Справа №2-183/2007 p.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2007 року

Автозаводський районний суд м.  Кременчука в складі:

Головуючого судді - Плахотника Г.М.

При секретарі - Заніній О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним заповіту посвідченого Харитоновою А.В.,  державним нотаріусом Першої кременчуцької державної нотаріальної контори 31.07.1992 року за р.№ 2-3645 та визнання права власності на майно

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1. в травні 2006 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним заповіту та визнання права власності на майно.

При цьому позивачка вказувала,  що з 1984 року проживала разом ,  а з 01.08.1998 року уклала шлюб з ОСОБА_3.  08.04.1998 року ОСОБА_3 розірвав попередній шлюб з ОСОБА_2. ІНФОРМАЦІЯ_1 року чоловік позивачки ОСОБА_3. помер. Після смерті чоловіка позивачки залишилось майно : житловий будинок з господарчими АДРЕСА_2,  двокімнатна квартира поАДРЕСА_3,  депозитний вклад на суму 5000 доларів США та банківський вклад,  що знаходиться на поточному рахунку на суму 6000 доларів США в Кременчуцькій філії ВАТ „Кредитпромбанк". Все це майно було набуте за час шлюбу. Після смерті чоловіка від його попередньої дружини ОСОБА_2 позивачка отримала лист,  копію дублікату заповіту,  виданого Корнєвим В.В. нотаріусом Державного нотаріального архіву в Полтавській області 10.03.2006 року за р.№137посвідченого Харитоновою А.В.,  державним нотаріусом Першої нотконтори 31.07.1992 року за р. № 2-3645,  відповідно до якого,  все належне ОСОБА_3. майно на випадок його смерті заповідає ОСОБА_2. ОСОБА_2 вимагала від позивачки передачі всього майна їй у власність. Вважає такі дії незаконними,  т.я. її чоловік ОСОБА_3. в 2004 році перед проведенням операції в присутності позивачки повідомив,  що на випадок його смерті він заповідає своє майно таким чином : будинок по АДРЕСА_2,  також гроші та все інше майно заповідає позивачці ОСОБА_1.,  АДРЕСА_3- доньці від першого шлюбу ОСОБА_6. В разі продажу будинку поАДРЕСА_2 гроші розділити між доньками від першого та другого шлюбу - ОСОБА_6 та ОСОБА_7. При цьому він повідомив. Що це його остання воля і всі інші розпорядження до цього недійсні. В письмовому вигляді він виклав це розпорядження,  що може підтвердити донька ОСОБА_6. Виходячи з цього вважає,  що дублікат заповіту ОСОБА_3.,  наданий ОСОБА_2 не відповідає дійсності,  т.я. волевиявлення заповідача,  що виходить з заповіту відповідало його волі.

Просила визнати недійсним заповіт,  посвідчений Харитоновою А.В.,  державним нотаріусом Першої кременчуцької державної нотаріальної контори 31.07.1992 року за р.№ 2-3645,  відповідно до якого все належне ОСОБА_3 майно на випадок смерті заповідане ОСОБА_2.  Визнати

право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими АДРЕСА_2,  на 1/2 частину двокімнатноїАДРЕСА_3,  на 1/2частину депозитного вкладу на суму 5000 доларів,  який знаходиться в Кременчуцькій філії ВАТ „Кредитпромбанк" внесений 11.10.2005 року та на 1/2 частину банківського вкладу,  що знаходиться на поточному рахунку в Кременчуцькій філії ВАТ „Кредитпромбанк" на суму 6000 доларів США,  внесений 11.10.2005 року.

В ході судового слухання позивачка відмовилась від позовних вимог в частині визнання права власності на 1/2частину депозитного вкладу на суму 5000 доларів,  який знаходиться в Кременчуцькій філії ВАТ „Кредитпромбанк" внесений 11.10.2005 року та на 1/2частину банківського вкладу,  що знаходиться на поточному рахунку в Кременчуцькій філії ВАТ „Кредитпромбанк" на суму 6000 доларів США,  внесений 11.10.2005 року,  а суд прийняв цю відмову.

Крім цього збільшила позовні вимоги і просила визнати житловий будинок з господарськими АДРЕСА_2 об"єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та померлого чоловіка ОСОБА_3. Визнати об"єктом спільної сумісної власності позивачки та померлого чоловіка ОСОБА_3 житловий АДРЕСА_1,  де проживають батьки померлого ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Визнати об"єктом спільної сумісної власності позивачки та померлого чоловіка ОСОБА_3 житловий АДРЕСА_4,  де проживає друга дружина померлого ОСОБА_2.

Позивачка ОСОБА_1. в судовому засіданні позов підтримала,  просила задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 проти позову заперечувала,  просила відмовити в повному обсязі.

Представник третіх осіб на стороні позивача ОСОБА_4,  ОСОБА_5 за дорученням ОСОБА_5. заперечував,  просив відмовити в повному обсязі.

Третя особа на стороні позивача ОСОБА_6 заперечувала в задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи Першої Кременчуцької державної нотаріальної контори в судове засідання не прибув,  направив листа про можливість розгляду справи у відсутність їх представника.

Вислухавши пояснення сторін,  третіх осіб,  вивчивши матеріали справи,  суд дійшов до висновку про неможливість задоволення позову.

В судовому засіданні достовірно встановлено,  що позивачка ОСОБА_1 та померлий ІНФОРМАЦІЯ_1року ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 01.08.1998 року.

При укладенні даного шлюбу між подружжям був укладений шлюбний контракт від 31 липня 1998 року засвідчений нотаріально,  в якому вказано,  що власністю Літуна О.В. являються набуті до шлюбу житловий АДРЕСА_2 таАДРЕСА_3 ( а.с.  60).

Такою власністю за ОСОБА_1 залишається АДРЕСА_5. Таким чином,  вказане майно на підставі вимог  ст.  97 Сімейного Кодексу України не може являтися спільною сімейною власністю подружжя.

За життя ОСОБА_3. 01 липня 1992 року склав заповіт за яким все своє майно після смерті заповідав ОСОБА_2 на той час дружині ( а.с.  8). Достовірність підпису на заповіті ОСОБА_3. підтверджена висновком судово-почеркознавчої експертизи від 30.07.2007 року. Даних про скасування заповіту в суді не добуто.

АДРЕСА_4,  на який претендує позивачка як об"єкт спільної власності з ОСОБА_3.,  придбаний ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 13 липня 2001 року.

Позивачка в судовому засіданні не надала достовірних доказів щодо спільних з бувшим чоловіком трудових та грошових затрат на будівництво житлового будинку АДРЕСА_1 для батьків чоловіка

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Право власності на дане будинковолодіння оформлене на останніх. Таким чином позивачка не довела в судовому засіданні свого права згідно вимог  ст.  60 Сімейного Кодексу України на частку в спільній сумісній власності з ОСОБА_3. по всих вищезгаданих об"єктах нерухомості.

Відповідно вважає суд позивачці має бути відмовлено у визнанні недійсним заповіту,  посвідченого Харитоновою А.В.,  державним нотаріусом Першої кременчуцької державної нотаріальної контори 31.07.1992 року за р.№ 2-3645,  у визнанні права власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими АДРЕСА_2,  на 1/2. частину двокімнатної АДРЕСА_3,  про визнання житлового будинку з господарськими АДРЕСА_2 об"єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та померлого чоловіка ОСОБА_3,  про визнання об"єктом спільної сумісної власності позивачки та померлого чоловіка ОСОБА_3 житлового будинку по АДРЕСА_1,  де проживають батьки померлого ОСОБА_4 та ОСОБА_5,  про визнання об"єктом спільної сумісної власності позивачки та померлого чоловіка ОСОБА_3 житлового АДРЕСА_4,  де проживає друга дружина померлогоОСОБА_2 на підставі вимог  ст.  370 ЦК України.

Керуючись  ст.  60 Сімейного Кодексу України,   ст.  370 ЦК України,   ст.   ст.  10,  11,  209,  212  ЦПК України,  суд

вирішив:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до ОСОБА_2 про визнання недійсним заповіту,  посвідченого Харитоновою А.В.,  державним нотаріусом Першої кременчуцької державної нотаріальної контори 31.07.1992 року за р.№ 2-3645,  у визнанні права власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими АДРЕСА_2і,  на 1/2 частину АДРЕСА_3і,  про визнання житлового будинку з господарськими АДРЕСА_2 об"єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та померлого чоловіка ОСОБА_3,  про визнання об"єктом спільної сумісної власності позивачки та померлого чоловіка ОСОБА_3 житлового будинку по АДРЕСА_1,  де проживають батьки померлого ОСОБА_4 та ОСОБА_5,  про визнання обяєктом спільної сумісної власності позивачки та померлого чоловіка ОСОБА_3 житлового АДРЕСА_4,  де проживає друга дружина померлого ОСОБА_2.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Автозаводський райсуд м.  Кременчука.

В разі неподання заяви про апеляційне оскарження,  рішення набирає чинності після закінчення десятиденного терміну з дня проголошення рішення,  а в разі неподання апеляційної скарги - після закінчення двадцятиденного терміну.