Справа №303/7460/13
У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
21 січня 2014 року м. Ужгород
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:
Головуючого - Бисага Т.Ю.,
суддів - Власова С.О., Фазикош Г.В.,
при секретарі - Чучка Н.В.,
за участю апелянта ОСОБА_1, представника виконавчого комітету Мукачівської міської ради - Ільтьо І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 листопада 2013 року, по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Мукачівської міської ради, третя особа Реєстраційна служба Мукачівського міськрайонного управління юстиції в Закарпатській області про визнання права власності, -
В С Т А Н О В И Л А:
У жовтні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Мукачівської міської ради, третя особа Реєстраційна служба Мукачівського міськрайонного управління юстиції в Закарпатській області про визнання права власності.
Позовні вимоги мотивував тим, що він являється співвласником квартири АДРЕСА_1 згідно Свідоцтва про право власності на житло від 29.09.1995 року. Вказана квартира була приватизована ним та його донькою ОСОБА_3. При приватизації їм було надано у користування сарай під літерею «П» розміром 10,5 кв.м., що підтверджується технічним паспортом на квартиру.
Через аварійний стан цього сараю у 2009 році на місці старого було побудовано позивачем новий сарай, який згідно технічного паспорту позначений літерою «Т» та являється самобудовою. За самовільно побудований сарай позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності.
Просив суд визнати за ним право власності на сарай під літерою «Т» АДРЕСА_1.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 листопада 2013 року в задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням першої інстанції, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, якою просить рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 листопада 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
У судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав, просив рішення скасувати та задовольнити позовні вимоги.
Представник виконавчого комітету Мукачівської міської ради - Ільтьо І.І. в судовому засіданні просив суд апеляційну скаргу відхилити, рішення першої інстанції залишити в силі.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується апеляційна скарга, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
У відповідності до ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивачу належить квартира АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності разом з ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло виданого виконкомом Мукачівської міської ради народних депутатів 29.09.1995 року (а.с.3).
Відповідно до технічного паспорту на вказану квартиру, який є додатком до свідоцтва про право власності на квартиру, співвласниками квартири також було передано у користування сарай площею 10,5 кв.м. (а.с.8).
Судом першої інстанції вірно встановлено, що земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 перебуває у комунальній власності.
Відповідно до технічного паспорту на квартиру, виготовленого станом на 16.06.2013 року, та довідки КП «Мукачівське міське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» від 25.09.2013 року № 2038, в домоволодінні АДРЕСА_1 на місці старого дерев'яного сараю літ. П ОСОБА_1 було самовільно побудовано сарай (літ. Т.)
За самовільне будівництво сараю позивача інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області 09.07.2013 року було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 97 КУпАП (а.с. 4).
За змістом ч.5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Відповідно до ч. 7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2013 року № 5 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» не може бути застосовано правила статті 376 ЦК при вирішенні справ за позовами про визнання права власності на самочинно збудовані приналежності до основної речі - ґанок, веранда, мансарда тощо).
В ч. 27 Постанови зазначено, що розташовані на земельній ділянці поряд із житловим будинком господарсько-побутові будівлі й споруди: сараї, гаражі, літні кухні тощо відповідно до положень статей 186, 381 ЦК є приналежністю головної речі (будинку). У зв'язку із цим положення частини п'ятої статті 376 ЦК не є підставою для визнання за власником такого житлового будинку самостійного права власності на самочинно побудовані господарсько-побутові будівлі й споруди, що були зведені після набуття ним права власності на будинок чи садибу. Прийняття в експлуатацію таких об'єктів нерухомості має здійснюватися відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у спосіб, визначений Порядком прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків І та ІІ категорії складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 24 червня 2011 року № 91.
Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про невірність застосування судом норм матеріального чи порушення процесуального права, яке призвело або могло призвести до невірного вирішення справи.
У відповідності до ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Згідно зі ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 листопада 2013 року, - залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і може бути оскаржена на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги.
Головуючий:
Судді: