ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 червня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого Харченка В.В.
суддів Берднік І.С.
Васильченко Н.В.
Кравченко О.О.
при секретарі: Біла-Грошко О.А.
за участі представників
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві справу за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова на рішення господарського суду Харківської області від 13 квітня 2005 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23 травня 2005 року у справі за позовом приватного підприємства «Еллада - 2002» до ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова та відділення Державного казначейства у Комінтернівському районі м. Харкова, за участю прокурора Комінтернівського району м. Харкова про відшкодування податку на додану вартість, -
в с т а н о в и л а :
У березні 2005 року приватне підприємство «Еллада - 2002» звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова та відділення Державного казначейства у Комінтернівському районі м. Харкова про відшкодування податку на додану вартість в сумі 1839310,98 грн. за вересень 2003 року, за жовтень 2003 р. у розмірі 1977827,29 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що право на відшкодування бюджетної заборгованості підтверджено документально, посилається на декларації за відповідні періоди.
Рішенням господарського суду Харківської області від 13 квітня 2005 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23 травня 2005 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з державного бюджету України на користь ПП „Еллада - 2002" бюджетну заборгованість з ПДВ за вересень, жовтень 2003 р. у розмірі 3811713,27 грн. В решті вимог - у розмірі 5425 грн. відмовлено. Стягнуто з ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова на користь ПП „Еллада - 2002" 1700 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу .
В касаційній скарзі ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова просить скасувати ухвалені судові рішення у зв'язку з неповним з'ясуванням усіх обставин справи і ухвалити нове рішення, яким в позові приватному підприємству «Еллада - 2002» відмовити.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи, пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За наслідками господарської діяльності підприємством надано до ДПІ у Комінтернівському районі податкову декларацію з ПДВ за вересень, жовтень 2003 р. з визначенням в п. 25 пп. 25.2. суму ПДВ, належну до відшкодування після погашення податкових зобов'язань на протязі трьох послідуючих звітних періодів шляхом зарахування на поточний рахунок у розмірі у розмірі 1906444,0 грн. за вересень 2003 р., у розмірі 2010501,0 грн. за жовтень 2003 р.
Надані суду документи свідчать, що для перевірки правомірності заявлених сум до відшкодування відповідачем 1 була проведена перевірка, про що складений акт перевірки № 894/23-204 від 26.12.2003 р., яким встановлені порушення пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у зв'язку з чим зменшено бюджетне відшкодування за вересень 2003 р. на 67133,02 грн., за жовтень 2003 р. на 32673,71 грн. та 30.12.03 р. начальником ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004122310/0 про завищення суми бюджетного відшкодування за вересень 2003 р. на 67133,02 грн., за жовтень 2003 р. на 32673,71 грн.
Вказане рішення позивачем не оскаржено, не скасовано та не визнано у встановленому законом порядку недійсним.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 17.05.05 р. позивач звернувся до ДПІ з проханням зарахувати з суми, яка підлягає відшкодуванню за вересень 2003 р. 5425,0 грн. в рахунок податку на прибуток, яке було задоволене відповідачем 1.
Пунктом 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено порядок визначення суми податку, належній до сплати до бюджету або відшкодування з бюджету та строки розрахунків з бюджетами.
Згідно пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 цього Закону суми податку, які належать до сплати в бюджет або відшкодування з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, які виникли у зв'язку з будь-якою передачею товарів робіт, послуг) на протязі звітного періоду та сумою податкового кредиту звітного періоду, тобто від'ємне значення з ПДВ, задеклароване позивачем в деклараціях з урахуванням прийнятого рішення ДПІ повинно було бути перераховано на рахунок позивача за вересень 2003 р. до 01.01.04 р., за жовтень 2003 р. до 01.02.04 р.
Згідно пп.7.7.3 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.
Суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму (бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Задовольняючи позовні вимоги, суд дійшов правильного висновку, що оскільки податкове повідомлення-рішення, яким зменшено суму бюджетного відшкодування за вересень, жовтень 2003 р. на загальну суму 99806,73 грн. не скасовано, не визнано у встановленому законом порядку недійсними і з урахуванням зарахованої з суми, яка підлягає відшкодуванню за вересень 2003 р. 5425,0 грн. в рахунок податку на прибуток вимоги про стягнення з бюджету суми бюджетної заборгованості за вересень 2003 р. у розмірі 1833885,98,0 грн., за жовтень 2003 р. у розмірі 1977827,29 грн. є правомірними.
Вимоги у розмірі 5425,0 грн. заявлені неправомірно та задоволенню не підлягають.
Згідно особливостей оподаткування податком на додану вартість, встановлених ст. 7 Закону „Про податок на додану вартість" в момент виникнення у позивача податкового кредиту у його контрагента виникає відповідне податкове зобов'язання і обов'язок його сплатити (тобто податковий кредит позивача дорівнює податковим зобов'язанням його контрагентів) та передбачає коригування зобов'язань та кредиту в межах позовної давності у випадку не проведення розрахунків між контрагентами.
Закон України «Про податок на додану вартість» не встановлює обов'язок підприємства для визначення розміру податкового кредиту проведення надмірної сплати податку на додану вартість, на чому наполягає ДПІ у відзиві. Взагалі неможливо сплатити податку надмірно ніж це виходить з суми господарської операції та відповідно нарахованого ПДВ згідно з вимогами Закону України «Про податок на додану вартість», яким визначається об'єкт оподаткування, оскільки покупець товару не сплачує при придбанні товару податок до бюджету , він його сплачує у складі ціни за товар.
Таким чином , посилання ДПІ на недотримання позивачем п. 1.8. ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість" є неправомірним, оскільки законодавець вказує, що випадки відшкодування визначаються саме цим Законом, а саме такий випадок передбачений в пп.7.7.3. п.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Слід також зазначити, що відповідач не враховує, що законодавець не ототожнює поняття податкового кредиту та бюджетного відшкодування і дає їм різні визначення відповідно п. 1.7, п. 7.4 та п. 1.8 Закону України „Про податок на додану вартість".
Посилання відповідача 1 на Постанову Кабінету Міністрів України № 1270 від 26.09.01р. "Про впровадження відшкодування податку на додану вартість та розрахунки з бюджетом" є не обґрунтованим, оскільки правовідносини, що клалися між сторонами, повністю врегульовані Законом України "Про ПДВ" та положення постанови КМУ № 1270 передбачають зміну порядку відшкодування, передбаченого Законом при наявності ряду підстав та за згодою платника, яку позивач не надав.
Згідно п. 6 ст. 7 Положення про державне казначейство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.07.95 р. № 590 відділення державного казначейства в районах, містах, районах у містах здійснюють за поданням державних податкових інспекцій повернення за рахунок державного бюджету зайво сплачених або стягнутих податків, зборів і обов'язкових платежів. Порядок відшкодування ПДВ, затверджений наказом ДПА України та (Державного казначейства України від 21.05.2001 р. № 200/86, передбачає, що відшкодування ПДВ з бюджету органами державного казначейства здійснюється за висновками податкових органів або за рішенням суду. Таким чином, органи державного казначейства виконують приписи документів, які направлені відповідними ДПІ, або за рішенням суду.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої та апеляційної інстанцій вірно встановили фактичні обставини справи, ретельно дослідили наявні докази, дали їм належну оцінку та прийняли законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Доводи касаційноскаргизазначений висновок суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ух в а л и л а:
КасаційнускаргуДержавної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова залишити без задоволення, арішення господарського суду Харківської області від 13 квітня 2005 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23 травня 2005 року у справі за позовом приватного підприємства «Еллада - 2002» до ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова та відділення Державного казначейства у Комінтернівському районі м. Харкова, за участю прокурора Комінтернівського району м. Харкова про відшкодування податку на додану вартість - без змін.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Судді: (підписи)
З оригіналом згідно
Суддя
Вищого адміністративного суду України Харченко В.В.