УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа №: 22-ц/190/269/14Головуючий суду першої інстанції:Шильнов М.О.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Іващенко В. В.
"30" січня 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіІващенко В.В.
СуддівФілатової Є.В. Білоусової В.В.
При секретаріКраснощоковій Є.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6, яка діє від свого імені та від імені та в інтересах неповнолітніх: ОСОБА_7 та ОСОБА_8, до ОСОБА_9, ОСОБА_10, яка діє від свого імені та від імені та в інтересах ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, яка діє від свого імені та від імені та в інтересах ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, третя особа: Служба у справах дітей Сімферопольської міської ради, - про усунення перешкод у користуванні власністю та визначення порядку користування нею,
за апеляційною скаргою ОСОБА_6
на рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 04 жовтня 2013 року,
В С Т А Н О В И Л А :
у травні 2013 року ОСОБА_6, яка діє від свого імені та від імені та в інтересах неповнолітніх дітей, звернулась до суду з позовом до ОСОБА_9, ОСОБА_10 яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, яка діє від свого імені та від імені та в інтересах ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 про усунення перешкод у користуванні власністю та визначення порядку користування нею.
Позовні вимоги мотивовані тим, що вона та її діти є власниками квартири АДРЕСА_1. Квартира АДРЕСА_1 складається з 4 кімнат - 17,8 кв.м., 10,5 кв.м., 12,0 кв.м., 13,5 кв.м., жилою площею 53,8 кв.м., кухні - 7,4 кв.м., ванної - 3,7 кв.м., туалету - 1,4 кв.м., коридору 12,6 кв.м., комори - 1,3 кв.м., усього загальної площі - 86,6 кв.м., балкону - 0,8кв.м., лоджії - 3,5 кв.м., лоджії - 3,1 кв.м. З моменту вселення в квартиру батьки та їх діти розселилися по кімнатам та вона з дітьми зайняла кімнату площею 12,0 кв.м. У квітні 2013 року відповідачі змінили замок на вхідних дверях, у зв'язку з чим вона та її діти не мають можливості проживати у спірній квартирі. За таких обставин позивачка просила усунути перешкоди у користуванні власністю шляхом вселення в квартиру АДРЕСА_1; зобов'язати відповідачів передати їй ключі від квартири АДРЕСА_1; визначити порядок користування квартирою АДРЕСА_1, виділивши їй та її дітям кімнату площею 12,0 кв.м., іншу площу залишити у загальному користуванні.
Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 04 жовтня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково.
Усунено ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1, шляхом вселення їх в зазначену квартиру.
Зобов'язано ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 передати ОСОБА_6 ключі від квартири АДРЕСА_1.
У задоволені решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції у частині позовних вимог про визначення порядку користування квартирою АДРЕСА_1 з ухваленням у цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, виділивши їй з дітьми кімнату площею 12,0 кв.м., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи.
Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Позивачка оскаржує рішення суду лише в частині відмови у задоволенні її позовних вимог про визначення порядку користування житловим приміщенням, тому судова колегія, керуючись ч.1 ст. 303 ЦПК України, переглядає рішення суду саме у цій частині.
Заслухавши доповідача, дослідивши обставини справи і перевіривши їх доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_6 не є обґрунтованою і не підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_6, суд виходив із того, що позивачі та відповідачі є власниками квартири АДРЕСА_1, зареєстровані та мешкають в спірній житловій площі. Встановивши факт порушення прав позивачів, суд дійшов висновку про наявність підстав для відновлення їх порушеного права шляхом вселення в квартиру АДРЕСА_1 та покладення обов'язку на відповідачів передати ОСОБА_6 ключі від вхідної двері спірної квартири. Відмовляючи у задоволені вимог про визначення порядку користування квартирою АДРЕСА_1 та виділення позивачці з дітьми кімнати площею 12,0 кв.м., суд виходив із того, що житлова площа в спірній квартирі становить 53, 8 кв.м., тому кожному співвласнику приходиться на його частку жила площа розміром 4,48 кв.м., зважаючи на те, що позивачами по справі є три співвласника квартири, отже на їх частку приходиться жила площа, розміром 13,45 кв.м., однак, такої житлової кімнати в квартирі не має.
З такими висновками суду погоджується судова колегія з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання, проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Згідно ч.1 ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири, має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійснення ним права користування та розпорядження своїм майном.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 є власниками квартири АДРЕСА_1, зареєстровані та мешкають у спірній квартирі.
Згідно з ч.1 ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільно частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Судовим розглядом встановлено, що сторони на підставі свідоцтва є співвласниками квартири АДРЕСА_1 в рівних частках.
Квартира складається з чотирьох жилих кімнат: 17,8 кв.м., 10,5 кв.м., 12,0 кв.м., 13,5 кв.м., всього: жилою площею 53,8 кв.м., кухні - 7,4 кв.м., ванної - 3,7 кв.м., туалету - 1,4 кв.м., коридору 12,6 кв.м., комори - 1,3 кв.м., усього загальної площі - 86,6 кв.м., балкону - 0,8кв.м., лоджії - 3,5 кв.м., лоджії - 3,1 кв.м.
Кожен із співвласників згідно з положеннями ст. 358 ЦК України має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Частка кожній із сторін складає 4,48 кв.м. жилої площі, частка позивачки та двох неповнолітніх дітей складає 13,45 кв.м.
Позивачка, яка діє від свого імені та від імені та в інтересах двох неповнолітніх співвласників, просить виділити їй у користування жилу кімнату площею 12.0 кв.м., яка набагато менше, ніж площа, яка приходиться на її частку та частку двох її неповнолітніх дітей, що тягне за собою порушення її права власності у цій квартирі та охоронюваних законом інтересів її неповнолітніх дітей.
Окрім цього, передача позивачці з двома дітьми у користування кімнати площею 12.0 кв.м. з прилеглою до неї лоджією площею 3.1 кв.м. суттєво звузить право власності інших дев'яти співвласників квартири, яких всього дванадцять.
За таких обставин суд дійшов цілком законного висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_6
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 про наявність правових підстав для задоволення цих позовних вимог за таких обставин не приймаються судом апеляційної інстанції.
Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу відповідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення вищезгаданим вимогам відповідає
Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 304, 308 ч.1, 314, 315, 319, 323, 324, 327 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -
УХВАЛИ Л А :
апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 04 жовтня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді :