Ухвала

іменем україни

23 січня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Швеця В.А.

суддів Орлової С.О., Квасневської Н.Д.

при секретарі Петрик В.В.

розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013050800000243, за обвинуваченням

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Маріуполя Донецької області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,

за участю прокурора Саленка І.В.

в с т а н о в и л а:

Вироком Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 29 травня 2013 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до обмеження волі на строк 2 (два) роки 6 (шість) місяців.

Вирішено питання процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.

Вироком Апеляційного суду Донецької області від 31 липня 2013 року вирок Іллічівського районного суду м. Маріуполя в частині призначеного покарання скасовано та визначено вважати ОСОБА_5 засудженим за ч. 1 ст. 121 КК України до позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.

У касаційні скарзі засуджений ОСОБА_5, не оспорюючи правильності кваліфікацій його дій та доведеності вини, просить змінити вирок апеляційного суду в частині призначеного покарання, застосувавши до нього ст. 75 КК України. Вказує, що з огляду на те що, він визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, повністю відшкодував заподіяну шкоду, має постійне місце роботи, а також враховуючи позицію потерпілого, який просив не позбавляти волі ОСОБА_5, у суду є достатньо підстав для звільнення його від відбування покарання з випробуванням.

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_6, зміст та вимоги якої є аналогічними касаційній скарзі засудженого, також просить змінити вирок суду апеляційної інстанції, застосувавши до ОСОБА_5 ст. 75 КК України. Вказує, що останній повністю відшкодував заподіяну матеріальну та моральну шкоду а тому, враховуючи ту обставину, що вчиненню ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передували дії самого потерпілого, засудженого слід звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за те, що він, 22 січня 2013 року, о 16 годині, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, в м. Маріуполі по вул. Токарній, 22, в ході сварки з ОСОБА_6 виниклої на ґрунті особистих неприязних стосунків, умисно наніс останньому два удари ножем в область живота, заподіявши таким чином потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який вважав, що підстав для задоволення касаційних скарг немає, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України і правильність кваліфікації його дій за цим правопорушенням, у касаційних скаргах не оспорюються.

Відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні покарання суду необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно зі ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

Суд першої інстанції, постановляючи вирок щодо ОСОБА_5 ці вимоги закону врахував не в повній мірі, на що звернув увагу суд апеляційної інстанції.

Скасовуючи вирок в частині призначеного покарання, апеляційний суд правильно дійшов висновку про те, що при призначенні ОСОБА_5 покарання із застосуванням ст. 69 КК України у суду не було достатніх на те підстав, оскільки за місцем проживання засуджений характеризується посередньо, злочин вчинив у стані алкогольного сп'яніння. Даних про наявність виняткових обставин, які стосуються події злочину та були б підставами для призначення покарання ОСОБА_5 нижче від найнижчої межі санкції ч. 1 ст. 121 КК України у вироку не наведено, відсутні вони і у матеріалах справи.

З доводами суду апеляційної інстанції щодо призначеного покарання ОСОБА_5 погоджується і суд касаційної інстанції та вважає що призначене судом апеляційної інстанції покарання останньому є законним, справедливим і таким, що сприятиме його перевихованню та попередженню нових злочинів.

Згідно зі ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Колегія суддів вважає твердження засудженого та потерпілого у касаційних скаргах про наявність достатніх підстав для застосування до ОСОБА_5 ст. 75 КК України непереконливими, оскільки всі наведені ними обставини були враховані судом попередньої інстанції при призначенні покарання. Посилання у скарзі на те, що вчиненню кримінального правопорушення ОСОБА_5 передували дії самого потерпілого, а тому засудженого слід звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, у даному конкретному випадку, колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки поведінка потерпілої особи не звільняє від відповідальності особу за вчинене нею кримінальне правопорушення.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дотримався вимог закону України про кримінальну відповідальність при призначенні покарання засудженому ОСОБА_5, а справу було розглянуто у відповідності із вимогами кримінального процесуального закону.

Підстав, передбачених ст. 438 КПК України, для зміни оскаржуваного судового рішення та задоволення касаційних скарг засудженого і потерпілого, колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст. ст. 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

залишити вирок Апеляційного суду Донецької області від 31 липня 2013 року щодо ОСОБА_5 без зміни, а касаційні скарги засудженого та потерпілого ОСОБА_6 - без задоволення.

Ухвала суду касаційної інстанції відповідно до ч. 4 ст. 532 КПК України набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:

С.О. Орлова В.А. Швець Н.Д. Квасневська