ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 грудня 2013 р. (15:55) Справа №801/8596/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Калініченко Г.Б., за участю секретаря Колосової Ю.В., за участі представника позивача - Бахаревої Н.Ю., представника відповідача - ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

про стягнення 96734, 00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі - відповідач) про стягнення 96734,00 грн. адміністративно-господарських санкцій. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач відмовляється виконувати необхідні заходи для працевлаштування інвалідів.

Представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволенні позовним вимог з підстав викладених у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав викладених у письмових запереченнях, в яких зазначено, що відповідачем на протязі 2012 року дотримувались вимоги діючого законодавства та в свою чергу надсилались до органів центру зайнятості необхідні звіти та відомості про створення вакантних місць для працевлаштування інвалідів.

Вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненнями суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідач зареєстрований в якості юридичної особи та є суб'єктом господарювання, зобов'язаний виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Порядок, підстави та умови участі суб'єктів господарювання в реалізації державних гарантій для забезпечення інвалідів рівними правами з іншими громадянами регулюється Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні " від 21.03.1991 року № 875.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні " від 21.03.1991 року № 875 для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Відповідно до частини 9 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 року № 875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні " від 21.03.1991 року № 875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Частиною 4 статті 20 Закону встановлено, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 8 статті 20 Закону порядок сплати адміністративно-господарських санкцій і пені до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, їх акумуляції, обліку, а також з урахуванням пропозицій всеукраїнських громадських організацій інвалідів - використання цих коштів затверджується Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що відповідач використовує найману працю, та відповідно до Закону подає Кримському республіканському відділенню Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача складає 282 осіб, фонд оплати праці становить 2480 000 гривень, середньорічна заробітна плата - 8794,00 гривень.

В звіті зазначено, що кількість інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до ст. 19 Закону складає - 11 осіб, фактично працевлаштовані - 0 осіб, сума адміністративно-господарських санкцій відповідачем не визначена.

Судом встановлено, що Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів складено акт невиїзної перевірки від 16.07.2013 року про виконання вимог статей 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" за звітний 2012 рік.

За результатами перевірки КРВ Фонду соціального захисту інвалідів виявлено розбіжності у показниках фонду оплати праці, середньорічній заробітній платі, а крім того, встановлено адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу по працевлаштуванню інвалідів відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону та згідно з п. 3.7 Інструкції -становить 96734,00 гривень.

Між тим, в судовому засіданні беззаперечно встановлено, що відповідач належним чином створено на підприємстві робочі місця для інвалідів та інформував відповідні державні фонди з працевлаштування про вільні робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів, що підтверджується звітами про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів робочої групи.

Так, відповідачем надавались до Сімферопольського міського центру зайнятості кожного місяця на протязі всього 2012 року звіти про наявність вакансій форми 3-ПН, згідно з якими відповідач звітував про наявність робочих місць для інвалідів, що бажають працевлаштуватись.

Звіт про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів за кожний місяць 2012 року отримано Сімферопольським міським центром зайнятості, про що свідчать відмітки на звітах.

В зазначених звітах відповідач звітував про створення та наявність робочих місць для інвалідів.

Зазначена інформація про надання відповідачем щомісячних звітів також підтверджується листом Сімферопольського міського центру зайнятості від 10.12.2013 року №09-3357.

Відповідно до п.4 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення" підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005р. №420, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.12.2005р. за №1534/11814 затверджена Інструкція щодо заповнення форми звітності №3-ПН "Звіт про наявність вакансій".

У абзаці 1 Інструкції щодо заповнення форми звітності №3-ПН "Звіт про наявність вакансій", зазначено, що відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.

Виходячи з вищевикладеного, судом встановлено, що відповідач відповідно до покладених на нього обов'язків, встановлених статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", самостійно створив робоче місце для працевлаштування інвалідів та здійснював заходи щодо його працевлаштування, направляючи відповідну інформацію в органи зайнятості населення.

Однак, у зв'язку з не направленням спеціально уповноваженими органами влади до відповідача, інвалідів, що бажають працевлаштуватись та перебувають на обліку в центрі зайнятості, підприємство не мало можливості виконати вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", щодо виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Згідно зі статтею 238 Господарського кодексу України встановлено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Судом встановлено, що відповідачем здійснювались всі можливі заходи щодо працевлаштування інвалідів, але норматив робочих місць для інвалідів не було виконано не з вини відповідача, а тому правопорушення в його діях відсутнє.

З викладеного вбачається, що підстав для притягнення відповідача до відповідальності шляхом стягнення адміністративно-господарським санкцій за 2012 рік в розмірі 96734,00 гривень відсутні, а тому позов задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною 4 статті 94 КАС України у справах, у яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, і відповідачем -фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Тому судові витрати по справі не підлягають стягненню з відповідача.

Вступна та резолютивна частини постанови були оголошені у судовому засіданні 13.12.2013 року, постанова у повному обсязі складена та підписана 18.12.2013 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Калініченко Г.Б.