ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Р І Ш Е Н Н Я
"04" жовтня 2006 р. Справа № 356/20-06
За позовом | Закритого акціонерного товариства „Сільськогосподарського риболовецько-промислового підприємства „Лютіж”, Вишгородський район, с. Лютіж |
до | Товариства з обмеженою відповідальністю „Нептун”, Вишгородський район, Урочище Ровжі №1 |
про | повернення майна |
Суддя Іваненко Я.Л. |
В засіданні приймали участь: |
від позивача | Кучерявий Л.Г., довіреність №01-07 від 17.07.06р. |
від відповідача | не з’явився |
суть спору:
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Закритого акціонерного товариства „Сільськогосподарського риболовецько-промислового підприємства „Лютіж”, Вишгородський район, с. Лютіж (надалі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Нептун”, Вишгородський район, Урочище Ровжі №1 (надалі - відповідач) про повернення майна.
Ухвалою господарського суду Київської області від 28.08.2006р. розгляд справи було призначено на 12.09.2006р. В судовому засіданні 12.09.06р. у зв’язку із заявленим представником відповідача клопотанням №1 від 12.09.06р. про фіксування судового процесу технічними засобами оголошувалась перерва до 20.09.06р. на 11.00.
Розгляд справи відкладався у зв’язку з необхідністю витребувати нові докази.
Ухвалою господарського суду Київської області від 26.09.06р. клопотання позивача №56 від 23.09.06р. про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно було відхилено.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що згідно з протоколом №4 Загальних зборів учасників ТОВ „Нептун” від 11.01.2005р. вирішено виключити позивача зі складу ТОВ „Нептун” та провести виплату ЗАТ „СРПП ”Лютіж” вартості його частки у статутному фонді товариства. Як зазначає позивач, частку в статутному капіталі ТОВ „Нептун”, що належить позивачеві станом на день звернення до суду з позовною заявою не повернуто. Враховуючи той факт, що позивачем було передано як внесок до статутного фонду ТОВ „Нептун” майно на загальну суму 242379,00грн., що становить 39% статутного фонду ТОВ „Нептун”, а саме:
- брандвахта вартістю 1368 гривень,
- гараж вартістю 3408 гривень,
- склад-холодильник вартістю 6126 гривень,
- реммайстерня вартістю 6113 гривень,
- дамба вартістю 184760 гривень,
- сейнер вартістю 6800 гривень,
- сейнер вартістю 6812 гривень,
- коптильний цех (незавершене будівництво) вартістю 11543 гривень,
- ГАЗ-53 86-92 КХС вартістю 2990 гривень,
- причеп-рефрижератор вартістю 94 гривень,
- ГАЗ-53 32-91 КХУ вартістю 4219 гривень,
- КамАЗ 45-10 КХР вартістю 3380 гривень,
- ЗІЛ-130 75-45 КХВ вартістю 330 гривень,
- снігоход «Буран»2 шт. вартістю 388 гривень,
- станок токарний вартістю 386 гривень,
- станок фрезерний вартістю 149 гривень,
- станок заточувальний вартістю 37 гривень,
- Т-16 трактор вартістю 2909 гривень,
- котел отопл. вартістю 382 гривень,
- малий підйомний устрій «Піонер»вартістю 185 гривень,
тому позивач просить зобов’язати відповідача повернути зазначене майно, що є належною йому часткою в статутному фонді ТОВ „Нептун”.
Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву від 20.09.2006р. В обґрунтування своїх заперечень посилається на ст. 54 ЗУ „Про господарські товариства”, відповідно до якої при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю цьому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді. При цьому, повернення майна в натурі є можливим, однак лише на вимогу учасника та за наявності згоди товариства. Крім того, статтею 148 ЦК України передбачено, що виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі лише за домовленістю між учасником та товариством. Більше того, відповідач є власником брандвахти, гаражу, складу, реммайстерні, дамби, цеху по переробці риби, про що Жулинською сільською радою Вишгородського району видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно (ЯЯЯ 789150 від 03.08.06р.). Право власності на нерухоме майно зареєстровано Вишгородським БТІ 07.08.06р., реєстраційний номер 15616955.
Від представника позивача надійшли уточнення позовних вимог №62 від 27.09.06р. (вх.№ 17861 від 02.10.06р.), в яких останній змінив предмет позовних вимог. Проте зазначені уточнення судом не приймаються, оскільки подані з порушенням вимог ст. 22 ГПК України.
В судове засідання 04.10.06р. представник відповідача не з’явився, проте надіслав клопотання №6 (вх.№13063 від 04.10.06р.) про відкладення розгляду справи у зв’язку з перебуванням його представника на лікарняному, однак суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.
Представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.
Запис судового розгляду справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме, програмно-апаратного комплексу „Діловодство суду” на диск СD –R, серійний номер 4351129MD38221.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, судом встановлено наступне.
В 2003 році було засноване Товариство з обмеженою відповідальністю „Нептун”. Відповідно до установчого договору про створення та діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю „Нептун” від 03.09.03р. Закрите акціонерне товариство „Сільськогосподарське риболовецько-промислове підприємство „Лютіж” внес ло до статутного фонду ТОВ «Нептун»242379,00грн., що становить 39% Статутного фонду майном - брандвахта вартістю 1368 гривень, гараж вартістю 3408 гривень, склад-холодильник вартістю 6126 гривень, реммайстерня вартістю 6113 гривень, дамба вартістю 184760 гривень, сейнер вартістю 6800 гривень, сейнер вартістю 6812 гривень, коптильний цех (незавершене будівництво) вартістю 11543 гривень, ГАЗ-53 86-92 КХС вартістю 2990 гривень, причеп-рефрижератор вартістю 94 гривень, ГАЗ-53 32-91 КХУ вартістю 4219 гривень, КамАЗ 45-10 КХР вартістю 3380 гривень, ЗІЛ-130 75-45 КХВ вартістю 330 гривень, снігоход «Буран»2 шт. вартістю 388 гривень, станок токарний вартістю 386 гривень, станок фрезерний вартістю 149 гривень, станок заточувальний вартістю 37 гривень, Т-16 трактор вартістю 2909 гривень, котел отопл. вартістю 382 гривень, малий підйомний устрій «Піонер»вартістю 185 гривень (акт прийому-передачі від 20.08.2003р.).
13.10.2004р. позивач на підставі рішення загальних зборів від 30.09.04р. направив на адресу відповідача заяву №122, в якій повідомив про вихід зі складу учасників ТОВ „Нептун” та просив:
- вивести зі складу учасників/засновників ТОВ „Нептун” ЗАТ „СРПП ”Лютіж”;
- виплатити ЗАТ „СРПП „Лютіж” вартість частини майна ТОВ „Нептун” пропорційно частці у статутному фонді останнього з урахуванням ПДВ.
Як вбачається з матеріалів справи, 11.01.2005р. відбулися загальні збори учасників ТОВ „Нептун”, до порядку денного яких були включені питання про виключення ЗАТ „СРПП „Лютіж” зі складу учасників Товариства (п.2) та питання про виплату ЗАТ „СРПП „Лютіж” вартості його частки у статутному фонді Товариства (п.5). Згідно з протоколом №4 Загальних зборів учасників ТОВ „Нептун” від 11.01.05р. вирішено виключити ЗАТ „СРПП „Лютіж” зі складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю „Нептун” та провести виплату ЗАТ „СРПП „Лютіж” вартості його частки у статутному фонді Товариства відповідно до чинного законодавства України.
Відповідно до ст. 54 Закону України «Про господарські то вариства»при виході учасника з товариства з обмеженою від повідальністю йому виплачується вартість частини майна то вариства, пропорційна його частці у статутному фонді, а та кож належна йому частка прибутку, одержаного товариством у такому році до моменту його виходу. На вимогу учасника таза згодою товариства внесок може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. На вимогу учасника, але без згоди товариства майно, зокрема основні фонди, повер тається в натуральній формі й без винагороди, якщо воно пе редавалося тільки в користування.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем передано ТОВ „Нептун” майно як внесок до його статутного фонду.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про власність»об'єк тами права власності господарського товариства, що є юридичною особою, є грошові та майнові внески його членів, а також майно, набуте внаслідок господарської діяльності, та інше майно, придбане на підставах, не заборонених законом.
Зазначена норма цього Закону кореспондується з поло женнями ст. 115 Цивільного кодексу України та ст. 12 Закону України «Про господарські товарист ва», згідно з якою товариство є власником, зокрема, майна, пе реданого йому учасниками у власність.
Перелік видів внесків (вкладів) учасників господарського товариства зазначено у ст. 13 Закону України «Про господар ські товариства», згідно з якою ними можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папе ри, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (зокрема на інтелектуальну власність), грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті. Вклад, оцінений у карбованцях, становить частку учасника у статутному фонді.
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для виснов ку про те, що будь-яке майно, передане господарському това риству, і включається до його статут ного фонду як внесок, є часткою учасника в ньому та стає власністю товариства (така ж правова позиція викладена і в постанові Судової палати у господарських справах ВСУ від 12.08.2003р. у справі за позовом ВАТ „Київмедпрепарат ” до ТОВ „У Фарма”).
Заперечуючи проти позову відпові дач посилається на те, що обумовлені установчим договором про створення ТОВ «Нептун»внески передані йому у влас ність, оскільки названий договір та акти приймання-передачі майна будь-яких застережень стосовно того, що майно пере дається тільки в користування, не містять.
Згідно з ч.1 ст.54 ЗУ „Про господарські товариства” на вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Натомість, як вбачається із заяви позивача №122 від 13.10.2004р., направленої відповідачеві, копія якої знаходиться в матеріалах справи, останній вимагає саме виплатити ЗАТ „СРПП „Лютіж” вартість частини майна ТОВ „Нептун” пропорційно частці у статутному фонді останнього з урахуванням ПДВ. Більше того, як вбачається з статті 7 установчого договору про створення та діяльність товариства з обмеженою відповідальністю „Нептун” при виході (виключенні з будь-яких обставин, визначених законом чи Статутом Товариства) Засновника Товариства, внесене ним будь-яке майно до статутного чи іншого фондів Товариства не може бути за вимогою, чи без такої, повернене в натурі.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідач є власником брандвахти, гаражу, складу, реммайстерні, дамби, цеху по переробці риби, про що Жулинською сільською радою Вишгородського району видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно (ЯЯЯ 789150 від 03.08.06р.). Станом на день розгляду справи реєстрація права власності на нерухоме майно у встановленому законом порядку недійсною не визнана.
Відповідно до ст.129 Конституції та ст.33 ГПК України, позивач повинен довести ті факти, на підставі яких пред’явлено позов, викласти в позовній заяві докази, які підтверджують його вимоги, а також в обгрунтування позову додати до заяви необхідні документи.
Сторони вільні у наданні господарському суду доказів і доведення їх переконливості. Проте, вирішуючи питання щодо доказів, суд враховує інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем не доведено достатньо обґрунтованих підстав для повернення йому майна, переданого як внесок до статутного фонду ТОВ „Нептун”.
За таких обставин, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та керуючись законом, господарський суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, у зв’язку з чим останні задоволенню не підлягають.
Згідно ст.49 ГПК України судові (господарські) витрати покладаються на позивача.
Керуючись, ст.ст. 44,49, 82-84 ГПК України, господарський суд,–
вирішив:
1. В позові відмовити.
Суддя Іваненко Я.Л.