УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа №: 22-ц/191/85/14Головуючий суду першої інстанції:Українець Л.І.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Авраміді Т. С.
"21" січня 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:
Головуючого суддіАвраміді Т.С.,
СуддівПриходченко А.П., Самойлової О.В.,
При секретаріБогданович О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення грошових коштів, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Ленінського районного суду АР Крим від 13 листопада 2013 року,
В С Т А Н О В И Л А:
У жовтні 2013 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 про стягнення ? частки витрат, понесених на оплату житлово-комунальних послуг з утримання житлового будинку по АДРЕСА_1 за період з вересня 2010 року по вересень 2013 року, що становить 3399,22 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є власником будинку по АДРЕСА_1. Разом з нею у вказаному будинку проживає її колишній чоловік, однак в порушення вимог Житлового кодексу не несе витрати з оплати житлово-комунальних послуг, на підставі чого позивач просить задовольнити позов.
Рішенням Ленінського районного суду АР Крим від 13 листопада 2013 року позов задоволено: стягнуто з ОСОБА_7 на користь позивача 3399,22 грн.
Не погодившись з таким рішенням суду ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Апелянт зазначає, що підстави для стягнення з нього частину житлово-комунальних витрат понесених позивачем відсутні оскільки остання перешкоджає користуватися будинком і вигнала його проживати у времянці, де будь-які житлово-комунальні послуги, крім світла відсутні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Як правильно встановлено судом та вбачається з матеріалів справи позивач є власником домоволодіння по АДРЕСА_1. У вказаному домоволодінні також зареєстрований та проживає колишній чоловік позивача - ОСОБА_7
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач користується житлово-комунальними послугами і зобов'язаний нести витрати з їх оплати, проте вказані зобов'язання не виконує, що є підставою для задоволення позову.
З таким висновком погоджується колегія суддів виходячи з такого.
Статтею 156 ЖК України встановлено, що члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Члени сім'ї власника будинку зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім'ї про розмір участі у витратах вирішуються в судовому порядку. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 162 ЖК України плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Комунальні послуги та послуги з утримання будинку (квартири) і придомової території є одними з видів житлово-комунальних послуг, на які вони поділяються залежно від функціонального призначення (ст. 13 ЗУ Про житлово-комунальні послуги).
Пунктом 5 ч. 3 ст. 20 цього ж Закону споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 за період з вересня 2010 року по вересень 2013 року, за житлово-комунальні послуги: газопостачання, електроенергії, вивозу сміття та водопостачання сплатила 6798,37 грн. (а.с. 13-35).
Фактичних даних на підставі яких можливо було б встановити, що у вказаних витратах також брав участь відповідач, матеріали справи не містять. Доводи апелянта про те, що він сплачував позивачці частину комунальних послуг належними та допустимими доказами не підтверджені.
Враховуючи відсутність підстави вважати, що між сторонами була укладена угода про безоплатне користування жилим приміщенням, про що правильно зазначено в оскаржуваному рішенні суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильному висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь ОСОБА_6 ? частки витрат понесених останньою на оплату житлово-комунальних послуг за період з вересня 2010 року по вересень 2013 року у розмірі 3399,22 грн.
Доводи апелянта про відсутність підстав для задоволення позову через те, що за волею позивача він проживає у времянці, де будь-які житлово-комунальні послуги, крім світла відсутні не містять підстав для скасування оскаржуваного рішення суду.
Згідно акту огляду матеріально-побутових умов сім'ї, який складений 31 жовтня 2013 року, на який посилається апелянт в обґрунтування своїх доводів, ОСОБА_7 проживає у времянці, де водопровід, каналізація відсутня. Також зазначено, що приміщення опалюється піччю «буржуйка».
Між тим витрати за послуги опалення та каналізації предметом судового розгляду не були. З відповідача на користь позивачки стягнути грошові кошти у відшкодування витрат по оплаті послуг газопостачання, електроенергії, вивозу сміття та водопостачання.
Також вказаний акт не може бути підставою для звільнення відповідача від сплати послуг за водопостачання, оскільки факт відсутності водопроводу безпосередньо у времянці не свідчить про відсутність можливості у відповідача користуватися водою у вказаному домоволодінні і в суді апеляційної інстанції відповідач підтвердив факт споживання ним вказаної послуги. Як пояснив у судовому засіданні відповідач у времянці наявний газ, електроенергія, а також він користується послугами з вивозу сміття.
До того ж за правилами ст. ст. 156, 162 ЖК України ОСОБА_7 має право користуватися житловою площею вказаного домоволодіння, а тому у разі порушення цього права згідно ст.ст. 15, 16 ЦК України має право на його захист у встановленому порядку.
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, також не спростовують правильність висновків суду першої інстанції та не містять правових підстав для скасування чи зміни рішення суду.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення без змін рішення суду.
На підставі наведеного і керуючись, статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, статтями 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Ленінського районного суду АР Крим від 13 листопада 2013 року - відхилити.
Рішення Ленінського районного суду АР Крим від 13 листопада 2013 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до касаційної інстанції шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів.
Судді:
Т.С. Авраміді А.П. Приходченко О.В.Самойлова