Справа № 114/2362/13-ц
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.01.2014року с. Роздольне
Роздольненський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючий суддя Абеляшев О.В.,
при секретарі Оголь О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ботанічної сільської ради Роздольненського району РА Крим, третя особа - ОСОБА_2, про визнання права власності на спадкове майно,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду із позовом до Ботанічної сільської ради Роздольненського району РА Крим, третя особа - ОСОБА_2, про визнання права власності на спадкове майно. Просить визнати право власності на спадкове майно, яке складається з домоволодіння АДРЕСА_1, що залишилось після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивач не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину, оскільки позивачу відмовлено нотаріусом в його отриманні та надане роз'яснення стосовно неможливості отримання свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу на спадковий будинок. Таким чином позивач не може набути право власності на майно в порядку спадкування через нотаріальну контору та просить визнати за ним право власності на спадкове майно.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні.
Представник Ботанічної сільської ради Роздольненського району РА Крим у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечував.
ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечував.
Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних правових підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 27.12.2004 року.
Після його смерті відкрилась спадщина на все належне йому майно.
Після смерті спадкодавця його дружина ОСОБА_4, яка на момент смерті ОСОБА_3 проживала разом із ним, що підтверджується довідкою Виконавчого комітету Ботанічної сільської ради Роздольненського району АР Крим від 20.08.2013 року №1720, фактично прийняла спадщину та вступила в управління спадковим майном.
Факт перебування у шлюбі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 від 13.03.1971 року.
Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 01.09.2007 року, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 06.05.1978 року та копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 21.02.1972 року, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 були батьками ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
Відповідно до копій паспортів громадянина України ОСОБА_1 та ОСОБА_2, копії домової книги домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, довідки Виконавчого комітету Ботанічної сільської ради Роздольненського району АР Крим від 20.08.2013 року №1720, позивач та третя особа по справі на момент смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживали разом із спадкодавцями.
У встановленому законом порядку позивач та третя особа по справі звернулись до Первомайської державної нотаріальної контори ГУЮ МЮУ в АР Крим із заявою про прийняття спадщини, про що свідчить копія спадкової смерті, заведеної після смерті ОСОБА_4, копії повідомлення Первомайської державної нотаріальної контори ГУЮ МЮУ в АР Крим №328/01-16 від 14.03.2011 року. Вказаним повідомленням спадкоємцям роз'яснено, що оформити домоволодіння через нотаріальну контору неможливо у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу.
Відповідно до заяви ОСОБА_2 від 26.11.2013 року, він не заперечує проти задоволення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, від своєї частки спадщини відмовляється.
Відповідно до довідки Радгоспу «Рисовий» Роздольненського районного управління сільського господарства №91 від 22.03.1997 року, ОСОБА_3 з 1986 року належить домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до довідок Виконавчого комітету Ботанічної сільської ради Роздольненського району АР Крим від 28.08.2012 року №1781 та від 12.11.2013 року №845/02-14, на підставі записів по господарської книги №7 особовий рахунок НОМЕР_6 за 2001-2005 роки за громадянином ОСОБА_3 на праві власності значиться житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 на земельний ділянці загальною площею 0, 12 га. Підстава - по господарська книга №7 та довідка №782 від 22.11.2000 року, видана СВК «Рисовий».
Відповідно до довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №13883194 від 03.12.2013 року, у реєстрі відсутні відомості відносно об'єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.
Таким чином, судом встановлено, що позивач є єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину, інших осіб, які претендували на вказане майно на момент розгляду справи судом не встановлено.
Згідно зі ст. 1268 ЦК України визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, та якщо він впродовж шістьох місяців не заявив про відмову від спадщини.
Таким чином позивачка в силу ч. 3 ст. 1268 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину після смерті спадкодавця.
Згідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
На час виникнення у спадкодавця прав на нерухоме майно діяло законодавство, зокрема: положення ЦК УРСР 1963 року, Закон України "Про власність", Закон України від 7 грудня 1990 року № 533-XII "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування", Закон України від 25 грудня 1974 року "Про державний нотаріат", постанова Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року № 105 "Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР", Вказівки по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджені Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за № 112/5, Вказівки по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджені Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24-26, Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затверджена наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затверджена наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року № 1/5, та інші нормативні акти.
За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.
Додатками № 32 та № 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок.
За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.
До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.
Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.
На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985 - 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.
Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).
Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.
Відповідно до положень ст. 100 та ст. 101 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, який діяв на час володіння спадкодавцем домоволодінням та земельною ділянкою, громадяни могли мати у власності житловий будинок. А саме ст. 100 ЦК Української РСР визначалось, що в особистій власності громадян може бути зокрема і жилий будинок. При цьому глава десята цього кодексу не пов'язувала наявність такого права з його обов'язковою державною реєстрацією. Та навпаки, ст. 128 ЦК Української РСР визначався момент виникнення права власності у набувача майна за договором з моменту передачі речі. Та відповідно до ст. 134 ЦК Української РСР відчуження жилого будинку, що знаходиться в сільській місцевості можливо було лише за умови, коли громадянину в установленому порядку надається в користування земельна ділянка при будинку.
Придбання ОСОБА_3 житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, здійснювалось у період дії норм Цивільного кодексу Української РСР 1963 року та Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої Міністерством комунального господарства УРСР 31.01.1966 р.
Пунктом 4 зазначеної Інструкції Мінкомгоспу УРСР 31.01.1966 р. встановлювалось, що реєстрації підлягали всі будинки і домоволодіння, які належали громадянам на праві особистої власності, та розташовані в межах міст і селищ міського типу УРСР. Тобто Інструкцією не встановлювався обов'язок щодо реєстрації будинків та домоволодінь, розташованих у селі.
Проте, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Відповідно до ч.4 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.
Зважаючи на вказане, суд вважає, що записи у погосподарських книгах можуть бути визнані в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності на будинок, що також узгоджується з положеннями п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, за змістом якої, підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.
Таким чином, наявні записи у погосподарських книгах Ботанічної сільської ради Роздольненського району АР Крим про належність ОСОБА_3 на праві приватної власності домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, є належним та допустимим доказом, який у сукупності з іншими дослідженими судом доказами обґрунтовують вимоги позивача.
Наведене свідчить про належне володіння спадкодавцем майном, яке належить до кола спадкового майна, яке було придбано на законних підставах, відповідно до законодавства яке діяло на момент придбання цього майна, та наявність підстав для задоволення вимог про визнання за позивачем права власності на спадкове майно.
Судові витрати підлягають розподілу в порядку, визначеному ст. 88 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1268,1296, 1297 ЦК України, ст. ст. 10,60, 208. 210, 214-215, ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В :
Позовну заяву ОСОБА_1 до Ботанічної сільської ради Роздольненського району РА Крим, третя особа - ОСОБА_2, про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, яке складається з домоволодіння (житловий будинок з надвірними забудовами) АДРЕСА_1, яке складається з: житлового будинку - літери А, А1, сараю літера Б, сараю літера В, сараю літера Г, погребу літера Под Г, сараю літера Д, літньої кухні літера Е, сараю літера Ж, літнього душу літера З, вбиральні літера У, забору літера №1, воріт літера №2, забору літера №3, мощень літера 1.
Судовий збір, сплачений ОСОБА_1 за подання позову, залишити на користь держави.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду АР Крим шляхом подання до Роздольненського районного суду АР Крим апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: