Справа № 114/2709/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2014року с. Роздольне

Роздольненський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Абеляшева О.В.,

при секретарі - Оголь О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Відділ громадянства та реєстрації фізичних осіб Роздольненського РВ ГУ МВС України в АР Крим, про встановлення факту втрати права користування житловим приміщенням,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Роздольненського районного суду АР Крим із позовом до ОСОБА_2, третя особа - Відділ громадянства та реєстрації фізичних осіб Роздольненського РВ ГУ МВС України в АР Крим, про встановлення факту втрати права користування житловим приміщенням.

Вимоги мотивовані тим, що він є власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. 04.12.2007 року до позивача на постійне місце проживання переїхали його рідний син разом з дружиною та донькою та була проведена реєстрація їх проживання. 08.08.2012 року шлюб між сином позивача та відповідачкою розірвано. Як зазначає у позовній заяві ОСОБА_1, відповідачка у липні 2011 року забрала дитину та поїхала в м. Євпаторія, де й проживає по теперішній час. З наведених обставин, з метою звільнення місця проживання для членів сім'ї позивача, ОСОБА_1 просить позов задовольнити.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, на задоволенні позовних вимог наполягав.

Відповідачка у судове засідання не з'явилась, повідомлена належним чином про час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомила.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, просив винести рішення на розсуд суду.

Суд, вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі продажу від 27.01.1992 року, копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 22.12.2008 року, позивач по справі є власником домоволодіння, розташованого за адресо: АДРЕСА_1.

Відповідно до копії домової книги домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, у вказаному будинку зареєстровані: ОСОБА_1, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3.

Відповідно до копії рішення Роздольненського районного суду АР Крим від 08.08.2012 року, шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано.

Відповідно до заяв ОСОБА_5, ОСОБА_6, посвідчених секретарем виконавчого комітету Ботанічної сільської ради Роздольненського району АР Крим 04.12.2013 року, відповідачка за адресою: АДРЕСА_1, не проживає з липня 2011 року.

Відповідно до ст. 360-7 ЦПК України Рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

У постанові Верховного Суду України від 16 січня 2012 року у справі №6-57цс11 зазначено, що вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК). Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши водночас одну із таких вимог: про позбавлення права власності на житлове приміщення; про позбавлення права користування житловим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Водночас відповідно до ст. 7 Закону України від 11 грудня 2003 року "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Таким чином, як випливає із указаної норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.

Виходячи з того, що Закон України від 11 грудня 2003 року "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення ст. 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

Таким чином вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст. ст. 71, 72, 116, 156 ЖК України; ст. 405 ЦК України).

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч.1 ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Встановлено, що позивачка має статус особи, яка є колишнім членом сім'ї власника житлового приміщення.

Відповідно до ч. 4 ст. 156 ЖК України, припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

Таким чином судом визначено, що відповідачка не порушує права позивача на користування житловим приміщенням, не порушує права членів сім'ї позивача.

Також суд зазначає, що припинення сімейних відносин з власником будинку не повинно позбавляти права відповідачки користування приміщенням, за адресою позивача зареєстрована малолітня дитина відповідачки, яка, в свою чергу, є онукою позивача, та усунення права користування житловим приміщенням ОСОБА_2 може порушити права дитини.

З наведених обставин позов задоволенню не підлягає.

В свою чергу суд критично оцінює посилання позивача на ст.ст. 71, 158, 167, 168, 169 ЖК Української РСР як на обґрунтування позовних вимог, оскільки статус відповідачки як наймача житлового приміщення не визначено та суду не доведено.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 10,60, 208. 210, 214-215, ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Відділ громадянства та реєстрації фізичних осіб Роздольненського РВ ГУ МВС України в АР Крим, про встановлення факту втрати права користування житловим приміщенням - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду АР Крим шляхом подання до Роздольненського районного суду АР Крим апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя -