КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"22" січня 2014 р. Справа№ 910/11835/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Станіка С.Р.
суддів: Буравльова С.І.
Зеленіна В.О.
За участю представників:
від позивача Малєєва Ю.К. - представник за довіреністю;
від відповідача Олексенко Н.В. - представник за довіреністю;
від третьої особи Клименко Р.В. - - представник за довіреністю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Поверхность-Супутникові комунікації"
на рішення господарського суду міста Києва від 18.10.2013
у справі № 910/11835/13 (суддя Шкурдова Л.М.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Кіпру"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поверхность-Супутникові комунікації"
третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Поверхность ТВ"
про звернення стягнення на предмет застави в розмірі 2 149 855,57 дол. США та 18 588 196,71 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Києва від 18.10.2013 по справі № 910/11835/13, повний текст якого складено 22.10.2013, позов задоволено, а саме: стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Поверхность - Супутникові комунікації" (01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, буд. 34, код 31452632) на користь публічного акціонерного товариства "Банк Кіпру" (03035, м. Київ, вул. Урицього, буд. 45, код 19358784) 1699973,00 дол. США (один мільйон шістсот дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот сімдесят три дол. США 00 центів) боргу за кредитом, 449882,57 дол. США (чотириста сорок дев'ять тисяч вісімсот вісімдесят два долара США 57 центів) відсотків за користування кредитними коштами, 13140265,28 грн. (тринадцять мільйонів сто орок тисяч двісті шістдесят п'ять грн. 28 коп.) боргу за кредитом, 5137071,11 грн. (п'ять мільйонів сто тридцять сім тисяч сімдесят одна грн. 11 коп.) відсотків за користування кредитними коштами, 518553,40 грн. (п'ятсот вісімнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят три грн.. 40 коп.) пені за рахунок предмета застави за Договором застави транспортних засобів № 002-130/2006, посвідченим 02.11.2012 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петровою С.М., зареєстрованим в реєстрі за № 2187, 2188, а саме, автомобіль марки КІА, чорний легковий Універсал-В, модель Sorento, 2006 року випуску, шасі (кузов, рама) № KNEJС521865560648 Y6LJC52186L000084, реєстраційний номер АА3175ІС, свідоцтво про реєстрацію ТЗ ААС843349, зареєстрований ВРЕР-5 УДАІ в м. Києві 27 квітня 2011 року, шляхом реалізації предмета застави з публічних торгів, за ціною, визначеною на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій; автомобіль марки КІА, сірий легковий Седан-В, модель OPIRUS, 2006 року випуску, шасі (кузов, рама) № KNELD224365109818 Y6LLD22436L000055, реєстраційний номер АА3172ІС, свідоцтво про реєстрацію ТЗ ААС842729, зареєстрований ВРЕР-5 УДАІ в м. Києві 26 березня 2011 року, шляхом реалізації предмета застави з публічних торгів, за ціною, визначеною на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Звернуто стягнення на майнові права, а саме: право вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Поверхность - Супутникові комунікації" (01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, буд. 34, код 31452632) за зобов'язаннями, що витікають із Договору № 0106/2007 від 01 червня 2007 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Поверхность - Супутникові комунікації" (01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, буд. 34, код 31452632) та закритим акціонерним товариством "Русское телевидение", шляхом їх переводу на користь публічного акціонерного товариства "Банк Кіпру" (03035, м. Київ, вул. Урицього, буд. 45, код 19358784) . Присуджено до стягнення 68820,00 грн. (шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять грн. 00 коп.) витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивовано доведеністю обставин щодо порушення третьою особою умов Кредитного договору № 002-130/2006 від 18.09.2006 р. щодо повернення кредиту та сплати процентів у розмірі 2149855,57 дол. США та 18588196,71 грн., в забезпечення виконання зобов'язань за яким між позивачем та відповідачем укладено Договір про заставу транспортного засобу № 002-130/2006 та Договір застави № 22-2008.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 18.10.2013, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що сторонами у договорі застави транспортного засобу було узгоджено вартість заставного майна (автомобілів), проте, позивач при зверненні до суду з позовом, просив стягнути з відповідача кошти за рахунок передметів застави, вартість яких позивачем визначено на підставі оцінки вартості заставного майна, проведеної ТОВ «Верітас». Тобто, апелянт вважає, що позивачем було самостійно, в односторонньому порядку змінено в сторону зменшення вартість заставного майна загалом на суму 36 525,00 грн., що суперечить умовам укладного між сторонам договору. Також, суд першої інстанції, висносячи оскаржуване рішення, вийшов за межі позовних вимог, оскільки у резолютивній частині постановив звернути стягнення на заставне майно шляхом реалізації предмета застави з публічних торгів, за ціною, визначеною на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, про що позивач не просив і клопотання про вихід позовних вимог - не подавав. До того ж, апелянт вказував на те, що позивачем не було доведено факт наявності у третьої особи заборгованості за кредитним договором, а тому підстави для звернення стягнення на майно та майнові права згідно Закону України «Про заставу»- відсутні.
Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Поверхность Супутникові комунікації" у справі № 910/11835/13 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Станіку С.Р.
Згідно розпорядження Голови Київського апеляційного господарського суду, було сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/11835/13 колегію суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Шевченко Е.О. та Пономаренко Є.Ю.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2013 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Поверхность-Супутникові комунікації" на рішення господарського суду міста Києва від 18.10.2013 по справі № 910/11835/13 прийнято до провадження та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 18.12.2013.
Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2013 справу № 910/11835/13 передано на розгляд колегії суддів у складі: Станік С.Р., судді: Буравльов С.І., Зеленін В.О.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2013 колегією суддів у складі: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Буравльов С.І., Зеленін В.О. прийнято до свого провадження справу №910/11835/13.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2013 розгляд справи відкладено на 22.01.2014.
В судовому засіданні 22.01.2014 представник апелянта (відповідача) доводи апеляційної скарги - підтримав, просив суд рішення господарського суду міста Києва від 18.10.2013 по справі № 910/11835/13 - скасувати, посилаючись на те, що його прийнято всупереч норм матеріального та процесуального права.
Представник позивача в судовому засіданні 22.01.2014 проти доводів апеляційної скарги - заперечував, просив суд відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залилити без змін, оскільки його прийнято судом з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Зокрема вказував на те, що суд обґрунтовано стягнув заборгованість за рахунок предмета застави шляхом реалізації предмета застави з публічних торгів, за ціною, визначеною на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, що відповідає приписам Закону України «Про заставу» та Закону України «Про виконавче провадження».
Так, Публічне акціонерне товариство "Банк Кіпру" у поданому через канцелярію суду письмовому відзиві на апеляційну скаргу зазначав про те, що в матеріалах справи наявні і досліджувались судом першої інстанції під час вирішення спору платіжні доручення, меморіальні валютні ордери та виписки, згідно яких банком перераховувались з позичкового рахунку третьої особи по зобов'язанням останньої грошові кошти на рахунки контрагентів третьої особи за відповідними контрактами, що загалом складає 1 699 973,00 дол. США та, і вказана заборгованість третьою особою не погашена, як і проценти за користування кредитним коштами. Також, заборгованість третьої особи перед позивачем по тілу кредиту, наданого в гривнях складає 13 140 265,28 грн., залишок несплачених процентів складає 5 137 071,11 грн., а пеня - 310 860,32 грн. Наведені обставини і стали підставою для стягнення заборгованості шляхом зверненян стягнення на заставлене відповідачем згідно договорів застави майно та майнові права, що відповідає приписам статті 19 Закону України «Про заставу».
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, 18.09.2006 між Акціонерним банком "АвтоЗАЗбанк", правонаступником якого згідно п. 1.2 Статуту є Публічне акціонерне товариство "Банк Кіпру" (банк) та Дочірнім підприємством "Поверхность ТВ", правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Поверхность ТВ" (позичальник) укладений кредитний договір № 002-130/2006 (далі - кредитний договір № 002-130/2006).
Згідно з п. 1.1 кредитного договору № 002-130/2006 банк відкриває кредитну лінію в гривні та доларах США окремими частинами в межах максимального ліміту заборгованості до 6100000,00 грн. на поповнення обігових коштів для ведення статутної діяльності, строком з 18.09.2006 р. до 17.09.2009 р., із сплатою 18% річних у гривні та 13% річних у доларах США. При цьому ліміт кредитування по доларах США в гривневому еквіваленті не може перевищувати 2745000,00 грн.
Пунктом 3.9 кредитного договору № 002-130/2006 встановлено, що позичальник зобов'язується за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом та непогашення в строк, що передбачений п. 3.8, суми перевищення встановленого ліміту сплачувати банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості або перевищення встановленого ліміту за кожний день прострочки платежу або переліміту.
Відповідно до п. 11.3 кредитоного договору № 002-130/2006 цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за ним.
В подальшому в кредитний договір внесені зміни, шляхом укладення додаткових угод до кредитоного договору № 002-130/2006, відповідно до яких максимальний ліміт заборгованості був збільшений до 27000000,00 грн. зі строком повернення до 11.12.2012 р., сплатою 22,5% річних у гривні та 15% у доларах США, а максимальний ліміт кредитування в доларах США не може перевищувати 1735856,63 дол. США (додаткова угода № 14 від 24.06.2011 р.).
В забезпечення виконання зобов'язання третьої особи - ТОВ «Поверхность ТВ» - за кредитним договором № 002-130/2006, були укладені заступні договори:
26.03.2008 між АКБ «АвтоЗАЗбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Банк Кіпру", як заставодержателем, та відповідачем, як заставодавцем, та третьою особою, як боржником за кредитним договором, було укладено Договір застави № 22-2008 предметом якого є право вимоги за зобов'язаннями, що витікають із Договору № 0106/2007 від 1 червня 2007 року, укладеного між Відповідачем та ЗАТ "Русское телевидение", вартість яких складає 5 112 867,20 грн.
02.11.2012 між позивачем (як правонаступником АКБ «АвтоЗАЗбанк» та ВАТ «Банк Кіпру»), як заставодержателем, та відповідачем, як заставодавцем, який виступив як майновий поручитель ТОВ «Поверхность ТВ», укладено Договір застави № 002-130/2006 транспортних засобів, згідно якого заставодавець в забезпечення виконання зобов'язань третьої особи за кредитним договором передав в заставу належні йому на праві власності наступні автомобілі: автомобіль марки "КІА", 2006 року випуску, реєстраційний номер АА3175ІС, заставною вартістю 145000,00 грн.; автомобіль марки "КІА", 2006 року випуску, реєстраційний номер АА3172ІС, заставною вартістю 115000,00 грн.
Пунктом 1.1.2 договору застави № 002-130/2006 транспортних засобів від 02.11.2012, сторони узгодили, що заставодержатель має право у випадках, передбачених договором, зокрема у разі невиконання позичальникм своїх зобов'язань за кредитним довором та /або заставодавцем за цим договором, отримати задоволення своїх вимог за рахунок майна, переданого в ззаставу за цим довором, на умовах, визначених цим договором.
Згідно пункту 1.3 договору застави № 002-130/2006 транспортних засобів від 02.11.2012, сторони узгодили, що вартість (в тому числі заставна) предмету застави в жодному разі не впливає на права заставодержателя в повному обсязі отримати задоволення вимог, що забезпечуються заставою за цим довго ром, або на будь-які інші права заставодержателя за цим догором, в тому числі на права заставодержателя щодо визначення вартості предмету застави під час звернення стягнення на нього.
Відповідно до п. 2.1. Кредитного договору № 002-130/2006 позивач зобов'язується відкрити третій особі позичкові рахунки: № 20633005136001 для надання кредиту в гривні; № 20632005136002 для надання кредиту в доларах США.
Позичковий рахунок - це рахунок банку, який відкривається для ведення обліку виданих та погашених позик.
У Плані рахунків бухгалтерського обліку банків це балансовий рахунок 2063 "Довгострокові кредити в поточну діяльність, що надані суб'єктам господарювання". Згідно постанови Правління Національного банку України від 17 червня 2004 № 280 "Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України" призначення рахунку 2063: облік довгострокових кредитів, що надані суб'єктам господарювання на здійснення поточної діяльності, у тому числі для здійснення операцій з експорту та імпорту товарів і послуг. За дебетом рахунку проводяться суми наданих кредитів. За кредитом рахунку проводяться суми погашення заборгованості; суми заборгованості, що перераховані на рахунок простроченої заборгованості".
Згідно п. 2.2. Кредитного договору № 002-130/2006 позивач зобов'язується надавати кредит в межах відкритої кредитної лінії шляхом перерахування грошових коштів з позичкового рахунку протягом трьох банківських днів з моменту отримання від Позичальника відповідних платіжних документів.
З урахуванням наведених умов Кредитного договору, позивач зобов'язувався здійснити перерахування грошових коштів з відкритих третій особі позичкових рахунків за розпорядженням позивчальника.
Матеріалами справи підтверджується, та не заперечувалось сторонами кредитного договору, що кредит третій особі надавався шляхом безпосередньої оплати по зобов'язанням третьої особи на користь її контрагентів згідно наданих платіжних документів.
Так, на виконання умов Кредитного договору № 002-130/2006 від 18.09.2006 р. позивачем надано третій особі грошові кошти, що підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку третьої особи за період з 18.09.2006 р. по 05.06.2013 р. , а саме:
1) в доларах США - на загальну суму 1699973,00 дол. США:
21.09.2006 р. - 137928,00 дол. США: "оплата по контр. № 63 від 30.11.2005 (розпорядження № 03-1286 від 21.09.2006)";
02.10.2006 р. - 325295 дол. США: "оплата за право користування телевізійними програмами, з. Дог. № 24 від 01.09.2006 (розпорядження № 03-1318 від 02.10.2006)";
01.11.2006 р. - 80250,00 дол. США - призначення: "оплата по контр. № 16 від 01.03.2004 (згідно розпорядження № 03-1433 від 01.11.2006)";
01.04.2008 р. - 144000,00 дол. США: "списання переказу з рахунку клієнта згідно дог. 30/11/3 від 30.11.2005";
01.04.2008 р. - 1012000,00 дол. США: "списання переказу з рахунку клієнта згідно дог. 010108 від 01.01.2008".
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріалами справи підтверджується, що погашення заборгованості за "тілом" кредиту, наданого в дол. США, третя особа не здійснила, заборгованість по даним траншам складає 1699973,00 дол. США. Станом на час прийняття рішення залишок несплачених процентів по цим траншам складає 449 882,57 дол. США., зважаючи на що позивачем нараховано пеню у розмірі 207693,08 грн.
2) в гривнях - на загальну суму 14149086,35 грн.:
20.09.2006 р. - 155461,35 грн.: "за послуги по щоденній подачі телевізійних каналів зг. дог № 61 від 30.11.2005 в т.ч. ПДВ 20 % 25 910,22";
20.09.2006 р. - 1600000,00 грн.: "дострокове погашення заборгованості за простим векселем № 322012 5683 що був складений 30.12.2005 у м. Києві зг дог № 10 від 01.02.2005 Строк сплати 29.12.2006 без ПДВ";
20.09.2006 р. - 1600000,00 грн.: "дострокове погашення заборгованості за простим векселем № 322012 5684 що був складений 30.12.2005 у м. Києві зг дог № 10 від 01.02.2005 Строк сплати 29.12.2006 без ПДВ";
26.12.2007 р. - 9983625,00 грн. - одержувач ДП "Поверхность ТВ", призначення: "надання кредиту з. кред.дог. № 002-130/2006 від 18.09.2006р.зг. розп. № 03-1601 від 26.12.2007";
16.09.2011 р. - 810000,00 грн.: "за ресіверси згідно договору № 1 від 15.01.2009р., в т.ч. ПДВ 20% 135000,00".
Погашення заборгованості за "тілом" кредиту, наданого в гривнях, третьою особою здійснене лише частково на загальну суму 1008821,07 грн., а саме: 31.10.2006 р. - 305461,35 грн.; 28.10.2010 р. - 98131,39 грн.; 11.05.2011 р. - 530000,00 грн.; 10.06.2011 р. - 75228,33 грн.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріалами справи підтверджується, що заборгованість третьої особи по "тілу" кредиту, наданого в гривнях, складає 13 140 265,28 грн.
Станом на час прийняття рішення залишок несплачених процентів по траншу, виданому в гривні, складає 5 137 071,11 грн., зважаючи на що позивачем нараховано пеню в розмірі 310860,32 грн.
Таким чином, судом першої інстанції обґрунтовано відхилено доводи відповідача про те що позивачем не було доведено факт наявності заборгованості третьої особи перед позивачем за кредитним договором.
Також, в матеріалах справи наявна вимога від 11.06.2013, направлена позивачем відповідачу (направлення якої підтверджується фіскальним чеком Укрпошти від 11.06.2013 № 4786 та описом вкладеного у цінний лист), в якій позивач,посилаючись на факт порушення боржником умов кредитного договору в частині своєчасної сплати основної заборгованості по кредиту, процентів за користування кредитними коштами та нарахованої пені, а також враховуючи, що третя особа та відповідач виступають як боржники, заявив вимогу про повне погашення суми заборгованості за кредитним договором, яка становила загалом 2149855,57 дол. США.
Вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення, у зв'язку з чим банк звернувся до суду з позовом за захистом своїх прв та охоронюваних законом інтересів.
Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України передбачає що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною 2 вказаної статті визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч.1 ст. 611 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено судом першої інстанції і з чим погоджується Київський апеляційний господарський суд, на час розгляду справи у ТОВ "Поверхность ТВ" існує заборгованість за кредитом - 1699973,00 дол. США та 13140265,28 грн., а також заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом - 449882,57 дол. США та 5137071,11 грн. за період з 18.09.2006 р. по 11.12.2012 р., що підтверджується матеріалами справи. Наявність заборгованості позичальника підтверджується випискою з банківського рахунку ТОВ "Поверхность ТВ" та розрахунком заборгованості.
Відповідач та третя особа протилежного суду не довели та доказів сплати заборгованості за кредитним договором не надали.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч.1 ст. 611 ЦК України).
Статтею 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному.
Згідно з пунктом 3.9 кредитного договору сторони передбачили, що позичальник зобов'язується за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом та непогашення в строк, що передбачений п. 3.8, суми перевищення встановленого ліміту сплачувати банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості або перевищення встановленого ліміту за кожний день прострочки платежу або переліміту.
Перевіривши розрахунок пені суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції погоджується з тим, що пеня за прострочення повернення заборгованості за кредитним договором за період з 01.12.2012 р. по 01.06.2013 р. склала 207693,08 грн. - за кредит у доларах США та 310860,32 грн. - за кредит у гривнях.
Статтею 1 Закону України "Про заставу" визначено, що застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.
Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Положення вищезазначеної статті кореспондуються із нормами нормами статті 572 ЦК України.
Пунктом 1.1.2 Договору застави № 002-130/2006 позивач має право у випадках, передбачених цим Договором, зокрема у разі невиконання Відповідачем своїх зобов'язань за Кредитним договором та/або Відповідачем за Договором застави, отримати задоволення своїх вимог за рахунок майна, переданого в заставу за Договором застави.
Відповідно до пункту 2.2 Договору застави № 22-2008 від 26.03.008 позивач має право у випадку невиконання Заставодавцем забезпеченого заставою зобов'язання вимагати від Відповідача, а у випадку не досягнення з ним згоди, то в судовому порядку, переведення на себе заставленого права.
Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 590 ЦК України).
Позивач просить в рахунок стягнення заборгованості третьої особи звернути стягнення на майно, що є предметом застави за Договором про заставу транспортного засобу № 002-130/2006, а саме: автомобіль марки "КІА", державний номерний знак АА3175ІС, автомобіль марки "КІА", державний номерний знак АА3172ІС, шляхом реалізації предмета застави з публічних торгів з загальною початковою ціною реалізації 260000,00 грн.; та звернути стягнення на майнові права за Договором застави № 22-2008, а саме: право вимоги за зобов'язаннями, що витікають із Договору № 0106/2007 від 01.06.2007 р., укладеному між відповідачем та ЗАТ "Русское телевидение", шляхом переводу на користь позивача права вимоги за вказаним договором.
Заставодавець може укласти договір застави як належних йому на момент укладення договору прав вимоги по зобов'язаннях, в яких він є кредитором, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. (ч. 1 ст. 49 Закону України "Про заставу").
За статтею 23 Закону України "Про заставу" при заставі майнових прав реалізація предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателем вимоги, що випливає із заставленого права. Заставодержатель набуває право вимагати в судовому порядку переводу на нього заставленого права звернення стягнення на предмет застави.
З огляду на наведені приписи Закоу України «Про заставу», колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача про звернення стягнення на майнові права за Договором застави № 22-2008, а саме: право вимоги за зобов'язаннями, що витікають із Договору № 0106/2007 від 01.06.2007 р., укладеному між відповідачем та ЗАТ "Русское телевидение", шляхом переводу на користь позивача права вимоги за вказаним договором, - є правомірними обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а тому суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив вимогу позивача в цій частині.
Статтею 19 Закону України "Про заставу" встановлено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих простроченою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.
Відповідно до ч.1 ст. 20 Закону України "Про заставу" та ч. 2 ст. 590 Цивільного кодексу України, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Згідно з ч. 6 ст. 20 Закону України "Про заставу" звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.
Відповідно до частини1 статті 21 Закону України "Про заставу" реалізація заставленого майна провадиться спеціалізованими організаціями з аукціонів (публічних торгів), якщо інше не передбачено договором, а державних підприємств та відкритих акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації, всі акції яких перебувають у державній власності, - виключно з аукціонів (публічних торгів).
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ПАТ "Банк Кіпру", у зв'язку із порушенням умов Кредитного договору, має право вимагати від Товармиства з обмеженою відповідальністю "Поверхность - Супутникові Комунікації" сплати заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави.
Відповідно до положень ст. 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет застави у рішенні суду, крім іншого, зазначається способ реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення прилюдних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 Закону.
Положеннями статті 582 ЦК України визначено, що оцінка предмета застави здійснюється у випадках, встановлених договором або законом. Оцінка предмета застави здійснюється заставодавцем разом із заставодержателем відповідно до звичайних цін, що склалися на момент виникнення права застави, якщо інший порядок оцінки предмета застави не встановлений договором або законом.
Відповідно до наданого позивачем стислого викладення основних фактів та висновків (резюме) за результатами проведення ТОВ «Верітас» оцінки.належних відповідачу транспортних засобів, ринкова вартість транспортних засобів, переданих відповідачем в заставу на момент проведення оцінки склала: автомобіля КІА, чорний легковий Універсал-В, модель Sorento, 2006 року випуску, шасі (кузов, рама) № KNEJС521865560648 Y6LJC52186L000084, реєстраційний номер АА3175ІС, свідоцтво про реєстрацію ТЗ ААС843349, зареєстрований ВРЕР-5 УДАІ в м. Києві 27 квітня 2011 року - 126 692,00 грн., а автомобіля марки КІА, сірий легковий Седан-В, модель OPIRUS, 2006 року випуску, шасі (кузов, рама) № KNELD224365109818 Y6LLD22436L000055, реєстраційний номер АА3172ІС, свідоцтво про реєстрацію ТЗ ААС842729, зареєстрований ВРЕР-5 УДАІ в м. Києві 26 березня 2011 року - 96 783,00 грн.
