Справа № 161/10557/13-к Провадження №11-кп/773/19/14 Головуючий у 1 інстанції:Артиш Я.Д.

Категорія:ч. 1 ст. 115 КК України. Доповідач: Матвієнко Н. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2014 року м. Луцьк

Апеляційний суд Волинської області у складі:

головуючого - судді Матвієнко Н.В.,

суддів - Опейди В.О., Лозовського А.О.,

при секретарі - Білоусі І.Л.,

з участю прокурора - Шубіна Д.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

захисників - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

потерпілої - ОСОБА_5,

представника потерпілої - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисників ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2 на вирок Луцького міськрайонного суду від 12 листопада 2013 року,

В С Т А Н О В И В:

Зазначеним вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Вінниця, житель АДРЕСА_1, громадянин України, росіянин, з неповною вищою освітою, одружений, не працює, не судимий,

засуджений за ч.1 ст.115 КК України на 11 років позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишено попередній у вигляді тримання під вартою.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 постановлено рахувати з 25 квітня 2013 року, тобто з моменту його затримання.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 22400 грн. матеріальної шкоди та 100000 грн. моральної шкоди, на користь ОСОБА_8 80000 грн. моральної шкоди та в дохід держави 2335 грн. 05 коп. судових витрат за проведення судових експертиз.

Вироком вирішено долю речових доказів.

Даним вироком ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що 25.04.2013 року, біля 01 год. 20 хв., знаходячись навпроти магазину "Десятка", що поблизу будинку № 3 по вул. Гулака-Артемовського в м. Луцьку, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, під час конфлікту з ОСОБА_10, що раптово виник на ґрунті особистих неприязних відносин, керуючись метою умисного протиправного заподіяння смерті, наніс останньому декілька ударів колюче-ріжучим предметом, заподіявши тілесні ушкодження у вигляді колото-різаної рани правого стегна та проникаючого колото-різаного поранення грудної клітки із пошкодженням серця, яке згідно висновку судово-медичної експертизи № 141 від 03.06.2013 року належить до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення, що призвело до смерті потерпілого протягом короткого проміжку часу.

В особистій апеляційної скарзі обвинувачений ОСОБА_1 просить вирок суду змінити, перекваліфікувати його дії на ст.118 КК України, за якою призначити покарання, не пов'язане з позбавленням волі. Посилається на те, що умислу позбавляти життя ОСОБА_10 не мав, а обороняючись, наніс йому удар вирваним у нього ж з рук предметом. Суд при розгляді кримінального провадження залишив це поза увагою, поверхнево провів судове слідство, в результаті чого ухвалив вирок на основі суперечливих доказів, в якому не мотивував, чому взяв до уваги одні докази і відхилив інші. Не взято до уваги судом і ті обставини, що потерпілий з самого початку вів себе агресивно, був ініціатором конфлікту та першим напав на обвинуваченого. Висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а вирок - вимогам кримінального та кримінально-процесуального права.

В апеляційної скарзі в інтересах обвинуваченого захисник ОСОБА_3 просить провести судове слідство, вирок суду скасувати, та ухвалити новий вирок, яким перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з ст.115 КК України на ст.118 КК України, як вбивство при перевищення меж необхідної оборони та призначити покарання в межах санкції даної статті. Цивільний позов в частині матеріальної шкоди, яка підтверджена матеріально задовольнити повністю, а суму відшкодування моральної шкоди зменшити, враховуючи ступень винності обвинуваченого, який оборонявся від нападника.

Апеляцію обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 вбивство ОСОБА_10 вчинив при перевищенні меж необхідної оборони, захищаючи власне життя і здоров'я від нападу ОСОБА_10, який вів себе агресивно, першим вчинив протиправні дії проти нього, наносячи удари та висловлюючи погрози в його сторону, в ході боротьби між ними застосував предмет з колюче-ріжучими властивостями. Захищаючись від ОСОБА_10, який фізично сильніший, ОСОБА_1 в ході боротьби відібрав у нього вказаний предмет та наніс ним нецілеспрямовані удари, після яких нападник ще переслідував обвинуваченого, коли той втікав. Такі обставини об'єктивно підтверджуються зібраними по кримінальному провадженню доказами. Сам обвинувачений заперечував наявність у нього прямого умислу на вбивство, а протилежне ні досудовим, ні судовим слідством не доведено. Вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а при ухвалені вироку судом неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність.

В апеляційних скаргах в інтересах обвинуваченого захисники ОСОБА_4 та ОСОБА_2 просять вирок суду змінити, повторно дослідити усі докази по кримінальному провадженню та перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з ч. 1 ст. 115 на ст. 118 КК України. Вказують на те, що висновки суду щодо умисного вбивства ОСОБА_1 потерпілого не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та не підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а вирок суду побудований на показаннях свідків, яким суд дав неправильну оцінку. Зазначають, що доводячи у вироку винуватість ОСОБА_1 у вчинені умисного вбивства, суд послався на докази, які доводять його вину за ст. 118 КК України.

Захисник ОСОБА_2 вказує, що судом проігноровано та не відображено у вироку ряд доказів, які свідчать про відсутність умислу в його підзахисного на умисне вбивство і перебування його під час конфлікту з потерпілим в стані необхідної оборони, а саме, свідчення про велику різницю параметрів обвинуваченого та потерпілого, що потерпілий вів себе агресивно, поведінку ОСОБА_1, яка була спрямована на мирне припинення ситуації, відеофайл проведення слідчого експерименту, з якого вбачається, що першочергово колючо-ріжучий предмет знаходився у потерпілого та ряд інших доказів.

Зазначають, що ні досудовим, ні судовим слідством не доведено, що ОСОБА_1, захищаючись від нападу потерпілого усвідомлював, передбачав і бажав настання його смерті та не встановлено мотивів його вчинення.

В запереченні на апеляційні скарги прокурор, який приймав участь в розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, просить апеляційні скарги залишити без задоволення, оскільки судом дослідженні всі докази по справі, яким надана правильна оцінка, дії обвинуваченого ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч.1 ст.115 КК України, тому доводи апелянтів є безпідставними.

Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку та доводи апеляційних скарг, засудженого та його захисників, які підтримали свої апеляції, відмовившись від повторного дослідження доказів, потерпілу ОСОБА_5 та її представника, які просили апеляційні скарги залишити без задоволення, прокурора, який просив відхилити апеляційні скарги засудженого та його захисників та залишити вирок суду без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження за доводами апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Суд правильно встановив фактичні обставини вчинення злочину, і його висновки про доведеність винуватості ОСОБА_1 в умисному вбивстві ОСОБА_10 ґрунтується на об'єктивно досліджених доказах, зібраних у встановленому законом порядку, які всебічно і повно досліджені судом з дотриманням кримінального процесуального законодавства, яким судом надано належну оцінку.

Сам обвинувачений ОСОБА_1 не заперечував факт настання смерті потерпілого ОСОБА_10 внаслідок його дій. Проте пояснив, що тілесні ушкодження наніс потерпілому, обороняючись від його нападу, вирвавши у нього предмет, схожий на ніж, на який потерпілий під час шарпанини наштрикнувся. Інші пошкодження на тілі та одязі потерпілого пояснює тим, що вони могли бути нанесені під час шарпанини з потерпілим. Умисел на вбивство потерпілого заперечував, пояснивши, що він оборонявся від нападу потерпілого. Проте, такі показання обвинуваченого не підтверджуються дослідженими доказами.

Як було встановлено в судовому засіданні, між ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_10 біля магазину виник конфлікт у зв'язку з тим, що обвинувачений під час розмови із свідком ОСОБА_11 висловився про особу потерпілого словами, які останній сприйняв як образу, за що наніс удар ОСОБА_1, від чого останній впав. Після того, як ОСОБА_1 піднявся, конфлікт продовжився, під час якого вони погрожували один одному, що не заперечував сам обвинувачений та підтвердили свідок ОСОБА_11, а також свідок ОСОБА_12 Далі, після повернення ОСОБА_1 з ОСОБА_12 назад до місця події, як було встановлено з показань свідка ОСОБА_11 та обвинуваченого, між потерпілим та обвинуваченим знов розпочався конфлікт.

Виходячи з встановленого, суд обґрунтовано прийшов до висновку, що злочин ОСОБА_1 був вчинений на ґрунті особистих неприязних відносин, які раптово виникли у нього з потерпілим у зв'язку з виниклим конфліктом.

Версія обвинуваченого ОСОБА_1 про вчинення ним вбивства потерпілого в стані необхідної оборони під час захисту від його нападу, перевірялась безпосередньо в судовому засіданні, під час якого були досліджені всі представлені сторонами процесу доказами, проте свого підтвердження дана версія не знайшла.

З показань єдиного свідка - свідка ОСОБА_13, в суді було встановлено, що між обвинуваченим ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_10 була обоюдна бійка, під час якої саме ОСОБА_1 наніс удар потерпілому і почав втікати. При цьому, як пояснив даний свідок, удар був нанесений в той момент, коли обидва знаходились у вертикальному положенні, чим спростовуються пояснення обвинувачення про нанесення удару потерпілому в момент, коли він присів, обороняючись від потерпілого, а останній над ним нахилився.

Показання свідка ОСОБА_13 підтверджуються висновком судово-медичної експертизи № 141 від 3.06.2013 року та поясненнями експертів про те, що під час заподіяння потерпілому поранення він знаходився у вертикальному положенні.

Як вбачається з вищезазначеного висновку експертизи, у потерпілого ОСОБА_10, крім проникаючого поранення правого шлуночку серця було виявлене колото-різана рана правого стегна, а при огляді одягу потерпілого, крім пошкоджень в місцях нанесення ударів, на куртці та футболці було виявлено інші пошкодження у вигляді порізів, що свідчить про неодноразове застосування колюче-ріжучого предмету .

В той же час на тілі обвинуваченого ОСОБА_1 виявлено одне ушкодження в ділянці грудини у вигляді внутрішньо-шкіряного крововиливу, яке, згідно висновку судово-медичної експертизи № 574 від 26 квітня 2013 року могло виникнути від удару тупим предметом, а решта ушкоджень, враховуючи їх локалізацію, могли виникнути під час падіння з висоти власного росту, тобто під час падіння ОСОБА_1 після нанесення удару ОСОБА_10 на початку конфлікту. Будь-яких ушкоджень від дії колюче-ріжучих предметів, тому числі на руках, у ОСОБА_1 при проведенні експертиза виявлено не було.

Відсутність будь-яких ушкоджень на тілі ОСОБА_1, або пошкоджень на його одязі від дії колюче-ріжучого предмету, свідчить про відсутність у потерпілого під час шарпанини або бійки колюче-ріжучого предмету і спростовує пояснення обвинуваченого про те, що потерпілий розмахував даним предметом, намагаючись нанести йому удар, а також його показання про виривання даного предмета з рук потерпілого, а також доводи захисників з цього приводу.

Проаналізувавши всі докази в сукупності суд, прийшов обґрунтованого висновку про те, що вбивство потерпілого ОСОБА_10 було вчинено ОСОБА_1 під час бійки між ними, а ні під час нападу потерпілого на обвинуваченого, від якого останній захищався.

Посилання ОСОБА_1 та його захисників на те, що судом не доведений умисел обвинуваченого на вбивство, також є безпідставними. Про умисел ОСОБА_1 на вчинення вбивства ОСОБА_10 свідчать знаряддя вчинення злочину - колюче-ріжучий предмет довжиною не менше 10 см., що підтверджується висновком судово-медичної експертизи, який підтриманий експертом ОСОБА_14 в судовому засіданні, та нанесення удару в життєво-важливий орган - грудну клітку з пошкодженням правого шлуночку серця.

Врахувавши вищенаведене та всі обставини вчиненого діяння в їх сукупності, характер дій засудженого, знаряддя злочину, локалізацію нанесених ушкоджень потерпілому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про наявність умислу у ОСОБА_1 на вбивство ОСОБА_10 і вірно кваліфікував його дії за ч.1 ст. 115 КК України.

При розгляді кримінального провадження встановлені та досліджені всі обставини, з'ясування яких мало істотне значення для правильного його вирішення, тому колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг про неповноту судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справ, недоведеність винуватості обвинуваченого в умисному вбивстві, є безпідставними.

При призначенні покарання ОСОБА_1 судом враховано ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про його особу, всі обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання. Призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів.

Що стосується доводів апеляційних скарг про зменшення розміру стягнення моральної шкоди в користь потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_8, то суд першої інстанції при вирішенні цивільних позовів зазначених потерпілих, врахував всі обставини вчинення обвинуваченим злочину, глибину моральних страждань, заподіяних потерпілим у зв'язку із загибеллю рідної людини, і, виходячи з принципу розумності і справедливості, правильно вирішив заявлені позови, тому колегія суддів підстав для зменшення розміру стягнення коштів з обвинуваченого на користь потерпілих не вбачає.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів підстав для зміни вироку з мотивів, викладених в апеляційних скаргах обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисників не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 404,407,419 КПК України, апеляційний суд Волинської області,

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1, захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду від 12 листопада 2013 року щодо ОСОБА_1 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення ухвали, а засудженим, який тримається під вартою - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Головуючий

Судді