартість переобладнань та ремонтних робіт, проведених в домоволодінні на даний час може дорівнювати різниці вартостей вказаної квартири після проведення ремонту та до проведення ремонту і становить 59386 грн.

Колегія суддів не погоджується із висновками суду про наявність підстав часткового задоволення первісного позову.

Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_3 з 1989 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 і їх шлюб розірвано рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської області 13 липня 2009 року.

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України не підлягають доказування обставини, встановлені судовими рішеннями, а саме: про встановлення факту проживання сторін однією сім'єю в період з грудня 1997 року по січень 2009 року та поділ майна, придбаного під час проживання однією сім'єю.

Також потрібно врахувати, що позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації за частку у спільному майні та визнання права власності з підстав, передбачених ст.ст.364, 370 ЦК України, тобто з тих-же правових підстав, що у даній справі, залишено без задоволення рішенням Яготинського районного суду Київської області від 21 серпня 2012 року.

Обгрунтованими є доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_3 не надано доказів придбання у вказаний період з грудня 1997 року по січень 2009 року на своє ім.'я будівельних матеріалів, речей домашнього вжитку.

Оскільки ОСОБА_3 в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 не проживав, по питанню встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу судовим рішенням в позові відмовлено, 62/100 частина домоволодіння по пров.Корчагіна, 10 в м.Яготині Київської власності належить на праві приватної власності ОСОБА_2, судом до вказаних правовідносин неправильно застосовано положення ст.ст. 364, 368, 370 ЦК України, які регулюють право спільної власності.

Не ґрунтується на вимогах закону і висновок суду про те, що частки сторін у спільній частковій власності (ремонтні роботи та поліпшення будинку) є рівними, оскільки власником 62/100 частин будинку є лише ОСОБА_2

Визнання ОСОБА_2 тих обставин, що ОСОБА_3 допомагав їй у проведенні ремонтних робіт по поліпшенню домоволодіння не є передбаченою законом підставою для стягнення грошової компенсації за частку у спільному майні.

З врахуванням вказаних обставин рішення суду в частині часткового задоволення первісного позову не може вважатись законним і обгрутованим, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права, відповідно до ст..309 ЦПК України підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову за необгрунтованістю позовних вимог.

Правових підстав стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошової компенсації за частку у спільному майні, визнання права власності немає.

Не підлягають задоволенню вимоги апеляційної скарги в частині рішення суду про відмову в зустрічному позові.

Суд першої інстанції прийшов до законного і обґрунтованого висновку про відмову в позові про стягнення орендної плати за користування жилим будинком, оскільки ОСОБА_2 не довела, що між сторонами укладався договір найму житла.

Керуючись ст. ст. 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Яготинського районного суду Київської області від 11 листопада 2013 року в частині первісного позову скасувати і ухвалити нове рішення:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації за частку у спільному майні, визнання права власності в і д м о в и т и.

В іншій частині рішення Яготинського районного суду Київської області від 11 листопада 2013 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: