РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________

Справа №: 106/8117/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Володарець Н.М.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Білоусова В. В.

РІШЕННЯ

"30" січня 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіБілоусової В.В.,

СуддівІващенко В.В., Філатової Є.В.

При секретаріКраснощоковій Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Кримського республіканського професійно - технічного навчального закладу «Євпаторійське професійно - технічне училище сфери обслуговування та туризму», директора Кримського республіканського професійно - технічного навчального закладу «Євпаторійське професійно - технічне училище сфери обслуговування та туризму» ОСОБА_7 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Євпаторійського міського суду АР Крим від 25 листопада 2013 року,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до КРПТНЗ «Євпаторійське професійно - технічне училище сфери обслуговування та туризму», директора КРПТНЗ «Євпаторійське професійно - технічне училище сфери обслуговування та туризму» ОСОБА_7 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позов мотивований тим, що з 08.10.2012 року позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем, працював майстром виробничого навчання. Після виходу з відпустки йому стало відомо, що наказом від 14.06.2013 року його звільнено на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України. Вважає своє звільнення незаконним, у зв'язку з чим просить поновити йому строк для звернення до суду з позовом, скасувати наказ про звільнення, поновити його на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.

Рішенням Євпаторійського міського суду АР Крим від 25 листопада 2013 року у задоволенні зазначеного позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

На підставі ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судовим розглядом справи встановлено, що наказом № 184-л/с від 05.10.2012 року ОСОБА_6 був прийнятий на роботу майстром виробничого навчання КРПТНЗ «Євпаторійське професійно - технічне училище сфери обслуговування та туризму» на 2012/2013 навчальний рік з 08.10.2012 року по 30.06.2013 року з окладом згідно штатного розкладу /а.с. 23/.

Наказом № 117-л/с від 14.06.2013 року позивача звільнено з посади майстра виробничого навчання, викладача ПДД 30.06.2013 року у зв'язку із закінченням строку дії трудового договору на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України. Бухгалтерію зобов'язано виплатити компенсацію за невикористану відпустку за період роботи з 08.10.2012 по 30.06.2013 у кількості 30 календарних днів. Позивач був ознайомлений з даним наказом, про що свідчить його підпис на цьому наказі /а.с. 24/.

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивача правомірно було звільнено з посади у зв'язку із закінченням дії строкового трудового договору.

З такими висновками погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

За правилами ст. 24 КЗпП України укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Пункт 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України передбачає можливість припинення трудового договору у зв'язку з закінченням його строку. На цій підставі може бути припинений тільки строковий трудовий договір, укладений як строковий відповідно до закону.

Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового договору позивач уже виявив, пишучи заяву про прийняття його на роботу на 2012-2013 роки, у цей же час він виразив і волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений. Власник також не зобов'язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Надаючи оцінку законності проведеного звільнення позивача, суд першої інстанції вірно виходив з того, що позивача правомірно, у відповідності до вимог чинного законодавства було звільнено за п. 2 ст. 36 КЗпП України і при його звільненні вимог вищезазначених статей відповідачем не порушувалось, що підтверджується матеріалами справи.

Ухвалюючи рішення про відмову у позові,суд дійшов вірного висновку, що відповідач діяв в межах вимог чинного законодавства, а укладений строковий трудовий договір був погоджений сторонами, про що свідчать їх підписи.

Доводи апеляційної скарги про те, що звільнення позивача відбулося у період знаходження його у відпустці, не відповідають обставинам справи. Належних та допустимих доказів на підтвердження зазначеної обставини позивачем не надано.

Враховуючи, що судом відмовлено в позові не лише з підстав спливу позовної давності, а і за безпідставністю позову, колегія суддів вважає за необхідне виключити з мотивувальної частини рішення посилання суду на пропуск строку позовної давності, оскільки пропуск строку позовної давності може буди підставою для відмови в позові лише тоді, коли судом буде встановлено про порушення права особи.

У зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права на п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні, а в решті - залишенню без змін.

Виходячи з наведеного та керуючись ст. 303, 304, 307, 309, ст. 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Євпаторійського міського суду АР Крим від 25 листопада 2013 року змінити, виключивши з мотивувальної частини рішення посилання суду на пропуск строку позовної давності.

В іншій частині рішення Євпаторійського міського суду АР Крим від 25 листопада 2013 року залишити без змін.

Судове рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Судді