УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №214/3818/13 Головуючий в 1 інстанції - Попов В.В.
Провадження №22ц/774/117/К/14 Доповідач - Бондар Я.М.
Категорія - 30 (І)
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 січня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Бондар Я.М.
суддів: Зубакової В.П., Соколан Н.О.
при секретарі: Бевзі М.О.
за участі представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3
апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 12 листопада 2013 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_5, про відшкодування майнової та моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А:
В травні 2013 року позивач звернувся до суду із даним позовом, який згодом змінив та на обґрунтування якого зазначив, що 03.03.2013 року, о 19 годині 10 хв., відповідач, керуючи автомобілем марки “ВАЗ 21013” р/н НОМЕР_1, рухаючись по другорядній дорозі на вул. Землячки у м. Кривому Розі, не пропустила належний йому автомобіль марки “ФОЛЬКСВАГЕН”, р/н НОМЕР_2, під його ж керуванням, на якому він наближався до перехрестя по головній дорозі, чим порушила п. п. 2.3. (б) ПДР України та скоїла дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок якої належний йому автомобіль зазнав значних механічних пошкоджень на суму в 77535 грн. 71 коп., з яких страховою компанією, в якій була застрахована відповідальність відповідача, йому було відшкодовано 49000 грн. Тому просив суд стягнути з відповідача на свою користь 29535 грн. 71 коп. (з урахування сплачених за експертне дослідження 1000 грн.) у рахунок відшкодування матеріального збитку, пов'язаного з пошкодженням його автомобіля, 10000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, яка виникла у зв'язку з порушенням даною ДТП його нормального способу життя та появою тривалого негативного емоційно-психічного стану та понесені ним судові витрати.
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 12 листопада 2013 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 29535,71 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, 500 грн. на відшкодування моральної шкоди та 410,05 грн. судових витрат, в решті вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідачка просила змінити рішення в частині стягнення з неї матеріальної шкоди до 5367,00 грн., а в решті відмовити, оскільки страхова компанія виплатила позивачу 49000 грн., а розмір збитку, зазначений самим позивачем складає 54367,00 грн.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що 03 березня 2013 року, о 19 годині 10 хв., відповідач, керуючи автомобілем марки «ВАЗ 21013» р/н НОМЕР_1, рухаючись по другорядній дорозі на вул. Землячки у м. Кривому Розі, не пропустила належний позивачеві автомобіль марки «ФОЛЬКСВАГЕН», р/н НОМЕР_2, під його ж керуванням, на якому він наближався до перехрестя по головній дорозі. Своїми діями ОСОБА_2 порушила п.п. 2.3 (б) ПДР України та скоїла дорожньо-транспортну пригоду, що підтверджується постановою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 27.03.2013 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП (а.с.7). Внаслідок даного ДТП належний позивачеві автомобіль зазнав значних механічних пошкоджень на суму в 77535 грн. 71 коп., що підтверджується відповідним висновком автотоварознавчої експертизи, за проведення якої позивачем було сплачено 1000 грн. (а.с.10-27). З цієї суми страховою компанією, в якій була застрахована відповідальність відповідача, позивачеві було відшкодовано 49000 грн. (з відрахуванням безумовної франшизи в розмірі 1000 грн.) (а.с.39).
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення спричиненої матеріальної шкоди, невідшкодованої страховою компанією в розмірі 28535,71 грн. та витрат, понесених позивачем по оплаті автотоварознавчої експертизи 1000,00 грн., суд виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог в цій частині.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Частиною 5 ст. 1187 ЦК України встановлено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Таким, чином з огляду на те, що неправомірними діями відповідачки позивачеві було завдано матеріальну шкоду відповідачеві, останньою не доведено, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, колегія суддів приходить до переконання щодо правильності висновку суду в цій частині.
Задовольняючи частково вимоги позивача в частині стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з доведеності вини відповідача у скоєнні ДТП, яким позивачеві було завдано також і моральної шкоди та враховував такі критерії визначення розміру її відшкодування, як характер правопорушення, яке є проступком, скоєним з необережності, ступінь вини відповідача, яка протягом тривалого часу не намагалась усунути шкідливих наслідків правопорушення, глибину душевних страждань позивача, пов'язаних з тим, що він безперечно отримав у зв'язку з ДТП душевну травму, наслідки якої мали вплив на його психічний стан, що позивач тривалий час був позбавлений можливості отримати з боку відповідача відшкодування матеріальної шкоди, тож був вимушений звернутися до суду за захистом свого порушеного права.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.
У відповідності до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої чи членів її сім'ї, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грошима, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
У відповідності до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим повинно бути залишене без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 303, 307, ст. 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 12 листопада 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: