ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
14 червня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: головуючого Смоковича М.І.,
суддів: Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Чумаченко Т.Ф.,
з участю секретаря: Пархоменко О.В.,
представника позивача Кочури А.Т.,
представників відповідача: Козиної Ю.Є., Ніконової Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу
за позовомВідкритого акціонерного товариства Артемівський завод „Доріндустрія” (далі – ВАТ Артемівський завод „Доріндустрія”) до Артемівської об’єднаної державної податкової інспекції (далі –Артемівської ОДПІ) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ВАТ Артемівський завод „Доріндустрія” на рішення Господарського суду Донецької області від 5 вересня 2005 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14 листопада 2005 року,
в с т а н о в и в :
У квітні 2005 року ВАТ Артемівський завод „Доріндустрія” звернулося в суд з позовом до Артемівської ОДПІ про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0000462342/0 від 14 березня 2005 року про стягнення податку на додану вартість в сумі 388664 грн. та штрафних санкцій в сумі 194332 грн., №0000422343/0 від 14 березня 2005 року про стягнення штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки в сумі 5141,64 грн., №0000451742/0 від 14 березня 2005 року в частині стягнення податку з доходів фізичних осіб в сумі 703,96 грн. та штрафних санкцій в сумі 1407,92 грн.
Вимоги обґрунтовувало тим, що вказані повідомлення-рішення прийняті з порушенням податкового законодавства, зокрема:
- податкове повідомлення-рішення №0000462342/0 від 14 березня 2005 року про стягнення податку на додану вартість в сумі 388664 грн. та штрафних санкцій в сумі 194332 грн. винесено в порушення підпункту 3.1.1 пункту 3.1, підпункту 3.2.1. пункту 3.2 статті 3 та підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”;
- податкове повідомлення-рішення №0000422343/0 від 14 березня 2005 року про стягнення штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки в сумі 5141,64 грн. винесено в порушення пункту 4.2.15 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”;
- податкове повідомлення-рішення №0000451742/0 від 14 березня 2005 року в частині стягнення податку з доходів фізичних осіб в сумі 703,96 грн. та штрафних санкцій в сумі 1407,92 грн. винесено в порушення статті 6 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 5 вересня 2005 року в позові відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14 листопада 2005 року позов задоволено частково – визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №0000462342/0 від 14 березня 2005 року в частині податкового зобов’язання в розмірі 81707,40 грн., а в решті вимог залишено рішення Господарського суду Донецької області від 5 вересня 2005 року без зміни.
У касаційній скарзі ВАТ Артемівський завод „Доріндустрія”, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просило скасувати судові рішення в частині відмови у позові та задовольнити позов у повному обсязі.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Судами встановлено, що Артемівською ОДПІ була проведена планова комплексна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 січня 2004 року по 1 січня 2005 року. За наслідками вказаної перевірки був складений акт від 10 березня 2005 року №28/23/03443703/ДСК, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 14 березня 2005 року №0000462342/0, №0000422343/0 та №0000451742/0.
Податковим повідомленням-рішенням №0000462342/0 від 14 березня 2005 року відповідач визначив позивачеві згідно з підпунктом „б” підпункту 4.2.2 статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі - Закон №2181) суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 582996 грн., у тому числі основний платіж -388664 грн., штрафні (фінансові) санкції - 194332 грн. Штрафні санкції нараховані згідно з підпунктом 17.1.3, пункту 17.1 статті 17 названого Закону.
Як вбачається з акту перевірки, однією із підстав для визначення суми податкового зобов’язання послужив висновок податкового органу про те, що позивач у порушення вимог підпункту 3.2.1 пункту 3.2. статті 3 та підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” (далі Закон „Про ПДВ”) включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по процентах товарного кредиту в розмірі 334192 грн., у тому числі за червень 2004 року - 45164 грн. за податковою накладною ТзОВ „Стіл-Сервіс” від 30 червня 2004 року №52, липень 2004 року - 35031 грн. за податковою накладною ТзОВ „Час-ВС” від 30 липня 2004 року №40, серпень 2004 року - 43925 грн. за податковою накладною ТзОВ „Час-ВС” від 31 серпня 2004 року №59, вересень 2004 року - 110160 грн. за податковою накладною ПП „Метал-імпекс” від 30 вересня 2004 року №60 та листопад 2004 року - 99912 грн. за податковою накладною ТзОВ „Час-ВС” від 30 листопада 2004 року №100.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що між позивачем (Позичальник) та ТзОВ „Стіл-Сервіс” ( Кредитор) 1 червня 2004 року був укладений договір № ТК04/06/01-01 купівлі-продажу на умовах товарного кредиту, за яким Кредитор зобов’язався передати у власність Позичальника товари на умовах відстрочки остаточного розрахунку строком до 30 червня 2004 року включно та під процент, а Позичальник - прийняти товар та оплатити його вартість та проценти за відстрочку.
Згідно з підпунктами 1.3, 2.3 договору оплата за користування послугами товарного кредиту нараховується у вигляді процентів з 02 червня 2004 року до 30 червня 2004 року включно і складає 3% (з урахуванням ПДВ) в день від загальної вартості товару з ПДВ.
До наведеного договору 30 червня 2004 року було укладено протокол-угоду №1, у якій визначена сума заборгованості за товар - 311478 грн., у т.ч. ПДВ - 51913 грн., кількість днів відстрочки - 29 та сума процентів, які належать сплаті позивачем станом на 1 липня 2004 року, в розмірі 270985,86 грн., у т.ч. ПДВ - 45164,31 грн. Загальна сума, що підлягає сплаті позивачем за договором, визначена в розмірі 582463,86 грн.
Відповідно до цієї протокол-угоди 30 червня 2004 року між сторонами був складений також акт приймання-передачі отриманих послуг за договором товарного кредиту. ТзОВ „Стіл-Сервіс” на надані послуги по товарному кредиту була складена податкова накладна №52 від 30 червня 2004 року на загальну суму 270985,86 грн., у т.ч. ПДВ - 45164,31 грн.
Між позивачем та ТзОВ „Стіл-Сервіс” 30 червня 2004 року укладена додаткова угода №1 до протоколу-угоди №1 від 30 червня 2004 року, згідно з якою позивач у забезпечення часткового розрахунку передав кредиторові простий вексель №80351715200588, векселедавець ТзОВ „Стіл-Сервіс”, перший векселедержатель ТзОВ „Стеле”, номінальною вартістю 537500 грн., у зв’язку з чим сторони встановили, що зобов’язання позивача за договором №ТК04/06/01-01 від 1 червня 2004 року вважаються частково виконаними на суму 537500 грн. Для здійснення остаточного розрахунку за договором товарного кредиту позивачем було перераховано ТзОВ „Стіл-Сервіс” грошові кошти в сумі 44963,86 грн.
Придбаний позивачем товар за договором товарного кредиту був в подальшому проданий ним ТзОВ „Стеле” за договором №КП04/06-08 від 8 червня 2004 року на загальну суму 311854,80 грн. у т.ч. ПДВ - 51975,80 грн.
Між позивачем та ТзОВ „Стеле” 30 червня 2004 року був укладений договір передачі векселя №80351715200588, на виконання умов якого згідно акту №1 від 30 червня 2004 року ТзОВ „Стеле” передало позивачеві простий вексель №80351715200588, емітований ТзОВ „Стіл-Сервіс” номінальною вартістю 537500 грн. за договірною вартістю 311854,80 грн., тобто з дисконтом 225645,20 грн.
Зобов’язання ТзОВ „Стеле” за договором №КП04/06-08 від 8 червня 2004 року в сумі 311854,80 грн. та зобов’язання позивача за договором передачі векселя в сумі 311854,80 грн. були припинені шляхом зарахування зустрічних вимог.
Крім того, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, щоміж позивачем (Позичальник) та ТзОВ „Час-ВС” (Кредитор) 1 липня 2004 року був укладений договір №ТК04/07/01-01 купівлі-продажу на умовах товарного кредиту, за яким Кредитор взяв на себе зобов’язання передати у власність Позичальника товари на умовах відстрочки остаточного розрахунку строком до 30 липня 2004 року включно та під процент, а Позичальник, у свою чергу, прийняти товар та оплатити його вартість і проценти за відстрочку.
Згідно з умовами даного договору оплата за користування послугами товарного кредиту нараховується у вигляді процентів з 1 липня 2004 року до 30 липня 2004 року включно і складає 3%, з урахуванням ПДВ, в день від загальної вартості товару з ПДВ.
До наведеного договору 30 липня 2004 року було укладено протокол-угоду №1, у якій визначена сума заборгованості за товар - 241596 грн., у т.ч. ПДВ- 40266 грн.,кількість днів відстрочки – 29 та сума процентів, що належать сплаті позивачем станом на 31 липня 2004 року в розмірі 210188,52 грн., у т.ч. ПДВ-35031,42 грн. Загальна сума, яка підлягає сплаті позивачем за договором, визначена в розмірі 451784,52 грн.
Відповідно до цього протоколу-угоди 30 липня 2004 року між сторонами був складений також акт приймання-передачі отриманих послуг за договором товарного кредиту. ТзОВ „Час-ВС” на надані послуги по товарному кредиту була складена податкова накладна №40 від 30 липня 2004 року на загальну суму 210188,52 грн., у т.ч. ПДВ -35031,42 грн.
Між позивачем та ТзОВ „Час-ВС” 30 липня 2004 року укладена додаткова угода №1 до протоколу-угоди №1 від 30 липня 2004 року, згідно з якою позивач у забезпечення часткового розрахунку передав ТзОВ „Час-ВС” простий вексель №80351715237464, векселедавець ТзОВ „Час-ВС”, перший векселедержатель ТзОВ „Техсервіс”, номінальною вартістю 416900 грн., у зв’язку з чим сторони встановили, що зобов’язання позивача за договором №ТК04/07/01-01 від 1 липня 2004 року вважаються частково виконаними на суму 416900 грн. Для здійснення остаточного розрахунку за договором товарного кредиту позивачем було перераховано ТзОВ „Час-ВС” грошові кошти в сумі 34884,52 грн.
Придбаний позивачем товар за договором товарного кредиту був в подальшому проданий ним ТзОВ „Техсервіс” за договором №КП04/07-07 від 7 липня 2004 року на загальну суму 241893,60 грн., у т.ч. ПДВ - 40315,60 грн.
Між позивачем та ТзОВ „Техсервіс” 30 липня 2004 року був укладений договір передачі векселя №80351715237464, на виконання умов якого згідно акту №1 від 30 липня 2004 року ТзОВ „Техсервіс” передало позивачеві простий вексель №80351715237464 емітований ТзОВ „Час-ВС” номінальна вартість 416900 грн. за договірною вартістю 241893,60 грн., тобто з дисконтом 175006,40 грн.
Зобов’язання ТзОВ „Техсервіс” за договором №КП04/07-07 від 7 липня 2004 року в сумі 241893,60 грн. та зобов’язання позивача за договором передачі векселя в сумі 241893,60 грн. були припинені шляхом зарахування зустрічних вимог, про що був складений протокол від 30 липня 2004 року.
Між позивачем (Позичальник) та ТзОВ „Час-ВС” (Кредитор) 2 серпня 2004 року був укладений договір №ТК04/08/02-03 купівлі-продажу на умовах товарного кредиту, за яким Кредитор взяв на себе зобов’язання передати у власність Позичальника товари на умовах відстрочки остаточного розрахунку строком до 31 серпня 2004 року включно та під процент, а Позичальник, у свою чергу, прийняти товар та оплатити його вартість і проценти за відстрочку.
Згідно до пунктів 1.3, 2.3 договору оплата за користування послугами товарного кредиту нараховується у вигляді процентів з 3 серпня 2004 року до 31 серпня 2004 року включно і складає 3% ( з урахуванням ПДВ) у день від загальної вартості товару з ПДВ.
До наведеного договору 31 серпня 2004 року було укладено протокол-угоду №1, у якому визначена сума заборгованості за товар - 302928 грн., у т.ч. ПДВ - 50488 грн., кількість днів відстрочки - 29 та сума процентів, що належать сплаті позивачем станом на 1 вересня 2004 року, в розмірі 263547,36 грн., у т.ч. ПДВ - 43924,56 грн. Загальна сума, що підлягає сплаті позивачем за договором, визначена в розмірі 566475,36 грн.
Відповідно до цієї протокол-угоди 31 серпня 2004 року між сторонами був складений також акт приймання-передачі отриманих послуг за договором товарного кредиту. ТзОВ „Час-ВС” на надані послуги по товарному кредиту була складена податкова накладна №59 від 31 серпня 2004 року на загальну суму 263547,36 грн., у т.ч. ПДВ - 43924,56 грн.
Між позивачем та ТзОВ „Час-ВС” 31 серпня 2004 року укладена додаткова угода №1 до протоколу-угоди №1 від 31 серпня 2004 року, згідно до якої позивач в забезпечення часткового розрахунку передав ТзОВ „Час-ВС” простий вексель №80351715237452, векселедавець ТзОВ „Час-ВС”, перший векселедержатель ТзОВ „Техсервіс”, номінальною вартістю 522800 грн., у зв’язку з чим сторони встановили, що зобов’язання позивача за договором №ТК04/08/02-03 від 2 серпня 2004 року вважаються частково виконаними на суму 522800 грн. Для здійснення остаточного розрахунку за договором товарного кредиту позивачем було перераховано ТзОВ „Час-ВС” грошові кошти в сумі 43675,36 грн.
Придбаний позивачем товар за договором товарного кредиту був в подальшому проданий ним ТзОВ „Техсервіс” за договором №КП04/08-09 від 9 серпня 2004 року на загальну суму 303268,80 грн., у т.ч. ПДВ - 50544,80 грн. В якості доказу, що засвідчує поставку наведеного товару позивачем надана видаткова накладна №101 від 9 серпня 2004 року.
Між позивачем та ТзОВ „Техсервіс” 31 серпня 2004 року був укладений договір передачі векселя №80351715237452, на виконання умов якого згідно акту №1 від 31 серпня 2004 року ТзОВ „Техсервіс” передав позивачеві простий вексель №80351715237452, емітований ТзОВ „Час-ВС” номінальною вартістю 522800 грн. за договірною вартістю 303268,80 грн., тобто з дисконтом 219531,20 грн.
Зобов'язання ТзОВ „Техсервіс” за договором №КП04/08-09 від 9 серпня 2004 року в сумі 303268,80 грн. та зобов’язання позивача за договором передачі векселя в сумі 303268,80 грн. були припинені шляхом зарахування зустрічних вимог, про що був складений протокол від 31 серпня 2004 року.
Між позивачем (Позичальник) та ТзОВ „Час-ВС” (Кредитор) 1 липня 2004 року був укладений договір № ТК04/11/01-01 купівлі-продажу на умовах товарного кредиту, за яким Кредитор взяв на себе зобов’язання передати у власність Позичальника товари на умовах відстрочки остаточного розрахунку строком до 2 листопада 2004 року включно та під процент, а Позичальник, у свою чергу, прийняти товар та оплатити його вартість і проценти за відстрочку.
Відповідно до умов договору оплата за користування послугами товарного кредиту нараховується у вигляді процентів з 2 листопада 2004 року до 30 листопада 2004 року включно і складає 3% ( з урахуванням ПДВ) в день від загальної вартості товару з ПДВ.
До наведеного договору 30 листопада 2004 року було укладено протокол-угоду №1, у якій визначена сума заборгованості за товар - 689046 грн., у т.ч. ПДВ- 114841 грн., кількість днів відстрочки - 29 та сума процентів, що належать сплаті позивачем станом на 1 грудня 2004 року, в розмірі 599470,02 грн., у т.ч. ПДВ - 99911,67 грн. Загальна сума, що підлягає сплаті позивачем за договором, визначена в розмірі 1288516,02 грн.
Відповідно до цієї протоколу-угоди 30 листопада 2004 року між сторонами був складений також акт приймання-передачі отриманих послуг за договором товарного кредиту. ТзОВ „Час-ВС” на надані послуги по товарному кредиту була складена податкова накладна №100 від 30 листопада 2004 року на загальну суму 599470,02 грн., у т.ч. ПДВ-99911,67 грн.
Між позивачем та ТзОВ „Час-ВС” 30 листопада 2004 року була укладена додаткова угода №1 до протоколу-угоди №1 від 30 листопада 2004 року, відповідно до якої позивач у забезпечення часткового розрахунку передав ТзОВ „Час-ВС” простий вексель №80351715201312, векселедавець ТзОВ „Час-ВС”, перший векселедержатель ТзОВ „Стеле”, номінальною вартістю 1188900 грн., у зв’язку з чим сторони встановили, що зобов’язання позивача за договором №ТК04/11/01-01 від 1 листопада 2004 року вважаються частково виконаними на суму 1188900 грн. Придбаний позивачем товар за договором товарного кредиту був в подальшому проданий ним ТзОВ „Стеле” за договором №КП04/11-04 від 04 листопада 2004 року на загальну суму 689799,60 грн., у т.ч. ПДВ - 14966,60 грн.
Між позивачем та ТзОВ „Стеле” 30 листопада 2004 року був укладений договір передачі векселя №80351715201312, на виконання умов якого згідно акту №1 від 30 листопада 2004 року ТзОВ „Стеле”передав позивачеві простий вексель №80351715201312 емітований ТзОВ „Час-ВС” номінальною вартістю 1188900 грн. за договірною вартістю 689799,60 грн., тобто з дисконтом 499100,40 грн.
Зобов’язання ТзОВ „Стеле” за договором №КП04/11-04 від 4 листопада 2004 року на загальну суму 689799,60 грн. та зобов’язання позивача за договором передачі векселя в сумі 689799,60 грн. були припинені шляхом зарахування зустрічних вимог, про що був складений протокол від 30 листопада 2004 року.
Між позивачем (Позичальник) та ПП „Метал-Импекс” (Кредитор) 1 вересня 2004 року був укладений договір №ТК04/09/01-01 купівлі-продажу на умовах товарного кредиту, за яким Кредитор взяв на себе зобов’язання передати у власність Позичальника товари на умовах відстрочки остаточного розрахунку строком до 30 вересня 2004 року включно та під процент, а Позичальник, у свою чергу, прийняти товар та оплатити його вартість та проценти за відстрочку.
Згідно з пунктами 1.3, 2.3 договору оплата за користування послугами товарного кредиту нараховується у вигляді процентів з 2 вересня 2004 року до 30 вересня 2004 року включно і складає 3% (з урахуванням ПДВ) в день від загальної вартості товару з ПДВ.
До наведеного договору 30 вересня 2004 року була укладена протокол-угода №1 , у якій визначена сума заборгованості за товар - 759726 грн., у т.ч. ПДВ - 126621 грн., кількість днів відстрочки - 29 та сума процентів, що належать сплаті позивачем станом на 1 жовтня 2004 року, в розмірі 660961,62 грн., у т.ч. ПДВ-110160,27 грн. Загальна сума, що підлягає сплаті позивачем за договором, визначена в розмірі 1420687,62 грн.
Відповідно до цієї протокол-угоди 30 серпня 2004 року між сторонами був складений також акт приймання-передачі отриманих послуг за договором товарного кредиту. ПП „Метал-Импекс” на надані послуги по товарному кредиту була складена податкова накладна №60 від 30 вересня 2004 року на загальну суму 660961,62 грн., у т.ч. ПДВ -110160,27 грн.
Між позивачем та ПП "Метал-Импекс" 30 вересня 2004 року укладена додаткова угода №1 до протоколу-угоди №1 від 30 вересня 2004 року, згідно до якої позивач в забезпечення часткового розрахунку передав ПП „Метал-Импекс” простий вексель №80351715200674, векселедавець ПП „Метал-Импекс”, перший векселедержатель ТзОВ „Техсервіс”, номінальною вартістю 1311500 грн., у зв’язку з чим сторони встановили, що зобов’язання позивача за договором №ТК04/09/01-01 від 1 вересня 2004 року вважаються частково виконаними на суму 1311500 грн.
Придбаний позивачем товар за договором товарного кредиту був в подальшому проданий ним ТзОВ „Техсервіс” за договором №КП04/09-07 від 7 листопада 2004 року на загальну суму 760599,60 грн., у т.ч. ПДВ — 26766,60 грн.
Між позивачем та ТзОВ „Техсервіс” 30 вересня 2004 року був укладений договір передачі векселя №80351715200674, на виконання умов якого згідно акту №1 від 30 вересня 2004 року ТзОВ „Техсервіс” передав позивачеві простий вексель №80351715200674, емітований ТзОВ „Час-ВС” номінальною вартістю 1311500 грн. за договірною вартістю 760599,60 грн., тобто з дисконтом 550900,40 грн.
Зобов’язання ТзОВ „Техсервіс” за договором №КП04/09-07 від 7 вересня 2004 року на загальну суму 760599,60 грн., та зобов’язання позивача за договором передачі векселя в сумі 760599,60 грн. були припинені шляхом зарахування зустрічних вимог, про що був складений протокол від 30 вересня 2004 року.
З договорів товарного кредиту, укладених позивачем з ТзОВ „Стіл-Сервіс”, ТзОВ „Час-ВС” та ПП „Метал-Импекс” (п.1.5 договорів) вбачається, що всі вони були укладені на умовах придбання позивачем товару в місті Стаханов, вул. Лобачевського, 34, Луганська область.
Договори на продаж позивачем товару ТзОВ „Стеле” та ТзОВ „Техсервіс” були укладені на умовах отримання товару в тому ж самому місті.
У відповідності до письмових пояснень позивача (лист №20юр730 від 26 липня 2005 року) при купівлі товару за договорами товарного кредиту фактично його доставка не здійснювалась, оскільки цей товар був отриманий його покупцями безпосередньо у місці збереження.
Також судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ПП „Метал-Импекс” операція з надання позивачеві послуг по товарному кредиту за податковою накладною №60 від 30 вересня 2004 року на загальну суму 660961,62 грн., у т.ч. ПДВ - 110160,27 грн. була облікована у книзі обліку продажу товарів у вересні 2004 року. У декларації з податку на додану вартість за вересень 2004 року сума, яка підлягає сплаті до бюджету, ПП „Метал-Импекс” задекларована у розмірі 977 грн.
ТзОВ „Стіл-Сервіс” операція з надання позивачеві послуг по товарному кредиту за податковою накладною №52 від 30 червня 2004 року на загальну суму 270985,86 грн., у т.ч. ПДВ - 45164,31 грн. облікована у книзі обліку продажу товарів у червні 2004 року. У декларації з податку на додану вартість за червень 2004 року, була задекларована сума, що підлягає сплаті до бюджету, в розмірі 1180 грн.
Постановою господарського суду Харківської області у справі №Б-39/27-05 про визнання відсутнього боржника від 13 квітня 2005 року ТзОВ „Час-ВС” визнано банкрутом. Ухвалою суду від 20 липня 2005 року по цій справі ТзОВ „Час-ВС” ліквідовано. У наведеній ухвалі зазначено, що установчі документи ТзОВ „Час-ВС” були визнані недійсними.
У відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону „Про ПДВ” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону Украйни „Про оподаткування прибутку підприємств” від 22 травня 1997 року № 283/97- ВР ( зі змінами та доповненнями), валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості ( робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Визначення товарного кредиту наведене в підпункті 1.11.2 пункту 1.11 статті 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”. Товарний кредит - це товари, які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним чи фізичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент. Товарний кредит передбачає передачу права власності на товар ( результати робіт, послуг) покупцю ( замовнику) у момент підписаннядоговору або в момент фізичного отримання товарів ( робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості.
За приписами пункту 4.8 статті 4 Закону „Про ПДВ” векселі отримані, але не оплачені платником податку, або видані, але не оплачені платником податку, не змінюють сум податкових зобов’язань або податкового кредиту такого платника податку, незалежно від видів операцій, по яких такі векселі використовуються.
Відповідно до пункту 1.6 статті 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” для цілей оподаткування вексель, як цінний папір, що використовується у будь-яких операціях (крім операцій з емісії та погашення) є товаром.
За визначенням пункту 1.9 цієї статті проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій іншій формі, ніж грошова, є бартером (товарним обміном).
Згідно частини першої пункту 1.31 зазначеного Закону продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.
Передача векселя в рахунок оплати за придбані товари (роботи, послуги) передбачає перехід права власності на них до продавця, а тому має ознаки операції з продажу товарів.
Підпунктом 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 цього Закону встановлено, що платники податку ведуть окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних дериватив.
Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.
Згідно підпункту 7.6.3 цієї статті під терміном „витрати” слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та дериватив як компенсація їх вартості.
За визначенням підпункту 7.6.4 цієї ж статті під терміном „доходи” слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів, збільшену на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.
До складу доходів включається також сума будь-якої заборгованості платника податку, яка погашається у зв’язку з таким продажем, обміном та відчуженням.
Отже, висновок апеляційного суду про те, що виходячи з юридичної природи операцій, що відбулися між позивачем та його контрагентами, як бартерних операцій, позивач у цих операціях виступив відповідно покупцем чи продавцем векселя є правильним.
Також є правильним висновок апеляційного суду про те, що придбаний на умовах товарного кредиту товар був реалізований без врахування в його ціні послуг по товарному кредиту; розрахунки за товар та послугу з товарного кредиту проведені векселями з врахуванням дисконту, тобто при укладенні договорів купівлі-продажу товару на умовах товарного кредиту, позивач виходив із того, що самі господарські операції між позивачем та його контрагентами для позивача були завідомо збитковими.
За таких обставин, донарахування позивачеві податку на додану вартість за наведеними господарськими операціями є обґрунтованими.
Правомірними є дії відповідача щодо винесення податкового повідомлення-рішення №0000422343/0 від 14 березня 2005 року.
Вказаним податковим повідомлення-рішенням до позивача згідно зі статтею 1 Указу Президента України „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” застосовані штрафні санкції в сумі 5141,64 грн.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що підставою для застосування штрафних санкцій став висновок податкової служби, зазначений в акті перевірки, про проведення позивачем готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату готівкових коштів (підзвітних осіб) у відрядженні за період з 7 лютого 2004 року по 13 грудня 2004 року у сумі 5141,61 грн., що є порушенням пункту 2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України за №72 від 19 лютого 2001року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 березня 2001 року за№237/5428 (далі Положення).
Приписами пункту 2.3 Положення встановлено, що розрахунки готівкою підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами проводяться із застосуванням прибуткових та видаткових касових ордерів, касових і товарних чеків, розрахункових квитанцій, проїзних документів тощо, які підтверджували б факт пролажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, а також рахунків-фактур, договорів, угод, контрактів, актів закупівлі товарів тощо.
Пунктом 2.15 цього Положення встановлено, що видача готівкових коштів під звіт на відрядження здійснюється відповідно до чинних нормативно-правових актів України. Видача готівкових коштів під звіт проводиться з кас підприємств за умови звітування у встановленому порядку відповідної особи за раніше виданими під звіт сумами. Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до чинного законодавства.
У відповідності до пункту 1 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України №59 від 13 березня 1998 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31 березня 1998 року за №218/2658 (далі Інструкція), підтверджуючими документами є розрахункові документи відповідно до Законів України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” та „Про оподаткування прибутку підприємств”. Окремим видом витрат, що не потребують спеціального документального підтвердження, є добові витрати (видатки на харчування та фінансування інших особистих потреб фізичної особи), норми яких встановлені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року №663 „Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон”.
Статтею 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" передбачено, що за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу - у розмірі сплачених коштів.
Оскільки позивачем готівкові розрахунки з фізичними особами були здійснені без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату готівкових коштів, то застосування податковим органом до позивача штрафних санкцій у розмірі сплачених коштів в сумі 5141,64 грн. є правомірним.
Також є правильними висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо законності податкового повідомлення-рішення №0000451742/0 від 14 березня 2005 року в частині стягнення податку з доходів фізичних осіб в сумі 703,96 грн. та штрафних санкцій в сумі 1407,92 грн. винесено в порушення статті 6 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”.
Судами встановлено, що підставою для визначення суми податкового зобов’язання послужив висновок податкового органу, зазначений в акті перевірки, про те, що позивачем у період з1 червня 2004 року по 1 червня 2005 року в порушення підпункту 6.1.1 пункту 6.1, підпункту
6.5.1 пункту 6.5 статті 6 та пункту 19.1 статті 19 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” при нарахуванні податку з доходів фізичних осіб робітникам підприємства з суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного платниками податку з джерел на території України від працедавця у вигляді заробітної плати, неправомірно застосовувалась податкова соціальна пільга у розмірі 61,50 грн. до
доходу у розмірі 540 грн., який перевищує суму місячного мінімального прожиткового рівня для працездатної особи, встановленого на перше січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень.
У відповідності до підпункту 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” з урахуванням норм пункту 6.5 цієї статті платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у розмірі, що дорівнює одній мінімальній заробітній платі (у розрахунку на місяць), встановленій законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
Підпунктом 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 цього Закону податкова соціальна пільга застосовується до доходу, отриманого платником податку (нарахованого на його користь) протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші, прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та відшкодування), якщо його розмір не перевищує суми, яка дорівнює сумі прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи на перше січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.
Станом на перше січня звітного податкового періоду 2004 року прожитковий мінімум на працездатних осіб складав - 365 грн. згідно з Законом України „Про прожитковий мінімум на 2003 рік” від 28 листопада 2002 року.
Отже, податкова соціальна пільга повинна застосовуватись до доходу, отриманого платником податку (нарахованого на його користь) протягом звітного податкового місяця як заробітна плата, якщо його розмір не перевищує суми, яка дорівнює сумі 510 грн. ( 365 грн. х 1,4 ).
За таких обставин, доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків апеляційного суду.
З огляду на викладене, оскаржуване рішення місцевого суду у не скасованій частині та постанова апеляційного суду ухвалені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не має.
Керуючись ст.ст. 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ВАТ Артемівський завод „Доріндустрія” залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Донецької області від 5 вересня 2005 року в не скасованій частині та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14 листопада 2005 року по даній справі залишити без зміни.
Зупинення виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду від 14 листопада 2005 року, накладене ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 7 грудня 2005 року, скасувати.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскарженою за винятковими обставинами до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий Смокович М.І.
судді Весельська Т.Ф.
Горбатюк С.А.
Мироненко О.В.
Чумаченко Т.А.