РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________

Справа №: 2-217/2011Головуючий суду першої інстанції:Гордєйчик Т.Ф.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Іващенко В. В.

РІШЕННЯ

"16" січня 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіІващенко В.В.

СуддівДралла І.Г., Харченко І.О.

При секретарі Таранець О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, треті особи: ОСОБА_8, Товариство з обмеженою відповідальністю «Примор'є», приватний нотаріус Алуштинського міського нотаріального округу ОСОБА_9, - про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на нерухоме майно,

за апеляційними скаргами ОСОБА_7 та її представника - ОСОБА_10

на рішення Алуштинського міського суду АР Крим від 29 серпня 2011 року,

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_7 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилого приміщення АДРЕСА_1 в частині покупця, переведення за цим договором на позивачку прав покупця, визнання за нею права власності на вказаний об'єкт нерухомості і скасування державної реєстрації права власності на нього за відповідачкою.

Позов мотивований тим, що спірне майно придбано саме за її кошти, а тому договір купівлі-продажу в частині покупця є удаваним. Однак, у зв'язку з відсутністю належних документів під час укладання договору вона була вимушена зазначити у договорі у якості покупця відповідачку.

Рішенням Алуштинського міського суду АР Крим від 29 серпня 2011 року позов задоволено.

Визнано недійсним у частині покупця договір купівлі-продажу нерухомого майна - нежилого приміщення АДРЕСА_1 від 21.10.2008 року, який був укладений між ТОВ «Примор'є» з однієї сторони та ОСОБА_7, з другої сторони, та посвідчений приватним нотаріусом Алуштинського міського нотаріального округу ОСОБА_9 і зареєстрований в реєстрі за № 1055.

ОСОБА_6 визнано покупцем зазначеного об'єкту нерухомості і за нею визнано право власності на вказане нерухоме майно, із скасуванням реєстрації права власності на це майно за ОСОБА_7

В апеляційних скаргах ставиться питання про скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема апелянти зазначають, що в матеріалах справи відсутні належні докази придбання спірного об'єкту за кошти позивачки. Підпис ОСОБА_7 у розписці підроблена.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу відповідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Заслухавши доповідача, дослідивши обставини справи і перевіривши їх доказами, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_7 та її представника - ОСОБА_10 є обґрунтованими та підлягають задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_6, суд виходив із того, що при укладенні спірного договору реальне волевиявлення обох сторін було направлено на виникнення права власності у позивачки, яка з моменту придбання цього нерухомого майна користується ним, має оригінал договору та ключі від кліматопавільону. Окрім цього, в розписці ОСОБА_7 зазначає, що цей об'єкт нерухомого майна придбано за кошти ОСОБА_6 та для неї.

Проте таких висновків суд дійшов з порушенням норм матеріального і процесуального права, на не повно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, встановивши обставини, які не доведені позивачкою.

Судовим розглядом встановлено, що 21 жовтня 2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Примор'є» та ОСОБА_7 було укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення АДРЕСА_1 посвідчений приватним нотаріусом Алуштинського міського нотаріального округу ОСОБА_9, зареєстрований в реєстрі за №1055.

Продаж вчинено за 135140 грн., які згідно з п.3 цього договору покупець сплатив продавцю до підписання цього договору.

Пунктом 4 цього договору зазначено, що представник продавця при здійсненні оплати за вищезгадане приміщення передав покупцю ключі від приміщення та інші документи та приналежності.

Звертаючись до суду з позовом про визнання правочину удаваним у частині покупця, позивачка посилається на те, що гроші за договором купівлі-продажу передала саме вона, а угоду оформлено на ОСОБА_7 в зв'язку з відсутністю у неї на той час паспорта. А головне, ОСОБА_6 наполягає на тому, що за пропозицією ОСОБА_7 була оформлена розписка (т.2 а.с.230), із змісту якої вбачається, що нерухоме майно придбано за кошти ОСОБА_6, яка і є справжнім покупцем.

Відповідачка ОСОБА_7 категорично заперечувала проти того, що вона підписувала будь-яку розписку.

У жовтні 2010р. вона звернулася до Алуштинського міського відділу ГУ МВС України в АР Крим з письмовою заявою про порушення кримінальної справи відносно особи, яка підробила її підпис у зазначеній розписці ( т.1 а. с. 94-98).

Розв'язуючі спір, суд безпідставно оцінює цей факт як навмисне введення в оману суд щодо достовірності підпису відповідачки на цей розписці, не посилаючись при цьому на будь-які належні та допустимі докази.

У кримінальній справі були проведені дві почеркознавчі експертизи, висновки яких були витребувані судом апеляційної інстанції за клопотанням представника відповідача.

Згідно з висновком почеркознавчої експертизи від 29 серпня 2011р, №384 (т.2 а. с.60-66) підпис у графі «ОСОБА_7» від 21 жовтня 2008р. виконаний не нею, а іншою особою.

Відповідно до висновків почеркознавчої експертизи від 22 лютого 2013р. (т.3 а.с.160-169) підпис у графі «ОСОБА_7», в наданій на дослідження розписці від 21 жовтня 2008р. ймовірно виконаний не нею, а іншою особою.

За клопотанням представника відповідачки на підставі ухвали суду Апеляційного Суду Ар Крим була призначена та проведена судова почеркознавча експертиза. З метою повноти висновків експерта судом апеляційної інстанції було витребувано більш ніж 20 вільних зразків почерку ОСОБА_7 з різних місць її роботи за період з 2005-2008р.

Відповідно до висновків судової почеркознавчої експертизи від 03 грудня 2013р. ( т.4 а. с.3-7) встановити, чи виконаний підпис у розписці від 21 жовтня 2008р. ОСОБА_7 не виявилось можливим.

Отже, враховуючи наведено, цей письмовий доказ, на який посилається позивачка, не можна вважати допустимим та належним доказом, що підтверджує обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Окрім цього, звертає на себе увагу той факт, що розписка надрукована, а не написана власноруч ОСОБА_7, що виключає можливість її оформлення під час підписання спірного договору сторонами, на що посилається ОСОБА_6

Що стосується оцінки судом як належних таких доказів, як показання свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13, які в судовому засіданні підтвердили факт підписання саме ОСОБА_7 вищезгаданої розписки, судова колегія вважає їх такими, які суперечать вимогам закону.

Відповідно до ч.2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з реченням другим частини 1 ст. 218 ЦК України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Отже, зміст розписки та підпис на неї ОСОБА_7 не можуть підтверджуватися або спростовуватися показаннями свідків.

Що стосується показань інших свідків щодо таких обставин як те, що ключі від нежилих приміщень, після укладення угоди знаходились у ОСОБА_6 що саме вона проводила їх ремонт, самі по собі вони несуть будь-якої інформації щодо обставин укладення оспорюваного правочину, зважаючи на встановлені судом обставини: ОСОБА_7 тривалий час була близькою подругою позивачки, яка проживала з її сім'єю майже вісім років.

Дійшовши висновку про те, що продавцю були фактично передані грошові кошти ОСОБА_6, суд порушуючи вимоги ч.3 ст. 212 ЦПК України, не дав ніякої правової оцінки положенням п.3 договору купівлі-продажу, згідно з яким продаж вчинено за 135140 грн., які покупець сплатив продавцю до підписання цього договору, та поясненням приватного нотаріуса Алуштинського міського нотаріального округу ОСОБА_9, яка підтвердила викладені в договорі обставини.

Висновки суду про наявність розмов представника продавця щодо цієї угоди з позивачкою з посиланням на показання свідка ОСОБА_14, також не відповідають обставинам справи, оскільки зазначена особа в судовому засіданні вказала на відсутність будь-яких переддоговірних розмов та присутність при обговоренні цієї угоди чоловіка позивачки, але разом з відповідачкою ОСОБА_7 Сама по собі присутність чоловіка ОСОБА_6 разом з ОСОБА_7 в нотаріальній конторі не свідчить про наявність тих обставин, на які позивачка посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до положень ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами вимог, які встановлені ч. ч.1-3,5 та 6 ст. 203 ЦК України.

Удаваним згідно з ч.1 ст. 235 ЦК України є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Враховуючи, що сукупністю належних та допустимих доказів позивачкою не доведено удаваність правочину в частині зазначення покупця, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про доведеність тих обставин, які фактично не доведені нею, та задовольнив позовні вимоги.

Недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, є згідно з ч. ч. 2,3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову ОСОБА_6 у позові.

На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 304, 309 ч.1 п. п. 2, 3, 4, 314, 316, 319, 323, 324, 327 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -

В И Р І Ш И Л А :

апеляційні скарги ОСОБА_7 та її представника - ОСОБА_10 задовольнити.

Рішення Алуштинського міського суду АР Крим від 29 серпня 2011 року скасувати, ухвалити нове рішення такого змісту.

Позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_7, треті особи: ОСОБА_8, Товариство з обмеженою відповідальністю «Примор'є», приватний нотаріус Алуштинського міського нотаріального округу ОСОБА_9, - про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на нерухоме майно залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді :