Справа № 119/9395/13-а
2-а/119/14/14
П О С Т А Н О В А
І м е н е м У к р а ї н и
28 січня 2014 року м.Феодосія.
Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді: - Хожаінової О.В.,
при секретарі: - Винокуровій Є.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Феодосія справу адміністративної юрисдикції за позовом ОСОБА_3 до Управління Державної автомобільної інспекції ГУ МВС України в АР Крим, Відділення ДАІ з обслуговування території м.Феодосії Феодосійського МВ ГУ МВС України в АР Крим, Інспектора дорожньо-патрульної служби роти для обслуговування СП №5 при Управлінні Державної Автомобільної Інспекції в АР Крим старшого сержанта міліції Пономаренко Леоніда Івановича, про визнання дій незаконними, визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, звільнення від адміністративної відповідальності,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до Феодосійського міського суду з позовом до Управління Державної автомобільної інспекції ГУ МВС України в АР Крим, Відділення ДАІ з обслуговування території м.Феодосії Феодосійського МВ ГУ МВС України в АР Крим, Інспектора дорожньо-патрульної служби роти для обслуговування СП №5 при Управлінні Державної Автомобільної Інспекції в АР Крим старшого сержанта міліції Пономаренко Леоніда Івановича, про визнання дій незаконними, визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії АА 2 № 157288 від 13.11.2013 року, звільнення від адміністративної відповідальності, зміну стягнення на попередження.
Вимоги мотивовані тим, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 13.11.2013 року АБ2 № 358241 зазначено, що 13.11.2013 року о 08 год. 39 хв. на автошляху Сімферополь-Феодосія 105 км + 680 м с.Насипне, позивач, керуючи автомобілем ВАЗ, державний номер НОМЕР_1, перевищив встановлену у населеному пункті швидкість руху - 60 км/год., рухався зі швидкістю 83 км/год., чим порушив п.12.4 ПДР України. 13.11.2013 року постановою АА2 № 157288 по справі про адмінстративне правопорушення інспектором ДПС для обслуговування СП №5 при Управлінні Державної Автомобільної Інспекції в АР Крим старшого сержанта міліції Пономаренко Л.І. було накладено на позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 грн. Позивач вважає постанову незаконною, в його діях відсутній склад адмінстративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.122 КУпАП, бо відсутня суб'єктивна сторона правопорушення. Так, під час зупинки він повідомив інспектора, що на спідометрі транспортного засобу була швидкість 80 км/год., та що він прямує до пологового будинку м.Феодосія, у зв'язку з чим не має часу для складання протоколу. Повертаючись, позивач заїхав до СП №5, де отримав постанову, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності без дотримання положень ст. 252 КпАП України. Вважає постанову протиправною, такою, що порушує його права, оскільки інспектор здійснював перевірку поза межами СП №5, стояв незаконно, не мав права притягати позивача до відповідальності, чим перевищив свої повноваження. Крім того, постанова була винесена одночасно із складанням протоколу, без підготовки та надання позивачу часу для звернення за правовою допомогою, подання обгрунтованого заперечення, документів, що характеризують особу, інших доказів по справі, що порушує його права, передбачені ст.268 КУпАП, при накладенні адміністративного стягнення не враховано особу, матеріальний стан позивача та інші обставини відповідно до ст.33 КУпАП. Також інспектором не було представлено доказів, що саме автомобіль позивача мав швидкість руху 83 км/год.
Позивач в судове засідання не з'явився, подав заяву, якою вимоги позову підтримав.
Відповідачі в судове засідання повторно не з'явилися, сповіщені належно.
Від Управління Державної автомобільної інспекції Головного Управління МВС України в АР Крим поступило заперечення, яким вимоги позову не визнані, вважають позов безпідставним, таким, що не ґрунтується на нормах права. Правопорушення за даними адміністративної справи є доведеним, обставини, викладені позивачем, суперечать даним протоколу про адміністративне правопорушення, матеріалам адміністративної справи.
Згідно до ст. ст. 11, 69, 71 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до вимог КАС України, на підставі доказів, що надають особи, які беруть участь у справі.
Відповідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд, всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.
Як вбачається з матеріалів справи, інспектором ДПС для обслуговування СП №5 при УДАІ в АР Крим Пономаренко Л.І. винесена постанова по справі про адміністративне правопорушення серії АА 2 № 157288 від 13.11.2013 року про застосування до позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу 255,00 грн. згідно з частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Суть адміністративного правопорушення полягала у тому, що 13.11.2013 року о 08 год. 39 хв. на автошляху Сімферополь-Феодосія 105 км + 680 м с.Насипне, позивач, керуючи автомобілем ВАЗ, державний номер НОМЕР_1, перевищив встановлену у населеному пункті швидкість руху - 60 км/год., рухався зі швидкістю 83 км/год., чим порушив п.12.4 ПДР України. Інспектором був складений протокол про адміністративне правопорушення у відношенні позивача від 13.11.2013 року АБ2 № 358241 та винесена постанова по справі серії АА 2 № 157288 від 13.11.2013 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 255 грн. на підставі ч.1 ст.122 КУпАП. Підставою притягнення позивача по адміністративної відповідальності є розглянуті матеріали справи про адміністративне правопорушення. Швидкість вимірювалась приладом TruCAM, номер приладу в протоколі та постанові зазначений нечітко.
В силу ч.2 ст.33 Кодексу України про адміністративні правопорушення при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер скоєного правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність.
За приписами частини шостої статті 258 КУпАП у разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Копії постанови у справі про адміністративне правопорушення та матеріалів, зафіксованих за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, надсилаються особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, протягом трьох днів з дня винесення такої постанови.
Згідно з Положенням про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.1997 року № 341) одним з основних завдань ДАІ є забезпечення безпеки учасників дорожнього руху, захист їх прав і законних інтересів (підпункт 5 пункту 4 Положення).
Згідно ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких можливо встановити наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні. Тобто, належними та допустимими є такі докази, які стосуються предмету доказування та містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 251 КУпАП до доказів відносяться протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, отримані контролюючим органом спеціальними технічними засобами, працюючими в автоматичному режимі, протокол про вилучення речей і документів, а також інші документи.
Разом з тим, згідно з п.2.8 Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення дорожнього руху, затвердженої Наказом Містерства внутрішніх справ України 26.02.2009 року N 77, справи про адміністративні правопорушення розглядаються в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (стаття 268 КУпАП). Якщо при складанні протоколу порушника не було повідомлено про місце і час розгляду справи, йому за місцем проживання (роботи) надсилається рекомендованим листом повідомлення про запрошення до підрозділу Державтоінспекції МВС.
Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З наведених позивачем доводів вбачається, що згідно з п. 6 ст. 258 КУпАП адміністративне правопорушення має бути зафіксоване за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
До заперечення відповідача додано фотоматеріал, який складений 16.12.2013 року (після розгляду справи про адміністративне правопорушення), пояснення Пономаренко Л.І. без зазначення конкретної дати, експертний висновок до лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів „TruCAM LTI 20/20"; Свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки № 22-2/1212948, чинне до 14.11.2013 року до лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів „TruCAM LTI 20/20" зав.№ ТС000452; Свідоцтво про державну метрологічну атестацію № 22-2299 від 20.12.2010 року до лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів „TruCAM LTI 20/20" зав.№ ТС000452, чинне до грудня 2011 року. В той же час, в протоколі та оскаржуваній постанові зазначені інші ідентифікуючі дані засобу вимірювальної техніки, тому будь-яка інформація з цього приладу враховуватися при розгляді справи не може.
Відповідно до ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Згідно зі статтями 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Відповідно до ст. ст. 10 - 15 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" на вимірювання у сфері, у якій їх результати можуть бути використані у якості доказу по справі, розповсюджується державний метрологічний нагляд. За таких умов кожен засіб вимірювальної техніки має бути укомплектований документами про допуск даного типу засобів вимірювальної техніки для використання в Україні та про перевірку даного примірника засобу вимірювальної техніки.
Зазначена норма Закону кореспондує із вимогами Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС, затвердженої наказом МВС від 27.03.2009 року N 111.
Крім того, відповідачем не надано доказів, які б спростували доводи позивача стосовно перевищення повноважень інспектора під час притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Наказом МВС України від 04.05.2011 року № 177 „Про організацію діяльності стаціонарних постів дорожньо-патрульної служби Державної автомобільної інспекції МВС" затверджено Положення про стаціонарні пости дорожньо-патрульної служби Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Дислокацію стаціонарних постів дорожньо-патрульної служби Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, а також Схему розміщення системи фото-, відеонагляду та організації дорожнього руху біля стаціонарного поста дорожньо-патрульної служби Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України.
Так, СП № 5 розташований - с. Насипне на 104 км автошляху Р-23 Сімферополь - Феодосія.
Відповідачем в обгрунтування заперечень з приводу позовних вимог не представлено суду постової відомості, картки маршруту патрулювання, поста, іншої належно затвердженої дислокації маршруту патрулювання і поста, або відповідного припису на перевірку відповідно до положень Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС, затвердженої наказом МВС від 27.03.2009 року N 111.
Крім того, відповідно до письмових пояснень позивача відповідачем було грубо порушено процедуру розгляду справ про адміністративні правопорушення, а тому суд вважає, що надані докази свідчать про недоведеність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації.
Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним та обґрунтованим і не може базуватися на припущеннях та неперевірених фактах.
За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, на думку суду, є недоведеним.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. В порушення вказаних вимог відповідачем не було вжито всіх заходів до повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставини, що мали значення для правильного вирішення справи належним чином, і за таких підстав оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
В порушення вказаних вимог в оскаржуваній постанові не наведено достатніх доказів вчинення правопорушення Позивачем, у зв'язку з чим вказана постанова підлягає скасуванню з закриттям справи про адміністративне правопорушення.
За ч.2 ст. 171-2 КАС України рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає.
Керуючись ст. 7,17,71,94,159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст.9,14,33,128,247,283,287,288,289,293,294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову серії АА 2 № 157288 від 13.11.2013 року по справі про адміністративне правопорушення про застосування до ОСОБА_3 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн. згідно з частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення про застосування до ОСОБА_3 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн. згідно з частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення - закрити.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя: /підпис/
Згідно з оригіналом: Суддя- Секретар -