ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.12.2008 Справа№ 25/142-08
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: судді Науменка І.М. –доповідача
суддів: Білецької Л.М., Голяшкіна О.В.
при секретарі судового засідання: Лозовському К.І.
за участю представників сторін:
від позивача: Бразалук Світлана Сергіївна, представник, довіреність №02-04-юр/08 від 02.04.08;
від позивача: Чернишов Олексій Володимирович, представник, довіреність №01/04/08-1 від 01.04.08;
від третьої особи: Білий Сергій Вікторович, представник, довіреність №27/юр від 27.03.07.
Представник відповідача у содове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
розглянувши апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю “Фаін”, м.Київ, та товариства з обмеженою відповідальністю “Фортуна-банк”, м.Київ, на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2008р. у справі №25/142-08
за позовом відкритого акціонерного товариства “Дніпрофарм”, м.Дніпропетровськ
до товариства з обмеженою відповідальністю “Фортуна-банк”, м.Київ
третя особа товариство з обмеженою відповідальністю “Фаін”, м.Київ
яка не заявляє
самостійних вимог
на стороні відповідача
про визнання недійсним договору
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2008р. (суддя А.Є. Чередко) позовні вимоги задоволено повністю, визнано недійсним з моменту укладення договір іпотеки між ВАТ "Дніпрофарм", м.Дніпропетровськ, та ТОВ "Фортуна-банк", м.Київ, від 29.07.2004р., стягнуто з відповідача - ТОВ "Фортуна-банк", м.Київ, на користь ВАТ "Дніпрофарм", м.Дніпропетровськ, судові витрати у сумі 203,00 грн., а також повернуто позивачеві - ВАТ "Дніпрофарм", м.Дніпропетровськ, з державного бюджету надмірно сплачене держмито у сумі 25 415,00 грн. за платіжною квитанцією № 50174006 від 30.07.2007р.
Підставами для прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення є недодержання сторонами при укладенні договору іпотеки від 29.07.2004р. вимог чинного законодавства України, як-то закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», закону України “Про іпотеку”, щодо надання майна, що перебуває у податковій заставі, у наступну заставу, а також закону України “Про господарські товариства”, приписів Цивільного кодексу України та Статуту ВАТ “Дніпрофарм”, м.Дніпропетровськ, щодо укладення спірного договору особою без належних на те повноважень.
Не погодившись із рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2008р., скаржники звернулися до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просять вищезгадане рішення скасувати.
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду, дослідивши матеріали справи, вивчивши апеляційні скарги, заслухавши пояснення представників сторін, прийняла рішення щодо об’єднання апеляційних скарг товариства з обмеженою відповідальністю “Фаін”, м.Київ, та товариства з обмеженою відповідальністю “Фортуна-банк”, м.Київ, на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2008р. у справі №25/142-08, в одне провадження, та вважає, що вищезазначені апеляційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного:
як видно із матеріалів справи, 18.12.2003р. між позивачем та відповідачем був укладений договір про надання кредитної лінії № 04К-КЛ/216 (далі - кредитний договір). Відповідно до п.п.1.1.1.,1.2.,1.3. кредитного договору, відповідач надав позивачеві кредитну лінію в межах максимального ліміту заборгованості до 1 400 000,00 гривень із строком повернення до 15.04.2005р. під 20 відсотків річних. З урахуванням змін, внесених до кредитного договору додатковими угодами, сума максимального ліміту заборгованості збільшилася до 12 000 000,00 гривень та було встановлено новий строк повернення кредитних коштів - до 10.10.2005р.
В забезпечення виконання позивачем своїх обов'язків за кредитним договором, позивач та відповідач уклали договір іпотеки від 29.07.2004р. (далі - договір іпотеки), який було посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Шрамко О.Ю., відповідно до умов якого позивач передав в іпотеку відповідачу нерухоме майно Б-З - будівля головного виробничого корпусу, Г-2 - будівля інтерферона, Ч –склад склопосуду та допоміжний склад № 1, Д-1 - виробнича будівля віварія, 0 - трансформаторний кіоск, Л, И - блок майстерень, К - склодувна майстерня, М - склад обладнання, Н - корпус підсобних допоміжних служб, склад склотари та обладнання, Ж - будівля господарчих та медичних складів, 3 - склад зберігання обладнання, Т - прохідна заводу, Ш - допоміжний склад № 2, С - підземне вакциносховище, Р - підземне бензосховище, Щ - допоміжний склад №3, А-2,3 - будівля сушки та фасування, адміністративно - виробничий корпус, будівля автоматичної лінії пакування лікарських засобів, В-1,2 - будівля центральної котельні, будівля пральні, будівля водопідготовки, І - градирня, IV - металева труба котельні, II - градирня бетонна, 1-10 - огорожа, Е-1 - будівля банку (приміщення №2), ґанок е2, VI-мостіння, Ю,L - навіси, III - естакада, що знаходиться за адресою: 49005, м.Дніпропетровськ, пр.Карла Маркса, 12.
Також між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №1 від 06.10.2004р. до договору іпотеки, згідно п.1 якої, у зв'язку із збільшенням забезпеченого іпотекою основного зобов'язання, внесено зміни до іпотечного договору щодо збільшення розміру основного зобов'язання, що забезпечено іпотекою, до 12 000 000, 00 грн.
30.07.2007р. ВАТ “Дніпрофарм”, м.Дніпропетровськ, було заявлено позов до господарського суду Дніпропетровської області про визнання недійсним договору іпотеки від 29.07.2004р. з моменту його укладення.
Отже, предметом спору є визнання недійсним іпотечного договору.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на порушення вимог чинного законодавства під час укладення спірного договору, а саме п.п. 8.6.3 п. 8.6. ст. 8 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", оскільки під час укладення спірного договору усе майно позивача перебувало у податковій заставі, а також порушення вимог ст.ст. 92, 161, 203, 207 ЦК України, ст.65 ГК України, та Статуту ВАТ „Дніпрофарм", м.Дніпропетровськ, оскільки зі сторони позивача договір було укладено особою, яка не мала необхідного обсягу дієздатності на його укладення.
При розгляді справи, судом першої інстанції було зроблено відповідні запити щодо фактів виникнення, існування та припинення податкової застави на майно ВАТ“Дніпрофарм”, м.Дніпропетровськ, в період з 01.01.2003р. по 01.01.2006р. та отримано відповідь Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська за №27435/10/24-029 від 17.06.2008р. та Дніпропетровської філії державного підприємства “Інформаційний центр” за №1189 від 13.06.2008р.
Зокрема, з розширеного витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №19083838 від 11.06.2008р., наданого на запит суду Дніпропетровською філією державного підприємства “Інформаційний центр”, витягу із Державного реєстру застав рухомого майна від 19.09.2003р. та матеріалів, наданих на запит суду ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська, на час укладення між позивачем та відповідачем договору іпотеки, тобто на 29.07.2004р., всі майнові активи позивача знаходилися в податковій заставі.
Так, 16.04.2003р. до Державного реєстру застав рухомого майна СДПІ по роботі з великими платниками податків було внесено запис № 973-1526 про податкову заставу на позивача –ВАТ “Дніпрофарм”, м.Дніпропетровськ. Зазначена податкова застава була припинена лише 21.09.2005р. (а.с.16-38 том справи 3).
Більш того, згідно з п.п. 8.6.3. п. 8.6. ст.8 закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», надання майна, що перебуває у податковій заставі, у наступну заставу або його використання для забезпечення дійсної чи майбутньої вимоги третіх осіб не дозволяється.
Укладення спірного договору також суперечить вимогам закону України “Про іпотеку”, а саме ч.1 ст.6, оскільки для передачі майна в іпотеку, у разі обмеження правомочності розпорядження нерухомим майном, необхідна згода його власника або уповноваженого органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.
Відповідно до ч.1,3 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша зацікавлена особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Як встановлено ч.ч.1-3 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства: особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Оспорюваний правочин вищевказаним вимогам не відповідає.
Отже, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо визнання договору іпотеки від 29.07.2004р., недійсним з моменту його укладення між ВАТ “Дніпрофарм”, м.Дніпропетровськ, та ТОВ “Фортуна-банк”, м.Київ.
Відповідно до п. 8.18. Статуту ВАТ "Дніпрофарм" та ст.46 Закону України "Про господарські товариства", питання, які віднесені до компетенції Ради ВАТ "Дніпрофарм" не можуть бути передані на вирішення виконавчих органів товариства, яким є генеральний директор.
П.8.26.6. Статуту ВАТ "Дніпрофарм", угоди, укладання яких віднесено до компетенції Ради ВАТ "Дніпрофарм", підписуються виключно Головою Ради ВАТ "Дніпрофарм", тобто обґрунтованим є й твердження господарського суду щодо визнання правочина (а саме, підписання генеральним директором позивача - ВАТ “Дніпрофарм” Хрустальовим О.Г. договору іпотеки від 29.07.2004р.), відповідно до ч.1.ст.236 ЦК України, закону України “Про господарські товариства” та Статуту ВАТ “Дніпрофарм”, м.Дніпропетровськ, недійсним з моменту його вчинення.
Доводи, викладені в апеляційних скаргах товариства з обмеженою відповідальністю “Фаін”, м.Київ, та товариства з обмеженою відповідальністю “Фортуна-банк”, м.Київ, в ході апеляційного провадження свого підтвердження не знайшли.
Судова колегія відхиляє, як безпідставні, посилання третьої особи - ТОВ “Фаін” в апеляційній скарзі на застосування позовної давності у зв’язку із тим, що позовну заяву від ВАТ “Дніпрофарм” підписано неповноважною особою Ковтушенко О.О. та було подано із спливом позовної давності, виходячи з наступного. Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 18.04.2006 року Ковтушенко О.О. поновлений на роботі на посаді генерального директора ВАТ “Дніпрофарм”. Вказане рішення було скасовано рішенням Дніпропетровського апеляційного суду від 10.09.2008 року. Таким чином Ковтушенко О.О. на законних підставах займав посаду генерального директора ВАТ “Дніпрофарм” в період з 18.04.2006 року і по 10.09.2008 року. Як видно з наданих позивачем додаткових доказів, позовна заява з додатками була направлена на адресу господарського суду Дніпропетровської області поштою в останній день строку на звернення до суду - 30.07.2007 року, а суд отримав вказану позовну заяву 01.08.2007 року.
Клопотання товариства з обмеженою відповідальністю “Фортуна-банк”, м.Київ, за вих.№744/07 від 05.09.2008р. щодо залучення до участі у справі приватного нотаріуса Шрамко О.Ю. для підтвердження нею відсутності на момент укладення договору іпотеки податкової застави нерухомого майна, колегія суддів вважає таким, що задоволенню не підлягає, оскільки господарським судом було зроблено запити щодо фактів виникнення, існування та припинення податкової застави на майно ВАТ“Дніпрофарм”, м.Дніпропетровськ, у період з 01.01.2003р. по 01.01.2006р., відповіді на які наявні у матеріалах справи та є цілком достатніми для вирішення спору.(а.с.2-38).
Судові витрати, що сплачені позивачем у сумі 85,00 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу, також вірно віднесено судом першої інстанції на відповідача у зв'язку із задоволенням позову у справі (ст.49 ГПК України).
Решта сплаченого позивачем держмита у сумі 25 415,00 грн. обґрунтовано повернуто господарським судом позивачеві, як надмірно сплачене, оскільки його позовні вимоги носять немайновий характер та не пов'язані з вартістю відшкодованого майна або розміром сплачених грошових сум (ст.47 ГПК України).
З урахуванням вищенаведеного, судова колегія вважає, що господарським судом повно, всебічно та об’єктивно розглянуті всі обставини справи в їх сукупності, їм надана належна правова оцінка, рішення господарського суду повністю відповідає вимогам законодавства і підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 101, 103-105 ГПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2008р. у справі №25/142-08 –залишити без змін, а апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю “Фаін”, м.Київ, та товариства з обмеженою відповідальністю “Фортуна-банк”, м.Київ, –без задоволення.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя І.М. Науменко
Суддя Л.М. Білецька
Суддя О.В. Голяшкін