У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі: суддів Бондаренко Н.В., Малько О.С., Шимківа С.С.,

секретар судового засідання: Пиляй І.С.

з участю позивача та представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 13 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої внаслідок злочину,

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

11.07.2013року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування 46364грн. матеріальної шкоди та 19 000грн. моральної шкоди, завданої внаслідок підпалу його автомобіля.

Рішенням Рівненського міського суду від 13 листопада 2013 року позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої внаслідок злочину задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 39022,20 грн. та моральну шкоду в сумі 5000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача судовий збір в розмірі 3670,40 грн.

В поданій апеляційній скарзі представника відповідача ОСОБА_2 вказує, що рішення суду постановлене з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права, з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.

Зазначає, що висновок експерта, яким визначено середню ринкову вартість автомобіля ВАЗ 21093 не може бути належним доказом оскільки, не містить інформації про розмір завданої шкоди.

Матеріали справи не містять даних про те чи підлягав автомобіль відновлювальному ремонту і яка вартість такого ремонту, якщо автомобіль не підлягають відновлювальному ремонту, то яка вартість залишків та вартості документів на автомобіль, які були продані позивачем.

Оскільки, у даному судовому процесі експертиза не призначалася, то зважаючи на положення норми статті 62 ЦПК України, висновок експертизи, вчинений в ході досудового слідства у кримінальній справі є недопустимим доказом у відповідності до положень статті 59 ЦПК України.

__________________________________________________________________

Справа № 569/12866/13-ц Головуючий у суді І інстанції - Ореховська К.Е.

Провадження № 22-ц/787/97/2014 Доповідач - Бондаренко Н.В.

Вважає, що таким чином, розмір матеріальної шкоди є недоведеним, що виключає можливість навіть часткового задоволення позовної вимоги про відшкодування матеріальної шкоди.

Також, позивачем не було надано жодного доказу на підтвердження факту заподіяння йому моральної шкоди, а також обґрунтування чому він визначає її саме у розмірі 19тис.грн.

Пояснення ж самого позивача та його представника не підтверджуються будь-якими доказами по справі, а самі по собі такі пояснення не можуть використовуватися як засіб доказування, оскільки отримані не за процедурою допиту свідків.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити за недоведеністю.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що неправомірними діями відповідача, а саме підпалом автомобіля, що належав ОСОБА_3 спричинено майнову шкоду в розмірі 39022,20 грн. та моральну шкоду в розмірі 5000грн.

Такі висновки відповідають встановленим фактам та ґрунтуються на законі.

Загальні підстави цивільно-правової відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду в деліктних (позадоговірних) відносинах передбачені ч. 1 ст. 1166 та ч. 1 ст. 1167 ЦК України.

Згідно із зазначеними нормами обов'язковими умовами такої відповідальності є наявність шкоди, протиправної поведінки заподіювача шкоди, причинного зв'язку між шкодою і протиправною поведінкою та вина заподіювача шкоди.

Судом встановлено, що 10 листопада 2011 року приблизно о 03 год. 10 хв. ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння біля будинку № 2 по вул. Мельника в м. Рівне, повторно маючи умисел на викрадення майна, діючи з корисливих мотивів, шляхом розбиття віконного скла, проник у автомобіль марки ВАЗ 21093 д.н. НОМЕР_1, 2006 року випуску, який належить позивачу, з якого таємно викрав автомагнітолу марки "Ріоnеr DEN-3150UВ", вартістю 996,63 грн. чим спричинив шкоду на завдану суму.

Після цього, ОСОБА_1, маючи умисел на грубе порушення громадського порядку, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувався особливою зухвалістю, керуючись єдиним умислом підпалив автомобіль марки «Ауді 80», який належав ОСОБА_5 та автомобіль марки «ВАЗ 21093» д.н. НОМЕР_1. позивача ОСОБА_3, чим заподіяв шкоди власникам, в тому числі позивачу на суму 39022,20 грн.

Вироком Рівненського міського суду від 4 березня 2013 року відповідача визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.187, ч.1 ст.296, ч.1 ст.263 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією майна.

Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 25 червня 2013 року вирок Рівненського міського суду щодо ОСОБА_1 в частині цивільного позову скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства. В решті вирок суду залишено без змін.

Відповідно до п. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили є обов'язковим для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином протиправність дій відповідача, його вина, факт спричинення ним шкоди позивачу доведена вироком суду та доказуванню у даній цивільній справі не підлягає.

Відповідно до ч.2 ст.57, ст. 64 ЦПК України висновок судової автотоварозначної експертизи №44 від 5.12.2011 року про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу марки «ВАЗ 21093», проведений в кримінальній справі, є письмовим доказом у цивільній справі та відповідно до ст.212 ЦПК України оцінюються у сукупності з іншими наданими сторонами доказами, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині не ґрунтуються на законі.

Вирішуючи спір в частині розміру матеріальної шкоди, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із розміру спричиненої потерпілому шкоди визначеної в експертизі від 5.12.2011року. Так, як вбачається з пояснень позивача в апеляційному суді, спалений автомобіль він продав за 2 000грн., а документи на нього- за 300 доларів США, однак з цих коштів ним сплачено 1 000грн. за евакуатор і ним ці суми були враховані при визначенні розміру матеріального збитку під час подачі позову, тобто розмір шкоди ним зменшено.

Також, суд першої інстанції, дотримуючись засад розумності, виваженості та справедливості, врахував характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, та обґрунтовано визначив розмір відшкодування моральної шкоди. Крім того, представник відповідача ОСОБА_2 під час розгляду справи судом першої інстанції в судовому засіданні позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди визнав, щодо її розміру поклався на розсуд суду, що підтверджується звукозаписом судового засідання від 13.11.2013 року.

Отже, сукупності встановлених по справі обставин суд дав належну оцінку, встановивши наявність всіх необхідних елементів правопорушення, і дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 313, 314, 316, 317,325 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила :

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 13 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді Бондаренко Н.В.

Малько О.С.

Шимків С.С.