Справа № 114/928/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2014року с. Роздольне

Роздольненський районний суд АР Крим у складі:

головуючого судді - Абеляшева О.В.,

при секретарі - Оголь О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Ніва» про відшкодування доходів від безпідставно набутого майна,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача СТОВ «Ніва» на свою користь доходів від безпідставно набутого майна в розмірі 9256 гривень. Вимоги мотивовані тим, що наприкінці травня-початку червня 2011 року відповідач самочинно захопив та засіяв рисом земельну ділянку, що належить позивачу ОСОБА_1 площею 0,49 га, згодом відповідач незаконно скосив врожай рису з вказаної земельної ділянки. Позивач вважає, що предметом безпідставного збагачення СТОВ «Ніва» став отриманий дохід у вигляді 3,56т рису-сирцю вартістю 9256 грн., у зв'язку з чим позивач просить стягнути на його користь 9256 грн. та витрати пов'язані з судовим розглядом справи.

Позивач в судове засідання не з'явився про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні позов заперечила, пояснила, що дійсно відповідач зайняв земельну ділянку що належить позивачу, це було пов'язано з технологією вирощування та обробки рису. Вважає вимоги позивача про стягнення сум є безпідставними, оскільки позивач самостійно зазначену земельну ділянку не обробляв.

Вислухавши сторони по справі та дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних правових підстав.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 згідно державного акту на право власності на земельну ділянку, належить земельна ділянка площею 5,3200 га, що розташована на території Руч'ївської сільської ради Роздольненського району АР Крим.

Як встановлено рішенням Роздольненського районного суду №2-51311 від 30.11.2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Ніва» про відшкодування доходів від безпідставно набутого майна, при проведенні весняно-польових робіт в лоті № 194 поля № 5 відповідач СТОВ «Ніва» самовільно зайняло земельну ділянку площею 0,49 га, що належить ОСОБА_1, крім того, цей факт не заперечує відповідач, що відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України, є підставою для звільнення від доказування.

Статтею 1212 ЦК України, встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Окрім того, за статтею 1214 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

За змістом Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1992 р., (зі змінами та доповненнями) та Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства » № 7 від 16.04.2004 р., розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що заподіяна особі і майну громадянина шкода підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Відшкодуванню підлягають: вартість житлових будинків, виробничих та інших будівель і споруд, включаючи незавершене будівництво, за винятком того, коли підприємства, установи та організації, яким відводяться земельні ділянки, будують на новому місці житлові будинки, виробничі та інші будівлі замість тих, що вилучаються у громадян та сільськогосподарських і лісогосподарських підприємств, установ і організацій; вартість плодоягідних та інших багаторічних насаджень; вартість лісових та деревинно-чагарникових насаджень; водних джерел, зрошувальних та противоселевих споруд; понесені витрати на покращання якості земель за період використання земельної ділянки з урахуванням кадастрової оцінки та незавершене сільськогосподарське виробництво (орання, внесення добрив, посів та інші види робіт), на дослідницькі та проектні роботи; інші збитки власників і землекористувачів, включаючи неотримані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Статтями 156 та 157 Земельного кодексу України встановлено підстави відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України, зокрема затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р., N 284 «Про порядок визначення збитків власникам землі і землекористувачам».

Так, відповідно до п.1 «Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам», власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Згідно до вимог п.2, п.5 Порядку, розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники державних органів земельних ресурсів і фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки. Збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів .

Крім того, методика визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу встановлена Постановою КМУ від 25 липня 2007 р. N 963 «Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу.

В обґрунтування суми безпідставно набутого відповідачем доходу в розмірі 9256 гривень, позивач посилається на відомості довідки Роздольненського районного управління агропромислового розвитку від 11.11.2011 року № 5-0501-09 .

5 квітня 2005 р. Судова палата у господарських справах Верховного Суду України дійшла висновку, що положення ч. 4 ЦК УРСР (які відповідають ст. 1214 Цивільного кодексу України) передбачає додаткову (основна передбачена частиною першою вказаної статті) відповідальність особи, яка безпідставно одержала майно, і може застосовуватися судом при доведеності всіх умов цивільно-правової відповідальності, а саме: наявність шкоди для позивача; протиправність поведінки відповідача; безпосередній причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою; вина сторін .

При цьому суд приймає до уваги правові висновки викладені в Постанові Судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 02 жовтня 2013 року про те що, об'єктивними умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають :

1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого);

2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у іншої особи (потерпілого);

3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого ;

4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Тобто позивач має довести, що він зазнав шкоди, та що її розмір відповідає доходу від безпідставно набутого майна.

Крім того, суд вважає, що відшкодуванню особі (потерпілому) підлягають лише таки доходи, які він самостійно, в умовах нормального ділового обороту та при конкретних обставинах, реально міг би отримати шляхом використання такої ж кількості речей також роду та якості. В даному випадку доходи, які позивач ОСОБА_1 самостійно, в умовах нормального ділового обороту та при конкретних обставинах, реально міг би отримати від використання належної йому земельної ділянки за конкретний період часу.

Позивач та його представник суду не довели, що позивач намагався та мав змогу за власним бажанням, самостійно використовувати належну йому земельну ділянку, оскільки відповідач використовує більшу частину земель масиву, є користувачем та утримувачем єдиної меліоративної системи, а за змістом статті 103 ЗК України, власники суміжних земельних ділянок, враховуючи таку ознаку нерухомого майна, як незмінність місця розташування, повинні співпрацювати при запровадженні заходів, які не завжди можуть бути реалізовані одним власником, землекористувачем самостійно.

При цьому позивачем суду не доведено, в розумінні ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України, належними та допустими доказами, що при самостійному використанні або розпорядженні зазначеної земельної ділянки він міг отримати дохід у сумі 9265 гривень.

З урахуванням вищенаведеного, позивач не надав доказів у чому саме полягає заподіяна йому шкода та не довів чому саме на його користь підлягає відшкодуванню доход від безпідставно набутого майна у розмірі 9256 грн.

Враховуючи докази позивача, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд вважає позовні вимоги позивача не доведеними та такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд відмовляє у задоволенні вимог про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат пов'язаних з розглядом справи та вважає звернути сплачений позивачем судовий збір на користь держави .

На підставі вищевикладеного, та керуючись ст.ст. 1212, 1214 ЦК України, 10,57, 60, 88, 208, 209, 213-216 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Ніва» про відшкодування доходів від безпідставно набутого майна, відмовити у повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржене в Апеляційний суд АР Крим через Роздольненський районний суд АР Крим, шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя -