ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" грудня 2006 р.

Справа №  2/62

                                        

 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді ДеревінськоїЛ.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу  

за позовом: відкритого акціонерного товариства "Кіровоградобленерго", м.Кіровоград     

до відповідача: комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства № 11, м. Кіровоград     

       

про стягнення 851733,24 грн.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача - Даценко О.О. , довіреність № 94/07  від 12.01.06 ;

від відповідача - Шумський О.О. , довіреність № 597  від 30.08.06 ;

Відкритим акціонерним товариством "Кіровоградобленерго" подано позов до комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства № 11 про стягнення 851733,24 грн., з яких 643757,48 грн. вартість електроенергії, наданої за період з лютого 2003р. по січень 2006р. включно, 56084,79 грн. - пені, , нарахованої за період з 1.08.2005р. по 31.01.2006р., 32656,81 грн. - 3% річних,, нарахованих за період з 28.02.2003р. по 27.01.2006р. та 119234,16 грн. збитків від інфляції, нарахованих за період з лютого 2003р. по січень 2006р. включно.

У відзиві на позовну заяву від 20.04.2006р. за № 239 відповідач зазначив, що договір на користування електричної енергії між сторонами № 123-к від 25.06.2002р. втратив чинність, нового договору між сторонами не підписано. Відповідач за спожиту ним  електроенергію сплачує позивачу, в т.ч. і шляхом проведення взаємозаліків,  і  заборгованість у нього відсутня. Проте позивач в суму виставлених відповідачу рахунків включає споживання електричної енергії мешканців будинку чи кількох житлових будинків, тоді як мешканці жилих будинків розраховуються з КРПЕ № 11 по індивідуальним лічильникам, а  втрати в мережах від споживання субабонентів та жилих будинків позивач до уваги не бере.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін після оголошеної в засіданні суду 5 грудня перерви до 12 та 14 грудня 2006р., господарський суд, -

                                          В С Т А Н О В И В :

Між сторонами укладено договір № 123 К від 25.06.2002р на користування електричною енергією, термін дії якого згідно п.6.3. договору продовжено  і на 2006р. Зазначеним договором визначені умови поставки електроенергії позивачеві, умови користування і оплати за використану електричну енергію.

Відповідно до п.2.1.1 договору позивач зобов”язувався поставляти електроенергію відповідачеві, а останній, згідно п.3.2 договору, зобов”язувався проводити розрахунки за спожиту електроенергію в минулому розрахунковому періоді, а також розрахунки за перевитрату договірних величин електричної енергії та ін., оформлені рахунками позивача, самостійно в 5-денний строк після дати виписки рахунків.

При розгляді спору господарський суд керується п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, який передбачає, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов”язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Відповідно до п.10 правила ЦК України про відповідальність за порушення договору застосовуються в тих випадках, коли відповідні порушення були допущені після набрання чинності  ЦК України, крім випадків, коли в договорах, укладених до 01.01.04, була встановлена інша відповідальність за такі порушення.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Із матеріалів справи вбачається, що  відповідач надавав позивачеві звіти за використану електроенергію за період з лютого 2003р. по січень 2006р. включно, на підставі яких позивачем  надавались  рахунки на оплату її вартості з зазначенням строку оплати, в т.ч. за лютий 2003р. – до 234.02.2003р., за березень 2003р. -  до 24.03.2003р. / а.с. 10-45 т. 1/.

Після часткової сплати заборгованості грошовими коштами та  шляхом проведення заліку згідно протоколів погодження / а.с. 1-106 т. 4/ борг відповідача перед позивачем за використану в квітні 2003 – січні 2006р. та частково і несвоєчасно оплачену електроенергію становить 643757 грн. 48 коп.

У відповідності до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.  

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу,  інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв  ділового обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

За вказаних обставин господарський суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі  643757 грн. 48 коп. повністю.

Заперечення відповідача стосовно  наявності боргу в меншій сумі та невідповідності даних ,  зазначених в рахунках із даними звітів спростовуються матеріалами справи. Зазначені розбіжності відповідачем не конкретизовані та свого часу не спростовані і не узгоджені з позивачем  в досудовому порядку. Неконкретне призначення платежу в платіжних документах відповідача та в протоколах погодження дало  позивачеві законну підставу на зарахування  оплати в погашення платежів попередніх років.

Крім того, відповідно до п. 3.3. договору в разі несплати або несвоєчасної оплати за спожиту  електроенергію, споживач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Позивач просить стягнути пеню в сумі 56084 грн. 793 коп., нараховану за період з 1.08.2005р. по 31.01.2006р.

Позов в цій частині підлягає задоволенню частково на суму 11712 грн. 90-коп., виходячи із наступного.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України  нарахування штрафних санкцій  за прострочення виконання зобов’Язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконаним.

Враховуючи дату звернення з позовом до суду,  наявність боргу та позовні вимоги в частині стягнення пені за вказаний в позові період, а також вимоги закону, суд вважає обгрунтованим нарахування пені на суму 11712 грн. 90 коп.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 44371 грн. 89 коп. є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Керуючись правилами статті 625 Цивільного кодексу України, позивач заявив позовну вимогу про стягнення з відповідача інфляційних збитків в сумі 119234 грн. 16 коп, нарахованиих  за період з лютого 2003 по січень 2006р. включно та 3 % річних в сумі 32656 грн. 81 коп. за період з 24.02.2003р. по 27.01.2006р.

Господарський суд при розгляді даної позовної вимоги дійшов висновку про те, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково: на суму  118607 грн. 50 коп. збитків від інфляції та 32513 грн. 45 коп. 3 % річних з простроченої  суми.

Враховуючи дату звернення з позовом до суду – 14.03.2006р., строк виконання зобов’язання за лютий та березень2003р., в задоволенні позову про стягнення збитків від інфляції в сумі 626 грн. 66 коп. за лютий-березень включно 2003р. та 143 грн. 36 коп. 3 % річних, нарахованих з 24.02.2003р. по 24.03.2003р. необхідно відмовити в зв’язку з пропуском строку позовної давності.

Статтею 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 5, 258, 525, 526, 546, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст.. 232 ГК України, ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд                                                 

                                                      ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства № 11 м.Кіровоград вул. Червонозорівська, 17 (п/р 260041000 в АППБ "Аваль" МФО 323538 код 23224392) на користь відкритого акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" м. Кіровоград пр. Комуністичний, 15  ( п/р 26008302331850 в ЦВ ПІБ м. Кіровограда МФО 323301 код 23226362) боргу в сумі 643757 грн. 48 коп., 118607 грн. 50 коп. збитків від інфляції, 32513 грн. 45 коп. 3% річних, 11712 грн. 90коп. пені, а також судові витрати на державне мито в сумі 8065 грн. 91 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 111 грн. 73коп.

Наказ видати стягувачеві після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача збитків від інфляції в розмірі 626 грн. 66 коп., 143 грн. 36 коп. 3% річних,  44371 грн. 89 коп. пені  відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в установленому законом порядку.

  

Суддя

Л. В. Деревінська