Ухвала

іменем україни

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлової С.О.,

суддів Бех М.О., Квасневської Н.Д.,

за участю прокурора Сорокіної О.А.,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 12 грудня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 в інтересах потерпілого ОСОБА_2 на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 11 січня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 28 березня 2013 року.

Зазначеним вироком

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до позбавлення волі на 3 роки 6 місяців з позбавленням права керування транспортними засобами на 2 роки.

Стягнуто з ОСОБА_3: на користь Київської міської лікарні швидкої медичної допомоги - 451 грн 27 коп витрат на лікування потерпілої; на користь ОСОБА_2 - 200 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Вирішено питання про судові витрати і речові докази.

Ухвалою апеляційного суду вирок суду щодо ОСОБА_3 залишено без зміни.

Згідно з вироком суду 20 травня 2012 року приблизно о 23 год 35 хв ОСОБА_3, керуючи технічно справним автомобілем «Hyundai Elantra», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався в третій смузі руху проїзної частини проспекту Бажана з боку Південного мосту в напрямку станції метро «Осокорки» в м. Києві.

У цей час попереду в третій смузі руху навпроти станції метро «Осокорки» внаслідок вимушеної зупинки з ввімкненою аварійною сигналізацією стояв автомобіль «Dodge-Caliber SXT», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, біля якого знаходилися ОСОБА_2 та ОСОБА_4

Під час руху ОСОБА_3, порушивши вимоги п. п. 1.5, 1.2 підпункту «б», 12.1, 12.3, 12.9 підпункту «б» та дорожнього знаку 3.29 Правил дорожнього руху України, не врахував дорожньої обстановки, проявив неуважність до її змін, перевищив максимально допустиму швидкість на 40 км/год, що перешкодило йому постійно контролювати рух керованого автомобіля. При виявленні небезпеки для руху, якою для нього була пішохід ОСОБА_4, яку він об'єктивно спроможний був завчасно виявити, засуджений не вжив заходів для зменшення швидкості руху автомобіля аж до повної його зупинки або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, а продовжив рух, внаслідок чого скоїв наїзд на ОСОБА_4 з наступним зіткненням з автомобілем «Dodge-Caliber SXT». Внаслідок дій ОСОБА_3 ОСОБА_4 було спричинено тяжкі тілесні ушкодження, від яких вона померла.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 в інтересах потерпілого ОСОБА_2 ставить питання про скасування судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд, посилаючись на м'якість призначеного покарання й не погоджуючись із вирішенням цивільного позову потерпілого про відшкодування моральної шкоди. При цьому зазначає, що ОСОБА_3 грубо порушив вимоги Правил дорожнього руху, що призвело до тяжких наслідків - смерті жінки, яка перебувала у стані вагітності, та ненародженої дитини, дієво не розкаявся та не відшкодував заявлену в цивільному позові моральну шкоду. Визначений судом розмір компенсації вважає таким, що не відповідає обсягу та глибині спричинених потерпілому душевних страждань. Крім цього, як на порушення вимог ст. 81 КПК України представник потерпілого посилається на те, що суд не конфіскував у ОСОБА_3 автомобіль - знаряддя злочину.

Заслухавши доповідь суді, прокурора, котрий просив залишити судові рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду щодо фактичних обставин вчинення ОСОБА_3 злочину, за який його засуджено, та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 286 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.

Вирішення судами питання про призначення ОСОБА_3 покарання відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК України.

При цьому суди врахували, що засуджений вчинив тяжкий злочин, до кримінальної відповідальності притягується вперше, працює, за місцем проживання характеризується позитивно, на диспансерних психіатричному і наркологічному обліках не перебуває.

Як обставину, що пом'якшує покарання, враховано щире каяття, а обставин, що обтяжують покарання, не встановлено.

Суд узяв до уваги тяжкість наслідків злочину, позицію потерпілого і призначив ОСОБА_3 основне покарання з реальним відбуттям та застосував додаткове покарання в виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Разом із тим, враховуючи необережну форму вини, особу засудженого, його ставлення до скоєного та посткримінальну поведінку, яка виразилась у відшкодуванні шкоди на суму 143 000 грн (т. 3, а. с. 36) призначене ОСОБА_3 покарання колегія суддів вважає необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів та підстав вважати його м'яким не знаходить.

Визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди відповідає характеру й обсягу заподіяних потерпілому страждань, тяжкості вимушених змін у його житті, часу й зусиллям, необхідним для відновлення попереднього стану, ґрунтується на принципах виваженості, розумності і справедливості та роз'ясненнях, які містяться в п. п. 5, 9, 10, 17-1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 81 КПК України конфіскації підлягають знаряддя злочину, що належать обвинуваченому.

Як убачається з дослідженого судом свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, автомобіль «Hyundai Elantra», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, належить на праві власності іншій особі - ОСОБА_5, а ОСОБА_3 керував цим транспортним засобом на підставі довіреності (т. 2, а. с. 103-104, т. 3, а. с. 26).

Крім цього, знаряддя злочину - це предмети і речовини, які особа використовує для досягнення очікуваного злочинного результату, що характерно для умисної форми вини. Не є такими знаряддями речі, використовуючи які з правомірною метою, особа вчинила злочин через необережність.

Виходячи з наведеного, на думку колегії суддів, правові підстави для конфіскації транспортного засобу, яким керував ОСОБА_3 під час вчинення злочину, відсутні.

Доводи касаційної скарги і матеріали справи не містять вказівки на порушення вимог кримінально-процесуального закону, які були би підставами для зміни або скасування судових рішень.

Керуючись статтями 394-396 Кримінально-процесуального кодексу України від 28 грудня 1960 року № 10-0105 (в редакції Закону від 18 вересня 2012 року № 5290-VI), п. п. 11, 15 Розділу ХІ «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України від 13 квітня 2012 року № 4651-VI, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 в інтересах потерпілого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Дарницького районного суду м. Києва від 11 січня 2013року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 28 березня 2013 року щодо ОСОБА_3 - без зміни.

Судді:

______________ ________________ __________________

С.О. Орлова М.О. Бех Н.Д. Квасневська