Справа №1819/5240/12 Головуючий у суді у 1 інстанції - Свиненко М. Д.

Номер провадження 22-ц/788/58/14 Суддя-доповідач - Попруга С. В.

Категорія - 27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2014 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Попруги С. В.,

суддів - Гагіна М. В., Ільченко О. Ю.,

з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»

на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 06 листопада 2013 року

у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, про примусове виселення з квартири

та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа: Шосткинська міська рада, як орган опіки та піклування, про розірвання кредитного договору, -

в с т а н о в и л а:

26 вересня 2012 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з вказаним позовом до ОСОБА_3 Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що сторони 24 червня 2008 року уклали кредитний договір №SUS1GK0000000005, відповідно якого відповідачка ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 28709,11 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1,25% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 24 червня 2018 року. В зв'язку з неналежним виконанням відповідачкою умов вказаного кредитного договору станом на 26 вересня 2011 року виникла заборгованість у розмірі 38906,95 доларів США, що відповідно курсу НБУ становить 310228,46 грн. та складається з: заборгованості по кредиту - 201045,63 грн.; заборгованості за процентами - 55686,19 грн.; заборгованості з комісії - 11537,72 грн.; заборгованості з пені 41958,92 грн. У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором сторони уклали договір іпотеки квартири від 24 червня 2008 року, згідно якого відповідачка ОСОБА_3 надала в іпотеку належну їй на праві приватної власності трикімнатну квартиру загальною площею 64,40 кв.м., житлова площа 46,20 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Посилаючись на такі обставини, позивач просив суд звернути стягненя на вказану квартиру шляхом продажу предмету іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» в особі Сумської філії з укладанням від імені Відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Зобов'язати ОСОБА_3 та членів її сім'ї усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження майном, шляхом припинення дій які полягають у проживанні ОСОБА_3 та членів її сім'ї, а саме: звільнити квартиру, шляхом виселення відповідачки та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у вказаній квартирі (предмет іпотеки), зі зняттям з реєстраційного обліку у органі МВС України, до повноважень якого входять питання громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказанної кватрири.

10 жовтня 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду з зустрічним позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк», в якому просила розірвати кредитний договір №SUS1GK0000000005 від 24 червня 2008 року укладений між нею та ПАТ КБ «ПриватБанк». У зв'язку з розірванням вказаного кредитного договору вважати розірваним договір іпотеки квартири від 24 червня 2008 року укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» та нею.

Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 06 листопада 2013 року відмовлено в позові ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про звернення на предмет іпотеки.

Відмовлено в зустрічному позові ОСОБА_3 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про розірвання кредитного договору.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові ПАТ КБ «ПриватБанк» та ухвалити нове рішення про задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк».

По суті Банк доводить, що суд першої інстанції не врахував положень ст. ст. 572, 625, 629, 1050 ЦК України та ст.ст. 12, 33 Закону України «Про іпотеку», що передбачають право вимоги кредитора дострокового виконання зобов'язань за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Вказує, що відповідно до ст.ст. 39-40 Закону України «Про іпотеку», 109 ЖК України звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру, є підставою для виселення всіх мешканців цієї квартири. Також доводить, що відповідачка з серпня 2009 року взагалі не здійснює платежів по вказаному кредитному договору, що підтверджує відсутність перспектив погашення боргу перед банком до 24 червня 2018 року.

У судовому засіданні представник ПАТ КБ "Приватбанк" - Гакаль Р.В. підтримав доводи апеляційної скарги, а відповідачка ОСОБА_3 заперечував проти них, вважала рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим.

Представник Шосткинської міської ради, як органу опіки та піклування в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи Шосткинська міська рада повідомлена належним чином.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, ухвалюючи рішення в оскаржуваній частині суд першої інстанції виходив з того, що 24 червня 2008 року між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №SUS1GK0000000005, відповідно якого, ОСОБА_3 отримала кредит у сумі 28709,11 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1,25% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 24 червня 2018 року, зобов'язавшись здійснювати сплату кредиту відповідно графіку погашення кредиту.

Цього ж дня відповідачка ОСОБА_3 надала в іпотеку трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, де разом з нею зареєстровані і проживають її неповнолітні діти.

Станом на 26 вересня 2011 року загальна заборгованість ОСОБА_3 по вказаному кредитному договору складає 38906,95 доларів США, що відповідно курсу НБУ становить 310228,46 грн.

Відповідно п.8.1.2. кредитного договору №SUS1GK0000000005 від 24 червня 2008 року, у разі порушення термінів оплати, передбачених п.8.1.1. (в т.ч. оплата заборгованості не в повному обсязі) на 120 календарних днів, сторони прийшли згоди вважати строком повернення кредиту (залишку заборгованості по кредиту), відсотків, винагороди, пені (в повному обсязі) в останній день місяця, в якому відбулося порушення термінів оплати на 120 календарних днів.

Пунктами 16.7.1., 16.7.2. договору іпотеки квартири від 24 червня 2008 року передбачено, що у випадку невиконання чи неналежного виконання іпотекодавцем зобов'язання в цілому або в частині, а також у інших випадках, передбачених договором іпотеки, іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки в порядку передбаченому договором та чинним законодавством.

Також суд першої інстанції виходив з того, що оскільки не сплив термін дії кредитного договору про розірвання якого вимоги ПАТ КБ "Приватбанк" не заявляє, то позивач ПАТ КБ "Приватбанк" відповідно п.8.1.2. кредитного договору №SUS1GK0000000005 від 24 червня 2008 року має право на повернення кредиту (залишку заборгованості по кредиту), відсотків, винагороди, пені, про що вимоги також не заявлені. Банк у даному випадку не має права на звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки це мало бути обумовлено договором іпотеки, як це зазначено в пунктах 16.7.1., 16.7.2. цього договору.

Крім, того у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, будуть істотно порушені права неповнолітніх дітей ОСОБА_3, оскільки відповідно вимог ч.2 ст. 59 СК України, при розпорядженні майном, необхідно враховувати інтереси дітей, оскільки вони будуть позбавлені права на житло.

Проте, погодитись з такими висновками суду неможливо з наступних підстав.

Так, відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України, зокрема передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Суд першої інстанції названих вимог закону не повністю дотримався.

Так, відповідно п. 8.1 вказаного кредитного договору (а.с. 9-13) Банк зобов'язується надати «Позичальникові» кредитні кошти на строк з 24 червня 2008 року по 24 червня 2018 року включно, у вигляді не поновлювана лінія у розмірі 28703,11 доларів США на наступні цілі: у розмірі 26019,01 доларів США на придбання нерухомості, з них 25000 доларів США на придбання нерухомості шляхом видачі готівки через касу, а також у розмірі 750 доларів США на сплату винагороди за надання фінансового інструменту у момент надання кредиту, 144,01 доларів США - для сплати страхового платежу страхування майна за договором страхування майна на перший рік дії кредиту, 125 доларів США - для сплати особистого страхування за договором особистого страхування на перший рік дії кредиту, а також у розмірі 2690,10 доларів США на сплату страхових платежів у випадку та в порядку, передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,25 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 3,00% від суми виданого кредиту в момент надання кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 0,00 % від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, винагорода за резервування ресурсів у розмірі 4,08 % річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п. 7.2 даного договору.

Періодом сплати вважати період з «20» по «25» число кожного місяця.

Погашення заборгованості за цим договором здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 491,58 доларів США згідно графіку погашення кредиту для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається з заборгованості по кредиту, винагороди, комісії.

Пунктами 8.1.1 та 8.1.2 вказаного кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язується повернути кредит згідно порядку та в строки, які вказані у п. 8.1. Повне погашення кредиту повинно бути проведено в останній день строку, вказаного в абз. 1 п. 8.1 даного договору.

У разі порушення термінів оплати, передбачених п. 8.1.1 (в т.ч. оплати заборгованості не в повному обсязі) на 120 календарних днів, - сторони дійшли згоди вважати строком повернення кредиту (залишку заборгованості по кредиту), відсотків, винагороди, пені (в повному обсязі), - й останній день місяця, в якому відбулося порушення термінів оплати на 120 календарних днів.

Суму вказаних кредитних коштів відповідачка ОСОБА_3 отримала.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 610 порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання із порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Статтею 1050 ЦК України, зокрема, передбачено, що в разі, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України незалежно від сплати процентів, належних йому згідно з вимогами ст. 1048 ЦК України.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України

Як вбачається з матеріалів справи, а саме розрахунку заборгованості відповідачки ОСОБА_3 за вказаним кредитним договором від 24 червня 2008 року, станом на 26 вересня 2011 року борг становить 38906,95 доларів США, що по курсу НБУ станом на 26 вересня 2011 року становить 310228,46 грн., яка складається з заборгованості по кредиту - 201045,63 грн.; заборгованості за процентами - 55686,19 грн.; заборгованості з комісії - 11537,72 грн.; заборгованості з пені 41958,92 грн. (а.с. 6-8). Крім того, з вказаного розрахунку вбачається, що відповідачка ОСОБА_3 03 червня 2011 року здійснила погашення по пені в розмірі 0,04 доларів США, і з того часу взагалі не здійснювала платежів по вказаному кредитному договору (а.с. 152-156). Ці обставини відповідачка ОСОБА_3 в судовому засіданні не заперечувала.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а протилежний висновок суду першої інстанції не відповідає закону та умовам кредитного договору.

Відповідно до статті 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Розмір боргу по пені становить - 41958,92 грн. Кредит брався для придбання вказаної квартири. Ураховуючи тяжке матеріальне становище відповідачки ОСОБА_3, зважаючи на те, що її чоловік ОСОБА_6 має хронічне захворювання, наявність у них двох неповнолітніх дітей (ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2) (а.с. 165-178), колегія суддів вважає, що вказані обставини є такими, що мають істотне значення, а тому розмір пені за рішенням суду можливо зменшити до 5000 грн.

Крім того, колегія суддів ураховує мотиви конституційно-правового аналізу правовідносин зі сплати пені, що виникають між фізичними особами - споживачами та банками у правовідносинах споживчого кредитування, викладені в п. 3 Рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013, і зокрема, про те, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

За таких обставин заборгованість позивачки перед Банком, з урахуванням зменшеного розміру пені, станом на 26 вересня 2011 року становить 273269,54 грн.

Відповідно до 8.3 вказаного кредитного договору забезпеченням виконання позичальником зобов'язань за даним договором виступає іпотека трикімнатної квартира загальною площею 64,40 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Пунктом 16.7.1 договору іпотеки квартири від 24 червня 2008 року (а.с. 14-20) передбачено, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання якогось із зобов'язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані.

Відповідно до п. 16.9 договору іпотеки квартири від 24 червня 2008 року у разі звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з п. 16.7 цього договору іпотекодержатель має право задовольнити за рахунок предмету іпотеки свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення, включаючи відсотки, винагороди та інші платежі, відшкодування збитків, неустойки, витрат на утримання предмету іпотеки, а також на здійснення забезпечених іпотекою вимог.

Пунктом 27 договору іпотеки квартири від 24 червня 2008 року, зокрема, передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом продажу предмету іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, в тому числі на біржі, на підставі договору купівлі продажу у порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку», для чого Іпотекодавець надає Іпотекодержателю право укласти такий договір за ціною та на умовах, визначених на власний розсуд Іпотекодержателя, і здійснити всі необхідні дії від імені іпотекодавця, у тому числі отримати витяг з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно.

Відповідно до п. 33.4 вказаного договору іпотеки сторони визначили, що вартість предмета іпотеки складає 174600,02 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Отже, за змістом викладених вище норм закону та обставин справи колегія суддів вважає, що підлягають задоволенню позовні вимоги Банку в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: трикімнатну квартиру загальною площею 64,40 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу ПАТ КБ «ПриватБанк» в особі Сумської філії з укладанням від імені відповідача ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем за ціною не нижчою 174600,02 грн. визначеної сторонами в договорі іпотеки, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Частиною 3 ст. 109 ЖК України передбачено, що звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Пунктом 43 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», зокрема, передбачено, що примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення, як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника, або в інший погоджений сторонами строк.

Як убачається з матеріалів справи, а саме письмової вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» від 23 березня 2012 року, Банк вимагав від ОСОБА_3 повернути в тридцятиденний строк з дня отримання цієї вимоги заборгованість, що виникла у зв'язку з порушенням зобов'язань за вказаним кредитним договором в розмірі 47799,06 доларів США. Також Банк попередив, що прийняв рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, а отже у випадку невиконання чи неналежного виконання ОСОБА_3 цієї вимоги у тридцятиденний строк з дня отримання цієї вимоги Банк має намір продати предмет іпотеки, а тому згідно вимог ст. 40 Закону України «Про іпотеку» вимагав добровільно звільнити вищевказану квартиру (предмет іпотеки) (а.с. 25).

Вказану вимогу відповідачка ОСОБА_3 отримала під особистий розпис 29 березня 2012 року, що визнала відповідачка ОСОБА_3 у судовому засіданні при перегляді справи апеляційним судом та підтверджується фотокопіями поштового повідомлення про вручення (а.с. 150), наданих апеляційному суду представником ПАТ КБ «ПриватБанк». Оригінали цих повідомлень були досліджені колегією суддів у судовому засіданні.

Проте, дана вимога іпотекодержателя не виконана до цього часу.

Враховуючи вищенаведені положення закону, обставини справи та докази, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги в частині виселення всіх мешканців із спірної квартири підлягають частковому задоволенню, а позовні вимоги підлягають задоволенню в частині виселення з спірної квартири відповідачки ОСОБА_3

Вимога щодо виселення з спірної квартири інших її мешканців не підлягає задоволенню, оскільки вказані особи не є стороною у справі і суд не може вирішувати питання про їх права та обов'язки.

Відповідно до ст. 217 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Зважаючи на те, що відповідачка ОСОБА_3 не має іншого житла, колегія суддів вважає за необхідне відстрочити виконання рішення суду в частині виселення ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 до 01 травня 2014 року (закінчення зимово-опалювального сезону).

За таких обставин, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині підлягає скасуванню з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права (п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України) з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову, яким у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором №SUS1GK0000000005 від 24 червня 2008 року, яка станом на 26 вересня 2011 року становить 273269,54 грн. та складається з: заборгованості по кредиту - 201045,63 грн.; заборгованості за процентами - 55686,19 грн.; заборгованості з комісії - 11537,72 грн.; заборгованості з пені 5000 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру загальною площею 64,40 кв.м., житловою площею 46,20 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу цієї квартири Публічним акціонерним товариством Комерційним Банком «ПриватБанк» в особі Сумської філії на прилюдних торгах за початковою ціною 174600,02 грн. для подальшої реалізації, з укладанням від імені відповідача ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки та про виселенням ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1, з відстроченням виконання рішення суду в частині виселення до 01 травня 2014 року.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідачки ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приват Банк» підлягає стягненню судовий збір за подачу позову в розмірі 2732,69 грн. за вимогу майнового характеру та 107,30 грн. за вимогу не майнового характеру, за подачу апеляційної скарги у розмірі 1366,34 грн. за вимогу майнового характеру та 114,70 грн. за вимогу не майнового характеру, всього 4321,03 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, п. 1, 4 ч. 1 ст. 309, ст.ст. 316, 319 ЦПК України, колегія суддів -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Скасувати в оскаржуваній частині рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 06 листопада 2013року та ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк».

У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором №SUS1GK0000000005 від 24 червня 2008 року, яка станом на 26 вересня 2011 року становить 273269,54 грн. та складається з: заборгованості по кредиту - 201045,63 грн.; заборгованості за процентами - 55686,19 грн.; заборгованості з комісії - 11537,72 грн.; заборгованості з пені 5000 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру загальною площею 64,40 кв.м., житловою площею 46,20 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу цієї квартири Публічним акціонерним товариством Комерційним Банком «ПриватБанк» в особі Сумської філії на прилюдних торгах за початковою ціною 174600,02 грн. для подальшої реалізації, з укладанням від імені відповідача ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Виселити ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1. Відстрочити виконання рішення суду в цій частині до 01 травня 2014 року.

Відмовити Публічному акціонерному товариству Комерційний банк "ПриватБанк" в задоволенні інших позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на повернення судового збору 4321,03 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -