30.01.2014
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 33/797/16/14 Головуючий в першій інстанції: Фисюк О.І.
Категорія: ст. 472 МК України Доповідач: Юненко М.О.
КОПІЯ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 січня 2014 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Севастополя Юненко М.О.,
за участю: прокурора - Гоголєва О.М.,
представника Севастопольської митниці Міндоходів - Полякова Б.О.,
представника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6,
особи притягнутої до відповідальності - ОСОБА_5,
перекладача з турецької мови - ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційного суду міста Севастополя апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 на постанову Ленінського районного суду міста Севастополя від 13 грудня 2013 року, якою
ОСОБА_5 (ОСОБА_5), громадянин Туреччини, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець міста Трабзон (Туреччина), власник TOB «Турком» (м. Вінниця), місце проживання: АДРЕСА_1
визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України, та притягнутий до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 238 325 грн. з конфіскацією товару - 25 000 доларів США та 38 500 грн.
ВСТАНОВИВ:
Згідно з постановою районного суду ОСОБА_5 визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення за наступних обставин.
06 грудня 2013 р. о 20 год. 05 хв. на території причалу № 237 Севастопольського морського рибного порту (м. Севастополь, Західний берег Камишової бухти 7-А) в ході проведення митного огляду легкового автомобіля «Porsche Panamera», номерні знаки України АВ4949ВТ, який прибув з порту Зонгулдак (Туреччина) в порт Севастополь (Україна) на борту порому «Yusuf Ziya Onis» (прапор Туреччина) і належить громадянину Туреччини ОСОБА_5, та огляду його особистих речей, які знаходились у вказаному автомобілі, був виявлений факт недекларування громадянином ОСОБА_5 готівкової валюти.
А саме, в ході митного огляду вказаного автомобіля, у чорній сумці марки «Derby», яка знаходилась у багажному відділенні, виявлено готівкову валюту в сумі 25000 доларів США та 147500 гривень України, що станом на 06.12.2013 року дорівнює сумі 31 965,31 євро. Зазначена валюта належала громадянину Туреччини ОСОБА_5, який переміщував її через митний кордон України без декларування.
У відповідності до Постанови Правління Національного банку України від 27 травня 2008 року N 148, фізична особа має право ввозити в Україну готівку в сумі, що перевищує в еквіваленті 10000 євро, за умови письмового декларування митному органу в повному обсязі.
Сума валюти, що перевішує 10 000 євро, не була заявлена ОСОБА_5 за встановленою формою у митній декларації від 06.12.2013 p., яку він заповнив власноручно, а також не була заявлена ним й усно.
Таким чином, громадянин Туреччини ОСОБА_5 не задекларував, тобто не заявив за встановленою формою у митній декларації від 06.12.2013 року готівкову валюту в сумі, що перевищує 10000 євро, а саме: 25000 дол. США та 38500 гривень України на загальну суму 238 325 грн.
Своїми діями ОСОБА_5 скоїв правопорушення, передбачене ст.472 МК України - недекларування товарів, що переміщуються через митний кордон України, тобто незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, які підлягають обов'язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 просить постанову районного суду скасувати, та закрити провадження в справі.
Апеляція мотивована тим, що під час здійснення декларування заявник не мав можливості виконати вимоги частини 1 статті 257 Митного кодексу України, оскільки рівень знань ним російської мови не дозволив в повній мірі зрозуміти йому сутність процедури та порядку заповнення митної декларації.
При цьому апелянт також вказує, що митниця не забезпечила ОСОБА_5 перекладачем, чим сприяла йому в здійсненні помилок при заповненні декларації.
Не було забезпечено його перекладачем й під час розгляду справи судом першої інстанції. Разом з тим, у справах про адміністративні правопорушення перекладача призначають у випадках, коли особа, яку притягають до адміністративної відповідальності, або інша особа, яка бере участь у справі, не володіє мовою, на якій розглядається справа.
Крім того, судом першої інстанції не враховано, що норми статей 268 та 460 Митного кодексу України передбачають звільнення від адміністративної відповідальності в випадку допущення помилки, що виключає умисел. У даному випадку, мова може йти лише про вину в формі необережності, тому й санкція яку застосував суд призначаючи стягнення у виді штрафу, є занадто суворою для особи, що допустила помилку.
Також на думку апелянта, суд першої інстанції безпідставно прийняв у якості доказів вини заявника протоколи опитування свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, оскільки вони є працівниками Севастопольської митниці, професійно пов'язаними між собою особами, та є зацікавленими особами. Разом з тим, зазначені особи не були допитані під час розгляду справи судом першої інстанції, тобто їх не було попереджено про відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, а заявник в свою чергу не мав можливості їх допитати.
В запереченнях представник Севастопольської митниці просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову районного суду без зміни.
Заслухавши суддю доповідача, доводи ОСОБА_5 та його представника - адвоката ОСОБА_6, в підтримання апеляції, думку прокурора та представника Севастопольської митниці, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, обговоривши та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню з таких мотивів.
Незважаючи на те, що ОСОБА_5 свою провину не визнав, його вина у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується матеріалами справи про адміністративне правопорушення, які були повно, всебічно та об'єктивно досліджені судом першої інстанції.
Статтею 7 Митного кодексу України передбачено, що встановлені порядок та умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики в сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.
Порядок переміщення валюти та валютних цінностей через митний кордон України встановлений постановою Правління Національного банку України від 27 травня 2008 року N 148 «Про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України», яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11 червня 2008 р. за N 520/15211.
Згідно розділу 2 вказаної Постанови фізична особа має право ввозити в Україну та вивозити за межі України готівку в сумі, що не перевищує в еквіваленті 10000 євро, без письмового декларування митному органу. Фізична особа - нерезидент має право ввозити в Україну готівку в сумі, що перевищує в еквіваленті 10000 євро, за умови письмового декларування митному органу в повному обсязі.
Пунктами 6,7 розділу 1 Постанови передбачено, що митна декларація є підставою для вивезення (увезення) зазначеної у ній готівки і банківських металів і здійснення операцій за дорученням резидента або нерезидента протягом одного року з часу оформлення декларації. Фізична особа, юридична особа несуть відповідальність за недекларування готівки і банківських металів, що переміщуються через митний кордон України, відповідно до законодавства України.
Відповідно до ст. 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Правила заповнення, подання та використання митної декларації громадянами здійснюється на підставі «Порядку заповнення митної декларації для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов'язаних з провадженням підприємницької діяльності», який затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 28.05.2012 №614 та зареєстрований в Міністерстві юстиції 20.06.2012 за №1014/21326.
Митні декларації для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов'язаних з провадженням підприємницької діяльності заповнюються на бланках згідно форми, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2013 №431 «Про затвердження форми митної декларації для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов'язаних з провадженням підприємницької діяльності».
Згідно п.1.2 «Порядку заповнення митної декларації для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов'язаних з провадженням підприємницької діяльності», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.05.2012 № 614, митна декларація для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов'язаних з провадженням підприємницької діяльності - письмова заява громадянина або уповноваженої особи, що подається митному органу та містить відомості щодо товарів, які переміщуються громадянами через митний кордон України (надходять на адресу громадян або відправляються громадянами), необхідна для їх митного контролю та митного оформлення.
Відповідно до п.1.3 цього ж Порядку декларація заповнюється власноручно громадянином, який досяг 16-річного віку, або уповноваженою ним особою і засвідчується його особистим підписом до пред'явлення товарів для митного контролю.
Крім того, Згідно п.1.5 «Порядку заповнення митної декларації для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов'язаних з провадженням підприємницької діяльності», відомості зазначаються громадянином українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування.
Виходячи з наведених вище норм законодавства, для переміщення готівки через митний кордон на суму понад 10000 євро ОСОБА_5 зобов'язаний був задекларувати вказану суму письмово у митній декларації.
Доводи апеляції про те, що ОСОБА_5 не знав про необхідність декларування валюти, оскільки працівники митниці йому в повній мірі не роз'яснили сутність відповідної процедури та порядок її здійснення, а також не забезпечили перекладачем під час оформлення декларації, Апеляційний суд вважає надуманими, оскільки з матеріалів справи та пояснень ОСОБА_5 вбачається, що він багаторазово уїжджав в Україну та виїжджав з України.
Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, після вивантаження автомобіля з порому, ОСОБА_5, співробітником митного поста «Севастополь-Морський» ОСОБА_11 було запропоновано заповнити митну декларацію та роз'яснено порядок її заповнення. При цьому йому були надані бланки декларації російською та турецькою мовами, однак він самостійно обрав бланк для заповнення російською мовою.
З митної декларації заповненої власноручно громадянином Туреччини ОСОБА_5, (а.с.41) вбачається, що у розділі 3 Відомості про наявність товарів, п.3.1. відомості про валюту України та іноземну валюту готівкою, останній у відповідній рамці «Ні» поставив позначку, чим зазначив про відсутність у нього при собі готівкової валюти. При цьому він, також правильно зазначив відомості про себе та транспортний засіб особистого користування, що свідчить про розуміння ним змісту декларації російською мовою.
У разі нерозуміння змісту декларації, він мав право вимагати у посадових осіб митних органів бланк декларації на турецькій мові, однак цим правом не скористався.
Пояснення ОСОБА_5 у ході розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції, щодо незаконності дій відносно нього працівників Севастопольської митниці, будь якими доказами не підтверджуються. Даних про звернення останнього зі скаргами до керівництва митниці чи правоохоронних органів суду не надав. За таких обставин, порушень з боку працівників митниці під час складення протоколу, апеляційний суд, не вбачає.
Твердження апелянта про те, що при розгляді справи місцевим судом ОСОБА_5 не було надано перекладача,оскільки він не розуміє російську мову, спростовуються матеріалами справи.
Так, з письмових пояснень самого ОСОБА_5, які він давав 06.12. 2013 року працівникам митниці під час складання відносно нього протоколу, за участю перекладача ОСОБА_12, вбачається, що він з 2010 року часто відвідував Україну та неодноразово перетинав її митний кордон. У 2012 році одружився на громадянці України, у лютому 2013 року отримав посвідчення на постійне проживання в Україні. При цьому пояснив, що про наявність у нього валюти не вказав у декларації, тому що його про це не запитали працівники митниці.
З протоколу судового засідання районного суду вбачається, що в ході розгляду справи ОСОБА_5 клопотання про залучення перекладача не заявляв, і в довільній формі дав суду пояснення російською мовою про обставини заповнення ним декларації при перетині митного кордону.
У ході розгляду скарги апеляційним судом, ОСОБА_5 не дивлячись на присутність перекладача, всі пояснення та відповіді на запитання по суті скарги надавав російською мовою.
Посилання в апеляції на те, що ОСОБА_5 підлягає звільненню від адміністративної відповідальності, оскільки при заповненні декларації допустив помилку внаслідок необережності, що виключає умисел, суд апеляційної інстанції відхиляє, як такі, що суперечать вимогам закону та обставинам справи.
Так, відповідно до вимог ч.1 ст.458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений порядок переміщення товарів через митний кордон України, за які передбачена адміністративна відповідальність.
Твердження в апеляції про те, що суд першої інстанції безпідставно прийняв у якості доказів протоколи опитування ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, які є працівниками Севастопольської митниці, не є підставою для скасування постанови, оскільки районний суд приймаючи рішення послався не лише на пояснення зазначених осіб, а на всю сукупність доказів, які були досліджені в судовому засіданні, у тому числі й на пояснення ОСОБА_5.
Що стосується обрання судом адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 100 % вартості товару - 238 325 грн. з конфіскацією товару - 25 000 доларів США та 38 500 грн., то таке стягнення призначене судом першої інстанції відповідно до вимог ст.ст. 23, 33 КУпАП, та відповідно до санкції ст. 472 МК України.
За таких обставин, Апеляційний суд не вбачає підстав для скасування постанови районного суду.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Постанову Ленінського районного суду міста Севастополя від 13.12.2013 року, яким ОСОБА_5 визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 472 Митного кодексу України та притягнутий до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 238 325 грн. з конфіскацією товару - 25 000 доларів США та 38 500 грн., - залишити без зміни.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СУДДЯ (підпис)
З оригіналом дійсно:
Суддя Апеляційного суду
міста Севастополя М.О.Юненко