АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа №: 22-ц/191/219/14Головуючий суду першої інстанції:Сич М.Ю.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Моісеєнко Т. І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:

головуючого суддіМоісеєнко Т.І.,

суддівРоманової Л.В., Редько Г.В.

при секретаріМартиненко М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за заявою лікаря-психіатра Територіального медичного об.єднання Судацької міської ради АРК Алтухова Євгена Васильовича про проведення психіатричного огляду ОСОБА_7 в примусовому порядку, за апеляційною скаргою лікаря-психіатра Алтухова Євгена Васильовича на рішення Судацького міського суду АР Крим від 17 грудня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

20 листопада 2013 року лікар-психіатр ТМО Судацької міської ради АРК Алтухов Є.В. звернулася до суду з заявою про проведення психіатричного огляду в примусовому порядку громадянки ОСОБА_7, що проживає за адресою: АДРЕСА_1, посилаючись на здійснення нею дій, що є безпосередньо небезпечними для неї та оточуючих, які надають достатні підстави вважати про наявність в неї тяжкого психічного розладу.

Рішенням Судацького міського суду АР Крим від 17 грудня 2013 року у задоволенні заяви про проведення психіатричного огляду ОСОБА_7 в примусовому порядку відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, лікар-психіатр ТМО Судацької міської ради Алтухов Є.В. приніс апеляційну скаргу, в якій йдеться про скасування рішення суду першої інстанції і прийняття нового рішення по справі про задоволення поданої ним заяви.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки висновкам Судацького МВ ГУ МВС України в АРК від 28.05.2013 року та від 25.06.2013 року за заявами сусідів ОСОБА_7- ОСОБА_8, ОСОБА_9,ОСОБА_10, ОСОБА_11,ОСОБА_12, а також її доньки ОСОБА_13 щодо неадекватної поведінки ОСОБА_7

Посилання суду на те, що з часу встановлення діагнозу, а саме з 26.06.2013 року , до моменту подання заяви до суду пройшов значний промежуток часу, протягом якого психічний стан особи міг суттєво змінитися, апелят вважає помилковими, оскільки в судовому засіданні виявилася симптоматика хвороби, яка проявилася в агресивній поведінці ОСОБА_7

На думку апелянта, суд не надав також належної оцінки показанням свідків- сусідів ОСОБА_7, які пояснювали, що остання кидала в них та їх дітей каміння, накидалася на них з лопатою, тощо.

Апелянт також посилається на те, що відповідно до положень ст.11 Закону України «Про психіатричну допомогу» психіатричний огляд проводиться саме з метою з.ясування наявності чи відсутності в особи психіатричного розладу, потреби в наданні їй психіатричної допомоги, а також для вирішення питання про вид такої допомоги та порядок її надання.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви лікаря-психіатра ТМО Судацької міської ради Алтухова Є.В про проведення примусового психіатричного огляду, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять достатніх доказів про те, що ОСОБА_7. своєю поведінкою здійснює дії, які є небезпечними для здоров'я оточуючих; а висновок лікаря-психіатра ТМО Судацької міської ради від 26.06.2013 року не надає підстав вважати, що вказана особа на час розгляду справи страждає тяжким психіатричним захворюванням і представляє безпосередню небезпеку для себе та оточення.

З такими висновками погоджується колегія суддів, вважає їх обгрунтованими.

Як вбачається з матеріалів справи між ОСОБА_7, її дочкою ОСОБА_13, онукою ОСОБА_9 та іншими родичами, а також сусідами тривалий час існують неприязнені стосунки , пов.язані з оформленням права власності на частки житлового будинку по АДРЕСА_1 та права власності на земельну ділянку. З цього приводу між ними постійно виникають сварки із взаємною образою, фізичним насильством, зверненням до органів міліції та прокуратури.

Саме за зверненням дочки ОСОБА_7 - ОСОБА_13 та співмешканця її онуки ОСОБА_12, направлених до органів міліції, лікарем-психіатром за місцем проживання ОСОБА_7 був проведений її огляд і співбеседа з нею, на підставі чого був зровлений запис в її медичну картку з попереднім діагнозом «гострий поліморфний психопатичний розлад» ( а.с.3, 48).

Вирішуючи питання про відмову у наданні згоди на примусовий психіатричний огляд ОСОБА_7 суд правильно зазначив про відсутність в матеріалах справи відомостей, що дають достатні підстави для обґрунтованого припущення про наявність у особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність, або завдасть значної шкоди своєму здоров'ю у зв'язку з погіршенням психічного стану у разі ненадання їй психіатричної допомоги, тобто обставин, передбачених ст.11 Закону України «Про психіатричну допомогу».

Вказаний висновок суду першої інстанції узгоджується з положеннями ст.7 Закону України «Про психиатрічну допомогу», відповідно до якої діагноз психічного розладу не може базуватися на незгоді особи з існуючими в суспільсьві політичними, моральними, правовими, релігійними, культурними цінностями або на будь-яких інших підставах, безпосередньо не пов.язаних із станом її психічного здоров.я.

Колегія суддів вважає неспроможними посилання апелянта на те, що в судовому засіданні виявилася симптоматика хвороби, яка проявилася в агресивній поведінці ОСОБА_7, оскільки остання посилалась на те, що лікарем-психіатром були порушені вимоги ст.11 Закону України «Про психиатрічну допомогу», оскільки він не відрекомендувався перед початком огляду, не виклав мету такого огляду, провів огляд без законних підстав та її згоди на це, чим викликав негативне до себе ставлення .

Колегія суддів вважає, що суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що за змістом ст.14 Закону України «Про психіатрічну допомогу» сенс примусового психіатричного обстеження полягає у невідкладності та терміновості такої допомоги. Проте, огляд лікарем-психіатром був проведений 26.06.2013 року, а з заявою про проведення примусового психіатрічного огляду ОСОБА_7 він звернувся лише у листопаді 2013 року, тобто через значний час, протягом якого психічний стан особи міг суттєво змінитися, а медичних документів, які визначають її теперешній стан, суду не надано..

За такими обставинами колегія суддів погоджується з висновками суду про відсутність відомостей, що дають достатні підстави для обгрунтованого припущення про наявність у ОСОБА_7 тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї та оточуючих.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не містять безсуперечних доказів, які спростовують висновки суду першої інстанції.

Підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування рішення суду першої інстанції колдегія суддів не вбачає.

Керуючись статтею 303, 308, п.1 частини 1 статті 314 та статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу лікаря-психіатра Територіального медичного об.єднання Судацької міської ради АРК Алтухова Євгена Васильовича -відхилити.

Рішення Судацького міського суду АР Крим від 17 грудня 2013 року -залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді:

Т.І.МоісеєнкоГ.В.Редько Л.В.Романова