В свою чергу, відповідач заперечує проти визначеної позивачем в односторонньому порядку, на його думку, початкової ціни реалізації транспортних засобів в сумі 126 692,00 грн. та 96 783,00 грн., посилаючись на те, що сторонами у договорі застави транспортних засобів було узгоджено вартість заставного майна (автомобілів), а тому визначення початкової ціни реалізації майна безпосередньо лише за участю позивача суперечить вимогам закону.
Відповідно до частини1 статті 21 Закону України "Про заставу" реалізація заставленого майна провадиться спеціалізованими організаціями з аукціонів (публічних торгів), якщо інше не передбачено договором, а державних підприємств та відкритих акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації, всі акції яких перебувають у державній власності, - виключно з аукціонів (публічних торгів).
Також, пунктом пункту 1.3 договору застави № 002-130/2006 транспортних засобів від 02.11.2012, сторони узгодили, що вартість (в тому числі заставна) предмету застави в жодному разі не впливає на права заставодержателя в повному обсязі отримати задоволення вимог, що забезпечуються заставою за цим довго ром, або на будь-які інші права заставодержателя за цим догором, в тому числі на права заставодержателя щодо визначення вартості предмету застави під час звернення стягнення на нього.
Згідно статті 32 ч. 1 п.1 Закону України «Про виконавче провадження», заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.
Згідно статті 58 Закону України «Про виконавче провадження», визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно або якщо боржник чи стягувач заперечує проти передачі арештованого майна боржника для реалізації за ціною, визначеною державним виконавцем, державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна. Витрати, пов'язані з призначенням суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, несе сторона, яка оспорює вартість майна, визначену державним виконавцем. Державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим державним виконавцем. У разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна. Витрати, пов'язані з рецензуванням звіту, несе сторона, яка заперечує проти результатів оцінки. У разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.
Ч. 1 статті 62 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що згідно вимог Закону України "Про заставу" та Закону України "Про виконавче провадження", початкова ціна реалізації предмета застави має визначатися на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Також, апеляційний суд зазначає про те, що зазначення в резолютивній частиін оскаржуваного рішення про те, що початкова ціна реалізації предмета застави має визначатися на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій - є саме правом суду, про що зокрема наголошується у Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012, а отже вказані дії суду першої інстанції не є виходом за межі заявлених позовних вимог.
До того ж, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що встановлення певної початкової ціни реалізації заставного майна не свідчить про те, що змінено вартість майна. До того ж, ціна реалізації заставного майна визначена лише як початкова, тобто така, яка не може бути меншою певного грошового показника при продажу заставного майна на конкурсних засадах.
Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що матеріалами справи підтверджено, відповідачем та третьою особою не спростовано факт наявності заборгованості за Кредитним договором № 002-130/2006 від 18.09.2006 р. в розмірі 2149855,57 дол. США з яких: 1699973,00 дол. США заборгованості за кредитом, 449882,57 дол. США відсотків за користування кредитними коштами, 207693,08 грн. пені, та в розмірі 18588196,71 грн., з яких: 13140265,28 грн. боргу за кредитом 5137071,11 грн. відсотків за користування кредитними коштами, 310860,32 грн. пені, а тому судом першої інстанції правомірно задоволено вимоги позивача про стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості за рахунок предмета застави за Договором застави № 002-130/2006 транспортних засобів, а саме: автомобіль марки "КІА", державний номерний знак АА3175ІС, автомобіль марки "КІА", державний номерний знак АА3172ІС, шляхом реалізації предмета застави з публічних торгів, за ціною, визначеною на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Поверхность-Супутникові комунікації", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на апелянта - Товариство з обмеженою відповідальністю "Поверхность-Супутникові комунікації".
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Поверхность-Супутникові комунікації" на рішення господарського суду міста Києва від 18.10.2013 по справі № 910/11835/13 - залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 18.10.2013 по справі № 910/11835/13 - залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/11702/13 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Головуючий суддя С.Р. Станік
Судді С.І. Буравльов
В.О. Зеленін